ГАЗОВІ АЛЬТЕРНАТИВИ
Росія ніяк не хоче полегшити життя українцям і зменшити ціну на «блакитне паливо». Нині вартість її газу для України на 21% вища, ніж для Польщі, на 24 — ніж для Угорщини і на 31% — ніж для Румунії.
За останні три роки «Газпром» погодився знизити ціну у середньому на 10% п'ятнадцяти європейським клієнтам, зокрема Німеччині, Франції, Італії, Австрії, Словаччині, Польщі.
Унаслідок збільшення видобутку сланцевого газу в США ціни на паливо в світі знижуються. А через кризу в Європі зменшується попит на газ. Тож аби зберегти важливий для себе ринок, «Газпром» змушений погоджуватися на менш вигідні умови поставок газу майже з усіма клієнтами у Європі. Для України російський монополіст не планує найближчим часом переглядати ціни на «блакитне паливо», незважаючи на наполегливі прохання Києва про зменшення його вартості.
Тому у відповідь на таку непоступливість наша країна намагається вирішити проблеми суттєвих газових платежів без участі РФ. Хоча і з використанням російського палива. Наступного року Україна планує імпортувати з Європи за реверсною схемою 5 млрд кубів газу і скоротити його закупівлю у північної сусідки до 18–20 млрд кубів. І платитиме лише за спожите паливо, незважаючи на претензії Росії щодо скорочення обсягів придбання газу.
«Нафтогаз» ще не подав офіційної заявки «Газпрому» про скорочення закупівлі «блакитного палива» у 2013 році, а лише поінформував про це, і зараз готує офіційні документи. Росія погрожує штрафами і зверненням до Стокгольмського арбітражу. Наша держава може відповісти зустрічним позовом і посиланням на Харківські домовленості, що мали б убезпечити нас від штрафних санкцій. В принципі Україна готова до можливої судової тяганини з Росією з приводу закупівлі газу, заявляє влада.
У Європі російського монополіста останнім часом не надто жалують. Це підтвердила й публічна дискусія щодо дії норм Третього Енергетичного пакета, що відбулася 17 листопада у Москві у присутності журналістів між російським президентом і німецьким канцлером. Володимир Путін назвав цей документ «шкідливим». Ангела Меркель порадила сприймати його норми як данність.
Щоправда, невдоволення росіян європейським ставленням не впливає на їхнє бажання ще більше закріпитися на тамтешньому ринку. І справа спорудження газогону «Південний потік» у листопаді була ухвалена визначальним рішенням. Новий альтернативний шлях доставки газу до Європи об'єктивно зменшує затребуваність української ГТС.
Проте до такого розвитку подій наша держава готова. Якщо запуск «Північного потоку» був сприйнятий в Україні більш-менш спокійно, оскільки цим шляхом до європейських країн доставляється газ, який не претендував на експорт українською ГТС, то «Південний потік» — це конкурентний транспортний коридор для Туреччини і України. Тож нашій державі важливо мати фіксовані обсяги транзиту російського газу через свою територію до Європи в умовах будівництва Росією нових газогонів в обхід України.
Українсько-російські відносини у газовій сфері переживають не найкращі часи, незалежно від того, почнеться будівництво «Південного потоку» чи цей проект залишиться невдалим. Сам по собі «Південний потік» — проблемний проект. Аналітики вже зараз прогнозують проблеми з його наповненням, бо споживання газу в Європі знижується. Але «Південний потік» конкуруватиме з нашою ГТС.
Реверсна схема
Україна прагне до енергетичної незалежності від Росії. Перший крок у цьому напрямі вона зробила 1 листопада, коли за допомогою німецької компанії RWE розпочала поставки газу з Європи через Польщу. Наразі їхні обсяги не масштабні — 4 млн кубів на добу (1,4 млрд до кінця року). Але на них Україна зможе обкатати схему реверсу газу з Європи, відпрацювати технічні можливості таких поставок, перевірити працездатність системи та оцінити можливі обсяги отримання газу із Заходу.
Головний сенс не в мізерних обсягах, а у символічності того, що відбувається. Адже це перший випадок транскордонних реверсних поставок газу у напрямку Захід — Схід між Євросоюзом і країною, яка не є його членом. Проте входить до Енергетичної спільноти і є учасником Східного партнерства. Ситуація фундаментально змінюється на газовому ринку, і «Газпром» має з цим рахуватися.
У Москві поспішили заявити, що контракт виконується за згоди «Газпрому», який готовий заплющити на це очі через незначні законтрактовані обсяги газу. Але ж за умов реалізації угоди обсяги поставок можуть зрости до 5 млрд кубів. Згідно з інформацією Міненерго, у четвертому кварталі Україна купує російський газ за 432 дол. Насправді паливо коштує на 100 дол. дорожче, зауважують експерти. Але про це ніхто не говорить, 100 дол. платять за окремою схемою.
За газ із Німеччини країна платитиме 380–390 дол. за тисячу кубів. Північна сусідка зацікавлена, аби Україна споживала її пальне, тож намагалася зірвати постачання «блакитного палива» з Європи. Спочатку планували його качати в Україну через територію Словаччини. Та «Газпром» пригрозив тій країні скоротити обсяги транзиту «блакитного палива», до 2028 р. вона мала прокачувати 50 млрд кубів. Після введення в експлуатацію «Північного потоку» у «Газпрому» з'явилася можливість зменшити ці поставки мінімум на третину.
Аби зберегти заробітки від транзиту, Словаччина вирішила призупинити переговори з Україною про реверсне прокачування газу. Та в ситуацію втрутилась Єврокомісія, яка побачила у діях Словаччини порушення положень Енергетичної хартії. Тому зараз Словаччина готова прийняти пропозицію України. Поки законтрактований у Німеччини газ наша країна отримує через Польщу.
Вітчизняна ГТС готова до реверсного прийому з Європи до 5 млрд кубів газу на рік. Якщо ми збільшимо реверсні потужності, словаки готові прокачувати своєю територією більші обсяги. Поставки з хаба у Баумгартені в Україну через Словаччину можуть досягти 20 млрд кубів на рік.
Морський термінал
Другим кроком до здобуття енергетичної незалежності стало втілення одного з найпотужніших національних проектів — будівництво терміналу з прийому і регазифікації скрапленого природного газу (СПГ) у порту «Південний» на Одещині. Цей проект був ініційований рішенням Президента від 25 серпня 2010 р., йому нещодавно дали помпезний старт. СПГ-термінал, як сподіваються можновладці, відкриє Україні доступ до світового ринку скрапленого газу, на якому формуються нижчі ціни, ніж у північної сусідки.
На реалізацію проекту планується витрати 1,1 млрд дол., із них 93% — гроші інвесторів, 7% має знайти наша держава. Основні питання стратегічного розвитку терміналу вирішуватиме консорціум інвесторів. Україна отримає 25% акцій, так званий блокуючий пакет і зможе контролювати ситуацію, запевняє влада. Але головне — у нашої держави, нарешті, з'явиться енергетична альтернатива.
Завдяки роботі терміналу ми зможемо знизити собівартість металургійної та хімічної продукції. А значить забезпечити конкурентоспроможність традиційного українського експорту у непростих умовах економічної кризи. З виходом на повну потужність терміналу Україна зможе отримувати понад 10 млрд кубів газу щороку. Це майже половина обсягів, які ми нині купуємо у Росії.
Тому 26 листопада було підписано угоду про співпрацю у цьому проекті з двома іноземними компаніями. Зокрема, американська зобов'язалася надати в оренду плавучий завод із регазифікації скрапленого газу. А іспанська Gas Natural Fenosa мала стати одним з інвесторів терміналу. Втім, потім з'ясувалося, що підписант угоди з іспанської сторони не мав на це відповідних повноважень. Замість генерального директора із зовнішніх зв'язків іспанської компанії угоду підписав такий собі Джорді Сарда Бонвеї.
У Держінвестагенції пояснили: на підписання угоди гендиректор не з'явився. Тож Бонвеї взяв ручку і «підмахнув» документ. Хоча не мав на це права. Але якби він цього не зробив, церемонію було б зірвано. Бонвеї справді іспанець, має в Барселоні три фірми, які займаються нерухомістю та купівлею-продажем землі. Одна з них має гучну назву «Украінвест». Утім, жодного стосунку до газу, тим паче скрапленого, цей громадянин не має.
Тож що підписали Бонвеї та очільник Держінвестагенції Каськів? Каськів вважає: це була угода на розробку техніко-економічного обґрунтування проекту. Його заступник каже, що це угода про співпрацю в реалізації проекту. В Кабміні скандал називають технічною неув'язкою. Україна визнала, що підписала угоду про газовий термінал на 1,1 млрд дол. із невідомим чоловіком, який нібито діяв від імені компанії Gas Natural Fenosa.
Водночас іспанська компанія заперечувала, що ця людина є її представником і оголосила контракт недійсним. Це сталося через недбалість офіційних осіб, констатувало близьке до уряду джерело. Згодом Державне агентство з інвестицій та управління нацпроектом, керівник якого В. Каськів ставив свій підпис від української сторони, повідомило в офіційній заяві, що непорозуміння з компанією Gas Natural Fenosa цілковито врегульоване.
В іспанській компанії підтвердили свою участь у реалізації проекту СПГ-термінал, зокрема у розрахунках його техніко-економічного обґрунтування. Українська сторона висловила сподівання на продовження співпраці. Проте експерти неоднозначні у своїх оцінках щодо інвестиційної привабливості цього масштабного проекту. Все залежить від стану європейської економіки і рішучості інвесторів вкладати гроші у довгострокові інфраструктурні проекти.
Сумніви
і застереження
На жаль, зараз усі компанії згортають виділення коштів країнам із економікою, що розвивається, тим більше виділення грошей під інфраструктурні проекти, майбутнє яких ще не визначене повністю. Головний чинник, який має привабити іноземні інвестиції у розбудову терміналу, є усвідомлення європейцями того, що Україна пішла шляхом пошуку альтернативних джерел постачання газу.
Проекти LNG-терміналів є у всьому світі, а у Європі вони інвестиційно привабливі. Тому віднайти потрібні гроші Україні буде не так складно, сподіваються деякі експерти. Наш проект нешвидко окупиться, але сім–дев'ять років для європейців — нормальна середньострокова інвестиція. Термінал перебуватиме у власності консорціуму, який матиме 75% акцій, решту — Україна, у такій самій пропорції ділитимуть прибуток.
Запустити перший етап проекту — термінал для прийому скрапленого газу — планується за два роки. Нині ведуться перемовини з потенційними постачальниками газу — компаніями Північної Америки, Європи, Близького Сходу та Азії. Україна очікує, що одним із партнерів у проекті стане Катар, сподівається і на співпрацю з Норвегією. Великі надії покладають на азербайджанський газ. Утім, укласти контракти з Азербайджаном буде непросто.
Адже цією країною просувається проект, який полягає у добуванні й транспортуванні газу через територію Туреччини, Болгарії, Румунії до Європи. Щодо середземноморського та американського газу теж є певні застереження, бо на шляху цього палива до України є чимало терміналів, де його можуть зупинити конкуренти-споживачі.
Нацпроект передбачає спорудження плавучої установки і наземного терміналу з трьома резервуарами, які зможуть приймати та обробляти до 10 млрд кубів газу на рік. ГТС із терміналом сполучатиме додаткова гілка газогону протяжністю 65 км. Існує припущення, що після завершення першого етапу будівництва термінал зможе приймати до 5 млрд кубів газу на рік, який доставлятимуть морськими танкерами, зокрема з Алжиру, Єгипту, Нігерії, Катару. Згодом Україна отримуватиме 10 млрд кубів газу за ціною, на 20% меншою за російську.
Водночас, на думку експертів, відповідно до нової Енергетичної стратегії, Україна має намір відмовитися від російського газу, наростивши власний видобуток. Тому до планування обсягів скрапленого газу, який буде готова закупити Україна, треба підходити зважено, аби забезпечити адекватне наповнення терміналу. Може статися, що російський газ здешевшає, і альтернативне паливо буде дорожчим від нього. Завдяки енергозбереженню можна скоротити споживання палива. Тож потреба в імпорті суттєво скоротиться.
Фахівці прогнозують, що придбання скрапленого газу і його переробка коштуватиме Україні на 20, а то й більше відсотків дешевше, ніж нинішній російський газ, який постачають трубопровідним шляхом. Хоча конкретних розрахунків, на чому ґрунтується така впевненість, поки нема. Україна, на думку експертів, має значні переваги у тому, що скраплений газ можна закуповувати на спотовому ринку заздалегідь, влітку, коли ціни нижчі, і зберігати його у підземних сховищах.
Чи скористається наша держава всіма перевагами нацпроекту та чи врахує застереження — питання поки риторичне. Так само, як і те, як поставляться до чергового кроку з розвитку енергетичної незалежності України, найбільшого ринку збуту газу для Росії, її керівники та яких дій у відповідь від них можна очікувати. З огляду на історію співпраці обох країн, навряд чи поблажливих і сприятливих.
Міжнародні експерти засумнівалися, що Україні вдасться впоратися з проектом LNG-терміналу, і в результаті він потрапить до рук олігархів, у яких глибокі кишені й вплив на економіку держави. Один із кроків України до енергетичної незалежності перетворився на фіаско після підписання угоди на 1,1 млрд дол. про спільне будівництво терміналу на Чорному морі. Зараз Київ намагається зрозуміти, з ким саме підписали контракт.
Дехто вважає, що це була добре організована російська операція з підриву спроби України поліпшити енергетичну безпеку. Інші переконані, що гучні заяви про енергетичну незалежність від Кремля — лише намагання замилити очі передовсім українській громадськості.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»