«ІНТЕГРАТОРИ» ДЕЩО ПРО ЗВ'ЯЗОК МІЖ БЛОКУВАННЯМ ТРИБУНИ
ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ УСТРЕМЛІННЯМИ
Про те, що перспектива європейської інтеграції для України опинилася на межі зриву, ще на початку лютого прямим текстом заявляли представники ЄС на чолі зі Штефаном Фюле.
Однак, навіть попри подібні заяви, кожен українець, котрий бачить розвиток своєї держави тільки в західному напрямку, все ще покладає певні надії на саміт Україна — ЄС, запланований на 25 лютого. Як тут не згадати знамените «Без надії сподіваюсь...» Лесі Українки.
Тиждень, що минає, знову продемонстрував, що українська влада здатна лише декларувати свої європейські прагнення, нічим реально їх не підкріплюючи. Причому нині до її арсеналу додався ще й новий «козир» — перекладання відповідальності на опонентів, котрі, бачите, заважають парламентові працювати.
Кілька днів із подачі міністра закордонних справ Леоніда Кожари представники ПР, ніби мантру, повторюють тезу про те, що опозиція блокує їхні євроінтеграційні устремління. Зокрема, через те, що не дає можливості проголосувати за відповідну заяву. Показово, що текст такої заяви було ухвалено лише кілька днів тому Комітетом з питань європейської інтеграції, який очолює один із лідерів опозиції Григорій Немиря.
Позавчора голова фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк пообіцяв, що всі опозиційні депутати поставлять свої підписи під відповідною заявою, чим продемонструють свої істинні прагнення. А «регіоналам» Арсеній Петрович порекомендував приєднуватися до такого збирання підписів. Утім, щось не віриться в подібну можливість компромісу. Ймовірніше, серед членів ПР знову знайдеться депутат, котрий віднайде «фальшиві» автографи опозиційних колег і тим самим підніме нову хвилю викривальних заяв на адресу «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи».
Таких заяв, до речі, не бракує й нині. Хоча авторові цих рядків не зрозуміло, що це за аргумент партії влади: мовляв, проводити голосування руками — довго? Зрештою, системі «Рада», яка нині вірою і правдою служить не одному поколінню депутатів, лише двадцять з невеликим років. А доти голосувати доводилося тьльки підняттям рук.
Скажете — давно це було? Можливо, й так. Але історія пригадує і свіжіший приклад, про який у ПР, вочевидь, згадувати не хочуть. У грудні 2003 року, коли система «Рада» вже працювала на повну, тодішній спікер Володимир Литвин провів шляхом голосування руками ухвалення в першому читанні політичної реформи. Юрій Луценко, до речі, те голосування назвав «парнокопитним». Можливо, й не надто милозвучно, зате термін цей використовували потім не один місяць. Причому, тоді руками голосували не з причин недовіри до персонального волевиявлення, а через блокування трибуни тодішніми опозиційними депутатами.
Нарешті, одна з останніх пропозицій від «УДАРу», «Батьківщини» та «Свободи» зводилася до того, щоб «ручне» голосування провести лише стосовно змін до парламентського регламенту. Серед таких змін — можливість доволі суворих санкцій за його (регламенту) порушення. Причому, варіант пропонувався істинно компромісний, адже покарання мало б призначатися і тим, хто голосує не персонально, і тим, хто блокує трибуну. Рішення про позбавлення права брати участь у кількох засіданнях (від трьох до п'яти) мало ухвалюватися 150 голосами.
За словами опозиціонерів, «регіонали» на таке не пішли, наполягаючи на 226-ти необхідних голосах для потенційного покарання. Відтак хиткі домовленості знову було зруйновано навіть до проведення такого голосування.
Показово, що спершу опозиційне «тріо» пропонувало провести в сесійній залі два голосування руками — за зміни до регламенту і за заяву щодо євроінтеграції. Однак це також чомусь не припало до душі їхнім опонентам, котрі на словах переймаються успішністю саміту Україна — ЄС.
Насправді ж перспективи майбутнього саміту затьмарюються не самим лише блокуванням. Зрештою, про необхідність персонального голосування, яке нині відстоює опозиція, європейці говорили уже не раз і не двічі. Головним гальмом до потенційного листопадового підписання угоди про асоціацію є політичні переслідування.
Упродовж останнього тижня так звана рука правосуддя неабияк «прощупувала» політичний пульс в обох ув'язнених лідерів опозиції. Минуле Юлії Тимошенко «екзаменували» двоє свідків її, буцімто, причетності до вбивства Євгена Щербаня — такі собі громадяни Мар'єнков та Зайцев. Мала дійти черга і до вагомішого свідка — колишнього «губернатора» Донецької області Володимира Щербаня. Однак історія з його загадковою хворобою трішечки сплутала вітчизняній Феміді карти.
Натомість під прокурорський «ковпак» знову потрапив екс-президент Леонід Кучма. Пригадуєте, як він публічно заявляв про те, що свого часу слідство у справі Євгена Щербаня (котре відбувалося під безпосереднім патронатом Леоніда Даниловича) жодним чином не згадувало про Тимошенко в цьому контексті? Так от, не встиг Кучма так непрямо стати на захист лідерки опозиції, як невтомний заступник Генпрокурора Рінат Кузьмін оголосив про те, що інше слідство — щодо вбивства Георгія Ґонґадзе — має докази причетності до нього українського екс-президента.
Дехто зі спостерігачів припускає, що через цю заяву Ріната Кузьміна Віктор Янукович убиває відразу двох зайців. По-перше, міцно саджає одного зі своїх попередників «на гачок» — щоб не говорив зайвого. А по-друге, отримує сякий-такий козир під час діалогу з європейцями на саміті. Мовляв, яке ж тут вибіркове правосуддя? От наші слідчі розслідують усі резонансні злочини — хоч проти опозиційної екс-прем'єрки, хоч проти зовсім не опозиційного екс-президента...
Насправді козир цей — вельми сумнівний, і заангажованість справ проти лідерів опозиції все одно лежить на поверхні. Хоча б тому, що саме цими днями на широкий загал спливло прізвище судді Родіона Кіреєва. Того самого, котрий засудив Юлію Тимошенко до семи років ув'язнення за так звану газову справу. Звісно ж, нинішнє призначення пана Кіреєва виконуючим обов'язки заступника голови Печерського суду столиці ніяк не пов'язане зі справою екс-прем'єрки. Просто він — ду-у-уже досвідчений суддя і так далі...
Що ж до іншого політв'язня — Юрія Луценка, — то саме цього тижня йому було відмовлено судом у клопотанні про несумісність перебувати за ґратами з «букетом» хвороб лідера «Народної самооборони». Що поробиш, українські судді, як і працівники пенітенціарної служби, чомусь уперто переконані у просто-таки богатирських фізичних кондиціях політичних засуджених. Хоча їм залишається триматися, передусім, силою власного духу...
Ярослав ГАЛАТА
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- ЧОМУ СЛУЖБА 112 НЕ РЯТУЄ УКРАЇНЦІВ, А ДРАТУЄ?
назад »»»