ГАЗОВА АТАКА
Нарешті в українському уряді дійшли висновку, що треба наводити лад у такій чутливій сфері, як енергетична, й імплементувати норми Другого Європейського Енергетичного Пакету. Тобто поділити «Нафтогаз», який в ідеалі мав би бути одним із найбільших наповнювачів бюджету.
Тож на ринку мають працювати три компанії — «Укртрансгаз», який займатиметься транспортуванням і транзитом блакитного палива, «Нафтогаз» — закуповуватиме і постачатиме його, «Укргазвидобування» видобуватиме вуглеводні.
Експерти вважають, що, після дворічних розмов про необхідність реформування «Нафтогазу», теорія втілюватиметься в життя. Жорсткий висновок глави держави про те, що реформи майже у всіх сферах економіки пробуксовують, спонукатиме чиновників переходити від слів до діла. Але незрозуміло експертам, чому «Нафтогаз» замовив розробку програми свого реформування іноземним фахівцям, та ще й за 10 млн дол. Невже вітчизняним, які достеменно знають реалії й проблеми нашого життя, не вистачає хисту? Чи влада не довіряє своїм аудиторським компаніям, бо ті не грішать прозорістю?
Драматично-болюча залежність нашої держави від російського газу змушує шукати джерела заміщення цього дорогого — як в економічному, так і в політичному вимірі — палива. Такі джерела є. Ідеться, зокрема, про реалізацію програм з освоєння запасів нетрадиційного газу — сланцевого, газу ущільнених колекторів, шахтного метану. Нещодавно Донецька і Харківська облради узгодили проект договору з компанією Shell про розподіл вуглеводнів, що видобуваються на одній із найперспективніших українських ділянок — Юзівській.
Більшість депутатів облрад переконали аргументами, що розробка газових родовищ посилить енергетичну незалежність держави, дасть потужний імпульс розвитку регіону. Заяви нечисленних опозиціонерів про можливу екологічну небезпеку програми для регіону та екологічні ризики видобутку сланцевого газу загалом аргументами «проти» не стали. А 24 січня у Давосі, за участі глави держави В. Януковича, компанії Shell та «Надра Юзівська» підписали угоду про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській ділянці.
В освоєння цієї ділянки, прогнозні ресурси якої оцінюються в 4 трлн кубів газу різних типів, на етапі геологічного вивчення планується залучити щонайменше 1,6 млрд грн інвестицій і 30 млрд — під час промислової розробки. У Міненергетики і вугільної промисловості зазначають, що наша держава може вийти на профіцит видобутку газу вже через п'ять років за умови активізації видобутку цієї сировини на своїй території.
Підписання угоди є великим позитивом для нашої держави, кажуть експерти. Це перший прецедент того, що велика іноземна компанія хоче інвестувати в Україні в такий ризикований проект, як видобування нетрадиційного газу (будь-який проект видобутку вуглеводнів є ризиком). Shell готова вкладати значні кошти у геологорозвідувальні роботи і в перспективі застосовувати в Україні сучасні технології, які, на жаль, у нас мало чи зовсім не використовуються. При цьому інвестор має закуповувати послуги і товари українського виробника, а також розбудувати мережу місцевих доріг.
На Юзівській площі Shell видобуватиме сланцевий газ разом із компанією «Надра Юзівська», якою володіє державна «Надра України». Очікується, що пікові обсяги видобутку газу будуть отримані після 2025 року і сягатимуть понад 25 млрд кубів на рік. А в регіоні працюватиме кілька тисяч бурових установок, які інвестори можуть виготовляти в Україні. Також інвестор зобов'язаний створити кілька тисяч нових робочих місць (більше 80% персоналу — громадяни України). До того, як проект почне окуповуватися, держава отримуватиме 30% видобутої продукції, потім — понад 60%.
Поки не панацея
І справді варто братися за розробку родовищ сланцевого газу, кажуть експерти. Але говорити про нього, як про гарантовану панацею від нашої залежності від російського газу — передчасно. Потенційні родовища сланцевого газу в Україні — така собі терраінкогніта. Об'єктивно оцінити доцільність такого видобутку можна буде за сім-вісім років, за умови, що розвідувальні роботи розпочнуться у 2013 році.
Поки чіткої геологорозвідувальної інформації немає, не проводились дослідження навіть на початковому рівні, не кажучи про розвідувальне буріння. Тож незрозуміло, які запаси сланцевого газу в Україні, як він вплине на баланс газу і коли саме. Ще невідома й собівартість такого газу. Поки що експерти говорять про 280 дол. за тисячу кубів.
Але не всі мешканці Донеччини і Харківщини у захваті від намірів видобутку сланцевого газу. Для цього багато причин: закритість інформації, непрозорий розподіл продукції, непрозорість інвестиційних проектів, великі екологічні ризики від радіоактивного забруднення, яке буде після утилізації відпрацьованої рідини. Інформація про все це не передається громадським організаціям.
Саме жорстка позиція щодо питань сланцевого газу стала причиною розпуску у 2012 році тодішнього складу громадської ради при Мінекології. Інші експерти вважають, що перестороги природоохоронців з цих питань перебільшені. Нагадують, що США, які мають досить жорстке екологічне законодавство, успішно проводять гідророзрив, і нема при цьому землетрусів, зараження підземних вод. Однак треба дотримуватись екологічних норм. Якщо буде дієвий контроль за екологією в Україні, їй нічого не загрожує.
У іншої іноземної компанії — «Шеврон», яка отримала право на укладення угоди з українським урядом щодо розробки Олеської газоносної площі, перспективи не такі райдужні. Депутатів Львівської та Івано-Франківської облрад не переконали аргументи «за», і вони «добро» на видобуток нетрадиційного газу не дали.
Штрафні санкції
Не встигли висохнути чорнила на угоді з Shell, як російський «Газпром» виставив «Нафтогазу» 7 млрд дол. штрафу за недобір блакитного палива у 2012 році. Експерти зауважили, що це помста нашій країні за намагання віднайти альтернативні джерела вуглеводнів чи психологічний тиск і залучення у такий спосіб до Митного союзу.
Життя часто ставить Україну перед вибором. Причому, зазвичай, варіанти його не найкращі. Ось і цього разу треба робити вибір — платити чи не платити. Власне, варіант «платити» публічно практично не розглядався. Хіба що спочатку дехто з причетних до справи урядовців теоретично припускав таку можливість, говорячи про якийсь компроміс у вигляді реструктуризації платежу.
Та потім з уст урядовців прозвучала більш логічна відповідь — Україна претензій «Газпрому» не визнає, боргів перед ним не має, юристи працюють над цим питанням. Таку позицію українські можновладці намагаються довести до відома російської сторони і світової спільноти. Офіційний Київ наполягає на тому, що компанія «Нафтогаз» виконала всі фінансові зобов'язання перед «Газпромом» за 2012 рік. За словами речників «Нафтогазу», Україна неодноразово інформувала «Газпром» про наміри скоротити обсяги закупівлі блакитного палива.
Згідно з чинними українсько-російськими газовими контрактами, сторони мають місяць для консультацій і пошуку компромісу. При цьому українська сторона, судячи з усього, наполягатиме на тому, що рахувати треба весь газ, отриманий національним оператором — «Нафтогазом» і приватними компаніями. Якщо ж російського монополіста переконати не вдасться, тоді знову доведеться чимось платити (частиною ГТС чи членством у Митному союзі, або — в суд). І у стокгольмському арбітражі в України, за оцінками експертів, навіть є непогані шанси не програти.
Нова ситуація
Ситуація неоднозначна і нова, зауважують аналітики. Газові кризи, які виникали раніше, були поза правовим полем. Росія мала можливість використовувати всі засоби, в тому числі й припинити постачання блакитного палива до України і країн ЄС. Нинішня ситуація принципово відрізняється — рахунок виставлений в межах угоди, яка діє між «Нафтогазом» і «Газпромом». Тож російський монополіст вважає, що Україна мала вибрати торік 52 млрд кубів газу, але може знизити обсяг на 20% — до 42 млрд. А далі вступає в силу умова «бери або плати». Тобто газ має бути оплачений у будь-якому разі.
Україна ж стверджує, що при своєчасному оформленні заявки вона вправі знижувати відбір газу до 33 млрд кубів. При цьому у 2009 р. «Нафтогаз» був єдиним імпортером блакитного палива в країну. А з квітня 2011 р. українська влада дозволила Д. Фірташу купувати газ напряму — він має домовленості з «Газпромом».
Торік наша країна імпортувала 33,3 млрд кубів російського газу, які були оплачені. З них 24,9 млрд придбав «Нафтогаз», а решту — Ostchem Holding Д. Фірташа. Експерти вважають, що «Газпром» постарається не доводити суперечку до суду. А зараз просто пред'являє формальні вимоги, намагаючись посилити свої позиції у переговорах про ціну на газ для України і в інших спірних питаннях. У 2011 р. Україна імпортувала близько 36 млрд кубів газу, але претензій від «Газпрому» не було, тобто ці питання можуть вирішуватися на політичному рівні.
Угода «Газпрому» і «Нафтогазу» передбачає розподіл поставок по кварталах. Коли проводилися поквартальні звірки, росіяни не висували ніяких претензій. Не було жодних зауважень навіть при підписанні акта здачі газу за 2012 рік. Оскільки російський «Газпром» підписав ці акти, вартість газу є остаточною, і Україна нічого не винна Росії. Тим паче, що «Нафтогаз» заздалегідь, за шість місяців, повідомив про зниження обсягів споживання газу і не отримав письмових заперечень.
Є й зобов'язання Росії качати не менше 110 млрд кубів газу через територію нашої країни, а торік «Газпром» прокачав трохи більше 80 млрд, тож Росія теж не виконує своїх зобов'язань. Якщо Україна звернеться до міжнародного суду, є шанс, що «Газпром» його програє, як це було в торішньому жовтні з RWE. Тоді російський монополіст намагався відсудити у німецької компанії, яка працює на чеському ринку, 500 млн дол. за недобір газу за умовами «бери або плати». І програв.
До арбітражного суду звернулась і Литва, яка платить за газ на 30–40% більше, ніж інші європейські країни. На те, що Україна і Росія зможуть без суду розв'язати чергову газову проблему, сподівається міністр юстиції О. Лавринович. Він зауважує, що це питання не є однозначним і потребує глибокого аналізу та юридичного спору, якщо в цьому будуть зацікавлені обидві сторони.
При цьому досить великими залишаються шанси на те, що, оцінивши реакцію на штрафні санкції в Україні й у світі, російський монополіст, як мовиться, витримавши належну паузу, відмовиться від своїх претензій, подавши це як такий собі жест доброї волі щодо українського партнера. Адже вимоги «Газпрому» сплатити штраф за не спожите паливо можуть бути пробним каменем, що має відкоригувати подальші дії у двосторонніх відносинах, вважають експерти.
Очевидно, у «Газпрому» було бажання налякати, дезорганізувати, дестабілізувати газову ситуацію. Зараз «Газпром» і Кремль спостерігають, які кола підуть від цього каменя, як зреагують у Європі й Америці. І залежно від того будуть зроблені висновки — продовжувати таку агресивну політику чи відійти від цієї теми. Щоправда, аналітики вважають, що справжньою метою такого «закиду» «Газпромом» пробного каменя було прагнення знову нагадати про плани стати власником української ГТС. Сума штрафних претензій вписується в суму однієї з оцінок вартості нашої ГТС.
Є й друга версія. «Газпрому» в ЄС, як відомо, загрожують серйозні штрафні санкції (до 10 млрд дол.). Можливо, «Газпром», передчуваючи такий фінал, вирішив на тлі скорочення надходжень від експорту газу в Європу розрахуватися з майбутніми штрафами за рахунок України. Хай там як, а з цієї ситуації, як і з усіх попередніх газових суперечок, Україні слід винести важливі для себе уроки, результатами яких мають стати конкретні зусилля щодо подальшої диверсифікації постачання енергоносіїв.
Експерти пропонують врахувати помилки, допущені минулого року при спробі налагодити реверсне постачання більш дешевого блакитного палива з Європи. Тоді реверс під жорстким тиском Росії не спрацював повною мірою.
Україна зменшить використання російського газу, збільшивши видобуток власного газу та запровадивши програми енергоефективності. Експерти переконані, що Росія не зацікавлена у скороченні ринку збуту своїх вуглеводнів і не хоче зазнавати при цьому збитків, а Україна не хоче отримувати газ за ціною вищою, ніж на європейському ринку. «Газпром» загрався у гру безкомпромісності. Та побачивши, що реально може втратити найбільший і найприбутковіший ринок (у ІV кварталі 2012 р. ціна газу для України сягала 430 дол.), зніме свої претензії.
Найкращим виходом із перманентних газових конфліктів був би перегляд невигідних для України газових контрактів. Його захмарні ціни змушують нашу державу поступово виходити зі сфери впливу північної сусідки, шукати альтернативні джерела енергопостачання. Якщо є бажання не шукати винуватців, логічно почати все з нуля і підписати нову газову угоду.
А от чи дійде до газової війни цього разу і чи наважиться Росія перекрити газ для України, а відтак і для європейських споживачів, поки не береться прогнозувати ніхто. На жаль, європейські структури дистанціювалися від енергетичних проблем України. Зокрема, жодним чином не відреагували на виставлені російським «Газпромом» штрафні санкції за недобір газу. Упродовж трьох років Україна не отримала ніякої підтримки, навіть співчуття в питаннях газових стосунків. До того ж документи, які підписували деякі країни ЄС, що стосувалися будівництва Південного потоку, безпосередньо впливали на інтереси України. Нашу точку зору не було враховано.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»