ДЕРЖАВНИЙ РАДНИК ЮСТИЦІЇ 3-ГО КЛАСУ ВАСИЛЬ КОЗАЧУК: НА ЖАЛЬ, БЕЗ РОБОТИ НУДЬГУВАТИ НЕ ДОВОДИТЬСЯ...
У результаті реформування органів Генеральної прокуратури України Головне управління військових прокуратур цього відомства перейменовано на Головне управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ГПУ. Дехто поспішив назвати це черговою зміною вивіски, мовляв, від цього нічого в його діяльності не зміниться.
Нещодавно кореспондент «ДУ» зустрівся з новопризначеним начальником цього управління державним радником юстиції 3-го класу Василем Козачуком і попросив розповісти чим викликаний цей крок. Звісно, не оминули й такої злободенної проблеми, як дотримання військовиками вимог чинного законодавства, військових статутів, а також говорили про те, як спеціалізовані прокурори у воєнній сфері борються з тими, хто «не в ладах» ні із законом, ні з власною совістю.
— Спочатку зупинюся на стані законності у військах — проблемі, яка хвилює не лише державних мужів, а й усе наше суспільство. І відразу зазначу, що останнім часом криміногенна ситуація в частинах та підрозділах Збройних Сил, інших військових формувань суттєво поліпшилася,— зазначив Василь Козачук.— Так, протягом 11 місяців 2012 року в українському війську зареєстровано 504 злочини, що, порівняно з аналогічним періодом минулого року, на 42 відсотки менше. Відрадно, що насамперед скоротилася кількість військових злочинів, тяжких та особливо тяжких, злочинів, пов'язаних із заволодінням військовим майном, зброєю та боєприпасами, проти власності, а також загальнокримінальних.
— З чим це, на вашу думку, пов'язано? Можливо, ті, хто нехтує законами, стали більш обережними, а їхні «подвиги» не потрапляють у поле зору військових прокурорів?..
— Кожна людина, яка свідомо скоює протиправні дії, сподівається, що про це ніхто і ніколи не дізнається. Але криміногенна ситуація у військах поліпшилася насамперед не через те, що вони не «засвітилися», а насамперед тому, що керівництво Міністерства оборони, командири всіх рівнів стали приділяти більше уваги дотриманню підлеглими вимог законів, статутів, нормативно-правових актів, які регламентують життєдіяльність військових колективів.
Звісно, що і ми, прокурори, доклали до цього певних зусиль. Водночас проблем у цій царині ще вистачає. Зокрема, викликають занепокоєння прояви корупції, якій останнім часом вищим керівництвом держави, Генеральної прокуратури оголошена війна. Нам вдалося, висловлюючись військовою термінологією, завдати по ній відчутних ударів, але до повної перемоги, відверто кажучи, ще далеко...
— Якщо можна, назвіть, будь ласка, конкретні приклади.
— За 11 місяців поточного року у військових формуваннях України виявлено 132 злочини з ознаками корупції, з них 108 — у Збройних Силах. Це, до речі, теж дещо менше, аніж за аналогічний період 2011 року, але заспокоюватися ще зарано, адже корупція — це таке зло, яке, проникаючи у військо, роз'їдає його із середини. За роки служби в правоохоронних органах України переконався, що переважна більшість офіцерів Збройних Сил, інших військових формувань є високоморальними, порядними людьми, які щиро вболівають за їх авторитет, чесно і сумлінно виконуючи покладені на них обов'язки. Проте, на жаль, трапляються серед них і такі, для яких поняття честі офіцера нічого не означає, і вони своїми вчинками ганьблять не лише себе особисто, а й — за великим рахунком— ті колективи, в яких служать, своїх колег та й загалом українське військо. Зауважу, що це явище існує майже в усіх військових формуваннях.
Наприклад, керівник одного з підрозділів Державної прикордонної служби України підполковник Ч. отримав від громадянина О. п'ять тисяч американських доларів за сприяння у безперешкодному проходженні двох автомобілів через митно-прикордонний контроль.
Ще далі пішов оперуповноважений одного з міськвідділів СБУ у Донецькій області капітан С., який за надання підприємцям різних «послуг» поклав до кишені 14 тисяч гривень.
Його колега, слідчий одного з відділів управління СБУ у Львівській області лейтенант З. під час розслідування кримінальної справи проти громадянина З. отримав від нього — за повернення конфіскованого автомобіля — п'ять тисяч «зелених».
Заступник командира частини майор П. за сприяння у прийнятті на військову службу за контрактом громадянина Т. отримав від нього дві тисячі американських доларів.
А ось начальник відділу списання надлишкового майна Центру обліку надлишкового та списаного військового майна ЗС України підполковник М. своє матеріальне становище поліпшив на 120 тисяч гривень — на таку суму він оцінив послуги за підготовку та видачу документів щодо реалізації брухту, який містив кольорові і дорогоцінні метали.
Серед тих, хто задля збагачення не гребує методами і засобами, є й такі, що своїми діями завдають державі шкоди на мільйони, а то й десятки мільйонів гривень.
До таких «підприємців» я б відніс директора одного з державних підприємств Міністерства оборони України, який, зловживаючи службовим становищем, вивіз із підприємства дві станції перешкод, розміщені на базі чотирьох тягачів. Усе це майно він надійно сховав. Урешті-решт його виявили, але зі станцій вже були зняті радіоелектронні блоки, вартість яких становить близько чотирьох мільйонів гривень.
Ще далі в реалізації своїх «бізнесових» планів пішов один із керівників військових санаторіїв. Він, перевищуючи свої службові повноваження і грубо порушуючи чинне законодавство, відповідні накази міністра оборони без проведення конкурсу реалізував комерційним структурам понад 80 об'єктів нерухомості. Не переповідатиму всіх тонкощів його оборудок, а скажу лише, що своїми діями він завдав державі збитків на більш як 58 млн гривень.
— У результаті скорочення ЗС вивільнилося чимало військових містечок. З різних причин деякі з них не мають господарів, оскільки місцеві органи влади не поспішають приймати їх на свій баланс. Мабуть, вистачає охочих «нагріти» на них руки?
— Ці містечка — принаймні деякі з них — є ласим шматком для окремих, занадто «підприємливих» громадян. До яких лише хитрощів не вдаються вони, щоб привласнити їхнє майно, а потім вигідно продати третім особам! Так, громадянин К. придбав кілька ТОВ і як директор, тобто юридична особа, протягом кількох лише місяців заволодів об'єктами нерухомості, розміщеними у військових містечках, вартістю понад 36 млн гривень.
Згодом, з метою легалізації всього цього майна, вступив у змову з громадянином Ч., який, до речі, теж задля прикриття своєї незаконної діяльності створив кілька ТОВ. Підробивши документи, продав їх пану Ч.
А юрист-реєстратор Ужгородського міського бюро технічної інвентаризації Д., перевищивши службові повноваження в інтересах однієї з комерційних структур, незаконно зареєструвала за нею право власності на 27 будівель та споруд військового містечка в місті Ужгороді. Цим самим підприємлива пані завдала державі збитків на 20 млн гривень.
Є й інші приклади, які свідчать про намагання окремих осіб привласнити майно цих містечок, збагатившись на мільйони, десятки мільйонів гривень. Особливо багато охочих отримати майно тих, які розташовані в містах або ж неподалік. Воно й зрозуміло: їхня вартість значно вища від розташованих у глибинці.
— Мені відомо, що свого часу вашими колегами розслідувалася резонансна справа щодо викрадення посадовими особами однієї з військових частин зброї і боєприпасів...
— Так, полковник Д. Глазунов спільно зі своїм заступником підполковником М. Бобриниченком, майором М. Малиновським та громадянином В. Губенком протягом 2007–2009 років викрали зі складу понад 900 одиниць вогнепальної і холодної зброї, чимало іншого військового майна.
— І яке ж покарання вони понесли?
— Глазунов, згідно з винесеним судом вироком, проведе в місцях позбавлення волі 6,5 року, Бобриниченко — 5,5 року, Малиновський — 6 років. При цьому всі вони позбавлені офіцерських звань і права протягом двох років обіймати певні посади. Губенко ж у місцях, де, як мовиться, Макар телят не пас, «відпочиватиме» п'ять років.
— Покарання не такі вже й суворі, зважаючи на тяжкість злочину...
— Можливо. Але це запитання до суддів, які виносили злочинцям вироки. Є й інші випадки, коли окремі військовики заради наживи викрадають боєприпаси. Подібним чином хотів поліпшити своє матеріальне становище і старший прапорщик Ф., який поцупив 160 гранат РГД-5, продавши 29 із них цивільним особам. Решту просто не встиг реалізувати: був затриманий правоохоронцями. За свою «підприємницьку» діяльність розплатився трьома роками позбавлення волі.
— У військових формуваннях нашої країни служать сотні тисяч військовослужбовців. Гадаю, нашим читачам буде цікаво дізнатися, представники яких категорій найбільше «не в ладах» із законом.
— Упродовж 11 місяців 2012 року виявлено 513 осіб, які скоїли злочини. Це на 26 відсотків менше, ніж за аналогічний період 2011-го. Добре, якщо така тенденція збережеться надалі.
Із цих 513 злочинців 139 — офіцери, 129 — прапорщики і мічмани та військовослужбовці контрактної служби, а 144 — солдати і матроси. Унаслідок скоєних ними злочинів постраждало 1020 осіб, з яких шестеро загинули.
Мені як посадовій особі і як людині дуже прикро, що серед тих, хто грубо порушує закони, так багато офіцерів — людей, які повинні бути для підлеглих взірцем як у службі, так і в особистому житті, слугувати прикладом сумлінного ставлення до службових обов'язків.
— Однією з найболючіших проблем війська є позастатутні стосунки або, як ще їх називають у народі, «дідівщина». Коли, нарешті, батьки можуть бути спокійними, проводжаючи синів до війська?
— Ви поставили слушне запитання. «Дідівщина» дісталася українському війську у спадок від радянської армії. На зорі створення ЗС незалежної України всі ми щиро вірили, що в них ніякої «дідівщини» не буде. Та, як бачимо, не так сталося, як гадалося...
Її витоки слід шукати не в армії, а насамперед у нашому суспільстві, де активно пропагується насильство, розпуста, жадоба до збагачення. Майбутні «діди» виховуються в сім'ях, школах, інших навчальних закладах і, відверто кажучи, вже у 14–16-літньому віці деякі з них сповідують культ сили, вважаючи «справою честі» познущатися над слабшим. Не відкрию великої таємниці, коли скажу, що значна частина молоді морально, духовно деградувала і продовжує деградувати. Це надто гірка, але правда.
Та хай там як, а знімати провину з тих командирів, у підрозділах яких кояться всі ці неподобства, не можна. Вони мають відповідати за все, що відбувається в солдатських колективах. Це — аксіома.
Ми, військові правоохоронці, ведемо непримиренну боротьбу з позастатутними стосунками. Однак у цій справі без активного сприяння офіцерського складу не обійтись. І там, де з боку командування є розуміння цієї проблеми, де факти знущань не приховуються, там, повірте, немає ніякої «дідівщини». Загалом протягом 11 місяців поточного року внаслідок позастатутних стосунків постраждало 182 особи. Це на 25 відсотків менше, ніж за аналогічний період 2011-го. Якщо брати у відсотковому відношенні, то найбільшого прогресу у вирішенні цієї проблеми досягли Збройні Сили України. До речі, цій проблемі багато уваги приділяє особисто міністр оборони України Дмитро Саламатін, вимагаючи від командирів усіх рівнів жорсткої боротьби щодо викоренення у військах позастатутних стосунків.
— Розкажіть, Василю Петровичу, про те, як прокурори відстоюють інтереси громадян України, держави в судах.
— Це — теж один із пріоритетних напрямів нашої діяльності. Протягом 11 місяців 2012 року задоволено 2779 заяв на суму майже 167 млн гривень. Зусиллями моїх колег припинено провадження за 428 позовними заявами, за якими відповідачами добровільно відшкодовано понад 49 млн грн, реально виконано судових рішень на 132 млн гривень.
Зокрема, за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України Господарський суд Києва зобов'язав одне з ТОВ поставити МО медичне обладнання вартістю майже 600 тис. грн, при цьому з нього стягнуто неустойку в розмірі 4,5 млн гривень. Окрім цього, відповідачем добровільно поставлено військовому відомству медичного устаткування вартістю 35 млн гривень.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду задоволено також позов Генерального прокурора України до однієї з комерційних структур щодо стягнення збитків за неналежне виконання взятих зобов'язань щодо передання МО житла для військовослужбовців на 5,6 млн гривень.
Загалом реальне виконання судових рішень, постановлених за позовами військових прокурорів в інтересах громадян і держави становить майже 98 відсотків. Це — суха статистика, та за нею — напружена, інколи просто виснажлива робота моїх колег.
— Кілька місяців тому Головне управління військових прокуратур перейменоване у Головне управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Уже не раз доводилося чути, що це, як мовиться в таких випадках, звичайна зміна «вивіски»...
— Так стверджувати можуть лише ті, хто необізнаний із змінами, котрі відбуваються останнім часом в органах прокуратури України.
Так ось, зі зміною назви нашого Головного управління дещо змінилися і завдання, покладені на нас. Точніше, додалися. Відтепер до наших повноважень увійшли питання забезпечення дотримання законності на підприємствах оборонно-промислового комплексу (ОПК), у Державному агентстві України з управління державними корпоративними правами і майном, Державному агентстві резерву, Державній службі експортного контролю, Державній акціонерній компанії «Укрресурси», а також на підприємствах та в установах, їм підпорядкованих. Причому незалежно від форм власності.
Сталися деякі й інші зміни, які — певною мірою — розширили не лише коло наших прав, а й обов'язків. Хочу підкреслити, що при цьому штат нашого управління не зазнав ніяких змін у бік збільшення його працівників. А ось роботи додалося. Та я впевнений, що мої колеги з честю впораються з покладеними на нас завданнями.
— Бажаю Вам, Василю Петровичу, і вашим колегам нових успіхів на ниві відстоювання законних інтересів громадян України, держави, а також у поліпшенні криміногенної ситуації у військових формуваннях нашої країни.
— Дякую.
Інтерв'ю взяв Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»