ЗАСУДЖЕНІ МАНДАТИ
ЧИ Є РІШЕННЯ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ ДВОХ ПАРЛАМЕНТАРІВ ЇХНЬОГО ДЕПУТАТСТВА ПРЕДТЕЧЕЮ ЩЕ АБСУРДНІШОГО СЦЕНАРІЮ?
Принцип дії нинішньої української влади все частіше зводиться до формули: ні дня — без гучних та приголомшливих новин. До того ж, враховуючи небувалу пристрасть можновладців до створення в державі небезпечних прецедентів, такі новини дедалі глибше втягують Україну в хаос: правовий, політичний, економічний, міжнародний...
Чергові перипетії розпочалися минулої п’ятниці після несподіваного рішення Вищого адміністративного суду позбавити мандатів двох народних обранців.
Власне, це і є один із небезпечних прецедентів, що вже створено в нашій державі та її судовій системі. Рішення Вищого адмінсуду не просто абсурдне. Воно — абсурдне «в квадраті». Передусім тому, що чинних народних депутатів не можна ось так позбавляти їхніх повноважень. У ст. 81 Конституції настільки чітко прописані всі можливі варіанти дострокового припинення депутатства, що для їхнього розуміння не потрібно юридичних дипломів.
Але в тім-то й річ, що на Конституцію в сучасній Україні просто ніхто не зважає. І нинішній прецедент — це лише чергова спроба «прощупати ґрунт». Такі спроби чинна влада робила вже величезну кількість разів.
Мета — робити, що хочу
З моменту першої спроби незабаром мине три роки. Пригадуєте, як після відставки уряду Юлії Тимошенко було сформовано перший Кабінет Міністрів Миколи Азарова? Без жодних коаліційних угод парламентських фракцій, котрі було утворено за результатами парламентських виборів 2007 року. А саме до цього закликала чинна на той час редакція Конституції.
Задля того, щоб формувати коаліцію «за індивідуальним принципом», влада протягнула через Конституційний Суд рішення про те, що таке формування — можливе. І це притому, що той-таки КС раніше своїм же рішенням забороняв формувати «індивідуальну» більшість.
Суспільство таку наругу над Основним законом проковтнуло, чим підштовхнуло владу до наступного кроку на шляху до правового нігілізму. Через той-таки Конституційний Суд було скасовано політичну реформу зразка 2004 року, і Віктор Янукович отримав фактично необмежені владні повноваження. Особливих акцій протесту після цього щось теж не пригадується...
А далі «прощупування ґрунту» пішло, як по маслу. Для того, щоб тільки перелічити всі наступні «викрутаси», мабуть, не стане місця на цій газетній шпальті. І ось так черга докотилася до народних депутатів...
Показово, що першими під «обстріл» Вищого адмінсуду (читай — влади) потрапили парламентарі не з опозиційного табору. Це ніби завуальовує відверту замовну суть таких справ. Як і те, що автором відповідних позовів став колишній опозиційний депутат Юрій Кармазін.
З іншого боку, нинішні депутати від опозиції доволі активно взялися захищати жертв такого карколомного судового вердикту — Олександра Домбровського та Павла Балогу. Вони чудово розуміють: у разі доведення епопеї з їхнім позбавленням мандатів до кінця, шансів зберегти нинішню парламентську опозицію не буде жодних.
Як знати, чи не є це першим кроком Партії регіонів до потенційного формування конституційної більшості у Верховній Раді сьомого скликання? Зрештою, через Балогу та Домбровського можна, по-перше, тиснути на тих позафракційних депутатів, котрі вперто не бажають приєднуватися до фракції ПР. По-друге, у разі таки остаточного позбавлення їх мандатів, можна спробувати провести на звільнених округах своїх протеже. А хтозна, скільки таких округів «звільниться» за допомогою суддів ВАСУ...
До речі, Юрій Кармазін нині натякає на те, що він домагатиметься позбавлення мандатів ще, як мінімум, шести народних обранців. Серед них є й такі, що обиралися за підтримки партії влади. От цікаво, чи ризикне Вищий адмінсуд позбавляти депутатства їх? А втім, може й ризикне... Саме для того, щоб ще раз завуалювати істинні наміри сильних світу сього, адже перемогти в якомусь окрузі на Донеччині для висуванця ПР — не проблема.
Чи далеко до мажоритарки?
На подібні думки, до речі, наводять не лише нинішні перипетії навколо рішення Вищого адміністративного суду. Варті уваги ще й слова штатного «регіонального» спічрайтера Володимира Олійника, котрі нібито й не пов’язані з цим, з дозволу сказати, судовим вердиктом. Колишній активіст «канівської четвірки» і колишній бютівець Олійник цими днями доволі несподівано прокоментував парламентське блокування, затіяне опозицією для забезпечення персонального голосування. Він заявив, що Партія регіонів... готова до позачергових виборів у разі, якщо опозиція на чолі з «УДАРом» не припинить блокування.
Єдина умова ПР — щоб ці самі вибори відбувалися не за змішаною, а за стовідсотково мажоритарною системою. А чи не до цього й «підкочуються» представники ПР у своїх поки ще потаємних бажаннях? Адже «мажоритарний похід» за нинішніх обставин неодмінно забезпечить їм, як мінімум, партійну фракцію у понад 226 голосів. А як максимум — разом із сателітами — конституційну більшість.
Власне, схоже на те, що зараз на Банковій активно прораховують саме такий варіант розвитку подій. Причому, він має передбачати не лише розпуск парламенту Президентом — тут сякі-такі юридичні підстави віднайти буде нескладно. Значно важливіше для партії влади якимось чином обґрунтувати потребу проведення наступних виборів... за суто мажоритарною системою.
Ухвалити відповідний закон при заблокованій трибуні навряд чи вдасться. У разі «втечі» більшовиків до «Українського дому» чи деінде, зникає підстава для розпуску — якщо Президент підпише будь-яке рішення, ухвалене поза межами приміщення на Грушевського, 5, він автоматично визнає легітимність цих зборів. Залишаються — судові вердикти...
За нормальної політичної та правової ситуації подібні припущення видавалися б абсурдними. За нинішніх же умов цілком можна припустити, що Конституційний Суд наважиться на рішення про те, що всі закони про вибори, починаючи від 1998 року (коли в Україні вперше було застосовано елементи пропорційної системи), були неконституційними. Відтак наступний парламент потрібно обирати за тими правилами, за якими обиралася Верховна Рада другого скликання у 1994-му.
Звісно, тут залишаються нюанси. Скажімо, обов’язкова 50-відсоткова явка на дільниці; другий тур виборів; принципово інше формування виборчих комісій (а все це було в тому вікопомному законі). Утім, у судовому вердикті можна визнати неконституційним лише ті норми закону, які стосуються пропорційної системи.
Ви скажете, що у 1998 році КС уже ухвалював рішення про конституційність пропорційної складової? Так і Вищий адміністративний суд торік у листопаді не знаходив підстав для визнання виборів в 11-му окрузі (де переміг Олександр Домбровський) недійсними.
Нині провладні народні депутати наполягають на тому, щоб до розгляду справи про позбавлення мандатів Олександра Домбровського та Павла Балоги долучилися судді Конституційного Суду. Авторові цих рядків видається, що ось це і буде справжнім тестом на предмет імовірності описаного вище сценарію. Якщо КС підтвердить нинішнє рішення ВАСУ, то схожого сценарію цілком можна буде очікувати. Попередньо назавжди забувши про будь-які євроінтеграційні устремління нашої держави.
Ярослав ГАЛАТА
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»