«МИ ТРИВОЖИМ СТРАТОСФЕРУ, АТОМНЕ ЯДРО ТА СФЕРУ...»
80 РОКІВ ТОМУ ХАРКІВСЬКІ ФІЗИКИ ЗРОБИЛИ ІСТОРИЧНИЙ ПРОРИВ У ПІЗНАННІ ПРИРОДИ
Вони були першими
Був час, коли вчені не знали, що атом має ще й ядро. Коли про це дізналися, зрозуміли, що на те ядро ніяк не можна вплинути, зруйнувати. І тільки у 1919-му англійський учений Ернест Резерфорд здійснив першу штучну реакцію — перетворив ядро водню на ядро кисню. Це був лише перший крок до розгадки таємниці атомного ядра.
Згодом учені отримали альфа-частинки за допомогою високої напруги. Проте розрахунки, зроблені за класичними формами, довели, що ці напруги надто високі (кілька мільйонів вольт) і не давалися тодішній техніці.
І тут вагоме слово сказав одесит, випускник Ленінградського університету Георгій Гамов, запропонувавши скористатися квантовою технікою для розрахунків необхідної напруги, що в десять разів менша за класичні параметри.
Про свої розрахунки він розповів академіку Абрамові Йоффе в Ленінграді й УФТІ, а також директорові Каведишської лабораторії, «батькові» ядерної фізики Ернесту Резерфорду, котрий розпорядився організувати спеціальну експериментальну лабораторію для перевірки задумок Гамова. У травні 1932 р., скориставшись ідеями Гамова, в Англії уперше в світі розщепили атомне ядро літію. Це дослідження блискуче провели молоді тамтешні вчені Джон Кокрофт і Ернест Уолтон, за що отримали Нобелівську премію.
А в Харкові чи-то довго вагалися, чи-то з коштами була проблема, а може тому, що Гамова не залучили до розробки проекту, але з відкриттям спізнилися майже на півроку. Гамов невдовзі емігрував за кордон. Там його високо поцінували. Кілька років тому світова наука відзначила 100-річчя від дня його народження. На честь Гамова встановлено меморіальну дошку на будівлі університету Джона Вашингтона у США. А в нас офіційно ніде і слова доброго не було сказано про Георгія Гамова.
Ще про генераторів видатних ідей. Так, Олег Лаврентьєв, який працював у Харківському фізтеху (на жаль, кілька років тому його не стало), першим у СРСР розробив проект створення водневої бомби. Проте академік А. Сахаров і його однодумці, скориставшись значною мірою ідеями Лаврентьєва, не запросили його до розробки бомби, як і Гамова у свій час до розщеплення атомного ядра літію.
Попри все, у ХФТІ здійснили вперше в Союзі розщеплення ядра атома літію. Цей експеримент успішно провели Олександр Лейпунський, Кирило Синельников, Антон Вальтер і Георгій Латишев, які працювали в організованому тільки за чотири роки до того науковому закладі й досягли видатного успіху. Але, як уже знає читач, не стали першими в світі. То був безсумнівний прорив, який вивів нашу країну на позиції світового лідера.
Епоха «бурі й натиску»
Організований у Харкові, тодішній столиці України, фізико-технічний інститут повинен був забезпечити зв’язок науки з виробництвом. Одним із напрямів роботи колишніх ленінградських, а тепер уже харківських фізиків, стало створення промислової високовольтної апаратури. Це було найвужчим місцем при реалізації ідеї Гамова — побудувати протонний електростатичний прискорювач.
Хоча ленінградсько-харківський ресурс у галузі створення високовольтної теорії дещо переважав потенціал кембріджської групи, все ж у англійців був великий досвід ядерних досліджень. І розпочали вони її виконувати з легкої руки Гамова ще у 1929-му. Тільки влітку 1931 року (після тижневого візиту в УФТІ Кокрофта) у тематичному плані інституту з’явився пункт про створення установки для розщеплення атомного ядра. Згодом цей час назвуть епохою «бурі й натиску» у фізиці. Вільний обмін ідеями тоді й майже вільне пересування вчених через кордони сприяли бурхливому прогресу науки.
Для реалізації атомної ідеї Гамов прибуває з Ленінграда до Харкова і робить тут те, що і в Кембріджі — консультує експериментаторів: А. Вальтера, А. Лейпунського, Г. Латишева і К. Синельникова. Тоді у молодої української ядерної фізики були молоді творці: Латишеву — 25 років, Гамову і Вальтеру — по 27, Лейпунському — 29. Старшим у «високовольтній бригаді» (так тоді називали експериментаторів) був Синельников, якому виповнилося 31 рік. Він, як і Гамов, працював у ЛФТІ з Йоффе, стажувався у Кембріджі.
Керівництво УФТІ відрапортувало про наукове досягнення в Москву телеграмою на ім’я Сталіна, Молотова, Орджонікідзе і до редакції газети «Правда», котра вийшла з передовою статтею «Зруйновано ядро атома літію». А Павло Тичина писав під враженням польотів стратостата ОСОВІАХІМ і ядерного експерименту у Харкові: «Ми тривожим стратосферу, атомне ядро та сферу...».
Успішний експеримент із розщеплення ядра атома літію вивів УФТІ в лідери вітчизняної ядерної фізики. На виїзній сесії АН СРСР у 1935 році, що відбулась у Харкові, її президент Сергій Вавилов сказав, що в УФТІ робиться понад чверть всієї радянської фізики.
Харків став Меккою фізиків для іноземних учених-ядерників. Наприклад, у 1933 році майбутній учасник Манхеттенського проекту зі створення першої атомної бомби, засновник і директор Європейського центру ядерних досліджень CERN у Женеві Віктор Вайскопф, не знайшовши роботу в Німеччині, Англії, Франції, приїхав працювати за контрактом в УФТІ. І це — не єдиний приклад. Інститут був на злеті...
Ростимо ж ми...
Професор Ігор Гірка, директор Інституту високих технологій, декан фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В. Каразіна зазначає:
— У 1935 році кафедру експериментальної фізики у нашому ВНЗ очолив керівник «високовольтної бригади», яка восени 1932-го розщепила в УФТІ ядро атома літію, професор К. Синельников. Від 1936-го до 1937-го кафедрою фізики в нашому університеті керував головний теоретик УФТІ Лев Ландау.
З 1937 року тут працював ще один учасник «високовольтної бригади» А. Вальтер, який створив у нас першу в Україні кафедру фізики атомного ядра. В університеті працювали також Л. Шубников, О. Лейпунський і багато інших «уфтінців». Якраз у Харкові народилася ідея Ландау про створення курсу теоретичної фізики. Перші томи були написані в нашому місті й «обточувалися» на студентах Харківського університету.
Нині в найбільшій в Україні науковій установі — Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут» (так він називається) — трудяться колективи дослідників проблем фізики плазми і твердого тіла, матеріалознавства і технологій, плазмової електроніки і нових методів прискорення, теоретичної фізики і фізики високих енергій, ядерної фізики, науково-дослідний комплекс «Прискорювач» і науково-технічний комплекс «Ядерний паливний цикл».
— Нині в нашому інституті працює семеро академіків і членів-кореспондентів Національної академії наук України, семеро академіків галузевих академій, 11 заслужених діячів науки і техніки, 72 доктори наук і 331 кандидат наук,— розповідає учений секретар Олександр Волобуєв. Протягом існування центру в ньому було створено і діє низка відомих наукових шкіл.
На Всесвітній виставці ЕКСПО-2000 у межах експозиції «Наука України» було відзначено, що із 19 засновників наукових шкіл в Україні в галузі фізики 12 є представниками ННЦ «ХФТІ».
Від 2001 року у нас почав працювати центр із програми фундаментальних досліджень з атомної науки і техніки. Значна частина діяльності ХФТІ виконується в рамках міжнародних угод за договорами і контрактами із закордонними організаціями та фірмами.
Кооперація в галузі атомної енергетики, фізики плазми, ядерної фізики, плазмової електроніки та нових методів прискорення заряджених частинок підтримується сумісними договорами на проведення досліджень організаціями і фірмами Росії, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Нідерландів, Бразилії, Польщі, Кореї, Китаю, Японії, США.
Свого часу, через рішення про скорочення ядерних озброєнь, частину збагаченого урану вивезли з УФТІ.
А як компенсацію, аби в інституті тривали атомно-ядерні дослідження в мирних цілях, американці виділяють УФТІ 70 млн доларів на спорудження ядерної установки по роботі з низькозбагачувальним ураном.
Погляд у майбутнє
Учені ХФТІ не один рік успішно працюють з колективами «Харківського енергопроекту», «Російського атомпроекту», іншими організаціями, створюють енергетичні підприємства. На їхньому рахунку — Південноукраїнська та Запорізька АЕС, чимало об’єктів у РФ, Болгарії, Ірані та Індії.
Росія прискореними темпами реалізує Енергетичну стратегію. Передбачено, що в структурі виробництва і споживання первинних енергетичних ресурсів буде віддано перевагу електроенергії при зменшенні споживання природного газу і нафти. Нарощення буде досягнуто переважно за рахунок АЕС, котрі дають в загальному обсязі виробництва понад 20% електроенергії.
Найближчим часом Росія має намір збільшити щорічно на два енергоблоки діючі Балаківську і Ростовську АЕС. Проектування машинного залу останньої станції здійснюють слобожани. Це буде прорив у нашій співпраці, адже останніми роками таких робіт жодний проектний інститут не проводив.
Співробітництво в енергетичній сфері вигідно як Росії, так і Україні. У сусідів дефіцит кадрів проектувальників енергетичних об’єктів, у нас їх удосталь. На Ростовській АЕС передбачають модернізацію тихохідної турбіни, випущеної в Харкові, але дійшли висновку, що вона найефективніша. Тепер мають намір замовити кілька агрегатів на харківському «Турбоатомі». А ще росіяни передбачають залучити Україну до поставок устаткування для ремонтно-відбудовчих робіт на своїх АЕС. Крім харків’ян, замовлення від північного сусіда одержали також Запорізький трансформаторний завод, сумський «Енергомаш», інші підприємства.
І остання новина. На базі мікрорайону «П’ятихатки», в якому розташований центр ядерної фізики ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», планується створити Міжнародний центр трансферу технологій «Інтегро» і фонд венчурного капіталу «Слобожанські ініціативи».
Тож не втрачають актуальності слова Павла Тичини: «Ми тривожим стратосферу, атомне ядро та сферу...»
Віталій СТЕГНІЙ з Харкова
також у паперовій версії читайте:
- НАЛЯГАЙТЕ НА КАПУСТУ
- СТРАУСИ СТАНУТЬ ДОНОРАМИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ
- ЖИВІТЬ ДОВШЕ!
назад »»»