ЧИ ПОТРІБНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВУГІЛЛЯ УКРАЇНІ
Вугілля конче потрібне не тільки селянам, іншим людям, котрі не мають надійного палива, а й підприємствам та організаціям, де є можливість без великих затрат перейти на українське «чорне золото» (замість дорогих російських енергоносіїв). Але, на жаль, така можливість мало використовується. Тому біля шахт як у Донбасі, так і у Львівсько-Волинському енергетичному басейні нагромадилися мільйони тонн вугілля, яке псується, втрачає якість (про це — далі). У такому стані справ автор цих рядків переконався, побувавши в означених вугільних регіонах.
Престижність професії... на словах
Здавна праця шахтаря була і залишається небезпечною і важкою. Добувати вугілля у жарі й вологості, запилених штреках надміру складно, тому травми різної тяжкості завжди і в усі часи супроводжують гірників. Навіть у Франції, Польщі, Німеччині, де чи не найкраща техніка безпеки в шахтах, добре налагоджена механізація та автоматизація видобувних робіт, теж не позбулися травмування.
У колишньому Союзі професія шахтаря також була важкою і небезпечною, але добре оплачуваною на той час і престижною, тому здорові і мужні чоловіки охоче йшли в забої. Жителька міста Красний Луч, медик Єфросинія Бахмач розповідала: «У ті часи медична служба в шахтарських містах і селищах була на належному рівні. Крім того, гірники відновлювали своє здоров'я у власних чудових санаторіях Кавказу, Криму, Трускавця та на закордонних курортах. Безплатні путівки отримували не тільки ті, хто безпосередньо рубав вугілля, а й обслуговуючий персонал, медики, вчителі».
Нині ж усе це в минулому. Залишилася тільки словесна престижність шахтарської праці. Аби не бути голослівним, зішлюся на довге й заплутане розпорядження Кабміну від 5 грудня минулого року: «Про схвалення Концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі і населення, на яких розміщуються вугледобувні і вуглепереробні підприємства, які перебувають у стадії ліквідації».
У цьому документі йдеться про підтримку зайнятості населення, надання соціальних послуг, перепідготовку кадрів... Наче б усе нормально і по ділу. Але схвалена лише концепція, система, практичні ж дії — відсутні. Зате ліквідація неперспективних шахт, визначених владою, почалася точно за графіком і йде повним ходом. На межі закриття навіть шахти, котрі мають потужні запаси вугілля.
Приміром, «Дуванна» об'єднання «Краснодонвугілля». Тут одразу всіх робітників, переважно зайнятих на підземних роботах, відправили аж на рік у безоплатні відпустки. А що далі? Голова незалежної профспілки шахти «Дуванна» Олег Помінов з цього приводу висловися чітко і гірко: «Запаси вугілля на нашій шахті великі, але зовсім відсутні грошові вкладення. Раніше брали паливо поряд, про нові штреки і лави ніхто заздалегідь не думав».
А як тоді розуміти слова Президента Віктора Януковича, котрий у квітні позаминулого року, перебуваючи в Єнакієвому, обнадіяв гірників: «Україна відновить потужності своєї вугільної промисловості. Закриті шахти і ті, що закриваються, будуть реструктиризовані, на шахтних комплексах з'являться нові підприємства і нові робочі місця. Ні одна діюча шахта не буде закрита, деякі будуть відновлюватися, з них відкачають воду і повернуть у робочий стан. У стратегії реформування вугільної галузі на першому місці будуть соціальні умови шахтаря. Вугілля — це наш власний енергоносій, який у змозі повністю задовольнити потреби України, тому галузь буде розвиватись, у нас є перспективи...»
Перспективи є, але їх треба вже зараз утілювати в життя, проте мало що в цьому плані робиться. Виступаючи на Х пленумі ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості, віце-прем'єр Юрій Бойко наголосив, що за звітний період (2012 рік) зростання відбулося як у комерційному, так і в державному секторах. Проте жодним словом високий очільник не обмовився про так звані копанки-ями — ганебний витвір сучасності.
Звільнені кваліфіковані шахтарі, аби не померли з голоду їхні сім'ї, об'єднуються у гурти і за згодою місцевої влади, а часто і без неї, риють копанки і добувають вугілля на малій глибині від поверхні землі, аби заробити якусь копійку. Проте спритні ділки не могли миритися з тим, що «чорне золото» йде не через їхні руки. Діють за принципом: «Укласти якомога менше, а взяти більше». На пластах, що виходять близько до поверхні землі, робили чимало копанок. Вочевидь, вони десь дістали мапи і дані про поклади корисних копалин, котрі були і є державною таємницею. Як їх дістали — то таємниця за сімома печатками.
Так, на околиці селища Вільхуватка з'явилося кілька десятків копанок. «Копанки навіть воду в нас забрали, — скаржаться жителі Вільхуватки.— На вулиці Жовтневій було сім колодязів і кілька свердловин. Вугільні хапуги пошкодили водоносні шари ґрунту, тому вода зникла. І житло наше руйнується, тріщини на хатах ідуть не тільки по швах, а й по цеглі».
Нині, за офіційними даними, в Донецькій області понад 200 копанок. І в сусідній Луганській їх чимало. Безгосподарність коїться по лінії найменшого спротиву. Риють копанки не тільки у Вільхуватці, а й повсюдно в Донбасі. А між тим потужна вільхуватська шахта, яка має мільйонні запаси якісного вугілля, сидить на «голодному пайку».
Донбас затоварений вугіллям
Парадокс якийсь виходить. Вугілля з великими труднощами, скрипом видається на-гора, але воно мало кому потрібне. На складах і промислових майданчиках донецького регіону накопичилися його гори, причому не тільки енергетичного, а й коксівного цінних марок «К» і «Ж». Та за нього заломлюють таку ціну, що Харківський коксовий завод, інші підприємства від нього відмовляються, змушені завозити вугілля із-за кордону. Подібне становище склалось і на Зміївській ТЕС (Харківщина). Раніше, коли без затримки «свіже» вугілля з Донбасу відправляли до цієї електростанції, брали його охоче, навіть понад план. Тепер інколи відмовляються.
Водночас паливо, за ціною на 60–70% вище, ніж вітчизняне, імпортується широким потоком із-за кордону. Крім того, на тіньовому ринку щорічно крутиться 7 млн тонн «піратського» вугілля з копанок і шлакозбірників. Виходить, що український ринок вугілля кимось свідомо демпінгується. Уже набридло нагадувати, що на складах якість «чорного золота» через залежалість погіршується, зростає загроза його самозагоряння, а збагатити паливо після тривалого зберігання надзвичайно складно.
...І Галичина — також
Ситуація на підприємствах Львівсько-Волинського басейну загострилася після того, як було приватизовано АТ «Західенерго» (позаторік його викупила Донецька паливно-енергетична компанія), і, як наслідок,— галицьке вугілля стало нікому не потрібне. Міністерство енергетики і вугільної промисловості України не має важелів впливу на «Західенерго». Не маючи ринків збуту, Міністерство без згоди профспілок вирішило закрити низку шахт Львівсько-Волинського басейну — «Великомостівську», «Зарічну», «Візейську» та кілька інших.
На початку нинішнього року, під час пікетування Адміністрації Президента, галицькі вуглярі передали Віктору Януковичу колективного листа, в якому висунули три основні вимоги: виплатити заборгованість по зарплаті (кілька мільйонів гривень), накласти мораторій на закриття зазначених шахт та зобов'язати «Західенерго» купувати 50% палива, видобутого з місцевих копалень. Минуло чимало часу, проте жодної відповіді гірники від гаранта не отримали. Якщо й надалі так триватиме, вони планують оголосити страйк. Солідарні зі своїми галицькими колегами і донецькі гірники, які вже по горло ситі обіцянками високопосадовців. У разі ігнорування їхніх вимог, вуглярі також оголосять протестні акції.
Віталій СТЕГНІЙ, Донбас — Галичина
також у паперовій версії читайте:
- ФЕРМЕРСЬКИЙ РУХ ЧИ ФЕРМЕРСЬКИЙ ЗАСТІЙ?
назад »»»