РІК СПОРТУ-2012
Минулий 2012-й рік приніс чимало приємних миттєвостей шанувальникам вітчизняного спорту. Про найголовніші з них ми й згадаємо у цьому, першому в новому році випуску «ДУ».
Євро-2012
Такого наймасштабнішого спортивного турніру, як Євро-2012, нашій країні впродовж усієї історії незалежності ще не доводилося проводити. У процесі підготовки в УЄФА були навіть певні сумніви щодо спроможності України та Польщі організувати футбольний турнір. Та й критику на свою адресу від чиновників із різних європейських країн Україна протягом чотирьох років, що готувалася до змагань, вислухала чимало. Але, як мовиться, собака гавкає — караван іде. Так само Україна й Польща, незважаючи на всі труднощі в організації заходу, провели турнір на найвищому рівні.
«Обидві держави організували фантастичний турнір, який на все життя залишиться в нашій пам'яті»,— такий вердикт виніс Мішель Платіні після завершення єврофоруму. І напевно ті, хто все-таки відмовився від поїздки на Євро, потім пошкодували про це, адже відвідало континентальну першість у нашій країні набагато менше вболівальників, ніж прогнозувалося до початку Євро.
Можливо, далося взнаки те, що закордонні ЗМІ попереджали футбольних фанатів напередодні Євро-2012 в Польщі та Україні про негативні моменти, такі, як расизм тощо. Однак нічого подібного іноземний уболівальник не побачив. До того ж на теренах нашої держави футбольні фанати вели себе коректно, чого не скажеш про сусідню Польщу, де поліції доводилося втихомирювати «буйних» любителів цього виду спорту.
Але без уболівальника футбол — не футбол. За відвідуваністю Євро було встановлено рекорд протягом усієї історії чемпіонатів. Матчі Євро-2012 на стадіонах України відвідало близько півтора мільйона фанатів. Те саме можна сказати і про кількість переглядів матчів по ТБ у світі. Наприклад, матч Англія — Італія подивилася рекордна в історії чвертьфіналів Євро кількість телеглядачів — більш ніж 100 млн. Абсолютний рекорд за переглядами був установлений в Іспанії — 15,5 млн глядачів. Це на мільйон більше, ніж під час УЄФА Євро-2008. Загалом, хочеться вірити, що у вболівальників після закінчення континентальної першості залишилися приємні враження. І не тільки про стадіони, смачну кухню та нашу доброзичливість і гостинність. Головне, що українці зуміли переконати іноземців, що ми не країна третього світу.
Завдяки Євро-2012 Україна поліпшила не тільки свій імідж, а й інфраструктуру, зокрема аеропорти. А ось дороги, щоправда, не скрізь були полагоджені. Та й згадувати сумнозвісний швидкісний потяг «Хюндай», який час від часу «полюбляє» ламатися, не хочеться. Однак думаємо, що проведення Євро-2012 в Україні та Польщі мало більше позитивних моментів для жителів цих країн, ніж негативних. Утім, Євро-2012 — уже історія. Тож Україні треба задуматися над тим, як скористатися його плодами.
Олімпіада в Лондоні. Боксери
Найкраще на найголовніших змаганнях чотириріччя виступила наша боксерська команда. До Олімпійських ігор у Лондоні українські боксери підготувалися по-особливому — по-козацьки. Йдеться не тільки про фізичну форму, а й про вигляд наших спортсменів — деякі з них постригли по-козацьки свої голови, залишивши чималий оселедець. За словами одного з наших боксерів Дениса Берінчика, відповідна ідея виникла ще у 2011 році. І потім, домовившись із друзями по збірній, що коли будуть олімпійські ліцензії — будуть у Лондоні і українські чуби.
А ще у столиці Великої Британії наші боксери танцювали гопак. Ну чим не справжні козаки! Однак то було потім, а на Олімпійські ігри українська збірна з боксу вирушила у складі семи спортсменів: Павла Іщенка, Василя Ломаченка, Дениса Берінчика, Тараса Шелестюка, Євгена Хитрова, Олександра Гвоздика та Олександра Усика.
Хто ж перед поїздкою до Лондона міг знати, що, крім суперника, нашим боксерам доведеться ще й змагатися із суддями. У поєдинку 1/8 олімпійського фіналу, в якому у ваговій категорії до 75 кілограмів зустрічалися Євген Хитров та британець Ентоні Огого, українцеві присудили поразку. І це незважаючи на те, що Хитров двічі відправляв у нокдаун господаря рингу. Українська сторона згідно з усіма нормами регламенту Міжнародної асоціації любительського боксу подала офіційний протест з вимогою переглянути результат поєдинку. У документі було вказано п'ять чітких пунктів, які вказували на перевагу в зустрічі нашого боксера.
Однак, незважаючи на аргументи, рішенням Спортивного журі AIBA протест не був прийнятий. І український боксер був змушений припинити боротьбу за олімпійські медалі.
Незрозумілим було суддівське рішення і у півфінальному поєдинку вагової категорії до 81 кг між Олександром Гвоздиком та представником Казахстану Адилбеком Ніязімбетовим. При очевидній перевазі українця у двобої, рефері віддали перемогу Ніязімбетову. Тож Гвоздик змушений був задовольнитися бронзовою нагородою Олімпійських ігор. Медаль такого ж ґатунку у Лондоні здобув і Тарас Шелестюк. «Срібло» у Дениса Берінчика, а «золотими» стали Олександр Усик та Василь Ломаченко. До того ж Ломаченко став першим дворазовим олімпійським чемпіоном з боксу в історії України.
І взагалі до Усика та Ломаченка серед українців «золото» в боксі вигравав тільки Володимир Кличко на Олімпіаді в 1996 році в Атланті. Здобувши п'ять нагород, збірна України з боксу стала найсильнішою на Олімпійських іграх-2012 у Лондоні. На наступних Іграх чотириріччя, що пройдуть уже в бразильському Ріо-де-Жанейро, бажаємо українським боксерам, як мінімум, повторити успіх Лондона.
Українські паралімпійці
Вони знову продовжують нас дивувати, а ми, вболівальники, вкотре в них віримо і щиро радіємо їхнім успіхам. Ідеться про українську збірну паралімпійців, яка просто блискуче виступила на Паралімпіаді в Лондоні. Ігри, нагадаємо, проходили в столиці Великої Британії від 29 серпня до 9 вересня 2012 року. Усього до Лондона Україна відрядила 155 атлетів із різних куточків нашої держави.
Для вітчизняних спортсменів XIV Паралімпіада стала найуспішнішою в історії виступу нашої команди. Українці зуміли завоювати 84 медалі, з них — 32 золоті, 24 срібні, 28 бронзових нагород і в підсумку — четверте загальнокомандне місце. Могла скарбничка української збірної поповнитися ще нагородами, однак нашим паралімпійцям не вистачило зовсім трохи. 29 українських спортсменів зупинилися за крок від п'єдесталу, посівши четверте місце.
Крім цього, неприємна ситуація сталася з Марією Помазан, коли Міжнародний паралімпійський комітет відібрав у дівчини одну золоту нагороду. На честь нашої спортсменки в Лондоні двічі лунав Гімн України. Українка була найкращою у штовханні ядра та в метанні диска. Однак потім з'ясувалося, що сталася помилка в електронній системі розрахунку результату, і Марія мала отримати срібну, а не золоту нагороду в метанні диску. Прикро, та срібна нагорода — також нагорода.
А єдиною дисципліною серед 12-ти, в яких виступали українці, де нашим спортсменам не вдалося завоювати медалі, була стрільба з лука. Проте це — непорозуміння, інакше ніяк не скажеш. Українські спортсмени на Паралімпіаді встановлювали рекорди — їм підкорилося 12 світових, 32 рекорди Європи та 16 — Паралімпійських ігор. До того ж уперше в історії Паралімпійських ігор України ми здобули медалі в дзюдо. У нашої команди п'ять нагород, три з яких — золоті.
Найкращий результат на Паралімпійських іграх у Лондоні вдалося показати Наталії Прологаєвій, яка виграла три «золота» та одне «срібло» у плаванні. Євген Богодайко приніс у скарбничку нашої команди два «золота» і два «срібла» у плаванні, Максим Веракса також у плаванні здобув три «золота» і «бронзу». У легкій атлетиці Роман Павлик виграв два «золота» та дві «бронзи», ще два «золота» в легкій атлетиці завоював Юрій Царук.
Звісно, досягти такого тріумфального успіху нашим спортсменам було нелегко, адже з усіх видів спорту досягнення паралімпійців значно зросли. Часто бронзові нагороди наших спортсменів, а то й четверті місця, прирівнювалися до найвищих досягнень попередніх Ігор. Утім, наші паралімпійці вкотре довели, що вони можуть боротися за першість Паралімпійських ігор, незважаючи ні на що. Адже вони — найкращі з кращих.
Шахи.
Ганна Ушеніна — чемпіонка світу
Ганна Ушеніна. Це прізвище було маловідоме не тільки широкому загалу, а й досвідченим любителям шахів. Але все змінилося після того, як українка стала шаховою королевою. Титул чемпіонки світу з шахів серед жінок наша співвітчизниця завоювала в перший день зими. У фіналі світової першості, що проходила в російському Ханти-Мансійську, Ганна обіграла представницю Болгарії Антуанету Стефанову, яка свого часу вже приміряла на себе шахову корону.
На шляху до фіналу 27-річна харків'янка перемогла таких суперниць, як перуанка Корі Дейсі, екс-українка Ганна Музичук, яка представляє Словенію, росіянка Наталія Погоніна та Надія Косінцева, а також китаянка Цзюй Веньцзюнь. Вирішальна зустріч на чемпіонаті світу видалася нелегкою для Ушеніної. Більшість фахівців у фіналі вважала фаворитом саме Антуанету Стефанову, оскільки вона вже була чемпіонкою світу (у 2004–2006 роках) і до того ж перевершувала Ушеніну за рейтингом. Однак жіночі шахи зайвий раз довели свою непередбачуваність.
Доля поєдинку вирішувалася на тай-брейку, і міцнішими нерви виявилися в українки. Загальний рахунок матчу 3,5:2,5. І Ганна Ушеніна стала першою українкою за час незалежності, якій вдалося виграти чемпіонат світу з шахів. А загалом вона 14-та чемпіонка світу. Водночас цей титул автоматично дає їй звання міжнародного гросмейстера серед чоловіків (28-ма жінка в цьому списку). Тепер українка, згідно з правилами FIDE, відстоюватиме звання найсильнішої на планеті в матчі з переможницею серії Гран-прі FIDE — з китаянкою Хоу Іфань. Цікаво, що Ушеніна могла взагалі не поїхати до Ханти-Мансійська. Щоб Ганна отримала заповітну путівку, від участі мали відмовитися п'ять або шість спортсменок. І ось почалися відмови...
Навіть після того, як місця звільнилися, українка ледве отримала перепустку на світову першість: вона мала абсолютно однакові показники середнього рейтингу за рік з найсильнішою німецькою шахісткою Елізабет Петц і обійшла представницю Німеччини за рахунок більшої кількості зіграних партій. Але вже потрапивши на чемпіонат, Ушеніна продемонструвала блискучу, а в деяких партіях — просто фантастичну гру! У неї була найважча турнірна сітка, однак, обігравши більшу частину еліти жіночих шахів, харків'янка стала шаховою королевою.
Побажаймо ж Ганні Ушеніній у майбутньому ще багато яскравих перемог.
Рекорди «Шахтаря»
Важко пригадати, коли таке було, що відразу чотири українських футбольних клуби продовжуватимуть свою боротьбу у весняній частині єврокубків. Як уже відомо, в Лізі чемпіонів відстоюватиме честь нашої країни донецький «Шахтар». А в менш престижній Лізі Європи — «Металіст», «Дніпро» та «Динамо». У цьому матеріалі ми ще раз пригадаємо досягнення донецького клубу.
Найкращим виступом гірників у Лізі чемпіонів вважається потрапляння в 1/4 фіналу клубного турніру. Бажаємо українській команді вдалих виступів на євроарені та перевершення своїх досягнень. Незважаючи навіть на те, що в 1/8 фіналу змагань на підопічних Мірчі Луческу чекає важка гра з дортмундською «Боруссією». Та це буде навесні, а поки пригадаємо, як виступали донеччани в українському чемпіонаті — Прем'єр-лізі. А тут донецький «Шахтар» продовжує показувати приклад своїм суперникам, піднімаючи планку національних рекордів у внутрішній першості.
«Гірники», програвши 17 листопада у 16-му турі київському «Арсеналу» з рахунком 0:2, перервали свою вражаючу безпрограшну серію. Більше року не програвала команда на внутрішній арені, і востаннє це сталося 23 жовтня 2011-го у домашній грі з «Металістом» — 1:2. З тих пір «Шахтар» здобув рівно 30 перемог у чемпіонаті й одного разу зіграв внічию, розписавши четвертого березня на своєму полі мирову з дніпропетровським «Дніпром» — 1:1. Усього ж донеччани здобули 24 перемоги поспіль — це рекорд для турнірів ФІФА.
Ще одне досягнення також належить донецькій команді. «Шахтар» став першим клубом, який у першому колі українського чемпіонату не втратив жодного очка. Цей рекорд тепер можна тільки повторити. Своєю чергою півзахисник «Шахтаря» Генріх Мхітарян установив новий рекорд національної першості за кількістю м'ячів, забитих в одному колі,— 16. З такою грою, яку зараз показує Мхітарян, рекорд результативності чемпіонату України напевно зміниться. Щоб вписати своє ім'я в історію, півзахисникові у другій частині змагань необхідно забити всього п'ять м'ячів, і тоді він перевершить показники Сергія Реброва та Максима Шацьких, які в сезонах 1997–1998 і 2002–2003 відповідно забили по 22 м'ячі. Про те, що нинішній сезон — найкращий у кар'єрі Генріха Мхітаряна, ніхто не сперечатиметься. На його рахунку в Лізі чемпіонів, крім 18-ти м'ячів у національній першості,— два голи.
Що ж, як бачимо, першу половину сезону як на євроарені, так і в українській Прем'єр-лізі «Шахтар» завершив зі знаком «плюс». Сподіваємося, що в тому ж дусі гірники гратимуть і після зимової перерви.
Віримо, що 2013-й рік буде багатий на досягнення українських спортсменів.
Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»