У ВІННИЦЬКИХ СЕЛАХ ПОЧИНАЮТЬ ВІДМОВЛЯТИСЯ ВІД КРИНИЦЬ
За Радянського Союзу рівень централізованого водопостачання в українських селах становив 50%. Цей показник на ті часи вважався доволі високим, однак його не вдалося утримати. За даними Спільної моніторингової програми ВООЗ/ЮНІСЕФ, від 1991 року, коли Україна здобула незалежність, він скоротився до 25%. Це дорівнює рівню централізованого водопостачання сільського населення в країнах Південно-Східної Азії.
У тих же латиноамериканських країнах про забезпечення питною водою сільського населення дбають значно більше. Тут рівень централізованого водопостачання сягає 60%. Що вже тоді говорити про розвинені країни. Так, у Швейцарії, за офіційними даними, доступ до комунального водопостачання має 98% усього населення. Не нарікають на відсутність або нестачу питної води й сільські жителі Німеччини, Франції, Великої Британії і навіть Італії та Іспанії, хоча вони розташовані південніше, ніж ми, і мають бідніші від наших водні ресурси.
Проблема з централізованим водопостачанням в українських селах постала невдовзі після того, як сільські водогони, переважно побудовані на кошти колишніх колгоспів та радгоспів, були передані на баланс місцевих органів влади. Останні, не маючи достатніх коштів, не спромоглися забезпечити їм повноцінне функціонування. Як результат — свердловини та водопроводи переважно вийшли з ладу, а згодом були розібрані та здані на брухт.
Ситуація спонукала до того, що більшість сільських домогосподарств змушена була шукати централізованому водопостачанню заміну. Вибір був небагатий. Здебільшого селяни викопували криниці та бурили неглибокі свердловини. Отож, нині 11 млн сільських жителів, що становить 75% сільського населення України, споживають воду з верхнього водоносного горизонту.
На перший погляд, у цьому факті нічого особливого немає. А отже, щодо цього навіть не варто непокоїтися. Та насправді ситуація виглядає інакше. Річ у тім, що, за визнанням екологів, якість води у верхньому водоносному горизонті залишається низькою. Часто вона навіть непридатна до споживання.
«Тому найбільш перспективним технічним варіантом для питного водопостачання,— твердять експерти Швейцарсько-Українського проекту DESPRO,— є використання систем централізованого водопостачання, під’єднаних до глибинних свердловин з доступом до води з нижніх підземних водоносних горизонтів».
У селі Черепашинці, що на Вінниччині, ситуація склалася зовсім критична. У 2006 році місцеве господарство «Промінь» залишило без централізованої подачі питної води жителів одразу п'ятьох прилеглих до нього вулиць. А це — 88 домогосподарств.
СТОВ «Промінь», за визнанням його керівника Івана Боримського, змушене було діяти рішуче. Господарство збільшило кількість худоби до 4 тис. голів і, користуючись на правах власності не надто потужною свердловиною, мало керуватися особистими інтересами.
Ситуацію ускладнювала та обставина, що рівень води в тутешніх криницях останнім часом упав. А вона ж використовується не лише для хатніх потреб. Так, зокрема, за літньої спеки селяни рясно поливають свої городи.
У поле ризику потрапили не лише приватні садиби, а й об'єкти соціальної інфраструктури. Йдеться про сільську лікарську амбулаторію та дитячий садок.
Щоб вирішити питну проблему, багатьом черепашинцям доводилося вистоювати чергу до криниць, де ще можна було набрати води. Іноді вони займали її з третьої години ночі. Звісно, усе це, за словами сільського голови Наталії Черниш, породжувало серед її односельців невдоволення.
Саме воно, за визнанням багатьох місцевих жителів, стало першим поштовхом до вирішення проблеми. Першим, але не останнім. Було ще розуміння, що самотужки її не розв'язати, адже водоносні горизонти залягали у покладах граніту. Щоб дістатися до них, треба мати відповідну техніку, спеціалістів і чимало коштів. Тож черепашинці вирішили згуртуватися і з цією метою створили ОСН — орган самоорганізації населення.
Жителі Черепашинців уже мали досвід самоорганізації. До цього, як розповіла Наталія Черниш, вони колективно займалися вирішенням питань, які стосувалися газозабезпечення села, будівництва котельні для дитячого садка, ремонту місцевого Будинку культури.
Маючи мету, оформили її у вигляді заявки та подали до Швейцарсько-Українського проекту DESPRO, а невдовзі дізналися, що одержали з його боку схвалення та фінансову підтримку.
Реалізацію проекту з централізованого постачання питної води розпочали у квітні 2008 року, а вже у червні наступного звітували про його завершення. Загальна вартість проекту сягнула 290 тис. грн, з яких внесок DESPRO становив 95 тис., ще 130 тис. додали селяни, 65 тис. грн — місцева влада.
Як у будь-якій справі, у цій знайшлися свої прибічники і... не опоненти, а критично налаштовані люди. А щоб скепсису було якомога менше, пояснила керівник DESPRO Оксана Гарнец, одразу вирішили: проект реалізовуватиметься максимально прозоро. Тож кожен мав можливість ознайомитися з перебігом робіт та їх фінансуванням.
Спільній справі допомогло місцеве сільськогосподарське підприємство «Вінніфрут». Власним коштом воно побудувало свердловину і передало її до комунальної власності. Черепашинці також не стояли осторонь: вони взяли активну участь у копанні, очищенні та заповненні траншей. Це теж дозволило здешевити будівельні роботи.
Загалом у межах проекту було прокладено понад три кілометри водопроводу. Вода гарантовано подається до тих осель, які донедавна були відключені від централізованого водопостачання, до лікарської амбулаторії та дитячого садка. Журналісти національних та вінницьких ЗМІ, які 22 листопада ознайомлювалися з досвідом водозабезпечення села Черепашинці, мали нагоду у цьому переконатися. Швейцарське бюро співробітництва в Україні спільно з Національним прес-клубом «Українська перспектива» та Вінницьким прес-клубом організувало прес-тур.
А ще журналісти дізналися, що на досягнутому в Черепашинцях не зупинилися. Через три роки місцеві жителі вирішили продовжити роботу з тим, щоб забезпечити централізованим водопостачанням не окремі домогосподарства, а село в цілому. І знову, не без допомоги Швейцарсько-Українського проекту DESPRO, успішно впоралися із завданням. Система черепашинського централізованого водозабезпечення нині складається з понад 14 км водопроводу, чотирьох свердловин, трьох водонапірних башт та гідроакумулюючої станції. Загальна вартість робіт, виконаних у рамках двох проектів, становила 635 тис. грн, з яких внесок DESPRO — 285 тис., членів громади — 256 тис., бюджету — 94 тис. грн.
Під час прес-конференції, що відбулася в рамках прес-туру, журналісти дізналися, що в сусідніх селах уважно вивчають черепашинський досвід налагодження централізованого водопостачання і вже найближчим часом мають намір скористатися ним. А це означає, що у вінницьких селах починають відмовлятися від криниць.
Максим НАЗАРЕНКО,«Українська перспектива»
також у паперовій версії читайте:
- ВЛАСНИКАМ ЗЕМЕЛЬНИХ ПАЇВ НЕ ТРЕБА ПОСПІШАТИ ПРОДАВАТИ СВОЇ НАДІЛИ
- ВАШ САД ЗАСНУВ. СПЛЯТЬ І ЯБЛУНЬКИ
назад »»»