ВІД СЕСІЇ ДО СЕСІЇ — БЕЗ СЕСІЇ...
УПЕРШЕ ЧЕРГОВА СЕСІЯ ПАРЛАМЕНТУ НЕ РОЗПОЧАЛАСЯ ПЕРШОГО ВІВТОРКА ЛЮТОГО
Сотий день від часу проведення виборів до Верховної Ради мав ознаменуватися відкриттям другої парламентської сесії.
Ми вже інформували про бурхливі політичні перипетії, що відбувалися у міжсесійний період. Утім, усі намагання опозиції зібрати позачергову сесію ВР так ні до чого й не привели.
Тож для непосвячених у парламентські тонкощі нинішня ситуація у парламенті видається меншою мірою дивною. Опозиціонери, котрі якомога швидше намагалися публічно розглянути питання про чергові прояви переслідувань політичних в’язнів з боку влади, самі не дають можливості працювати депутатам у пленарному режимі. Натомість провладні фракції, що тиждень тому, буцімто, не розуміли й не горіли бажанням працювати, тепер на всі голоси доводять через ЗМІ, як вони воліють стати до роботи.
Опозиційна затятість...
Насправді усе набагато простіше. Декларована «працелюбність» Партії регіонів пояснюється тими самими причинами, що й звинувачення своїх опонентів у нібито фальшуванні підписів за скликання позачергової сесії минулого тижня. «Регіонали» будь-що намагаються зберегти за собою чинний політичний статус-кво. Працювати у Верховній Раді минулого скликання їм було комфортно — на засідання ходили тільки штатні завсідники. Натомість закони, котрі керівним перстом із Банкової чи Грушевського було вказано ухвалити, ухвалювали майже автоматично...
Поява у чинній ВР опозиційного тріо у вигляді «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи» сплутало представникам ПР усі карти. Можна не сумніватися, що сто днів тому (точніше трішки менше, ніж сто — коли почала вимальовуватися реальна картина розкладу нових парламентських сил) «регіонали» не сумнівалися, що їм удаватиметься й надалі безкарно порушувати Конституцію, нехтуючи персональним голосуванням.
Власне, вони й тепер не раз застосовували свою «методику». Але, по-перше, не так масово. По-друге (це найголовніше), кожен випадок неперсонального волевиявлення опозиція фільмує, знімає, словом, усіляко надає публічності.
Минулого четверга, під час зборів опозиційних фракцій (замість так і нескликаної спікером Володимиром Рибаком позачергової сесії), опоненти чинної влади вирішили не давати проводити засідання Верховної Ради доти, доки систему персонального голосування не буде запроваджено.
Зрештою, запроваджувати її — не проблема. Річ у тім, що ще в часи, коли спікером парламенту був нинішній лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк, так звана сенсорна кнопка (чи система «Рада-3») пройшла тестування. Нинішній же керівник ВР Володимир Рибак, навіть не намагаючись перевірити стан «Ради-3», висловлює... сумніви щодо її справності.
...проти елементів «радянщини»
Упродовж 5-6 лютого представники провладної фракції як тільки не вихвалялися, мовляв, розблокувати роботу парламенту для них нічого не варто. «Диригент» ВР попередньої каденції Михайло Чечетов навіть «листи трудящих» намагався зачитувати, в яких, буцімто, йдеться про палкі прохання трудящих до своїх «регіональних» обранців забезпечити «нормальну роботу».
Навіть повірити складно: ПР при владі лише три роки, а часи так званого «розвинутого соціалізму» повертаються в Україну карколомними темпами. Саме посиланнями на листи трудящих радянське керівництво свого часу намагалося пояснити будь-який свій сумнівний крок — від внутрішніх репресій до введення військ на територію інших держав.
«До нас уже приходять телеграми, що в три мільйони це блокування парламенту обходиться на день, — заявив Чечетов позавчора ввечері. — Народ вже каже: «Наведіть порядок у залі, караул стомився». Тож ми зараз їдемо туди, в округи, і якщо нас народ переконливо попросить, а я не сумніваюся, що він дуже нас переконливо попросить, то звичайно, на прохання народу ми будемо змушені відновити робочий режим парламенту».
Як завжди, нічого нового глашатаї Партії регіонів навіть вигадати не можуть. Минулого тижня були заяви про те, що скликати позачергову сесію надто дорого. Нині пояснення своєї небувалої «працездатності» також подається під соусом небувалої дороговизни блокувань...
Цікаво, що саме цього тижня представники ПР проявили ще одну відверту «радянщину» під час відвідування Прем’єр-міністром Миколою Азаровим одного зі столичних супермаркетів. Що в цьому супермаркеті тільки не влаштовували... Територію всередині й навколо видраяли до блиску, продукти замінили, навіть ціни знизили. Тільки б керівник уряду побачив усе найкраще. Звісно, приклади показухи траплялися й за часів правління інших перших осіб. Одначе такі відверті «прогинання» якось встигли призабутися за 20 із гаком років.
Дострокові вибори: міф чи реальність?
Утім, повернімося до парламентських стін. Станом на вчорашній ранок там виношували кілька варіантів можливого розгортання подій. Скажімо, представники «УДАРу», котрі чи не найактивніше намагаються протидіяти неперсональним голосуванням (самі червоні светри з відповідними написами чого варті!), допускали навіть проведення позачергових виборів, якщо «регіонали» й надалі впиратимуться щодо запровадження системи «Рада-3».
При цьому посилання йшли на конституційну норму, котра дає право (а не обов’язок) Президентові розпускати ВР, яка протягом однієї сесії не може зібратися на своє засідання 30 днів. Відверто кажучи, ініціатива не бездоганна. По-перше, саме тому, що Президент і нинішні «більшовики» — вихідці з однієї партійної шинелі. По-друге, відкриттю чергової сесії опозиціонери якраз і завадили. Тому формально, поки триватиме блокування роботи Верховної Ради, триватимуть і парламентські канікули між першою та другою сесіями.
Хоча і тут є певні неув’язки. Скажімо, засідання парламентських комітетів передбачається проводити, коли вже розпочато сесію. Тож не зовсім зрозуміло, як можна іменувати нечисленні зібрання, що відбувалися позавчора, 6 лютого?
До речі, опозиція і тут викрила намагання «регіоналів» запровадити так зване «кнопкодавство». Йдеться про наміри ухвалення комітетських рішень перевести з русла особистих голосувань у русло збирання спеціальних листів. Представники «Свободи» та «УДАРу» запевняють: на засіданні (чи псевдозасіданні?) комітету з питань бюджету вони не допустили саме таких намірів. Якби задуми «регіоналів» збулися, то чимало їхніх представників перестали б узагалі ходити на зібрання комітетів. А будь-які потрібні рішення керівництво просто збирало б за допомогою підписів заднім числом.
Чи можливий «Український дім-2»?
На думку багатьох політологів, найгіршим розгортанням подій став би намір парламентських «більшовиків» провести якусь альтернативну сесію за межами Верховної Ради. Так вважає, зокрема, Володимир Фесенко. Він навіть нагадує про початок 2000 року, коли тодішня більшість проводила свої засідання в «Українському домі».
Щоправда, ця аналогія справедлива не на всі сто. Адже нині Володимир Рибак — креатура провладної частини ВР, тоді як 13 років тому посада керівника парламенту була у представника меншості. Альтернативне засідання в «Українському домі» було потрібне прокучмівській більшості передусім для того, щоб позбавити Олександра Ткаченка і Адама Мартинюка посад голови та першого заступника голови Верховної Ради. Що й було зроблено під орудою тодішнього віце-спікера Віктора Медведчука.
Нині опозиціонери, хоч і назбирали підписи за відставку Володимира Рибака з його посади, аргументують власне блокування іншими цілями. Причому абсолютно законними. Сам Рибак, котрий був і залишається в ПР таким собі представником «партії миру», бодай формально намагається знайти з опозицією компроміс. Принаймні, на відміну від Михайла Чечетова чи Олександра Єфремова, цими днями не говорив про силове розблокування трибуни.
Це солодке слово «меморандум»
За словами Рибака, в нормальному режимі Верховна Рада запрацює 19 лютого. Ну а доти, треба так розуміти, допускається проведення ще якихось додаткових консультацій. Скажімо, упродовж позавчорашнього дня, коли тривали переговори, пропоновані ініціативи від ПР змінювалися не надто кардинально. Спершу лідери опозиції повідомили, що отримали пропозицію від більшості підписати меморандум про взаємне порозуміння і подальшу роботу в стінах Верховної Ради.
Опозиція не надто оптимістично сприйняла пропозицію подібної мирової. Скажімо, лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк заявив: «Це ніщо інше, як усоте підписати меморандум про необхідність виконання української Конституції».
Та й справді, пропонований меморандум, по суті, мав звестися до того, щоб подумати про запровадження нової системи для голосування. Це притому, що несправність так званої «сенсорної кнопки» ніхто не довів.
Власне, це одна з причин, чому «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» не надто воліють приставати на таку ініціативу. По-перше, на розробку нової системи піде чимало часу. Доти ж «регіонали» знову й знову ухвалюватимуть рішення без персонального голосування. А там, дивись, до цього і звикнути можна. Як це, власне, було в парламенті минулого скликання. По-друге, розробка нової системи потребує певних фінансових витрат (Арсеній Яценюк називає цифру 15 млн грн).
За словами Арсенія Яценюка, на одному із засідань у спікера парламенту «регіонали» також наголошували на необхідності застосування досвіду парламенту інших країн. Щодо цього в опозиціонерів відповідь коротка — вони не заперечують до запровадження системи «Рада-3» проводити голосування, скажімо, підняттям рук. Можливо, і довго, зате все по-чесному.
При цьому опозиціонери категорично не відкидали можливості підписання запропонованого меморандуму. Скажімо, лідер «УДАРу» Віталій Кличко заявляв про можливість уважного розгляду тез, запропонованих у цьому документі, з їхнім подальшим обговоренням.
Цікаво, що саме після цього (позавчора надвечір) пропозиції стосовно пошуку компромісу почали хоч якось викристалізовуватися. Стало відомо про деякі положення, що містить згаданий меморандум. Зокрема, було озвучено тезу про потенційне створення робочої групи з уточнення способів фіксації результатів голосування.
Відповідна ініціатива також виходила від менш конфліктного крила ПР, котре не воліє йти в означеному питанні «стінка на стінку». Ключові тези, що містяться у згаданій пропозиції, принаймні, можливі для переговорів. Це не «листи трудящих», на які так полум’яно посилався Михайло Чечетов.
Отже, одна з ініціатив пропонує Голові Верховної Ради утворити робочу групу у складі депутатів усіх фракцій «для підготовки протягом 30 календарних днів від дня підписання цього Меморандуму законопроекту про внесення змін до Регламенту Верховної Ради щодо уточнення способів фіксації результатів голосування народних депутатів України на пленарних засіданнях».
Представники опозиції, коментуючи таку ініціативу, наполягають на тому, щоб до згаданої робочої групи входило не менш ніж 50 відсотків депутатів, що є опонентами чинної влади. Інакше робота новоствореного органу ризикує припинитися, так і не розпочавшись.
У майбутніх змінах до Регламенту пропонується уточнити права головуючого. Зокрема, щодо надання права блокувати персональні електронні картки депутатів, які, за даними письмової й електронної реєстрації, відсутні на пленарному засіданні.
Крім того, «регіонали» пропонують передбачити «відведення вівторка і четверга тижня, протягом якого проводяться пленарні засідання Верховної Ради, для прийняття Верховною Радою рішень».
Щодо цієї норми, то це — своєрідне намагання представників ПР перестрахуватися. Адже свого часу у Верховній Раді третього скликання був запроваджений єдиний (!) день для голосувань — четвер. Певний час ця норма працювала і в парламенті четвертого скликання. А скасовано її було за ініціативою тодішнього Голови ВР Володимира Литвина, котрий, перебуваючи на керівних парламентських посадах, проти «кнопкодавства» ніколи особливо не заперечував. Утім, ті часи наразі відійшли в минуле...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»