ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНСЬКУ ДУШУ
Повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба» займає особливе місце в українському театральному просторі.
Уже давно стала класикою опера Миколи Лисенка з однойменною назвою. Цікавим творчим експериментом виявився мюзикл Неди Нежданої «Тарас Бульба», що кілька років тому поповнив репертуар Муніципального театру «Київ» (через фінансові проблеми цей театр, на жаль, не розпочав нового сезону).
А нещодавно у Полтавському академічному українському музично-драматичному театрі імені Миколи Гоголя Олексій Коломійцев поставив лайт-оперу «Легенда про Тараса».
Олексій Коломійцев водночас є композитором, музичним режисером, сценографом, оперним співаком, актором. Його постановки музичних вистав, опер, мюзиклів у театрах опери і балету, музично-драматичних, музичної комедії міст Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Дніпродзержинськ, Харків та Москва викликають бурхливу реакцію публіки і вражають новітніми підходами до музичних жанрів. «Уся моя творчість пов’язана з музичним театром, до якого я прийшов через певні етапи. Хоча впевнено крокував до режисури, спочатку навіть не помічав, що ті етюди, які впліталися у канву виконавського мистецтва, переростуть у масштабні постановки. Режисура влилася у моє життя сама собою»,— так розповідає про свої творчі пошуки О. Коломійцев.
Лайт-опера, тобто «легка опера», — це твір, не переобтяжений складними розгорнутими ансамблями, який має більш демократичну форму подачі глядачам, ніж класична опера. Хоч зрозуміло, що зовсім «легкою» історія про багатогранну постать Тараса Бульби та долю українського народу бути не може. Підготовча робота тривала понад півроку.
Народні артисти України В. Голуб та Ю. Попов, заслужені артисти України О. Шеремет та В. Гостіщев, актори театру Н. Савченко, Г. Продайко, В. Крапіва, С. Озерянко, С. Прокопович, І. Яковенко, С. Коломієць, О. Галатченко безпосередньо на репетиціях займалися разом із режисером творенням вистави. Заради результату вони були змушені працювати по багато годин на добу і забути про вихідні.
У результаті спільного творчого пошуку вийшло яскраве, динамічне, співуче, масове народне дійство, з оригінальною музикою, що ґрунтується на українських народних піснях. Видовище дійсно легке для сприйняття, але водночас глибоке за змістом, що яскраво ілюструє головну сюжетну тему повісті — трагічний конфлікт між почуттям і обов’язком. Цікаве сценографічне вирішення допомагає створити ілюзію оживання мальовничих картин величезної діарами, розгортаючи насичену палітру баталій і народних сцен, пройнятих гоголівським духом героїчного минулого України.
Щоправда масовість у деяких сценах заважає побачити всю глибину стосунків головних героїв, розпорошує увагу. З іншого боку, дії акторів настільки злагоджені, що здається, ніби на сцені замість 45 акторів грає один.
Дія вистави повністю прописана за Гоголем. А легенда полягає в тому, що факту існування такої людини, як Тарас Бульба, не доведено, проте сама історія досить правдива. В одну мить казка може стати правдивою історією, що в реальності мала місце в давні часи козаччини. Через призму історії однієї особистості можна музичною мовою показати історію цілого народу. Водночас це правдива притча і про сучасну Україну.
Проте не варто забувати, що поява «Легенди про Тараса» є хоча й приємним, але винятком. Наші театри не поспішають звертатися до історичного минулого українського народу. Однак мало хто буде сперечатися, що без знання минулого важко будувати майбутнє.
Едуард ОВЧАРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- МИ — ДЛЯ НАС — ПРО СЕБЕ
назад »»»