БЕЗКОРИСЛИВА ЛЮБОВ ДО НУЖДЕННИХ
«Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це чинити»,— говорить Святе Письмо. Саме так робив святий Миколай протягом усього життя. Його духовний досвід і нині може бути прикладом досконалості для сучасних благодійників у служінні людям.
Із житія святого бачимо чимало прикладів того, як він таємно, щоб ніхто не міг довідатися, допомагав бідним, убогим, немічним, виконуючи заповідь Господню бути милосердним.
19 ГРУДНЯ — ДЕНЬ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ
Відомий переказ про безкорисливу допомогу трьом бідним дівчатам надихнув багатьох митців, особливо західних, на створення художніх і літературних творів на тему доброчинності святого.
Ця історія відбувалася в Патарі (за іншими джерелами, в Мирах Лікійських), у портовому місті, до якого переїхала родина тоді ще молодого Миколая. Юнак дізнався про те, що одна добра сім’я потрапила в біду: її глава розорився і, зневірившись видати трьох своїх дочок заміж, вирішив зробити їх блудницями, аби на зароблені гріховним способом гроші зібрати їм придане.
Дізнавшись про це, Миколай, який був заможною людиною, вирішив допомогти, причому діяти, як сказано в Євангелії, щоб ліва рука не знала того, що творить права. Він вирішив надати безприданницям допомогу таємно, аби люди не спокушали його своїми похвалами, а його чесноти міг бачити лише Бог, бо розумів, що як тільки люди почнуть славословити його на землі, в духовному сенсі цей вчинок утратить сенс. Адже в Євангелії написано: «Шукайте слави від Господа, а не від людей».
Уночі, загорнувши золоті монети в клаптик тканини, він відправився до будинку бідних дівчат. Підійшовши до вікна, Миколай просунув дорогоцінний згорток крізь віконну решітку і кинув його всередину. Батько сімейства прокинувся від дивного шуму, і, побачивши гроші, надзвичайно зрадів: тепер він міг забезпечити старшу доньку приданим, не ганьблячи її та свою честь. Дізнавшись, що сусід гідно скористався підкинутими монетами, Микола зробив подібним чином і для другої дочки.
Щасливий батько побажав дізнатися ім’я таємного благодійника. Він був упевнений, що невідомий намагатиметься допомогти і молодшій доньці й вирішив не спати ночами і чекати нового візиту. Так і сталося: однієї ночі почувся стук гаманця з монетами, що впав на підлогу. Тієї ж миті батько вискочив на вулицю. Хоча юний Миколай стрімко віддалявся, батько дівчат із подивом упізнав у таємному благодійникові одного зі своїх молодих сусідів і гаряче йому подякував. Миколай взяв із нього слово не розповідати нікому про його добрий вчинок. Одначе вдячний батько не зміг стримати радості й розповів городянам про доброту Миколая. Відтоді почала рости його слава як щедрого благодійника, який за своє життя зробив ще багато добрих справ.
Із часом Миколай став священиком. Святитель звершував своє служіння у IV ст. у межах сучасної Малої Азії (територія сучасної Туреччини) і був архієпископом Мірлікійським. За переказами, Миколай не прагнув кар’єрного зростання і не шукав слави від людей. Він був надзвичайно скромною людиною. Але Господь покликав його, щоб він пас Його паству — церкву в Мірах Лікійських.
До архієрейського служіння він був покликаний чудесним чином. Коли відбувалися вибори єпископа, старшому серед архієреїв напередодні у видінні було явлено, що саме Миколая слід призначити архієреєм. Так і було зроблено.
Закінчивши земний шлях, святий Миколай продовжував робити добрі справи, перебуваючи в іншому світі. Відомий випадок, коли він урятував життя воєводам, які були несправедливо звинувачені перед царем і засуджені до смертної кари. У сні він з’явився цареві й сказав, що ці люди посаджені до в’язниці за наклепом і їх слід відпустити. І цар, прокинувшись вранці, дав наказ звільнити воєвод.
І нині до Миколая Чудотворця звертаються люди, котрі мають життєві негаразди, в час скрутного матеріального становища або духовної скорботи. Саме тому святий Миколай є одним із найшанованіших святих. Зазвичай в православній оселі поруч з іконами Спасителя і Божої Матері можна бачити ікону святителя Миколая. Відомі численні випадки того, як Миколай рятував тих, хто потопав у морі під час бурі, допомагав подорожнім. Тому особливо він ушановується людьми, які подорожують.
Існує також добра традиція — до свята святого Миколая робити добрі вчинки, подарунки, особливо дітям, як ознаку схвалення їхнього доброчесного життя. Церква стверджує, що людина, котра уподібнюється святому Миколаю, прийме нагороду Божу, таку, яку прийняв від Господа і сам святий.
Багато храмів посвячено на його честь в Україні так в інших державах світу, адже святий Миколай шанується не тільки східною, а й західною церквою. Хоча святий служив у межах тогочасної Візантійської імперії — колисці православ’я — його святі мощі перебувають у місті Барі в Італії в католицькому храмі. Благородні вчинки і святість Миколая шанують усі церкви незалежно від конфесії.
Святий Миколай був взірцем архієрейства, добрим прикладом самовідданого служіння Богові й людям для кожного християнина. Тому Церква, оспівуючи його, називає Миколая правилом віри, взірцем смирення, вчителем стриманості.
Нам слід пам’ятати про те, що життя Миколая не було райдужним. У світі панувало зло, існували такі самі спокуси, як і тепер. І зараз життя нерідко підкидає нам питання, як потрібно зробити в певній ситуації — задля власного зиску чи для блага іншого, більш нужденного. Кожна людина, котра покладає надію на Бога, хоче спасти себе і освятитися, може зробити свій правильний вибір — у будь-яких обставинах чинити саме так, як робив це святий Миколай. Такі вчинки не залишаться без нагороди від Господа.
також у паперовій версії читайте:
- НЕ ОДНОРАЗОВА АКЦІЯ
- ЦІНА ВІЧНИХ ІСТИН
назад »»»