КАТАЛОНІЯ ХОЧЕ РЕФЕРЕНДУМУ
Уряд Каталонії постановив провести у 2014 році референдум на тему проголошення незалежної держави. На засіданні парламенту у Барселоні 20 грудня рубікон було перейдено.
Уряд консервативних народників прем'єра Артуро Маса прийме присягу завдяки підтримці лівих націоналістів, які в нього не ввійдуть, але будуть підтримувати. Ціною стало зобов'язання прем'єра провести протягом двох років плебісцит щодо від'єднання автономного регіону від решти країни і будівництва незалежної держави. Підписаний напередодні голосування у парламенті пакт сколихнув іспанське суспільство.
Усе вказувало на те, що перетягування каната між Мадридом і Барселоною триватиме. Після дострокових листопадових виборів, на яких правлячі консерватори втратили аж 12 місць у парламенті, багато хто сподівався, що уряд Каталонії пригальмує свій розгін до незалежності, адже Мас програв. І це незважаючи на те, що вперше в історії каталонської автономії (від 1980 року) він порвав з політикою домовленостей з Іспанією і відверто проголосив, що його партія вимагає самостійної держави.
Але те, що консерватори втратили, здобули ліві націоналісти з партії Esquerra Republicana (Республіканська лівиця), які вже давно виступають за незалежність. Мас опинився в лещатах. Щоб продовжити перебування при владі, мусив підписати пакт і погодитися на плебісцит.
Уряд у Мадриді зробить усе, щоб перешкодити проведенню референдуму,— він суперечить іспанській конституції. Регіональні автономії, яких у країні 17 (а найважливішою є, власне, каталонська), не можуть односторонньо вирішувати справи стосовно всіх громадян країни.
Каталонці це знають. Але вони говорять, що часи змінилися, конституція від 1978 року застаріла, і право має встигати за часом і соціальними процесами. Вони також твердять, що Мадрид зробив із 7,5-мільйонного регіону, що становить аж 20% іспанського ВВП, дійну корову.
Водночас економічний устрій Іспанії ґрунтується на принципі солідарності — багаті регіони вкладають більше до спільної каси, ніж із неї отримують, щоб решта могла ліквідувати своє давнє відставання. Лише країна басків залишає у себе всі податки, а до Мадрида відправляє тільки узгоджену квоту на армію і закордонну політику.
Каталонське відчуття кривди різко зросло після початку у 2008 році найгіршої впродовж останнього півстоліття економічної кризи. Виявилося, що і Мадрид, і автономії мусять різко скорочувати роздуті публічні витрати. Тому уряд Артуро Маса кинув гасло, яке його партія, що майже безперервно при владі від 1980 року, ніколи не проголошувала: без Іспанії нам буде краще, бо перестануть нас грабувати і експлуатувати.
Каталонці вважають, що відокремившись від країни, залишаться в Європейському Союзі. Хоча багато експертів попереджають про неможливість цього. Каталонія мусить вийти з ЄС, а потім знову пройти процедуру вступу. Такого прецеденту ще не було.
Мадрид заявляє, що про вихід зі складу Іспанії не може бути й мови. «Це якийсь нонсенс. ЄС дебатує, як краще інтегруватись, а ми починаємо сепаратистські скандали»,— заявив прем'єр Маріано Рахой.
Від'єднання багатого регіону може зруйнувати іспанську економіку і поділити суспільство навпіл. Лише 55% каталонців хочуть незалежності, решта воліє автономії в межах Іспанії. Вони бояться, що в разі від'єднання стануть для влади нелояльними громадянами або навіть зрадниками.
Мадрид має досить інструментів, щоб торпедувати референдум про незалежність. Можна бути впевненим, що центральний уряд його скасує, і так само вчинить конституційний суд.
Якщо, попри все, Мас упреться, то вчинить злочин проти конституції і може бути усунений із посади. Йому навіть може загрожувати тюрма.
Каталонія потребує щомісячної фінансової допомоги з Мадрида, щоб платити зарплату чиновникам, лікарям, освітянам. Її умовою є дотримання програми заощаджень та іспанського права. Якщо каталонці зламають установлені правила, регіон збанкрутує.
Мадрид також розраховує, що в разі, якщо Мас «натягуватиме канат», то почне бунтувати консервативна частина його коаліції і запротестує каталонський бізнес, для якого авантюра з незалежністю може надто дорого обійтися.
Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- ВЕЛИКИЙ МОМЕНТ НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ
назад »»»