СВЯТО ВСІХ ЗАКОХАНИХ
14 ЛЮТОГО — ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА
Це свято відзначають у Європі з XIII ст., у США — з 1777 року, у нашій країні — з початку 90-x. Так вийшло, що одне з найулюбленіших на Заході свят легко і невимушено перекочувало і в наше життя. Це свято всіх закоханих — День Святого Валентина, коли навіть несміливий і нерішучий може висловити все, що відчуває, не вимовивши ні слова.
Про Святого Валентина, ім’ям якого назване свято, історія зберегла не так уже й багато фактів. Неначе жив він у III ст. н. е. у римському місті Терні і був простим християнським священиком. Щоправда, інші джерела стверджують, що Валентин був єпископом. Але всі збігаються на одному — був він доброю й чуйною людиною. А красиву традицію започаткувала зворушлива історія кохання, що трапилася з ним.
У III ст. нашої ери в Римі правив владний імператор Клавдій III. Він видав указ, який заборонив людям одружуватися. Войовничий повелитель вважав, що шлюб утримує чоловіків удома, заважаючи їм виявляти хоробрість на полях битв. І тільки один-єдиний священик, той самий Валентин, чинив спротив, таємно продовжував вінчати закоханих і навіть опікати їхні сім’ї — мирив у сварках, власноруч писав листи для деяких легіонерів, які, крім меча, нічого більше в руці тримати не вміли.
На нього донесли імператору, і Валентина ув’язнили, засудивши на смерть. Далі історія нагадує вже легенду. За деякими даними, у Валентина закохалася сліпа дочка тюремника. А він, католицький священик, пов’язаний обітницею безшлюбності, відповів на почуття дівчини відмовою. За іншою версією, Валентин сам закохався в незрячу дівчину, і за кілька днів, проведених під вартою, дивовижним чином зцілив її.
Не дивно, що про Валентина не забули і згодом обрали заступником усіх закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. А в 496 році Римський Папа Геласіус оголосив 14 лютого Днем Святого Валентина.
Автором найперших послань, які в ті часи називали «поетичними, або любовними», вважається молодий француз Чарльз, герцог Орлеанський. Під час свого ув’язнення в Тауері, в 1415 році, він також відправив кілька римованих любовних листів своїй дружині, що перебувала тоді у Франції. Це й були справжнісінькі у нинішньому розумінні «валентинки». У ХV ст. вони виглядали як малюнки із зображенням лицаря, панночки і купідона, що посилає стрілу в серця закоханих. Такі записки згодом і стали означати зізнання в коханні та вірності.
А придворний літописець англійського двора Семюель Пепіс наприкінці ХVII ст. зробив запис про те, що 14 лютого закохані можуть обмінюватися сувенірами: рукавичками, обручками і цукерками. Так і повелося, що до подарунка на День Святого Валентина обов’язково мають входити якісь солодощі у формі серця: торт, цукерки, печиво, тістечко, шоколад.
Тепер це свято втратило ознаки католицького і стало наймасовішим, найулюбленішим у багатьох народів торжеством.
Класичною емблемою Валентинового дня вважаються червоні троянди, які за античною легендою з’явилися завдяки грецькій богині кохання і краси. Афродіта, поспішаючи до свого коханого Адоніса, поранилася об колючий кущ білих троянд. Її божественна кров обагрила квіти, перетворивши на червоні.
Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА «ПО-НАШОМУ» І «ПО-ЇХНЬОМУ»
назад »»»