ВАЛЮТНИЙ ПЕРЕПОЛОХ
Долар в обмінниках подорожчав. Експерти радять бути готовими до поступової девальвації національної валюти, але запевняють, що стрімкого обвалу боятися нічого. Падіння курсу гривні в НБУ пояснюють спадом у світовій економіці, відповідно — зменшенням попиту на український експорт, падінням цін на сталь та здорожчанням енергоносіїв. І заявляють при цьому, що коливання курсу в межах 2,5% — нормальне явище.
Експерти ж доповнюють це пояснення повідомленням про те, що в листопаді Україні довелося повертати борги у валюті — 1 млрд дол. перерахували МВФ, стільки ж — «Газпрому» за «блакитне паливо», півмільярда мала повернути «Укрзалізниця». І ще ситуація на валютному ринку була розхитана різноманітними заявами про те, що після виборів обов'язково буде девальвація гривні.
Населення накручували негативними очікуваннями інфляції та раптових курсових коливань, і традиційний психологічний післявиборчий фактор спрацював. Утім, до курсових коливань варто бути готовими: МВФ давно радить відпустити гривню у вільне плавання. У Нацбанку визнали — без цього не обійтись. Це означатиме, що долар то дорожчатиме, то дешевшатиме.
Проблеми з валютою в Україні є, і вони накопичуються, пояснюють фахівці. Великий бізнес, продаючи свою продукцію за кордон, не насичує внутрішній ринок доларами. Центробанк тим часом витрачає валютні резерви на утримання курсу. У жовтні на це видав 1 млрд 800 млн дол. Витрати частини надходжень валюти для підтримки вітчизняного платіжного балансу пов'язані з вивезенням валюти. Це питання макроекономічного плану. В Україну не заходить валюта, бо підприємницький клімат не задовольняє не тільки іноземних партнерів, а й українських виробників.
Картина, котра склалася на валютному ринку, все більше підводить до думки, що неможливо утримати курс нацвалюти. Ситуація в економіці погіршується, промислове виробництво й економічна активність, ВВП падають. Упродовж дев'яти місяців від'ємне сальдо торгівлі товарами сягнуло 11,5 млрд дол., воно дещо покращилося за рахунок профіциту торгівлі послугами на 5 млрд дол., та загальний мінус — 6,5 млрд.
До того ж погіршилося наповнення бюджету. Експерти підрахували, що до кінця року держскарбниця недоотримає 30–35 млрд грн, а Пенсійний фонд — 6 млрд. Не додають оптимізму й проблеми співпраці з МВФ, а отже — нестача зовнішніх валютних кредитів. І ще високі ціни на російський газ, за який теж треба віддавати «зелені».
Намагання уряду та Центробанку за рахунок жорсткої кредитно-валютної політики штучно тримати перед виборами курс гривні, аби не вдарити по рейтингу влади, призвели до того, що кредитні відсотки на міжбанку почали коливатися в межах 20%, а в деякі дні піднімалися до 40%. Ускладнився доступ суб'єктів господарювання до позик.
Очікування щодо знецінення нацвалюти настільки сильні, що адміністративні методи боротьби з ними не лише неефективні, а ще більше погіршують ситуацію, зауважують експерти. Знецінення гривні невідворотне. Бажання утриматись у певних межах (НБУ каже про 8,40) нічого не дасть, бо очікування значніші.
Негатив і позитив
Ситуацію може врятувати керована девальвація, що покращить торговельний баланс і зробить конкурентнішою продукцію наших товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринку. Але в цьому процесі є й негативи. Суттєві проблеми можуть виникнути у банківських позичальників: майже 300 тис. громадян брали валютні кредити у 2005–2007 рр., для них девальвація гривні ще більше ускладнить життя.
Це й великі ризики для банківської системи. Якщо позичальники не повертатимуть кредити, банки не зможуть виконувати своїх зобов'язань перед вкладниками, кредиторами і зіштовхнуться з новою хвилею фінансової кризи. Тож НБУ має підготувати запобіжні механізми захисту людей і фінустанов. Девальвація матиме сенс, якщо уряд проводитиме реформи, які декларує вже кілька років. Якщо цього не робити, експортери, особливо сировинні, отримуватимуть надприбутки завдяки знеціненню гривні і робочої сили, у них не буде стимулів підвищувати продуктивність праці, модернізувати виробництво.
Тож експерти радять уряду підготувати девальвацію синхронно з проведенням реформ, упровадженням програм імпортозаміщення, боротися з монополістами, що стали жахом для української економіки. Якщо цього не робити, то й надалі матимемо постійні проблеми. Фахівці МВФ із 2006 р. закликають НБУ відмовитися від адміністративно регульованого курсу гривні, бо вважають, що економіка, на кшталт нашої, глибоко інтегрована у світову й залежить від ситуації на зовнішньому ринку. Тож доцільніше мати плаваючий курс.
До речі, перехід до нього був задекларований у посланні Президента Віктора Януковича. Цей документ є планом державної політики на короткострокову перспективу. До того ж ринкове курсоутворення — одна з обіцянок уряду МВФ, що так і не була виконана. Аналітики зазначають, що українська економіка і надалі залежатиме від зовнішнього фінансування, тобто від кредитів МВФ, уряду Росії, Китаю, інших країн, приватних інвесторів на ринках єврооблігацій.
Перехід від фіксованого курсу до плаваючого був би корисний для нашої економіки. Це надаватиме гнучкість курсу, коли, приміром, зі зміною економічного циклу курс може посилюватися, відігруючи послаблення. На цей рік НБУ визначив коливання курсу в межах два відсотки, останнім часом обговорюється можливість розширення коридору до 3–4%.
Ідею плаваючого курсу підтримує чимало фінансистів, але звертають увагу на ризик паніки серед населення, адже для багатьох стабільна вартість долара стала критерієм економічного добробуту. Тож девальвація на 5–7% може спровокувати паніку серед людей і серйозне навантаження на банки. До кінця року долар може подорожчати до 8,5 грн, а в наступному коливатиметься в межах 8,5–9 грн. Суттєвіша девальвація може бути небезпечною для банків.
У Центробанку є план, як змусити бізнесменів, особливо мільярдерів, свій виторг продавати на міжбанківському ринку. Великі експортери від цього не в захваті. Дотепер такої вимоги не було, її кілька років тому скасували під тиском МВФ. За оцінками НБУ, експортери тримають на рахунках понад 10 млрд дол. і не продають цю валюту, аби отримати додатковий прибуток при девальвації гривні.
Відповідний закон щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитну сферу, ухвалений парламентом, підписав глава держави. Документ закріплює за Центробанком право тимчасово запроваджувати норму щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті і паралельно з цим зменшує термін розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами зі 180 до 90 днів. Щомісяця додатково на ринок надходитиме 3–4 млрд дол., підрахував регулятор. Для нашого ринку це суттєва сума.
Рішення щодо обов'язкового продажу 50% експортної виручки дозволить поліпшити ситуацію на валютному ринку, зазначають експерти. Але це малоефективний механізм вирішення проблеми, суб'єкти господарювання в умовах очікування девальвації гривні не зацікавлені у поверненні виручки в Україну. Експортери триматимуть виручку за кордоном і завозитимуть її в Україну тоді, коли треба обміняти на гривню. Боротися з цим НБУ буде важко, а очікування ще більше загострюватимуться.
Девальвація гривні є вимушеним кроком, вона має позитиви і негативи. В умовах падаючого попиту і зниження цін на світових ринках сприятиме підвищенню конкурентоспроможності нашої продукції і призведе до здорожчання імпорту, зробить вигідним виробництво продукції в Україні. Тож у внутрішнього ринку з'явиться можливість для економічної діяльності. Глибока девальвація необхідна, аби на кілька років зняти очікування падіння курсу гривні, і за рахунок цього підвищити конкурентоспроможність нашої продукції, запевняють експерти.
Атака на долар
Як вважають деякі аналітики, підготувати українців до плаваючого курсу долара влада вирішила введенням 15% податку на продаж валюти. НБУ, уряд та провладна парламентська більшість об'єднали зусилля заради того, аби дістатися до панчіх із валютою, яку українці тримають на «чорний» день. Такий податок мусить назавжди розлучити нас із цією звичкою. Чи довіряти нацвалюті — такого вибору нас можуть позбавити. Якщо не хочеш ділитися з Пенсійним фондом чималою сумою своїх заощаджень, доведеться позбавлятися валюти.
Але законопроект, автором якого став голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності «регіонал» В. Хомутинник, не потрапив навіть до порядку денного Верховної Ради. Хоча галас здійняв серйозний — навколо ідеї збирання 15% із кожного проданого долара сперечалися в сесійній залі і за її межами. Проти ухвалення закону висловилося науково-експертне управління ВР.
Опозиціонери говорили, що запроваджувати такий збір можна лише за умови офіційного визнання дефолту. І нагадали, коли в умовах кризи виникла ідея ввести півторавідсотковий податок для підтримки Пенсійного фонду, Партія регіонів істерично протестувала проти цього. Крім того, у законопроекту немає економічного і логічного обґрунтування. Коли немає довіри до економіки, влади, гривні, треба стимулювати відновлення довіри, але не заборонними діями.
Якщо НБУ, уряд, «Нафтогаз» хочуть отримувати додаткові долари, треба запроваджувати податок на тих, хто їх купує, а не продає. Запропонований законопроект вдарить по найбідніших людях. Не можна вводити податок на гроші, жодна держава не намагається цього робити. Після Великої депресії у американців відібрали золото, але такі дії були обґрунтовані дефолтом національної економіки. Аналогічно вчинили Л. Троцький та М. Свердлов у 1922–1923 рр., та тоді йшлося про дефолт країни. Згідно з офіційними звітами, в Україні ні обвалу економіки, ні дефолту немає.
Закон призведе до формування валютного «чорного» ринку, ще потужнішого, ніж у 90-х, бо мільярди доларів, які є у населення, в інший спосіб не продати. А промислово-фінансові групи не платитимуть 15% податку — вони купуватимуть об'єкти нерухомості в Україні за долари, які не обкладатимуться податками.
Законопроект суперечить Податковому кодексу, згідно з яким державні податки і збори, не передбачені ПК, сплаті не підлягають. Введення 15% податку не вирішить головного завдання — поповнення бюджету і Пенсійного фонду. Задля цього треба створювати робочі місця, збільшувати зарплатню, детінізувати економіку.
Поки у безпеці
За різними оцінками, українці ховають у панчохах від 10 до 30 млрд дол. Після кризи 2008 р. вони не квапляться нести їх у банки. Усі спроби уряду довести людям, що «зелені» — це зло, залишилися марними. Торік українців змусили ходити в обмінники з паспортами, забути про валютні кредити, навіть вказувати ціни товарів в умовних одиницях віднедавна — страшний гріх. А обов'язковий продаж 50% валютного виторгу експортерами і 15% збір до Пенсійного фонду від продажу валюти — навряд чи останні кроки в цьому напрямку.
Ці інструменти націлені на те, щоб стабілізувати гривню, заспокоїти людей, аби їх не турбували валютні коливання, кажуть у НБУ. Нова ідея досить проста: будь-яка людина може без обмежень накупити валюти, скільки потрібно. Якщо долари чи євро купують, приміром, для оплати відпочинку чи навчання за кордоном, їх не доведеться продавати. Тому ніякого податку не слід платити. Віддати податок державі потрібно буде лише тоді, коли треба поміняти валюту на гривню.
За задумом авторів закону, стане не вигідно купувати валюту заради заробітку на стрибках курсу. Назвавши валютних міняйл і тіньову економіку головними ворогами гривні, чиновники озвучили цифри — 50 млрд дол. вивезли з України в банківські офшори. Проте експортери підозрюють, що міняйли нікуди не зникнуть. Більше того, вони на адміністративних заходах наповнять кишені. Прихильники закону вважають, що такий збір доцільний, якщо НБУ налаштований відмовитися від політики фіксованого курсу. Так можна відвадити спекулянтів, а купуватимуть валюту лише ті, кому вона дійсно потрібна.
У Комітеті із запобігання проведенню недобросовісних валютних операцій НБУ заявляють, що у законопроекті передбачена можливість для населення обмінювати свої гроші, не сплачуючи податку. Це, якщо валюта пролежить на банківському депозиті 30 і більше днів. Другий інструмент — казначейські зобов'язання Мінфіну. І, нарешті, перекази, що приходять громадянам від родичів, які працюють за кордоном.
Залякані можливістю втрати 15 дол. із кожної сотні «зелених», люди масово понесуть заощадження на депозити, припускають експерти. Утім, бачать у цьому зло. Нині в обігу не більше 200 млрд грн. Якщо в банки потече валютна готівка, це спричинить грандіозний дефіцит нацвалюти, який доведеться насичувати за допомогою друкарського верстата. Надрукувати доведеться від 80 до 160 млрд грн, а це гарантує стрибок цін.
Нацбанк і уряд заспокоюють — інфляція буде незначною. Усе робиться для того, аби змусити громадян забути про паніку і ще певний час тримати гривню неподалік від позначки «8». Тим часом золотовалютні запаси стрімко тануть, треба віддавати борги. А необтяженої валюти — на три місяці для розрахунків за міжнародними зобов'язаннями. Тож прокинувшись одного ранку, ми можемо побачити в обмінниках зовсім інший курс. І те, що на цьому хтось дуже добре заробить, сумнівів не викликає.
Деякі експерти мають власну теорію — великі експортери, яких змусили продавати 50% валютного виторгу, погодилися на це за умови стрімкого знецінення гривні. І ціна долара тягне не на вісім, а на 10–12 грн.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»