ДОРАДНИКИ ГОТОВІ ДО АКТИВНОЇ РОБОТИ
Наприкінці минулого тисячоліття, коли в Україні почали активно створювати дорадчі служби, передбачалося, що вони стануть провідниками державної політики в сільській місцевості. І насамперед політики щодо земельних питань, кооперативного руху, кредитних спілок, створення передумов для зростання ефективності сільгоспвиробництва.
Чому дорадчі служби не виконують поставлене завдання? Про це інтерв’ю з віце-президентом Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Тетяною Бривко.
— На стартовому етапі дорадчі служби активно заявили про себе, а потім на тривалий час пішли в «тінь». Чому?
— Дорадчі служби 2003 року об’єдналися в Національну асоціацію сільськогосподарських дорадчих служб України. Тож ми вже ювіляри — нам виповнюється десять років.
За цей час удалося довести, що наші послуги запитані фермерами, власниками особистих підсобних господарств і сільськими жителями. Навіть представники органів влади зрозуміли, що дорадчі служби — не конкуренти управлінням сільського господарства, а партнери влади передовсім у розвитку малого та середнього бізнесу на селі.
Наша діяльність була різноманітною. Ми не обмежувалися лише консультаціями та навчанням сільгоспвиробників і сільських жителів сучасних методів ведення сільського господарства. В ході земельної реформи дорадчі служби активно захищали інтереси власників земельних ділянок, допомагали їм створювати обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, комунальні підприємства, вирішувати соціально-економічні питання.
2007 року було схвалено державну Програму дорадчої діяльності. Від початку ми покладали на неї великі надії, але невдовзі з’ясувалося, що їм не судилося справдитися. Проблема полягала в постійній нестачі держбюджетних коштів. Схема фінансування теж нас не влаштовувала. Вона вибудовувалася за таким принципом: попервах ми мали надати послуги, а потім держава зобов’язувалася сплатити їх.
Суми держпідтримки були незначні. Вони поступалися тим, що за такі самі послуги отримували наші європейські, американські, а тепер і російські колеги.
Ситуація ускладнилася тим, що нині завершилася значна частина міжнародних проектів технічної допомоги. Вони надавали велику підтримку дорадчим службам.
Як наслідок, деякі служби змушені були повністю згорнути роботу. Дорадчі служби, що залишилися, виконують її, але не так активно і не в тих обсягах, як раніше.
— Дорадчі служби вирішують питання державної ваги. Чи розуміє це держава і чи допомагає вам у такій важливій роботі?
— Міністерство аграрної політики та продовольства постійно наголошує на важливості дорадчої діяльності. В його складі є Відділ координації дорадництва та соціального розвитку села, який регулює роботу дорадників.
Дорадчі служби взаємодіють з обласними управліннями агропромислового розвитку. Треба розуміти, що високої ефективності дорадчі служби досягнуть лише в разі дотримання трьох обов’язкових умов: якщо вони будуть представлені в кожному районі, укомплектовані спеціалістами (агрономами, тваринниками, юристами, бухгалтерами тощо), забезпечені технікою (засобами комунікацій, транспортом). Та все це потребує чималих витрат.
А у нас із грішми, як я говорила, сутужно. Річ не лише в тім, що держава виділяє їх украй мало. Проблема і в тому, що вона не завжди вчасно їх сплачує. Був такий момент у нашій історії, коли фінансування діяльності дорадчих служб з боку бюджету призупинялося.
— За рахунок чого виживають дорадчі служби?
— Є три джерела фінансування дорадчих служб: бюджети всіх рівнів, грантові проекти та платні послуги.
Про ситуацію з держбюджетом я вже сказала. На нього зараз мало сподівань. Скажу лише, що в країнах, де системно працюють дорадчі служби, їхнє бюджетне фінансування становить 70–100%. В Україні цей показник значно скромніший — близько п’яти відсотків.
Ситуація з місцевими бюджетами теж не тішить. Лише Полтавська обласна дорадча служба не позбавлена уваги з боку місцевих бюджетів: і область, і чимало районів виділяють кошти на консультаційні послуги.
Діяльність багатьох дорадчих служб підтримується за рахунок грантових проектів. Тут працює такий механізм: дорадчі служби готують проекти за тематикою, пов’язаною з вирішенням проблем сільської місцевості, подають їх на конкурси, інколи їх виграють.
Так, Одеська обласна дорадча служба виконала проект із сільського «зеленого» туризму. Це була цікава і велика за обсягом робота. Чимало доводиться працювати і представникам ще двох обласних дорадчих служб — львівської та дніпропетровської. Вони успішно займаються розвитком тваринництва у малих господарствах та їх згуртуванням в обслуговуючі кооперативи.
Грантові проекти завжди обмежені часом. Тому часто добрі ідеї, які успішно реалізують на певних етапах, згодом через припинення фінансування не отримують подальшого розвитку.
Останнє можливе джерело фінансування дорадчих служб — платні послуги. На жаль, на нього теж мало сподівань. Причина одна — у дрібних сільгоспвиробників і сільських мешканців зазвичай обмаль грошей, щоб повністю сплатити послуги дорадників.
— Під час створення дорадчих служб ураховували досвід роботи подібних структур європейських держав. Чому в Європі послуги ваших колег запитані, а в Україні вони не знаходять належного вжитку?
— Радше навпаки, наші послуги запитані більше, ніж послуги європейських колег.
У сільському господарстві європейських країн склалася стабільна ситуація. На відміну від нас, там не проводять численні аграрні реформи. Тому дорадчі служби переважно займаються тим, що супроводжують виробничу діяльність сільгоспвиробників, допомагають державі реалізовувати певні соціально-економічні програми на селі.
А у нас нескінченні реформи. Кожна з них породжує багато запитань. Хтось має давати на них відповіді. Дорадники спроможні взяти на себе цю функцію, та, повторюсь, їхні послуги мають належно оплачуватися.
— Хто основний користувач послуг дорадників?
— Наші клієнти — дрібні та середні сільгоспвиробники, власники особистих підсобних господарств і сільські мешканці. Послуги, які надають дорадчі служби, залежать від проектів і дорадників, які в них працюють. Якщо в дорадчій службі працюють агрономи й тваринники, то вони порадять, як дібрати насіння, захистити рослини від хвороб і шкідників, розкажуть, яким має бути раціон годування тварин, де і що можна купити за прийнятними цінами.
Якщо в дорадчій службі є юристи та економісти, то вони проконсультують про права на земельні ділянки, допоможуть створити і зареєструвати обслуговуючі кооперативи й інші об’єднання, обчислити бізнес-плани. Бухгалтери поділяться своїми знаннями про оподаткування та ведення бухобліку.
— Чи готові дорадчі служби до можливого формування земельного ринку?
— Земельна реформа розпочалася не сьогодні й навіть не вчора. Тому дорадчі служби накопичили чималий досвід консультаційної роботи із земельних питань. Ми готові ним поділитися.
Наша асоціація підписала меморандум про співробітництво із Земельною спілкою України. Завдячуючи цьому, дорадники можуть отримати нові знання з актуальних проблем земельних відносин і тим самим ефективніше допомагати своїм клієнтам у вирішенні земельних проблем.
Для нас важливо, аби земельний ринок формувався прозоро, прогнозовано, без потрясінь. Лише тоді власники земельних ділянок підтримають його.
Гадаю, це так само в інтересах держави. У цьому сенсі ми — її союзники. Важливо, щоб держава це зрозуміла і стала союзником для нас і насамперед для селян.
— Попередній період був не найкращим для дорадчих служб і національної асоціації, яка їх об’єднала. Сподіваюся, смуга невезіння для вас завершилася?
— Національній асоціації весь цей час було важко. Це пов’язано зі специфікою ситуації, в якій вона опинилася. На відміну від дорадчих служб, асоціація не може розраховувати на бюджетну підтримку. А членських внесків наразі бракує для повноцінного функціонування.
Та я вважаю, що навіть найскладніші обставини не можуть спонукати до відчаю. В асоціації відбулися кадрові зміни. До управління прийшли нові люди. Нові, але з досвідом роботи в аграрній сфері, які добре розуміють її особливості й потреби.
Ми все робимо для відродження дорадництва в Україні. Нещодавно від Проекту USAID «АгроІнвест» одержали грант.
Цей грант багато важить для нас. Він дає нам змогу досягти певної стабільності та стійкості, розширення наших можливостей. Це важливо як для самої асоціації, дорадчих служб, які входять до її складу, так і для наших партнерів.
Проте наша співпраця з «АгроІнвестом» виходить за межі згаданого гранту. Зокрема, Проект підтримує навчання дорадників у спеціалізованих агрошколах. Це має величезне значення: отримані нашими фахівцями нові знання найближчим часом будуть трансформовані у більш високі селянські доходи.
Наші представники входять до складу різних робочих органів «АгроІнвесту», беруть активну участь у реалізації його заходів, консультують сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи щодо їх участі в програмах Проекту, спрямованих на підтримку кооперативного руху.
Ми постійно обмінюємося з «АгроІнвестом» інформацією, досвідом, знаннями. Це — приклад надійного партнерства.
Асоціація готує й інші спільні проекти з українськими, зарубіжними та міжнародними організаціями. Ми відкриті до співпраці й з давніми партнерами, і з тими, з ким нині встановлюємо відносини. Серед них, зокрема, Спілка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад, Інститут аграрної економіки, кафедра аграрного консалтингу та сервісу Національного університету біоресурсів і природокористування.
Якщо ви у мене спитаєте, чого ми хочемо понад усе, відповім — працювати. Тому що за активною роботою, котра приносить людям користь, дорадники по-справжньому скучили.
Михайло ВЕРНИГОРА, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
також у паперовій версії читайте:
- ВАША ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА НАЛЕЖИТЬ ТІЛЬКИ ВАМ
назад »»»