ВЕСНЯНО-ТУРИСТИЧНА РОЗМИНКА — В ДІЇ
Фахівці Всесвітньої туристичної організації зробили висновки: до 2020-го кількість мандрівників зросте до 1,6 мільярда на рік. Непосидюх розділили на чотири групи — залежно від мети поїздки, рівня сервісу та інших чинників.
До першої когорти потрапили «провідні топ-менеджери» Китаю, Індії, Росії. Їм буде потрібен ексклюзивний сервіс і максимальний комфорт. Друга група — так звані «універсальні громадяни». Це ті, чиї дім і місце роботи розташовані в різних містах або країнах. Тож вони змушені щотижня мандрувати: вирушати додому на вікенд, а потім повертатися назад. Для таких клієнтів важливі дешевий сервіс та гнучкий транспортний графік.
Третя група — «активні пенсіонери», котрі протягом року надаватимуть перевагу різноманітним короткостроковим поїздкам. Цілком можливо, що цю публіку цікавитиме ще й комплексне закордонне медичне обслуговування.
Останні в класифікації вояжерів — «великі групи». Це туристи, що вирушають за кордон сім’ями чи компаніями до друзів або родичів. Їх особливо цікавитиме можливість комбінувати рейси, бронювати місця в літаках зі знижками.
Налітай, замовляй, від’їжджай...
— За цифрами і фактами стежимо уважно, тому й взялися за роботу так, щоб у травні співати не як Алла Пугачова «Три счастливых дня было у меня...», а «10 вихідних порадували нас, порадували нас усіх», — з натхненням поділилися планами активні члени Туристичної асоціації України. — Готуємо комплект пропозицій для усіх категорій охочих на свята вдома не сидіти. Наше гасло по-весняному оптимістично-жартівливе: «Налітай, замовляй, виїжджай чи відлітай». Вибір — величезний.
Виявляється, майже одразу після повідомлення про травневі вихідні, в турфірмах відчули пожвавлення. Клієнти цікавляться Кримом, Закарпаттям, сусідніми Польщею, Угорщиною, Словаччиною, розпитують про автобусні тури Європою, а також про теплі краї, з пляжами і морем.
Велика Ялта зі своїм невеликим населенням (понад 140 тисяч осіб) сподівається, що усім приїжджим буде тепло скрізь, навіть у морській воді. Відповідальні за початок нового сезону запевняють, що основний фонд курортно-туристичного комплексу фактично готовий. Це майже півтори сотні санаторіїв, готелів, пансіонатів приватної й комунальної власності. У Місхорі, Симеїзі, Гаспрі, Форосі, Гурзуфі, Алупці, Масандрі, що є складовими Великої Ялти, місць для відпочивальників удосталь. На рахунку там понад 200 невеличких готелів. На літніх оздоровчих базах теж завершують наводити марафет.
Звісно, без розваг ані малі, ані дорослі не відпочивають. Кримчан досвід не підводить: об’єктів для показу вдосталь. Завжди людно в Масандрівському, Лівадійському, Воронцовському палацах. Популярними є екскурсії в підвали Масандрівського винного заводу, пішохідні маршрути — Боткінська й Штангіївська стежки, маршрут до печери Триглазки на Ай-Петрі. Популярні дельфінарій, парк морських тварин, аквапарк. У багатьох готелях увесь сезон працюватимуть групи аніматорів.
— Ми хочемо і намагаємося бути цілорічним курортом,— поділилася намірами очільниця одного з туроб’єднань. — По-серйозному взялися за оздоровлення клієнтів місцевою мінеральною водою. Не дивуйтеся. Ця вода не столова, а лікувальна. Вісім років тому, коли її знайшли, дослідили хімічний склад в Одеському профільному науково-дослідному інституті й дізналися про високий вміст магнію, заліза, калію і натрію, вирішили відкривати бювети як у самому місті, так і в спеціальних санаторіях. Такою мінералкою лікують хвороби кишково-шлункового тракту, ниркові захворювання, цукровий діабет. Отак потихеньку стаємо конкурентами «розкручених» Трускавця, Моршина, навіть Карлових Вар.
Без відкриттів і гідів — Київ не можливий
За своєрідну весняно-літню туристичну розминку взялися й у столиці. Вже не дивина, що під час травневих свят повсюди у місті туристичні автобуси, гурти іногородніх і тих, хто розпитує, як дійти чи доїхати за вказаною адресою. Для таких міська влада відкрила 21 туристично-інформаційний центр (ТІЦ). Щоправда, їхнє розташування теж варто знати.
Екскурсоводи кажуть, що творіння скульптора Костянтина Скритуцького у вигляді червоного трамвая стало популярним не лише серед гостей міста, а й серед киян. Поставили такий оригінальний ТІЦ у парку Т. Шевченка поблизу університету. У вагончику завжди людно: волонтери, гіди, зацікавлені користуються безпровідним інтернетом, туристично-інформаційним терміналом. Там можна безплатно отримати карту Києва, спеціальні буклети. Тим, хто самостійно створює тематичні екскурсії, завжди готові допомогти. Серед таких ентузіастів уже прославився «Київ фінансовий». Сподіваюся, незабаром стане популярним новий маршрут, над яким працюють Валерій Лисенко і Чеський центр у Києві. Треба лише бажання і час, аби з паном Валерієм ходити, дивитися, де мешкали, працювали, писали твори видатні чехи.
То не єдині відкриття, що вписуються в історію й мистецтво «матері міст руських». Незважаючи на обставини й перепони, корінні кияни через архіви занурюються у сиву давнину, а потім знайомлять із знахідками мандрівників та науковців.
Мене вразили матеріали, зібрані мистецтвознавцем Мариною Виноградовою про будинки, маєтки, прибутки, про особистості, котрі мешкали наприкінці ХVІІІ — початку ХХ ст. на Андріївському узвозі столиці. Що не власник — то величина: військова, фінансова, чиновницька, громадська. Найбільше там мешкало купців, міщан, лікарів, аптекарів, церковнослужителів. Усе настільки цікаве, що однієї екскурсії не вистачить. Дослідження вже оцінені Київським науково-методичним центром з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури й внесені до списку 349 нерухомих об’єктів культурної спадщини заповідника «Стародавній Київ».
— Знаєте, хто накинув оком на архівні матеріали? — поцікавилися своєрідні гіди — старожили Подолу. — Письменники й кіношники. Там, справді, що не сім’я — то герої оповідання чи роману. Звісно, образ Михайла Булгакова до цього списку не входить. Він — інша величина. Зрештою, нині довкілля інше і за станом, і за формою, і за змістом не лише на Андріївському узвозі. Як потеплішає, зможете в цьому переконатися.
Наразі це не єдина столична дивина, що отаборилася на Подолі. Хочете побачити міст Леонардо да Вінчі, зведений без жодного цвяха? Відвідайте нещодавно відкритий музей для школярів «Експериментаніум». Там представлено майже 250 дивовижних механізмів, предметів техніки, машин. Біологію, фізику, хімію можна тепер вивчати в експозиційних залах, де повно усіляких див. Ось, приміром, плазмовий шар Тесли «стріляє» блискавками, тепловізор показує розподілення температури тіла, зі скриньки Вуда виходять парові кільця, а маятник Максвелля діти порівнюють з величезною цяцькою — йо-йо.
Дорослі теж розважаються: пробираються крізь дзеркальний лабіринт, вивчають закони акустики, граючи на музичних інструментах. І великим, і малим дозволяють до всього торкатися руками. Сподіваються, що це надихне вивчати і створювати.
На «подвиг» вирощувати незвичні рослини надихнув... туризм
— Уявіть собі, що вивчати і створювати клумби, сади, розарії нас із чоловіком надихнула квітуча сакура, — поділилася досвідом і враженнями киянка Олена Швецова. — Торік у травні ми вирушили до Закарпаття. Ось тоді і полонили нас Ужгород, Мукачеве, Берегове. Майже всі їхні вулиці і сквери були вкриті рожевою пеленою. То буяли дерева японської сакури. Дивитися на них, гуляти під їхніми розкішними кронами приїжджає чимало туристів. Не обминають краси й сусіди-угорці. Так трапилося, що фотографуючись на березі Латориці, познайомилися з сімейною парою — Золтаном й Ілоною, котрі розмовляли російською, бо колись вчилися в Ужгороді. Вони розповіли, як, мандруючи Англією, перетворилися на своєрідних «зелених» туристів. Не тих, хто віддає перевагу сільським маршрутам, а тих, хто обирає готелі й пансіонати тільки в парках і садах.
Виявляється, такий різновид відпочинку має численних прихильників і в Україні. Це підтвердили мої нові знайомі й туроператори, котрих порівнюють із знавцями ботаніки. Я була вражена, ознайомившись із садово-парковими маршрутами у Британії. Оце вам холодні англійці! В цьому їх не можуть обійти ані французи, ані італійці.
— Після Закарпаття, вже вдома, в Києві, почали готувати програму незвичного вояжу, — розповідає пані Олена. — Спочатку допоміг інтернет, а потім газета Times, що опублікувала список 20 найкращих європейських готелів і пансіонатів із власними садами. Ми обрали Англію: її «точок» було найбільше. Ясна річ, усе не об’їдеш, тож задоволення розтягуємо ще на два сезони.
Першими полонили три розарії, що входять до списку Національної ради Великої Британії із збереження рослин і садів. У тій оазі і заночували, точніше, в пансіонаті Ladyburn. Ця романтична споруда 1600 року в графстві Йоркшир оточена зразковим садом, де цвітуть проліски, нарциси, рододендрони, надихнула поїхати в Глостершир. Там усі знають і цінують власника старовинного зерносховища, професійного садового фотографа, любителя троянд Девіда Ллойда. Поряд із його маєтком — розарій, де росте понад сто різновидів квітів. Поспілкувавшись із садівниками-екскурсоводами, подалися в Корнуол, бо ночівля у маєтку була не по кишені.
Те, що нам обіцяли, — здійснилося. Зупинилися в затишному пансіоні, оточеному субтропічним садом, який вирощує художник. Він і є власником 500 видів рослин з усього світу. Це так захоплює, що заспокоюєшся аж у домашній атмосфері невеличкого пансіону на березі ставка з лататтям. Ще з групою туристів і електронним словником у руках побували в Бедфордширі. Ця місцина знаменита садом, в якому відбувалися події фільму «Чотири весілля й одні похорони». Дерева там висадили у ХVІІІ ст., тож багатьом каштанам понад 300 років. Готель серед зелені полюбляють відпочивальники. Для них працює спа-центр, басейн, тенісні корти. «Наших» туристів поки що не буває. Кажуть, що вряди-годи їздять на різноманітні семінари із садівництва у Сіренчестер, де для відвідувачів реконструювали комфортне помешкання з кімнатами-майстернями для дводенних курсів з акварельного живопису.
Відкрию таємницю: до нашого «срібного весілля», яке відзначатимемо в серпні, хочу купити путівки на британський острів Треско в архіпелазі Сіллі, — продовжує киянка Олена. — Прочитала, що 165 його мешканців фактично живуть у своєрідному ботанічному саду. На території острова росте п’ять тисяч різновидів рослин, які й принаджують цікавих. Зупинитися можна в будинку колишньої станції човнів, яку перебудували під котедж. Сподіваюся, що до поїздки вдосконалю знання англійської мови, аби можна було вільно спілкуватися й домовлятися про контакти. Нині головне моє хобі — вирощування незвичних квітів, кущів і дерев на дачі. Навіть не сподівалася, що на такий «подвиг» надихне туризм.
«Дайте мені мантилью, а нам — «Трабант»
— Якби ви почули враження й побажання клієнтів-оригіналів, то не раз би здивувалися, — поділилися вже своїми враженнями ветерани тургалузі. — Уявіть собі: перед поїздкою на святкові вихідні в офіс однієї з фірм прийшов солідний чоловік із проханням організувати екскурсії з проживанням і харчуванням у... «радянському» Кракові. Каже, що старовина міста так не зворушує, як ностальгія за молодістю. Його приятелі кілька років тому саме в Кракові відчули екзотику радянського минулого, бо поляки розуміють, що ті реалії можуть бути хорошим товаром як для західних туристів, так і для громадян СНД.
Затятий любитель 1-го травня відзначати День міжнародної солідарності трудящих просив вийти на контакт із краківською фірмою «Божевільні гіди». Хоче, щоб вони повозили, як і раніше, його друзів на старенькому «Трабанті».
Нині тільки літні люди можуть ще пам’ятати про маленький ендеерівський автомобіль з пластмасовим кузовом, а от чи є ще такі в роботі — не знаємо. До «радянської» програми входило відвідання буфету з непривітними офіціантками, частування горілкою в гранчаках і дешевими цигарками. Цікавих підвозили до заводу, де «вкалували радянські поляки», влаштовували міні-екскурсію до типової квартири тих часів із корпусними меблями, побутовою технікою, вініловими платівками. Там же можна було придбати й «ностальгійні» сувеніри. Усе це ми побачили на фотознімках і навіть самі зацікавилися таким незвичним Краковом. Пообіцяли клієнту розшукати організаторів своєрідного маршруту, а паралельно порадили все одно поїхати до цього чудового міста, де буде чимало приємної дивини і смакоти.
До речі, то не єдиний незвичний турист. Тиждень тому прийшли молоді люди в піднесеному настрої й процитували Козьму Пруткова: «Дайте мне мантилью, дайте мне гитару, дайте Инезилью, кастаньетов пару». Вони вчотирьох (два «дона» і дві «сеньйорити») вирішили вже зараз збиратися й летіти в Іспанію зустрічати весну в стилі фламенко. Сподіваються, що фінансово їм у цьому допоможе економічна криза країни: ціни будуть демократичними. Такий «нюанс» сприятиме дешевому перельоту, проживанню в хостелах, мандрам курортами й містами. Дуже хочуть пожити днів зо три у місті Антоніо Гауді — Барселоні. Там, справді, що не крок — то архітектурна дивина, музеї, виставкові зали, концерти. Навіть знаменитий Чарівний фонтан, біля якого завжди людно, внесено до рейтингу дивовижних фонтанів світу. Планують заїхати і в Мадрид, відвідати музей Прадо, королівський парк Ретіро, побувати на одній із найдивовижніших площ — площі Кібели. Хочуть зупинитися там в якому-небудь студентському гуртожитку, аби відчути як і чим живуть мадридські ровесники. «Наші» ж, виявляється, вчаться в Києві на журналістів. Тож ми їм із задоволенням уже склали максимально цікавий і недорогий маршрут. Можливо, після повернення додому напишуть оду, не гіршу, ніж твір Козьми Пруткова, і нам принесуть.
* * *
Популярні й обжиті українцями єгипетські курорти — не порожні. Поки що внутрішня політична нестабільність впливає на екскурсійні програми: іноземці не їдуть до Каїру, Олександрії та інших міст. А от купатися й засмагати хочуть і можуть. Чартери з Києва до Хургади, Шарм-ель-Шейха порожніми не літають. Ціна і якість охочих не відлякують...
Олена СЕДИК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»