ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Державний природознавчий музей Національної академії наук України у Львові відкрито для відвідувачів у 1870-му. Останні 27 років заклад був закритий для екскурсій. Нещодавно він став переможцем проекту «Динамічний музей» і отримав на розвиток грант у розмірі 10 млн грн. Відкрито пілотну експозицію.
Докладніше про сьогодення і перспективу — в інтерв'ю директора музею, доктора біологічних наук, професора Юрія Чорнобая кореспондентові «ДУ».
— Юрію Миколайовичу, чому природознавчий музей був стільки років закритий для відвідувачів?
— Львівський природознавчий музей від 1985 року закритий для відвідувачів (а з 1995-го — на ремонт) через аварійний стан приміщення. Весь наступний час був на реконструкції. Виставкову діяльність призупинено. Фахівці, які займалися екскурсійною, експозиційною роботою, пішли на пенсію, хтось перекваліфікувався.
Отже, тепер ми вийшли на свою основну діяльність без належного штату спеціалістів. Сподіваємося, що вдасться відновити і штати, і експозицію. На її відновлення нам удалося виграти фінансовий грант із Фонду Рината Ахметова по Програмі підтримки музеїв України.
Цей проект стосується соціалізації — створення музею нового типу, який би відповідав суспільним поглядам XXI ст. у природокористуванні. А це — поєднання використання ресурсів із нормами духовності. Виходячи з трансформації суспільства, музей також повинен устигати змінюватися, завбачати потреби суспільства.
— Розкажіть, будь ласка, детальніше про проект.
— Ми надіслали проектну заявку «Природознавчий музей: від теорії еволюції життя до практики Живого музею», яку одноголосно підтримали члени Експертної ради (ЕР) проекту «Динамічний музей» Фонду Рината Ахметова «Розвиток України». В уяві людей музей традиційно асоціюється з консервативною установою, де нагромаджують та обробляють знайдені предмети.
На постійну експозицію приходять, як на виставку. Або проводять малоцікаві екскурсії з систематики організмів. Нині відбувається зміна парадигми: від формального дослідження природи до пізнання її через моральні цінності, духовне сприйняття.
— Музей виграв грант. На що спрямують гроші?
— Отримані кошти використаємо на побудову нової експозиції із застосуванням сучасних технологій; створення центру відвідувача та гостьової інфраструктури з особливою увагою до людей з обмеженими можливостями; на освітні подорожі, семінари і консультації з провідними фахівцями з нових напрямів музейної роботи та багато іншого.
Для людей з особливими потребами побудують спеціальний ліфт, щоб вони без перешкод на візках могли підійматися на потрібний поверх. Передбачається також переобладнання туалетів. Нині створення в музеях умов для інвалідів — завдання номер один. Без цього музей не вносять до реєстру європейських об'єктів для туристичних відвідувань. Статус такого музею не визнається. Не слід забувати, що ліфт також потрібний для людей похилого віку.
Ми хочемо відмовитися від звичного віконечка білетної каси, натомість створити центр відвідувача, де можна купити і вхідний квиток. Крім того, там гості отримуватимуть інформацію про послуги, які надає музей, про графіки заходів, замовлення екскурсій.
— Зважаючи на тривалий «антракт», яка доля експонатів?
— До реконструкції була непогана класична експозиція, сформована ще в XIX ст. засновником нашого музею Володимиром Дідушицьким. Він її побудував із урахуванням тодішнього європейського досвіду. Ця експозиція зберігалася аж до 80-х років XX ст. Коли у 1985-му музей припинив екскурсії, а згодом розпочалися реставраційні роботи, експозицію демонтували, експонати складували. У період ремонтних робіт нам удавалося підтримувати належний температурний режим, захист від вологості. Адже для наших експонатів найстрашніший ворог — вологість. На щастя, втрат, пов'язаних із тривалим збереженням поза експозицією, не було.
Експонати розподіляються на основний фонд і науково-допоміжний. Основний фонд — найсвятіше. Ці експонати цілковито вивчені, описані, внесені до реєстрової книги, Державного реєстру музейних предметів. Кожна втрата такого предмету тягне за собою відповідальність аж до кримінальної. У нас подібних випадків за ці роки не було. Проте стовідсотково уникнути втрат неможливо, тому що наші предмети — органіка.
— Як уберегти експонати від шкідників?
— Експонати тримаємо у засклених вітринах, аби уникнути контакту з людьми. Опудала обробляють токсичними речовинами. Використовуємо також термічну обробку: до нагрівальної камери поміщаємо гербарії. Маємо й морозильні камери, в яких підтримується температура мінус 16 градусів за Цельсієм. Адже всі шкідники зазвичай тропічного походження, вони бояться низьких температур.
— Розкажіть про найцікавіші експонати.
— Нині в музеї зберігається близько 400 тис. предметів природи, які належать до основного фонду: від найдрібніших — комах, до великих — ссавців (зубри, олені, лосі й закінчуючи скелетом мамонта). Науково-допоміжний фонд складається з більш ніж 300 тис. одиниць збереження.
Основні фонди почали формуватися у 40-х роках XIX ст. на підставі приватних колекцій родини Дідушицьких. Для виготовлення опудал вони залучали фахівців європейського рівня. Сам Володимир Дідушицький захоплювався орнітологією — дослідженням птахів. У нього сформувалася велика колекція птахів, яку він здобув у себе в маєтках на Львівщині, що тепер називають «Пам'яткою Пеняцька». Це перший природничий резервуар у Європі, який був організований Дідушицьким. «Пам'ятка Пеняцька» на 24 роки старша за Асканію-Нову.
Пташки, які представлені в унікальній колекції нашого музею,— переважно творіння рук Володимира Дідушицького. 80% його орнітологічної колекції зібрано у Пеняках. На став там сідали перелітні птахи, добували собі корм. Прилітали різні чаплі. Водилося багато живності. Дякуючи цьому, маємо такі екземпляри птахів, яких на наших територіях уже немає. Вартість цієї колекції неймовірна, але не в комерційному, а в науковому сенсі.
— А який найбільший експонат?
— Скелет мамонта. Він складається з кісток, а кожна кістка — то окремий предмет. А якщо розглядати цілісний експонат,— то це туша носорога та біловезький зубр, а також великі лосі, які водилися на Волині й їх здобув Дідушицький.
Зубра він викупив за великі гроші в Біловезькій Пущі. Тоді Біловезька Пуща належала до Російської імперії й відповідальним за царські полювання в Пущі був князь Вяземський. Дідушицький спромігся на особисті з ним контакти.
Якось Вяземський повідомив, що є туша зубра, який загинув, і він має можливість її продати. Купувати слід було терміново. А в Дідушицького гроші були в обігу. Щоб дістати кошти, він заклав невеликий маєток і викупив тушу. Зубра привезли санями в Сокаль і там зробили опудало, яке зараз перебуває у нашому музеї. Зубр цінний тим, що це — автентичний біловезький зубр, який був здобутий в XIX ст.
— Над якою виставкою працюють фахівці?
— Ми підготували пілотну виставку, аби люди відчули, що музей почав діяти. Тепер готуємо експозицію, яка має робочу назву «Повернення до країни мамонтів». Хочемо розповісти про місцевість Старуня. Там було знайдено рештки мамонта, двох носорогів. Оцей комплекс ми вирішили показати як найбільш унікальний в нашому регіоні. Туди увійдуть викопні й сучасні експонати, історія цього ландшафту.
Село Старуня розташоване між Богородчанами та Надвірною. Це — Передкарпаття, специфічний район: поєднання великої концентрації солі з нафтою створило «коктейль», в якому було знайдено тіло мамонта на початку XX ст. Воно добре збереглося, в тому числі шкіра, кістки, внутрішні органи.
— Юрію Миколайовичу, яку місію повинні виконувати природознавчі музеї?
— Потрібно трансформувати діяльність музею, але не всі до цього готові. Зокрема, наш музей без науковців перетвориться на провінційний заклад, який проводив би звичайні екскурсії. Проте він здатний виконувати більш високу місію, якою є активізація прородоохоронної діяльності.
Завдання музею — гармонізація відносин природокористувачів і природи. Діяльність природокористувачів може зашкодити не лише нині сущим, а й благополуччю наступних поколінь. Тому потрібна освітня екологічна робота. Музей не є глибоким дослідником природи. Для цього існують потужні інститути. Музей — компетентна установа, яка робить наукову інформацію надбанням суспільства.
Розпитувала Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:
- УЧЕНІ ПОРІВНЯЛИ ЗЛОЧИННІСТЬ ІЗ ГРИПОМ
- РОБОТ-СУПЕРМЕН
- РУТИНУ ВІЗЬМЕ НА СЕБЕ КОМП’ЮТЕР
- БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ
назад »»»