ТИХИЙ УБИВЦЯ
ЩОРОКУ ОКОВИТА ЗАБИРАЄ ЖИТТЯ ДЕСЯТКІВ ТИСЯЧ УКРАЇНЦІВ
Українців з кожним роком меншає. Чинників, які призводять до цього, багато і всі вони відомі. Але чільне місце серед них посідає зловживання алкоголем: за офіційною інформацією, маємо близько мільйона хворих на хронічний алкоголізм. Насправді ж, як стверджують незалежні експерти, їх значно більше.
Чому людина захоплюється «зеленим змієм»? До яких наслідків призводить це «захоплення»? Чи може людина самостійно позбутись цієї згубної звички? Як убезпечити наших дітей від вживання оковитої?
На ці та інші актуальні питання відповідає кандидат медичних наук, лікар-психіатр вищої категорії Юрій Астапов, який давно лікує тих, хто потерпає од «зеленого змія».
— Останнім часом проблеми, пов'язані зі зловживанням населенням алкоголем, набули загрозливих масштабів,— говорить Юрій Миколайович.— Наприклад, зростає смертність, викликана саме зловживанням оковитою, побільшало самогубств, скоєних на алкогольному підґрунті.
— Є думка, що помірні дози алкоголю не лише не шкодять здоров'ю людини, а й допомагають їй позбутись багатьох недуг...
— Так, останнім часом у пресі з'являються висновки Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я про те, що вживання 30 грамів горілки чи коньяку на добу є безпечним. Можливо. Але ж ми говоримо не про вживання алкоголю загалом, а саме про зловживання. Утім, ви багато зустрічали серед наших співвітчизників людей, які б обмежувалися саме такими дозами?
— Чесно кажучи, ні...
— Отож. Скажу інше. Вченими давно доведено, що будь-який алкоголь, а ми — ще раз підкреслю — говоримо про надмірне його вживання — у тій чи іншій мірі вражає різні органи організму. Насамперед серце, печінку, легені та мозок. Чому серед хвороб, які відбирають у нас життя, лідирують серцево-судинні? Так, причин, що призводять до їх виникнення, багато, але ж і горілка, як мовиться, каже своє «вагоме» слово, оскільки є справжньою отрутою для серця і від звичайної — в класичному розумінні цього слова — отрути відрізняється лише тим, що повільно вбиває людину. А не миттєво, як, скажімо, той же ціаністий калій. Алкоголь призводить до жирового переродження м'язових волокон, через що наш «двигун» збільшується і навіть змінює своє положення в грудній клітці. Спирт, що міститься в горілці, є токсичною речовиною і порушує ритм серця, провокує серцеву недостатність. Тому від тих, хто не мислить і дня, щоб не перехилити чарку, можна часто почути скарги на те, що їхнє серце б'ється неритмічно або ж у шаленому темпі. Серцева недостатність, на яку, як правило, страждають всі, хто подружився з Бахусом, призводить до задишки, тахікардії, сприяє збільшенню печінки тощо.
Страждають і кровоносні судини. Спочатку вони під впливом алкоголю розширюються, а згодом стрімко звужуються, через що у людини підвищується артеріальний тиск. Майже всі алкоголіки потерпають од цього. А жартувати в такому разі я би не радив, оскільки саме підвищений тиск є ледь не основною причиною інсультів.
— Я знаю людей, які п'ють практично все своє свідоме життя. І живуть. А деякі з моїх знайомих брали чарку лише в дні великих свят, але інсульт, інші хвороби вклали їх у ліжко. Чому?
— На жаль, відмова, навіть повна, людини від вина чи горілки, не убезпечує її від того чи іншого захворювання. На все, як кажуть у таких випадках, воля Божа. Але, разом з тим, той, хто зловживає «Хортицею», в десятки разів більше ризикує стати жертвою того ж інсульту, ніж той, хто п'є її помірними дозами і вкрай рідко.
Багато що, звичайно, залежить від організму людини: одні успадкували від батьків міцне здоров'я, а інші... Хай там як, але у переважної більшості алкоголіків зміни у внутрішніх органах стають незворотними. Це, повірте, лише питання часу і кількості випитого. Бо ті ж тканини серця, які змушені працювати за умов кисневого дефіциту, не залізні. Хоча, як відомо, і залізо зношується. Досить часто причиною смерті є алкогольна пневмонія, що пригнічує імунітет і призводить до патологічних змін у тканинах легенів.
Одним з найпоширеніших захворювань, які зживають зі світу людей, котрі мають пристрасть до алкоголю, є цироз печінки. Адже спирт вбиває клітини цього дуже важливого для життєдіяльності людини органу, на місці яких утворюються так звані рубці, які, на відміну від клітин, не виконують захисних функцій і не очищують кров від токсинів. Із часом печінкові судини перетискаються і в них починає застоюватися кров. Як свідчить відповідна статистика, понад 70 відсотків хворих протягом року помирають.
— Останнім часом досить часто можна побачити підлітка з пляшкою «Оболоні» чи слабоалкогольного напою в руці. Хіба це не початок «кар'єри» алкоголіка?
— Звісно ж. Саме захоплення пивом, яке до недавнього часу так рекламували з телеекранів, призводить до алкогольної залежності молодої людини. Залежності цієї дуже непросто позбутися. Нині, як свідчать соціологічні дослідження, дев'ять відсотків підлітків у віці 13–14 років, кожен сьомий юнак із 16–17-літніх і кожна десята дівчина віком 16–17 років хоч раз на тиждень, але беруть до рук чарку. А це значить, що вони є залежними від алкоголю. Він, як мовиться, є для них життєвим стимулятором.
У цьому сенсі багато що залежить від батьків: 40 відсотків дітей, які вживають алкоголь, пристрастилися до цього зілля саме з їх вини. 25–30 відсотків підлітків цю згубну звичку успадкували від батьків — алкоголіків. У пологових будинках все частіше народжуються діти з ураженнями центральної нервової системи і початковою абстиненцією — таким станом організму, який спостерігається у наркоманів та алкоголіків, коли їхні організми страждають від так званої ломки. Це жахливо, коли організм новонародженого вимагає алкоголю!... А все тому, що всі його органи формувалися в процесі вагітності матері під постійним впливом алкоголю. І тому існує велика ймовірність того, що дитина, народжена від жінки, що зловживала алкоголем, теж стане алкоголіком. Словом, наші діти розплачуються за гріхи своїх батьків. Вони — за великим рахунком — приречені потрапити в міцні обійми Бахуса. Звучить жорстоко, але така правда. Страшна правда.
— Але ж, подекуди до них потрапляють і діти доволі успішних сімей.
— Останнім часом їх стає все більше. Що можна сказати з цього приводу? Мабуть, дітям не вистачає батьківської уваги, материнського тепла і вони відчувають себе непотрібними: батьки, створивши своїм чадам доволі комфортні — в матеріальному сенсі — умови життя, забувають, що цього замало.
— Україна, як відомо, не належить до країн з найбільшим рівнем вживання алкоголю: у нас на душу населення припадає 9 літрів чистого алкоголю, а в Іспанії, Франції, Італії — 12–14 літрів. Чому ж там, якщо вірити ВООЗ, значно менше алкоголіків?
— Причин багато. Головною, як на мене, є та, що ті ж французи й італійці споживають спирт у вигляді пива, вина. А у нас понад 70 відсотків спирту споживається у вигляді міцних напоїв: горілки, коньяку. І якщо іспанці чи італійці вживають вино переважно під час застілля, коли столи, як мовиться, ломляться від закусок, то чимало українців надають перевагу прийманню алкоголю нашвидкуруч. Для цього у нас створено всі умови: різного роду шинки «ростуть», як гриби після дощу. Перехиливши чарку, людина втирається рукавом і прямує далі. А спиртне якої якості продають в цих шинках? Як правило, це фальсифікована горілка, виготовлена в підпільних цехах.
— Є такий термін як «хронічний алкоголізм». Як людині, яка випиває, дізнатися чи стосується він її?
— Це не просто термін. Це — діагноз. І встановлює його лише лікар-нарколог. Якщо ж говорити про його перші ознаки, то це — відсутність блювотної реакції на приймання великої кількості алкоголю, втрата контролю над кількістю випитого. Іншими словами, людина не може зупинитись після, скажімо, другої чи третьої чарки, сказати тверде «ні», коли їй пропонують випити «на коня» чи за здоров'я товариша. Людина, котра страждає на хронічний алкоголізм, часто втрачає пам'ять і не може пригадати, що з нею відбувалося під час нещодавнього застілля, де вона добряче «перебрала». Свідченням цієї хвороби є і наявність абстинентного синдрому: це коли її мучить головний біль, вона почувається ослабленою доти, допоки не похмелиться. Хронічні алкоголіки схильні до запоїв, уживають неконтрольовані дози спиртного протягом тижнів і навіть місяців.
— І насамкінець, Юрію Миколайовичу, ваші поради людям, залежним від алкоголю, але щиро хочуть позбутися цієї вкрай згубної звички?
— Ці люди повинні зрозуміти, що вони хворі. І не впадати у відчай, заливаючи його черговою порцією горілки. Так, після цього настає деяке моральне, фізичне полегшення. Але ж воно швидко минає і їх, якщо, звичайно, вони адекватно сприймають реальну дійсність, знову починає мучити сумління, вони впадають у депресію. Словом, кожна випита чарка — це шлях до прірви, з якої немає вороття. Нині шпальти газет рясніють оголошеннями різних «цілителів» і «цілительниць», які обіцяють вилікувати від алкоголізму всього за один сеанс. Але, як мені розповідали ті, хто бував у них на цих сеансах, ці обіцянки, м'яко кажучи, часто розходяться з результатами. Є, щоправда, медичні центри, які мають ліцензії МОЗ України на лікування від алкоголізму. Результати їх роботи дещо відрізняються від результатів «цілителів»: знаю випадки, коли людина з солідним стажем алкоголіка після відвідування таких центрів, кидала пиячити. Але, разом з тим, і вони не є панацеєю від цього лиха. Фахівці, які там працюють, чесно зізнаються, що вони не чарівники, а звичайні люди і тому не можуть одразу вилікувати хворого. Потрібно ще і його бажання, сила волі, усвідомлення того, скільки проблем він створює і собі, і рідним, і суспільству загалом. Якщо таке розуміння є, якщо бажання покінчити з пияцтвом є, то буде й відповідний результат.
Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»