КОРЕЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО
Успіх Gangnam Style нагадав світові про корейські амбіції. Сеул не тільки знайшов рецепт на кризу, а й бореться за позицію глобального лідера-відмінника. Нова пані президент Пак Кин Хе обіцяє нічого не зіпсувати.
Якби існував список найбільш недооцінених країн світу, то Південна Корея, напевно, була б першою. Минулий рік яскраво показав прогрес цієї країни. Корейський Samsung посунув з п'єдесталу фінську Nokia, вже продає найбільше мобільних телефонів у світі і все більше «підгризає» на ринку міні-ноутбуків американську фірму Apple.
Улітку, на Олімпійських іграх у Лондоні, корейські спортсмени набігали, настрибали, настріляли неофіційне п'яте командне місце за кількістю здобутих медалей. Позаду залишилися німці, французи та італійці. 19 грудня корейці пішли до урн і, незважаючи на тріскучий мороз, при 75%-й активності виборців обрали собі президентом жінку.
«Крижана королева»
60-річна Пак Кин Хе стала першою жінкою в історії на чолі країни з регіону конфуціанської культури. Шлях до обрання у неї був трохи полегшений, адже з політикою вона «зустрілася» ще в дитинстві, коли у 60–70-х роках виховувалась у Блакитному домі — сеульському президентському палаці, де на той час жив і працював президентом її батько, генерал Пак Чжон Хі.
Коли їй було 22 роки, маму вбив терорист, тому дочка стала поруч із батьком і мусила виконувати роль «першої леді». Блакитний будинок вона покинула в 1979 році, після загибелі батька від рук керівника президентської охорони (обставини тодішнього вбивства не розслідувано донині).
У велику політику Пак Кин Хе повернулася лише наприкінці 90-х і стала виборчим локомотивом правої консервативної Великої народної партії. Але над Паками, напевно, висіла якась родинна фатальність, бо її також намагався вбити терорист: у 2006 році під час мітингу нападник порізав її обличчя ножем. Лікарі оперували рану кілька годин, наклали 60 швів, і тільки завдяки їхнім зусиллям 11-сантиметровий шрам, який тягнеться від підборіддя через щоку аж до правого вуха, майже непомітний.
Пані Пак ніколи не виходила заміж, у неї немає дітей. З огляду на стриманість, з якою вона ставиться до інших людей, її називають «крижаною королевою». Виняток становлять виборчі кампанії, коли, як стверджують корейські журналісти і політологи, вона діє за режисурою спеціалістів із політичного маркетингу.
Суперник пані Пак на грудневих президентських виборах — Мун Чже Ін — під час диктатури її батька сидів у в'язниці. «Крижана королева» перемогла його за очками, з невеликою різницею голосів.
Тихе диво
Міжнародні медіа, зосереджені на режимі з Півночі чи на зростанні економіки Китаю, майже проґавили економічне диво, яке сталося на Півдні за часів правління батька пані Пак. Це тому, що корейці з Півдня не шукають розголосу — тихо, послідовно роблять своє, і їм найкраще вдається використовувати чергові економічні кризи як трамплін для розвитку.
Так було у 70-х роках, коли світ охопила нафтова криза, а корейські будівельні фірми допомагали арабським шейхам використати надлишок нафтодоларів, обслуговуючи будівельний бум на Близькому Сході. Коли у 1997 році через Азію прокотилася велика криза, здавалося, що легенді Кореї настав кінець. Крах «Деу» показав проблеми прискореної модернізації, але розгубленість і рецесія були досить нетривалими. Шукаючи нового важеля розвитку, корейці зробили ставку на інтернет і нові технології. Тому вони й донині мають найкращу у світі інфраструктуру доступу до мережі.
На початку ХХІ ст. ніхто вже не пам'ятав про кризу, світ говорив про «цифрову» Корею, «корейську хвилю», тобто міжнародну експансію корейської культури. Сотні мільйонів глядачів у всьому світі стежать нині за долею героїв корейських «мильних опер», які в Азії успішно конкурують із турецькими. Також триває мода на вивчення корейської мови, корейське клубне кіно, шопінг і відпустки в Кореї, корейський шоу-бізнес усе більше впізнаваний за межами країни.
Нинішню кризу Корея також успішно долає. Щоправда, на падіння американського банку Lehman Brothers корейська економіка відреагувала, як і більшість розвинених економік, болісною рецесією, проте Сеул швидко застосував засоби порятунку.
Важка наука
Пані президент не буде мати легкої і спокійної каденції. Економічні показники виглядають пристойно, та суспільство поділене: Пак обіцяла подолати майнове розшарування, але найбільша проблема, з якою вона мусить упоратися, це демографія — «корейський тигр» швидко старіє. У 2050 році Південна Корея буде, після Японії, найстаршим суспільством серед найбагатших держав світу. Втім, корейські пенсіонери належать до найбідніших у цьому товаристві. Конфуціанська традиція наказує дітям турбуватися про батьків, і вона добре проявлялась, коли стандартною була родина, в якій одночасно жило кілька поколінь. Але це вже історія.
Молодим корейцям також нелегко. Вони належать до найосвіченіших людей у світі і на голову перевершують ровесників з Європи та Америки в дослідженнях, які порівнюють знання, набуті п'ятнадцятирічними молодими людьми.
Результат тесту після завершення шкільної освіти визначає місце у вищому навчальному закладі, а диплом вишу — це шанс на добре працевлаштування. Молоді корейці постійно вчаться, після школи бігають на додаткові заняття, репетиторство і консультації, сплять лише по кілька годин на добу. А коли надходить час шкільних іспитів, уся країна замовкає — ніщо не повинно перешкодити ліцеїстам у найважливішому випробуванні їхнього життя.
Корейці готові до важкої праці вже з наймолодшого віку. Спочатку вони найбільше у світі часу присвячують навчанню, потім найбільше часу проводять на роботі: за цим показником вони поза конкуренцією серед розвинутих країн. Пересічний кореєць працює 2193 години на рік, тоді як цей показник для розвинутих країн — 1749 годин. Проблема в тому, що кількість не завжди переходить у якість — продуктивність зайнятого працівника в Кореї ненабагато перевищує середню у розвинутих країнах. Така ж ситуація і з освітою: молоді фіни вчаться набагато менше часу, ніж їхні далекосхідні колеги, проте показують такі ж високі результати у різноманітних рейтингах.
Те, що зараз є проблемою, у майбутньому може виявитися шансом — низька продуктивність праці становить нині значний резерв для використання у часи демографічної кризи, що насувається. Як ці резерви привести в дію? Корейці вважають, що інвестуючи в науку та інновації — найважливіший у ХХІ ст. чинник підвищення продуктивності праці.
Далекий горизонт
Найважливішого корейці вже досягли: чверть століття вони динамічно розвиваються, будуючи одночасно автентичну демократію, в якій влада систематично змінюється кожні п'ять років, а президент може виконувати свої функції лише одну каденцію — як запобіжник безпеки після досвіду диктатури у 50–60-х роках.
Корейці з гордістю говорять, що протягом одного покоління, якраз при диктатурі Пака, перетворились із суспільства бідняків, що простягають руки за міжнародною допомогою, на заможну і сучасну країну, яка активно допомагає іншим. Вони люблять порівнювати себе з креветкою, затиснутою китами. Ця 60-мільйонна держава розташована у безпосередній близькості від грізних і потужних сусідів — Китаю, Японії та Росії. Але, незважаючи на все, їй вдалося посісти позицію світового лідера у багатьох галузях і зміцнювати її.
На грудневих виборах президента для багатьох корейців вирішальним стало ставлення до старої диктатури, за яку пані Пак, зрештою, перепрошувала. Багато старших виборців, особливо з промислового Південного Сходу, мають добрі спогади про часи правління її батька, і дочка отримала їхні голоси з надією, що вона нічого не зіпсує.
За матеріалами закордонної преси підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ПАДІННЯ АСАДА НЕМИНУЧЕ?
назад »»»