ШАНС
ДЛЯ ТИХ,
ХТО ОСТУПИВСЯ
Чисельність засуджених у нашій країні наприкінці першого півріччя 2012 року становила 118909 осіб (свіжіші статистичні дані Державна пенітенціарна служба поки що не оприлюднила). Цю цифру можна було б у перспективі скоротити не тільки завдяки амністії, а й через запровадження інституту з незвичною назвою «пробація», що дослівно перекладається як випробування.
У десять разів дешевше
Суть пробації можна коротко охарактеризувати як нагляд за засудженим, котрого однак не позбавляють волі. При цьому на таку особу накладають певні обмеження і обов'язки. Людину не залишають на самоті з її проблемами. Вирішити їх допомагають соціальні працівники, волонтери з громадських організацій за участі та підтримки органів кримінально-виконавчої системи й місцевої влади. Якщо ж такий засуджений не виправдовує довіри (ухиляється від контролю і виконання обов'язків, вчиняє правопорушення чи злочини), то його позбавляють волі.
У світі пробація — звичний елемент кримінальної юстиції, який довів свою ефективність протягом кількох десятиліть. Важливим аргументом на її користь є те, що вона коштує платникам податків у середньому у десять разів дешевше, ніж утримання засуджених у місцях позбавлення волі.
Види пробації поділяють на досудову, наглядову і пенітенціарну. Досудову застосовують на стадії розслідування злочину паралельно зі слідчими діями. На цьому етапі збирають інформацію про порушника, роблять соціальне дослідження його особистості. Для цього проводять бесіди з ним, його рідними і близькими, друзями, колегами. Мета складання соціально-психологічної характеристики підозрюваного у скоєнні злочину — оцінити ризик учинення ним повторного кримінального правопорушення, а також зробити висновок щодо можливості виправлення такої особи без позбавлення чи обмеження волі. Чим більше зібрано різнобічної інформації (з офіційних і неофіційних джерел), тим точнішим буде прогноз.
Нині суддям доводиться задовольнятися куцою і часто безликою характеристикою з місця роботи або навчання (якщо такі є), за якою не видно людини. Тож соціально-психологічна характеристика важлива для суду при визначенні найефективнішого для означеної особи покарання (позбавлення волі чи альтернативного). Проведене на цьому етапі дослідження дасть змогу розробити індивідуальні програми виправлення, якщо порушника залишать на волі, або програми виховного впливу на нього, коли вирок буде суворішим.
Якщо суд вважатиме за доцільне звільнити особу від покарання з випробуванням, то водночас може покласти на неї цілий перелік або кілька обов'язків. Зокрема, попросити пробачення у потерпілого (публічно або в інший спосіб). Не зайвим у деяких випадках буде вимога утримуватися від контактів із певними особами, не відвідувати деякі місця і території. Крім заборони не виїжджати за кордон на постійне проживання без дозволу органу пробації, інколи можуть накласти заборону залишати місце проживання у визначені судом години.
Серед можливих варіантів — вимога повідомляти органам пробації про зміну місця роботи, навчання чи проживання. Коли є потреба, то засудженого зобов'яжуть пройти курс лікування від розладів, що виникли через уживання психоактивних речовин, або хвороб, які небезпечні для здоров'я оточуючих. Залежно від ситуації, доречними будуть вимоги працевлаштуватися, здобути повну середню освіту, брати участь у пробаційних програмах. Ці та інші можливі заходи належать до наглядової пробації.
Третій вид пробації — пенітенціарна — полягає в підготовці осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення. Йдеться насамперед про їхнє побутове і трудове влаштування.
Корекція і сприятливі зміни особистості
В Україні пробацію почали застосовувати ентузіасти-пенітенціарії за підтримки міжнародних організацій з 2003 року в межах пілотних проектів у кількох регіонах. Невдовзі навіть скептики переконалися, що ця система працює. Однак для запровадження цього інституту в масштабах держави гостро бракувало законодавчої бази, каменем спотикання був і дефіцит кадрів (інспекторів, психологів, соціальних працівників).
Цього місяця у Верховній Раді зареєстровано два законопроекти стосовно запровадження пробації. Автором одного з них є перший заступник голови парламентського Комітету з питань правової політики Віктор Швець. Інший проект підготовлено Міністерством юстиції й подано Кабінетом Міністрів (цей документ у середині грудня був оприлюднений для громадського обговорення на офіційному сайті Державної пенітенціарної служби).
Урядовий законопроект охоплює широкий масив тих, кого вважатимуть клієнтами пробації. Серед них, крім осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності й щодо котрих готують досудову доповідь, — засуджені до покарань у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, до громадських або виправних робіт. Список продовжують особи, звільнені від покарання з випробуванням, звільнені від відбування покарання вагітні й жінки, які мають дітей віком до трьох років, та деякі категорії, перелічені в пояснювальній записці до законопроекту.
Отож людина, яка скоїла нетяжкий або середньої тяжкості злочин, отримує шанс. Її зобов'язують компенсувати завдані потерпілим збитки, допомагають усвідомити провину і за підтримки соціальних працівників розпочати нове життя: відновити контакт із рідними, дотримуватися законослухняної поведінки. При наданні консультативної, психологічної та інших видів допомоги враховуватимуть диференційований підхід до правопорушника. Запропоновані йому пробаційні програми спрямовані на корекцію соціальної поведінки, формування сприятливих змін особистості.
Безперечно, для запровадження згаданого інституту необхідно перенавчати працівників пенітенціарної служби, однак двом відомчим ВНЗ (у Києві та Харкові) це під силу.
Деякі правозахисники вважають, що найважливішим видом пробації є саме пенітенціарна, адже вона передбачає підтримку засудженому, коли він нарешті виходить на волю і опиняється сам на сам із масивом проблем, які в нашому суспільстві складно вирішити. Тож ще коли особа готуватиметься до звільнення, її подальшою долею починатимуть опікуватися працівники органів пробації у взаємодії з установами виконання покарань, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Йдеться про влаштування такої особи до спеціалізованих установ для звільнених, тих, хто потребує стаціонарної медичної допомоги, до лікувальних закладів, а також працевлаштування. Не забуто й такі соціально-побутові проблеми, як отримання документів, забезпечення місцем для проживання і реєстрації, отримання освіти чи професії. І, звичайно, увага приділяється індивідуальній профілактичній роботі для запобігання повторним правопорушенням.
Повернутися в суспільство
Крім того, що пробація коштує державі дешевше, ніж ув'язнення, вона дозволяє уникнути суттєвих соціальних і моральних втрат — на цьому наголошують працівники кримінально-виконавчої системи. Адже позбавлені волі за вироком суду перебувають в умовах, які не назвеш сприятливими для позитивної реабілітації. Їхній психологічний стан стабільно важкий через відірваність від суспільства, спосіб життя, який постійно регламентує примус, тривале перебування в одностатевому середовищі в обмеженому колі таких самих злочинців. Розпадаються сім'ї, працездатні засуджені втрачають кваліфікацію і навіть фах та місце роботи. Тому завдяки пробації правопорушник має змогу повернутися в суспільство, у разі тривалого ув'язнення це майже нереально.
Ухвалення закону про пробацію — один із елементів виконання міжнародних зобов'язань нашої держави в сфері кримінального судочинства, виконання покарань і надання соціальних послуг уразливим групам населення.
Запровадження згаданого інституту вписується в затверджену концепцію реформування кримінальної юстиції. Буде також підвищено рівень захисту прав і свобод осіб, яких притягують до карної відповідальності, засуджених і потерпілих. Особливо важливе запровадження пробації для неповнолітніх. Можна з певністю прогнозувати зменшення в'язничного населення і скорочення витрат на утримання слідчих ізоляторів та установ виконання покарань з їх гострими проблемами у вигляді переповненості й хронічного недофінансування.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ДВІСТІ РІШЕНЬ ПРОТИ УКРАЇНИ
назад »»»