ЄВГЕН ТОВСТУХА: ЗЕЛОМ ЧУДОДІЙНИМ ЛІКУЮ
Цього разу до нас завітав напрочуд універсальний чоловік — письменник, художник, музикант. Та передусім Євген Товстуха — дипломований лікар із великою практикою.
Його фітоцентр з усією «командою», яку із селекційною доскіпливістю добирав Євген Степанович,— заслужено авторитетний заклад. Тому в Яготин на Київщині до Товстухи не припиняється паломництво з усіх усюд.
Упродовж останнього десятиріччя вчений опублікував близько двадцяти фундаментальних праць з української народної медицини, фітоетнології та фітотерапії. За його участі та сценаріями створено кілька десятків хронікально-документальних фільмів, теле- та радіопередач, які повертають українській народній медицині, фітотерапії та фітоетнології світовий престиж глибинної науки та високої культури тисячоліть.
На рахунку травозная — запатентовані офіційною медициною лікарські засоби боротьби з багатьма хворобами, зокрема й насланими на нас Чорнобилем. Його цілющі відвари, настої, сиропи й мазі повернули радість життя сотням тисяч людей.
Своїми різнобічними талантами й заняттями Товстуха продовжує традиції вітчизняної медицини і науки, справжні подвижники якої були не тільки добрими практиками, а й філософами, педагогами, ораторами, майстрами слова і пензля, тобто несли в собі щедру генетичну обдарованість рідного народу.
Приводом для зустрічі послугувала нова книжка Євгена Товстухи «Чари зела чудодійного» — про те, що має знати кожна українська людина, яка хоче бути здоровою і жити довго.
— Євгене Степановичу, тож у чому перевага лікування травами?
— Еволюційна біологічна спорідненість між активними речовинами рослин та фізіологічно активними речовинами організму, рослинна сировина та препарати з неї, зазвичай, сумісні із синтетичними лікарськими препаратами. Різнобічна спрямованість дії рослин, можливість лікування основного та супутнього захворювання. Дешевизна та доступність. Щороку нова сировина. Загальний оздоровчий ефект більшості лікарських рослин діє комплексно та стимулює захисні сили організму, підвищуючи імунітет.
У цьому багатоплановому впливові лікарських рослин на живий організм і полягає їхнє значення як наріжного каменя у збереженні здоров'я і сили людей різного віку.
— Наші аптеки забиті імпортними ліками на всі випадки життя. Практикують чародії-екстрасенси. Здавалося б, нам нічого не залишається, як неухильно здоровішати. Проте все відбувається з точністю до навпаки: народ знемагає від болячок...
— Національна ідентичність українця — не в женьшені, китайському лимоннику чи елеутерококу. Чи, не дай, Боже, у пепсі-колі, снікерсах чи піцах, а в материнці, родовику лікарському, омані високому, перстачі прямостоячому (калгані). В отому споконвічному зв'язку з вічним зелом для здоров'я роду й родоводу, з піснею, працею, культурою віків.
Та й археотип праукраїнців — рівнораменний хрест — виникав, зокрема, із сонячних пелюсток калгану й нагадує та символізує нам із правічності до сьогодення загадкову низку найрізноманітніших географічних, антропоморфних та етнофілософських означень. Рівнораменний хрест є символом поєднання праукраїнця зі Вселенським розумом, коли три пальці правиці вегетативною нервовою системою (симпатичною та парасимпатичною), торкаючись від чола до живота, і горизонтальна лінія від правого рамена до лівого поєднує Вселенський розум з інтелектом особи, внутрішнім світом людини на своїй святій землі і для своєї святої землі.
Народ, використовуючи окремі лікарські рослини, бачив (спостерігав) упродовж тривалих епох їхню виняткову ефективність і, природно, надавав їм сили богів; підносив до символів сонця, вважав їх універсальними лікувальними та профілактичними засобами.
Наші вороги, ображаючи козацьку гідність, називали козаків «п'яничками» та «гультяями». Вони ж насправді пили і водні відвари, і горілчані настоянки калгану, родовика, гравілату, різних видів герані з певною метою: для профілактики гострих кишкових інфекцій, а також для поліпшення згортання крові. Адже військові сутички, двобої, облоги — це завжди значні поранення, опіки, ампутації, кровотечі. І вчасна обробка ран, зупинка кровотеч — це порятунок, збереження здоров'я і продовження активного життя та боротьби.
— Чому народну, підтверджену наукою, фітотерапію так важко впроваджувати?
— Імперська універсальна удавка, постколоніальні радянські синдроми, сучасна навальна «бульваризація» та американізація перекреслюють наш етнос і його глибинні інтелектуальні та духовні підвалини. Окупація українства настільки небезпечна, що заглушує, як злісний бур'ян, навіть ледь помітні паростки відродження національної свідомості на новому етапі державності.
Та незнищенно ворушиться гумус національної медицини в тих далеких тисячоліттях, які витворював наш народ. До цього минулого годиться повертатися історикам медицини. Але їхні постулати сягають лише епохи Київської Русі та окультності ченця Агапіта, що є звичайнісінькою помилкою, бо перекреслюють тисячоліття, нівелюють етнос, звужуючи його височенну культуру.
Сучасний новий часопростір вимагає нового і надпотужного інтелектуального напруження подвижників фітотерапії і знавців народної медицини.
Екстраординарність засобів фітотерапії добре розуміли, визнавали й використовували наші прапращури (трипільська, черняхівська археологічні культури, період Київської Русі, козацький ренесанс).
— То що Ви нагально пропонуєте?
— Закладам науковим і практичним годиться, нарешті, позбутися недовір'я до народної медицини та фітотерапії й узяти її на фундаментальне та наукове вивчення, до широких засобів лікувально-профілактичного русла.
Слід, нарешті, зрозуміти і високому медичному чиновникові, і практичному лікареві, який щоденно пропагує чи використовує патентовані драже або таблетки (дуже часто більше для ускладнень, ніж для здоров'я недужого), що (наголошую!) фітотерапія — національне і невичерпне багатство і джерело здоров'я українського народу. Нехтування фітотерапією в наш час — це значний відлам національної культури та переорієнтація її насправді цілющого русла на щось несуттєве, часто малопотрібне й чуже нашому етносу та нашим усталеним генетичним традиціям.
Та й варто врешті усвідомити біологічній та медичній науці, що хіміопрепарати часто не лікують, а «вирівнюють» на якийсь відтинок часу певну чи деяку комфортність стану тіла й душі, і цим створюється їхня нерідко уявна ефективність.
Біологічно активні, чи фармакологічно активні речовини лікарських та їстівних рослин — це те природне, невичерпне джерело, яке і запобігає недугам, і лікує їх, і відновлює процеси асиміляції та дисиміляції. І, наскільки це можливо в кожному конкретному випадку, сприяє зворотному розвитку патофізіологічних процесів в окремих органах і системах.
— Конкретніше — синтетичні ліки камуфлюють симптоми, а ліки з рослин впливають на причини.
— Авжеж, бо синтезована хімія і природна — це як мертве і живе. Візьмемо для прикладу кілька звичайнісіньких, знаних і поширених по всій Україні рослин. Цикорій, зерно вівса посівного, кореневища пирію повзучого, корені гравілату міського, плоди шипшини. Лише побіжно і фрагментарно згадаємо основні біологічно активні речовини цих рослин: інулін, сіркомістка амінокислота цистин (природний радіопротектор), шестиатомний спирт І-інозит, який попереджує жирове переродження гепатоцитів, розчинна кремнієва кислота — стимулятор регенеративних процесів, дубильні речовини, запашний евгенол, вітаміни, власне, комора полівітамінів у плодах шипшини.
Відвари перелічених рослин у народних віруваннях та легендах мають назву «жива вода». І вона справді лікує недуги печінки, підшлункової залози, цукровий діабет, обмінні поліартрити, стимулює імунні процеси. Але рослинами не лише лікуються. На відварах замішують борошно для весільних та урочистих короваїв, звичайно ж, додають і цукор чи мед, сметану, яйця тощо. Навесні відвари готують не на воді, а на березовому чи кленовому соку.
Чи дочекаємося ми, щоб українська кулінарія пробила засилля примітивних і чужих страв та виробів із тіста і готувала справжні еліксири здоров'я? Сировини вистачає. Цикорій вирощують, як звичайні цукрові буряки. Овес — найпоширеніша злакова культура. Гравілат і шипшина відомі кожному. А вже злісного бур'яну пирію повзучого вистачить в Україні для всіх континентів.
— Сучасний спосіб життя привчив наших громадян до пошуку і використання швидких панацей.
— Тобто до бездумного лікування й до надто частої біганини до аптек. При будь-якій, навіть несуттєвій дрібниці чи порушенні дискомфорту в тілі від переїдання, перепивання чи з інших причин. Наше кричуще незнання етнічної медицини заводить нас досить часто у такі манівці, які є лише згубними для здоров'я. А етнічна медицина генерує на своїх прадавніх скрижалях знання догляду і за вагітною, і за новонародженим, і пропонує надійні, перевірені тисячоліттями, засоби фітотерапії від численних недуг. Готує полівітамінні узвари, гігієнічні страви, вироби з тіста на свята річного сонячного кола. Усе це «регламентує» звичаєве право, і на дуже високому науковому рівні, навіть з огляду на сучасний розвиток медичної науки.
Зазначу: при гарячкових недугах у нашому селі ніколи не поспішали за аспірином, а пізніше — за антибіотиками та сульфаніламідними препаратами, що їх так поспішно й часто невмотивовано пропонують сучасні лікарі. У таких ситуаціях готували відвари з бруньок тополі чорної, осики, кори верби білої, коренів гадючника в'язолистого. При носових кровотечах — відвари родовика, калгану, різних видів герані тощо. І допомагало. Вельми ефективно.
Я не знаю жодних спалахів чи значного поширення недуг у сорокові роки. Голод, холод і повоєнна руйнація переслідували щоденно. Та рятували весна, літо, осінь. Їли переважно борщ із квасолею та іншими двосім'ядольними. Іноді — сало, часом — сир. Багато працювали. Як панацею споживали садовину та городину. Я не пам'ятаю вгодованих дітей та розповнілих дорослих.
Різноманітна національна кухня надійно слугувала здоров'ю й рятувала від злісної аліментарної дистрофії та була певним буфером при поширених штучних голодоморах.
— Отже, напрошується ідея симбіозу наукової медицини з народною.
— Це поклик доби, наше майбутнє джерело невичерпних, часто універсальних лікарських засобів.
Фітотерапія, власне лікарські та їстівні рослини, — це і ліки, і їжа, і пряносмакові засоби, ритуальні напої та образотворчі символи на ужиткових численних предметах, й у піснях та виставах народних сонячних свят, які тривають упродовж року (Коляда, Водосвяття, свято Колодія, Великодні та Зелені свята, Купальські урочистості тощо).
Новорічні та великодні узвари готують і на плодах горобини та шипшини, малини, смородини, груш та яблук, і на запашній материнці, та ще й ранньої весни на березовому та кленовому сокові. Вони є не лише ритуальними напоями, а й рятівним полівітамінним резервом нашої профілактичної науки та звичаєвих лікарських засобів.
Суспільству належить пильно оберігати справжніх носіїв етнічних фітотерапевтичних знань, усіляко пропагуючи їхній раціональний досвід та успіхи. Пам'ятаймо, що навіть універсальні наші символи походять від життя-буття, пісень-замовлянь, кольору неба та збіжжя. А моделлю слугували рослини — перестріч гайовий та айстра степова, які цвітуть блакитно-жовтими квітками й успадковані на полотнищі національного прапора України.
— У своїй праці «Фітоетнологія українців» Ви чимало уваги приділили українському борщу. У Вас навіть вийшла книжка «Борщ». Що в цій страві такого надзвичайного?
— У борщу немає аналогів. Це колективна мудрість українців. У кожному регіоні — безліч неповторних рецептів. У моїй рідній Макіївці було понад 700 хат, і в кожній — свій, авторський спосіб приготування борщу. Справжній український борщ — не банальні буряк, морква, капуста і квасоля. Борщ здавен варили на соках — аґрусовому, кленовому, на узварі із сухофруктів. Додавали цикорій, кріп, гравілат, м'яту, медунку, листя і коріння кульбаби, лободи, кропиви — усе, що на городі росте. Найсмачніші — з м'ясом (курячим, кролячим, телячим) або ж з рибою (наприклад, карасями). А от пісний борщ (з олією) корисно споживати тим, хто хворіє на хронічні холецистити, панкреатити, подагру. В українців є понад 1000 рецептів приготування борщу, і кожен самобутній — як пісня.
— У Вас, мабуть, є свій фірмовий рецепт борщу?
— Аякже, це борщ на березовому сокові. Куштували? Це щось неймовірне! Звісно, сік має бути натуральний, без цукру.
— В інтернеті надибав на рекомендації не лікуватися травами вагітним та жінкам, які годують груддю. Невже це справді так?
— Такого бути не може! З точністю до навпаки. Знали б ви, скільки наших пацієнтів уже народили дітей! Дуже приємно, коли після мого лікування подружні пари, які довго не могли мати дітей, через рік-півтора привозять до мене своїх довгожданих і, що дуже важливо, здорових дітей!
Під час вагітності є таке неприємне явище, як токсикоз першої половини — нудота, блювота, і другої — ниркова недостатність, наявність білка в сечі. Ось якраз лікарські рослини чудово усувають ці прояви. Часто буває, що через поганий перебіг вагітності лікарі радять її перервати для того, щоб врятувати життя матері. Я ж, завдяки травам, цього не раджу ніколи і нікому.
— Зрозуміло, що фітотерапія допомагає при простудних захворюваннях і, приміром, хворобах травного тракту, лікує порізи й, скажімо, нариви. А як бути з нервовими розладами?
— Є трави, що допомагають урівноважити психіку людини. Приміром, синюха голуба чи собача кропива. Насправді у природі чимало рослин, які певним чином впливають на процеси збудження і гальмування, проводять детоксикацію організму, заспокоюють нервову систему, поліпшують сон, знімають депресивні стани тощо.
— Нині багато людей скаржиться на погіршення захисних сил організму. Мають проблеми з імунітетом навіть діти. Чи можна тут допомогти рослинними препаратами?
— Звичайно. Позитивно впливає на імунітет, тобто здатність людського організму захищатися від негативних впливів, насамперед цикорій, а також плоди глоду колючого, нерафінована олія, обліпиха. Добра профілактика — овочі й фрукти, які ми щоденно вживаємо в їжу, особливо огірки і помідори, але не парникові, а вирощені на власному городі, без отрутохімікатів. Корисними можуть бути чаї з м'яти перцевої і звіробою, материнки звичайної та багатьох інших рослин. Загалом є майже півсотні лікарських рослин, які позитивно впливають на імунітет і вирівнюють його.
— Мало виростити й зібрати цілющі рослини, необхідно ще правильно приготувати з них ліки.
— Зазвичай, фітоцентр послуговується авторськими рецептами — за десятиліття роботи у фітотерапії я створив їх досить багато. А взагалі ми використовуємо десь близько 300 лікарських рослин. Скільки препаратів на їхній основі? Треба помножити як мінімум на п'ять, адже є багато комбінованих ліків.
Володимир КОСКІН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»