ВІСЬ «МОСКВА — БЕРЛІН»: ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ
16 листопада у Москві відбулися важливі для Європи 14-ті німецько-російські міжурядові консультації. Зустріч відбулась із запізненням (спочатку вона планувалася на жовтень) з огляду на значне охолодження політичних відносин між Берліном і Москвою. Не варто сподіватися, щоб існуюча модель російсько-німецьких відносин, де економічна співпраця ізольована від ідеологічних проблем (права людини, демократизація), і яка дозволяє Росії отримувати зиск від економічних відносин без корегування своєї внутрішньої політики, могла змінитися. Також малоймовірно, що розширення економічної співпраці позитивно вплине на взаємодію Берліна і Москви у сфері політики безпеки чи вирішенні регіональних конфліктів.
Головними темами переговорів Ангели Меркель і Володимира Путіна була економічна кооперація, зокрема в енергетичній сфері, та головування Росії в наступному році у G20. Лідери Німеччини і Росії дискутували про міжнародні справи: конфлікт на Близькому Сході, ситуація в Сирії, атомна програма Ірану та Афганістану. Під час переговорів із російським президентом канцлер Німеччини порушила тему змін у внутрішній політиці Кремля, які дуже турбують Берлін. У цьому контексті вона звернула увагу президента на ухваленні протягом останнього часу законів, що обмежують розвиток громадянського суспільства, і вирок у справі проти гурту Pussy Riot.
У Німеччині консультаціям передувала безпрецедентна дискусія на тему прав людини в Росії, викликана вироком у справі Pussy Riot, але охоплювала значно ширше коло питань. Цього разу традиційно критичні щодо Москви німецькі медіа не були самотніми. Багато дослідницьких центрів із моменту повернення Путіна у Кремль публікують критичні аналізи на тему російської політики і німецько-російських відносин.
Кульмінаційним пунктом стала публікація проекту резолюції бундестагу авторства Андреаса Шокенгоффа, депутата від ХДС і уповноваженого уряду ФРН з питань німецько-російських неурядових зв'язків. Проект містив досить гостру критику Кремля. Шокенгоффа надто критикували партійні та коаліційні колеги (ХДС/ХСС і ПВД), закидаючи йому провокування непотрібних конфліктів, а німецьке МЗС відредагувало текст, згладивши гострі тези.
Дискусія в аналітичному середовищі і в медіа, а також конфлікт навколо резолюції Шокенгоффа яскраво ілюструє протистояння парадигм німецької політики на російському напрямку. Нині перевагу отримала ідея стратегічного партнерства, обмеженого економічною і сировинною співпрацею. Це викликано відсутністю німецької концепції ширшої, ніж тільки розвиток економічних відносин, стратегії щодо Росії Путіна. Стало очевидним фіаско німецької доктрини «зміна через зближення» (Wandel durch Annaeherung) і її новітньої модифікації «зміна через зв'язки» (Wandel durch Verflechtung). Попри великі сподівання, головний проект у російсько-німецьких відносинах — здійснюване від 2008 року Партнерство для модернізації — не виправдав очікувань Берліна. Росія була зацікавлена лише трансфером технологій та інвестицій, а не трансфером демократичних стандартів і зміцненням інститутів демократичного суспільства.
У Німеччині посилюється переконання, що не виправдали себе головні німецькі принципи співпраці з Росією (Партнерство для модернізації, розширення зв'язків з РФ, які мали привести до зміни стандартів в економіці та політиці, розуміння і толерантності щодо складної ситуації в Росії на її шляху до модернізації і демократизації). Крім зазначеного вище фіаско та зовсім інакшого ставлення до Партнерства для модернізації, російська сторона використовує німецьке прагнення до розширення і поглиблення зв'язків між обома країнами для власних цілей, головним чином, зміцнення існуючої політичної системи.
Інституційна співпраця на рівні громадянського суспільства, яка, за німецькими розрахунками, мала сприяти системній еволюції в Росії, принесла протилежні від очікуваних наслідки. Легкість і невимушеність, з якою російська сторона ігнорує німецькі критичні зауваження щодо проблематики прав людини, демократизації і правопорядку, тільки зміцнює досить поширене серед російської еліти та в суспільстві переконання, що ці питання і для німецького партнера є другорядними і неістотними порівняно з економічними проблемами.
Адже ніщо не вказує на те, що критичне ставлення Берліна до Кремля впливає на економічні відносини між двома країнами. Саміт показав, що вкотре проблеми ідеологічного характеру не впливатимуть на розвиток економічних відносин між Німеччиною та Росією.
Торговельний обмін між двома країнами після періоду стагнації знову зростає. У 2011 році Росія опинилася на 11-му місці в рейтингу торгових партнерів ФРН (цікаво, що Польща перед Росією на 10-му місці). За даними Комісії німецької економіки з питань Сходу (Ostausschus), у 2012 році вартість торгового обороту між Росією та Німеччиною має перевищити показники попереднього року (75 мільярдів євро).
Дані 2012-го показують, що Росія випередить Польщу і посяде 10-е місце в рейтингу. Нині в Росії працюють приблизно шість тисяч німецьких фірм. Протягом перших восьми місяців цього року німецький експорт у Росію зріс на 14% порівняно з минулим і становить 25,1 млрд євро. Імпорт із Росії виріс на сім відсотків і до серпня становив 27,7 млрд євро. У першому півріччі нинішнього року німецькі інвестиції в Росії становили 20 мільярдів євро.
Упродовж двох днів до консультацій, 14 листопада, німецький BASF і російський Газпром підписали договір про обмін активами. Перехід контролю за німецькими газовими фірмами до Газпрому відкриває перед ним нові можливості реалізації власної енергетичної стратегії (послідовне збільшення присутності на європейському газовому ринку шляхом інвестицій в активи) на території Німеччини. Крім того, контроль газової фірми Wintershall Noordzee, яка має право на експлуатацію родовищ на шельфі південної частини Північного моря, відкриває перед Росією таємні геологічні дані, потрібні для формування російської енергетичної політики на європейському напрямку.
Але всі договори в енергетичній галузі ще мусять отримати схвалення Європейської комісії з точки зору конкуренції на газовому ринку Німеччини. Зараз ведеться антимонопольне розслідування діяльності Газпрому в Європі, чим дуже незадоволена Росія.
Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- НОВИЙ ФЕНОМЕН ІТАЛІЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
назад »»»