ФЕМІДА РОЗБУШУВАЛАСЯ
НЕАБИЯКА ПОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ ВІТЧИЗНЯНОЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ ПРИПАЛА НА ПОЧАТОК ВЕСНИ
Доки прихильники європейської інтеграції нашої держави переймаються тим, що до чергового, травневого, інспектування української влади залишилося фактично менше, ніж два місяці, ця сама влада ніби продовжує гратися «в піддавки».
Березень тільки-но розпочався, а на політичну арену міцно вийшли представники Феміди. І таке враження, що найближчим часом саме вони будуть тут головними дійовими особами...
Чи триматиметься
за ґрати
Юрій Луценко?
Усе розпочалося з того, що в перший день весни, під час прес-конференції, Президент Віктор Янукович «поспівчував» одному з політичних в'язнів — Юрієві Луценку. Глава держави навіть висловив готовність посприяти в його звільненні з-за ґрат. Зараз Януковичу, буцімто, заважає лише те, що він... просто не може втрутитися в долю екс-міністра внутрішніх справ.
Ну, про те, як від Віктора Януковича «нічого не залежить», можна пересвідчитися на прикладі ситуації з іншою політичною ув'язненою — Юлією Тимошенко. Не встиг Віктор Федорович висловити припущення про непотрібність камер відеоспостереження в палаті лікарні «Укрзалізниці», де нині перебуває Тимошенко, як ці самі камери зникли...
Утім, до екс-прем'єрки ми ще повернемося, а поки що — деякі міркування з приводу перебування за ґратами колишнього польового командира Майдану. Отже, Віктор Янукович зауважує, що до нього ще просто не дійшла черга. Мовляв, «акт про помилування» Юрія Луценка він може підписати лише тоді, коли всі судові інстанції (куди неодмінно звертаються адвокати Юрія Віталійовича після чергових проявів «справедливості» попередніми судами) визнають його провину.
От і тепер, якщо вірити Президентові, він очікує на рішення касаційного суду, що має визначитися з подальшою долею Юрія Луценка. «Якщо й ця інстанція залишить його у в'язниці, тоді вже настане моя черга»,— резюмував Віктор Янукович.
Фактично ж такі його одкровення чітко вимальовують можливі два сценарії розвитку подій навколо Луценка. Перший: судді мають узяти «під козирок» і якомога оперативніше ухвалити рішення про звільнення екс-міністра внутрішніх справ. Другий: подібне «благородство» уже тепер заготовлене для Президента.
Вочевидь, люди з оточення глави держави, до чиїх повноважень належить проведення євроінтеграційних «мозкових штурмів», нині гарячково вираховують: котрий зі сценаріїв матиме сильніший ефект. Річ у тім, що Юрій Луценко — постать надзвичайно неординарна, що добре відомо його опонентам. Тому у владних «надрах», можливо, допускають варіант, згідно з яким після потенційного президентського «помилування» Луценко... не захоче виходити на волю.
Політв'язень не раз заявляв, що, по-перше, винним себе ніколи не вважав. А, по-друге, його антипатія до Президента, так би мовити, набула мало не матеріальних обрисів. Тут же виходить, що «милість» доведеться взяти з рук саме цієї антипатичної людини — аж раптом не погодиться? І тоді чинній українській владі не уникнути чергового великого скандалу.
Юрій Луценко під час перебування за ґратами неабияк помудрішав, про що свідчить чимало його заяв та вчинків. Тому до подібних імпульсивних кроків він навряд чи нині вдаватиметься. Власне, цими днями подібну версію розвитку подій фактично спростувала Ірина Луценко — дружина менського в'язня. За її словами, «триматися за ґрати» екс-міністр внутрішніх справ не збирається. А рішення про свою свободу сприйматиме не як «милість» від Януковича, а як запізніле відновлення справедливості. Хоч би через Європейський суд з прав людини, котрий, нагадаємо, уже ставав на бік українського політичного в'язня...
Ще одна проблема може полягати в тому, що, за такого розвитку подій, Юрій Луценко буде позбавлений можливості повноцінно займатися політичною діяльністю. Однак і тут не все безнадійно для польового командира Майдану. Термін, на який його було засуджено,— чотири роки — спливе у грудні 2014-го. Тобто, до президентських виборів, у яких він теоретично зможе взяти участь навіть без якихось додаткових офіційних рішень про несправедливе ув'язнення. А боротьбу за ухвалення таких рішень Юрій Луценко неодмінно розпочне в разі отримання волі. У цьому точно можна не сумніватися.
Подарунок
до 8 Березня...
Ситуація з Юлією Тимошенко — значно заплутаніша. Схоже, що її В. Янукович відпускати не збирається нізащо. Вистачить з неї клопотання про зняття камер спостереження! Тим паче, представники євроспільноти наразі — до травня — вимагають лише поступу щодо проблемних питань, зокрема і стосовно політв'язнів. Так от «поступом», на випадок чого, сміливо можна буде назвати звільнення Юрія Луценка (звісно, якщо воно справді відбудеться).
Цього тижня «на арену» вийшов третій свідок у справі про вбивство Євгена Щербаня та, буцімто, причетності до нього Юлії Тимошенко. Звісно, Володимир Щербань — це не Зайцев і не Мар'єнков. Ця людина — набагато серйозніша, оскільки й посади свого часу обіймала високі, та й другом загиблого однофамільця не раз себе називала...
Але навіть попри усе це, так звані свідчення Володимира Щербаня передусім ґрунтувалися лише на його припущеннях. Він кілька разів повторив, що вважає (!) Юлію Тимошенко і Павла Лазаренка замовниками цього резонансного вбивства.
Слід сказати, що й захист екс-прем'єра нині підготувався до засідання значно краще. Хтозна, можливо цьому виною одіозність постаті самого свідка? Хоч би там як, а 4 березня захисникам Тимошенко вдалося кілька разів бути на висоті навіть у настільки заангажованому процесі. Наприклад, після демонстрації фрагмента інтерв'ю Євгена Щербаня, записаного незадовго до вбивства.
У ньому той не підтверджує існування якихось конфліктів з Павлом Лазаренком. Навпаки, кілька разів наголошує на спільності позицій і на необхідності приходу до влади саме таких людей. «Він — хазяїн»,— запевняє убитий 17 років тому народний депутат (слід зазначити, що, за часів прем'єрства Лазаренка, його саме так і називали в середовищі однодумців. Про існування спеціальної книжечки, куди Павло Іванович у дві графи записував виконані для себе особисто і для держави плани, говорили тільки нечисленні опоненти).
У відверто некомфортне становище свідок Володимир Щербань був поставлений і після демонстрації знімка, де він, уже як «губернатор» Сумської області, з квітами зустрічає Юлію Тимошенко. Погодьтеся, якось дивно бачити подібні знаки уваги до людини, котру Щербань, як він тепер каже, з перших днів вважав замовником убивства свого друга... Однак нічого переконливішого, ніж пояснення, що він просто «хотів жити», Володимир Петрович під час допиту не знайшов. Що ж, виходить, букет квітів (подарований через багато років після вбивства, до речі) здатен урятувати життя. Мабуть-таки правду кажуть, що краса врятує світ...
Нарешті ще один промовистий факт з допиту Володимира Щербаня. Захист Юлії Тимошенко, нібито, знайшов підтвердження переказування коштів — двох мільйонів доларів — на рахунки сина Володимира Щербаня через два дні після вбивства. Сергій Власенко волів почути пояснення стосовно такого переказу, однак суддя Медушевська зняла це запитання на вимогу прокуратури. Мовляв, воно справи не стосується.
Можна було б на подібну «дрібничку» і не зважати, якби усе нинішнє звинувачення стосовно Юлії Тимошенко не ґрунтувалося на подібній зачіпці — переказі коштів, що й робить, за словами звинувачення, екс-прем'єра підозрюваною в замовленні вбивства.
«Принциповість» Володимира Рибака
Події перших днів весни демонструють також, що «судові сліди» усе впевненіше просочуються і до парламентських стін. Причому, коли до справи беруться представники партії влади, все рухається набагато швидше, ніж під опозиційним тиском.
По-перше, варто наголосити, що владно-опозиційне перемир'я, продемонстроване 22 лютого, тривало недовго. Блокування відновилося буквально після засідання Погоджувальної ради парламенту. Нинішня його причина — подання спікера Володимира Рибака до уже відомого всій державі Вищого адмінсуду на позбавлення депутатських повноважень Сергія Власенка. Того самого, котрий захищає Юлію Тимошенко.
Опоненти леді Ю та її адвоката звинувачують пана Власенка в сумісництві, котре, нагадаємо, заборонене Конституцією відносно народних депутатів. Опозиція ж не лише заперечує цей факт, а ще й доводить: засідання Регламентного комітету ВР, на якому, буцімто, розглядалося питання про сумісництво їхнього колеги, було сфальшоване. І це притому, що саме рішення комітету має передувати поданню спікера до суду.
Варто відзначити, що представники Партії регіонів цього разу затіяли операцію зі «знешкодження» Власенка доволі професійно. Щоб прискіпливі європейці, бува, не подумали звинувачувати їх у чергових фактах переслідування опозиції, «регіонали» разом із поданням стосовно Власенка організували публічне лінчування і власного висуванця — Андрія Веревського — щодо суміщення його депутатського мандата з підприємницькою діяльністю ні в кого сумнівів не було. І Вищий адмінсуд розглянув клопотання про позбавлення депутатства пана Веревського ще позавчора.
Утім, подібна демонстративно-показушна «справедливість» ПР нікого не переконала. Скажімо, євродепутат Ребекка Хармс назвала ситуацію навколо Сергія Власенка політично вмотивованою. Показово, що подібна заява прозвучала з її вуст після того, як споглядання правосуддя по-українськи далося пані Хармс взнаки — вона знепритомніла.
Занепокоєння черговим наступом на опозиційних депутатів днями висловили й постійні європейські завсідники в нашій державі — Штефан Фюле та Кетрін Ештон. Стосовно ж позбавлення депутатства Андрія Веревського ні в кого з поважних спостерігачів — ні пари з уст. Саме тому, що тут до рішення суду немає в чому підкопатися, а сумісник Веревський, котрий, переважно, мешкає в Лондоні, справді заслуговує на позбавлення мандата.
Але така ситуація бісить «регіоналів». Їхні спічрайтери (передусім Олександр Єфремов та Володимир Олійник) не можуть збагнути: як так сталося, що європейці настільки чітко навчилися відрізняти українські політичні нюанси, що замилити їм очі пустопорожньою фразою «закон — один для всіх» більше не вдається?
До речі, ситуація з Андрієм Веревським нині вигідна самим представникам ПР. По-перше, цей депутат пройшов до парламенту під 46-м номером партійного списку «регіоналів». А отже, тут не потрібно дбати про перевибори в мажоритарному окрузі. Ймовірно, найближчим часом на зміну Веревському просто прийде новий депутат, котрий ходитиме на пленарні засідання дисциплінованіше, ніж його колега. В умовах дії нового регламенту (ухваленого під тиском опозиції) це «регіоналам» стає потрібно, як повітря.
До того ж цей приклад позбавлення депутатського мандата може стати своєрідним стимулом відвідувати засідання й іншим не вельми дисциплінованим нардепам. Що ж до самовисуванців із фракції ПР чи поза нею, то їм узагалі нині не позаздриш. Виходить так, що розмови про їхню сяку-таку самостійність завершилися вже на другій сесії. Бо ж позбавити не надто відданих «регіональній справі» нардепів можна не лише за сумісництво (приклад Андрія Веревського), а й просто так (приклади Олександра Домбровського та Павла Балоги).
Що ж до Сергія Власенка, то засідання Вищого адмінсуду стосовно його мандата було перенесене на вчора. Дійство розпочалося майже з годинним запізненням, оскільки судді чекали нових документів із Генпрокуратури. Причому, коли ці документи надійшли, настала черга дивуватися представникам опозиції. Так, відомство Віктора Пшонки несподівано для багатьох підтвердило, що Сергій Власенко виступав на судах Юлії Тимошенко як захисник, але не як адвокат, а як народний депутат. На чому, власне, й наполягав захисник леді Ю від самого початку.
Про те, що на даний момент Власенко офіційно не займається адвокатською діяльністю, повідомили і з Національної асоціації адвокатів. Зокрема, у відповідних документах є звернення Ради адвокатів Києва, яка повідомляє, що Власенко 22 лютого звернувся із заявою про припинення його права на адвокатську діяльність на підставі свідоцтва № 704.
«Згідно із вказаним повідомленням, Власенко в реєстрі адвокатів міста Києва не перебуває. За інформацією Єдиного реєстру адвокатів України, дані про його робоче місце як адвоката в місті Києві відсутні, тому його заява не підлягає розгляду в Раді адвокатів міста Києва»,— сказано в документі.
Лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк, ознайомившись з усіма цими паперами, заявив, що з Генпрокуратурою «щось сталося, і вона почала писати правду».
На момент здачі цього номера газети до друку, рішення суддів щодо Сергія Власенка не було ухвалене...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»