ЦЕЙ ПІДСТУПНИЙ ПОДВІЙНИЙ ФІЛЬТР
Чи стала після реформи діяльність судової системи ефективнішою, чи отримав захист прав громадян необхідні гарантії? Аналіз ситуації в такому сегменті, як допуск справ до касаційного перегляду, свідчить про існування проблем у цій сфері.
Уникнути різноваріантності
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, утвореним згідно із законом.
Цей постулат майже дослівно повторюється в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Законі «Про судоустрій і статус суддів». Однак на практиці на шляху до справедливого правосуддя виникає така перешкода, як різне тлумачення судами законодавства. Для того, щоб усі суди застосовували його однаково, утворюється єдина касаційна інстанція. Донедавна це був Верховний Суд України.
Проте після ухвалення згаданого закону ситуація змінилася — цим нормативно-правовим документом внесено корективи до повноважень ВСУ. Попри те, що в законі задекларовано: Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, громадяни нині не мають можливості безпосередньо звертатися до нього для повноцінного захисту своїх прав і свобод на національному рівні. Згідно з чинним механізмом питання про те, допустити чи ні справи до розгляду в найвищій судовій інстанції, вирішують вищі спеціалізовані суди.
Сумніви в тому, чи правомірно віддавати це на їхній розсуд, поки що ніхто не розвіяв. Водночас такий фільтр з боку суду, котрий виніс оскаржуване рішення, порушує конституційні права громадян, переконані представники юридичної спільноти. Також він обмежує можливості ВСУ у виконанні своєї основної функції — забезпечення однакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права.
Свого часу експерти Венеціанської комісії у висновку щодо згаданого закону недвозначно вказували: така система фактично означає, що вищий спеціалізований суд просять самому перевірити, чи існує підстава вважати, що він неправильно застосував закон.
Невиправданим, на думку Венеціанської комісії, було й запровадження порядку, за яким заява про перегляд справи в разі встановлення порушень Європейським судом з прав людини має подаватися через вищий спеціалізований суд. Вони назвали це кроком назад, який без потреби ускладнює процедуру, і порекомендували спростити систему, забезпечивши прямий доступ до ВСУ.
Про невідповідність згаданих змін у повноваженнях Верховного Суду інтересам суспільства свідчить статистика. Торік тільки до Вищого адміністративного суду із заявами про перегляд адміністративних справ звернулося 3237 осіб. Однак ВАСУ допустив до розгляду лише 449 із них, тобто 15%. Можлива різноваріантність тлумачення закону в решті справ так і залишалася невиправленою, а «принади» подвійної касації — продемонстрованими наочно.
І це ще не все. Після згаданої судової реформи ВСУ також не може переглядати справи з підстав порушень судами норм процесуального права. Це особливо прикро тому, що саме процесуальні помилки зустрічаються найчастіше, наголошують досвідчені служителі Феміди.
Аналізуючи проблему, деякі експерти наголошують на тому, що наявність спеціалізованих судів неминуче призводить до зростання різноваріантності тлумачення закону, адже кожна ланка таких судів відбиває вузькі інтереси свого суспільного спектра і під впливом цього застосовує закон.
Ситуацію обтяжує ще й недосконалість законодавства. Щоб забезпечити однаковість застосування норм закону усіма без винятку судами, й створюється єдина касаційна інстанція. Важливо, що її юрисдикція поширена на всю систему національного права. Тож логічно, що орган, юрисдикція якого поширюється лише на його частину, не може називатися касаційним.
Увагу до проблеми допуску справ до розгляду у ВСУ вкотре було привернуто у зв'язку з візитом експертів Євросоюзу, які опікуються одним із проектів, що має назву «Підвищення ефективності та якості управління адміністративних судів України». Мета їхньої місії — підготовка рекомендацій із впровадження процесуальних фільтрів щодо справ, які розглядають суди другої і третьої інстанцій (апеляційної і касаційної).
Касація з обмеженнями і без
Ознайомившись із нашою практикою подвійної касації, експерти висловили здивування, адже у більшості європейських країн запроваджено один фільтр щодо судових справ (він діє стосовно нижчої інстанції або вищої). Натомість українські вищі спеціалізовані суди послуговуються одночасно двома фільтрами.
Слід проаналізувати, чи відповідає чинна норма про допуск справ до ВСУ положенням Конвенції про захист прав і свобод людини, наголосили фахівці ЄС.
Безперечно, фільтри на шляху судових справ до касаційної інстанції необхідні. Хоча далеко не всі з восьми мільйонів заявників (щороку в середньому в нашій країні суди розглядають таку кількість справ) звертаються до апеляційних, а потім і до касаційних судів, однак тих, хто прагне перегляду своєї справи, чимало.
Тож питання, як уникнути надмірного навантаження на судову систему, актуальне. Вона може бути ефективною за умови, що діяльність касаційної інстанції спрямована на забезпечення єдності правозастосування.
Натомість в Україні майже всі рішення, які виносять апеляційні суди, можуть бути оскаржені у вищих спеціалізованих судах. На практиці це означає, що їхніх суддів зрівняли з суддями першої та апеляційної інстанцій. А значне збільшення навантаження на служителя Феміди уповільнює розгляд касаційних скарг, унеможливлює своєчасне поновлення порушених прав громадян.
У суддів необхідність ефективних фільтрів не викликає сумніву. Натомість законодавці пропонують розширити межі касаційного оскарження. У поданих ними проектах є норми, якими запропоновано зобов'язати вищі спеціалізовані суди переглядати всі справи, щодо яких є касаційні скарги.
Політики наполягають на тому, що обмеження на касаційне оскарження порушують права на доступ до суду. На противагу їм експерти переконані: саме вмотивовані обмеження дають можливість ефективно функціонувати судовій системі. Вони діють у багатьох країнах Євросоюзу.
Наприклад, у Франції, яку називають батьківщиною касації, судді, отримавши скаргу, аналізують, чи має заявник шанси на перемогу. Якщо їх немає, йому відмовляють, щоб не витрачати час і кошти. В інших країнах таким фільтром виступає ціна позову або вид судового рішення, яке може бути оскаржене.
Безперечно, варто використати резерви для зменшення навантаження на суддів. Слід запозичити спрощені процедури розгляду певних категорій справ, а також процедури досудового врегулювання спорів, зокрема медіацію,— ці механізми успішно діють у багатьох європейських юрисдикціях, зазначає голова Центру судової аналітики Володимир Перетятченко.
Що ж до фільтрів на шляху до касаційної інстанції, то вони, безперечно, потрібні, інакше в судовій системі виникне колапс. Але при їхньому запровадженні потрібно дотримуватися розумного балансу, щоб не порушувалися конституційні права на доступ до суду.
Експерти, науковці і фахівці-практики наполягають на необхідності позбавитися від подвійної касації, коли додатковим фільтром на шляху до найвищої судової інстанції виступають вищі спеціалізовані суди. Тож на часі — удосконалення законодавства в частині касації. При цьому не варто нехтувати усталеним досвідом і рекомендаціями європейських інституцій.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ДЕ ЖИТИ СИРОТАМ?
назад »»»