НОВЕ ОБЛИЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФЕМІДИ
Вітчизняна Феміда починає приростати новими знаковими іменами. Після початку так званого заслуховування свідків у справі про нібито причетність Юлії Тимошенко до вбивства народного депутата Євгена Щербаня сходить «зірка» ще однієї судді — Оксани Царевич.
Перший же день цієї справи приніс стільки політичного адреналіну, що його вистачило б, щонайменше, на цілий місяць. Заочне знайомство Юлії Тимошенко із суддею Царевич, на відміну від позаторішнього очного з Родіоном Кіреєвим, завдало екс-прем’єру ще й певних матеріальних збитків. Так, Оксана Царевич присудила оштрафувати Юлію Володимирівну на тисячу неоподаткованих мінімумів (17 тисяч гривень)... за те, що вона не з’явилася на розгляд справи. Суддя кваліфікувала це як неповагу до суду.
Коли ж за свою підзахисну намагався заступитися адвокат Сергій Власенко, пані Царевич оштрафувала і його. Причому, на аналогічну суму, з чого можна зробити висновок про певну «стабільність» «судових тарифів».
Подальші ж події продемонстрували, що розповіді трьох жінок-депутаток (Олександри Кужель, Тетяни Слюз та Людмили Денісової), котрі у січні відчули на собі міць міліцейських кийків, аж нітрохи не були перебільшенням.
Суддя Царевич виявилася значно менш терплячою особою, ніж свого часу Родіон Кіреєв. Невдоволені репліки депутатів, котрі перебували на засіданні, вона навіть не намагалася якось більш-менш дипломатично погасити. Суддя просто-напросто ухвалила рішення про витурення таких депутатів із зали. Вочевидь, і не думаючи про депутатський статус, котрий дозволяє народним обранцям, зокрема, бути присутніми на подібного роду судових засіданнях.
Більше того, жодних письмових (і навіть усних!!!) розпоряджень, де були б зазначені конкретні прізвища тих, кому Царевич вказала на двері, нею надано не було. А під не надто конкретне поняття «депутати» під шумок згодом потрапив і дехто з колег-журналістів.
Поведінка правоохоронців на чолі з начальником Київського відділу «Грифону» полковником Шпатьком, котрий, власне, й віддав наказ виганяти недоторканних (!) депутатів із зали, також особливою дипломатією не відзначалася. Як наслідок — опозиціонери заявляють: бійка в суді була спровокована саме поведінкою Оксани Царевич та правоохоронців. Переглядаючи відео з цього, з дозволу сказати, засідання, з такою характеристикою справді важко не погодитися. Особливо після слів-спогадів Олександри Кужель про те, як її з колегами викидали з лікарні «Укрзалізниці», де перебуває Юлія Тимошенко. «Лише тоді, на відміну від сьогодні, не було телекамер»,— резюмувала Кужель.
Словом, вийшло так, що, ще перед заслуховуванням до останньої миті засекреченого свідка у цій справі, антураж було підготовлено ще той! Свідком же виявився такий собі Ігор Мар’єнков, як він сам себе назвав,— корінний мешканець Донецька.
Виявляється, цього свідка допитували стосовно справи Євгена Щербаня ще в період з 1999-го по 2003-й роки. Однак він, як і чимало інших фігурантів на чолі із засудженим на довічне ув’язнення виконавцем убивства Вадимом Болотських, жодного разу не називав прізвища Юлії Тимошенко. Пояснення Ігоря Мар’єнкова, чому саме він досі цього не робив, не вкладаються в голові бодай скільки-небудь мислячої людини: «Для мене Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко — це, як єдине ціле».
Але ж, по-перше, Павло Лазаренко також не є визнаним у причетності до вбивства Євгена Щербаня. А по-друге, цікаво: якою інтуїцією мали володіти десятки й сотні зацікавлених осіб, котрі спостерігали за цією справою понад десять років тому, щоб вловити: коли Мар’єнков каже «Павло Іванович», то читати й чути слід «Юлія Володимирівна»...
І навіть самі свідчення нового «диво-свідка» були аж нітрохи не вражаючими. Він, нібито, бачив, як Юлія Тимошенко зустрічалася з людьми, причетність яких до вбивства Євгена Щербаня була встановлена раніше. Було це, нібито, в 1996 році поблизу рецепшена готелю «Національний».
Однак про що саме говорилося на таких зустрічах, Мар’єнков не уточнює. Більшість же його слів з приводу, буцімто, причетності Тимошенко до замовлення, це — ніби витяг з прокурорського обвинувачення. Знову ті ж самі посилання на кримінальних авторитетів, зокрема Євгена Кушніра, котрого давно вже немає серед живих. А відтак перевірити достовірність подібних посилань немає жодної можливості.
Цікавий також антураж допиту Ігоря Мар’єнкова. Скажімо, прокурор Ігор Пушкар запевняє, що на свідка чиниться тиск. І не просто тиск, а з боку депутата від «Батьківщини» Костянтина Бондарєва. Мовляв, той приїздив до Мар’єнкова і намагався з’ясувати: які саме свідчення свідок збирається давати в суді. Навіть якщо на хвильку припустити, що це — істинна правда, то цікаво: чи не зникло в Бондарєва бажання «тиснути» після ось таких свідчень?
Показово також, що прокурор і сам неабияк заплутався стосовно кримінального минулого Ігоря Мар’єнкова. Попервах він заявляв, що у свідка не було «ходок і відсидок». Однак згодом пригадав, що таки були — за перевезення зброї, однак не уточнив, який же Мар’єнков мав строк.
І ще одне. Якось насторожує й те, що настрій у судді Оксани Царевич різко поліпшився саме після витурення із зали народних депутатів. До свідка пані суддя була значно прихильнішою, можна навіть сказати — лагідною. Звісно, це так, дрібничка. Але й вона формує загальну картину про нинішню українську Феміду.
Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:
- УКРАЇНЦІ НЕ ДОВІРЯЮТЬ ВЛАДІ
- ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА ЗАКЛИКАЛИ ДО КОНКРЕТНИХ КРОКІВ
- МВФ: «ПЕРЕД УКРАЇНОЮ СТОЯТЬ СЕРЙОЗНІ ВИКЛИКИ»
назад »»»