БІДНІСТЬ НЕ ПОРОК, АЛЕ...
На жаль, бідність або нестача коштів стали звичними реаліями нашого життя. Ми почали пишатися, якщо не позичаємо до зарплатні, ми щасливі, якщо трапився підробіток. Так, майже усім нам знайома проблема нестачі коштів. А, може, будемо чесними? Так або інакше, усі ми доторкнулися до бідності. Що ж таке бідність?
Зазвичай, науковці визначають бідність як форму економічної депривації, розуміють як соціальне аутсайдерство, досліджують як комплекс позбавлення не тільки матеріальних, а й соціальних благ тощо.
ООН визначає чотири основні прояви бідності: 1) коротке життя; 2) низька професійно-освітня підготовка; 3) позбавлення економічної бази нормального життя — чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування; 4) вилучення із суспільного життя.
Бідність також розрізняється як за стандартами цивілізації в цілому (стосовно певного періоду), так і за стандартами конкретної країни. Першим типом бідності охоплене майже все населення «третього світу». Бідність за стандартами певної країни існує скрізь.
Виокремлюють об’єктивну і суб’єктивну бідність, приховану, тимчасову, застійну, плаваючу, первинну, вторинну тощо. Об’єктивна форма бідності визначається за ухваленими в країні критеріями доходу або доступу до суспільних благ на основі легітимних рішень і законодавства. Суб’єктивна, навпаки, визначається на базі особистих оцінок.
Прихована бідність — це нереєстрована, нефіксована нужденність. Застійна бідність часто призводить до таких наслідків, як маргіналізація, проблеми зі здоров’ям, передчасна смерть. Дослідники проблематики бідності зауважують, що цей тип бідності здатний самовідтворюватися. Так, діти, які народилися у застійній бідності, зазвичай, ніколи не стають успішними, заможними або забезпеченими.
Хоча психологія бідності — тема «незугарна», проте вона досить добре проаналізована та описана (переважно в зарубіжній науці). Та й ми з вами досить розумні. Якщо спитати пересічного українця, в чому наша біда та як нам здолати бідність, то, напевно, дізнаємося, що із владою нам не щастить, держава ні про кого не турбується, політики лише напихають кишені, та поки не зміниться система в цілому, на індивідуальному рівні нічого змінити не можна. Отже, винні у нас є. Чому ж насправді ми так живемо?
В усі часи складної, непересічної та трансформаційної історії були багаті, успішні і навіть (а бодай їх!) ще й щасливі. А ви маєте успішного знайомого чи сусіда? Майже не сумніваюсь, що маєте. Успіх іншого, як правило, ми переживаємо так само болісно, як і власну невдачу.
У чому секрет цих «поганців», на яких не впливають ніякі державні перепони, або інші кривдники нашого пересічного життя?
Аби досягти чого-небудь у житті, цього треба бажати. Це секретний інгредієнт будь-якої справи. Необхідні не лише знання, розуміння того, що ви хочете досягти в житті, а й уміння це отримати. А для цього необхідне поглинаюче «пристрасне бажання». Причина невдач багатьох людей криється саме в тому, що вони не мають достатнього бажання для реалізації власної мети.
Чи вмієте ви планувати досягнення мети? Маючи велике бажання та амбіції, складно досягти потрібного результату, якщо не поставити та не спланувати ціль. Усі успішні мільярдери планували та координували власні дії. Йти за планом легше, ніж плисти за течією.
Могутнім інструментом для досягнення мети та успіху є зусилля, які ви насправді вкладаєте у справу. Джон Поло Гетті слушно зауважив: «Краще я використаю 1% зусиль сотні людей, ніж 100% моїх власних зусиль».
І без творчого підходу не обійтися. Людей приваблює все нове, незвичне. Такі проекти не лише впадають у вічі, а й краще запам’ятовуються! Не завжди люди починали бізнес, маючи значні кошти, іноді поштовхом до дієвої реалізації стає цікава ідея. Крім того, багаті люди не завжди використовують власні кошти. Спробуйте запропонувати свою ідею успішному бізнесмену. Якщо ідея реальна — отримаєте можливість реалізації, якщо ні — безцінний досвід. Боїтеся втратити свій доробок? Тоді підійдіть до дзеркала з газетою, яку ви зараз читаєте, і чесно себе запитайте: «Моя головна проблема в тому, що мої ідеї викрадають?»
У будь-якій справі без ризику не обійтися. Не бійтесь ризикувати і зробити щось нове! Відомий афоризм повчає: аби отримати те, чого ти ніколи не мав, потрібно зробити те, чого ти ніколи не робив. Ризикніть змінити себе. Успішні люди, зазвичай, гнучкі, динамічні, мобільні, відчувають ситуацію, вловлюють акценти.
І ніколи не здавайтеся! Будьте завзятими. Для того, аби вирватися з пут бідності і змінити власне життя, мало «щось робити». Це прямий шлях до бідності та забуття.
Якщо уважний читач досить слушно зауважить, що про таке читав і чув, у відповідь я хочу запитати: а що ви насправді зробили, аби змінити власне життя?
Вікторія МЯленко, кандидат психологічних наук
* * *
Майже 60% українців вважають себе бідними, бо порівнюють свій майновий стан зі статками найбагатших співвітчизників.
Таку думку в ефірі «Радіо Свобода» висловила завідувач відділу рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько, повідомляє Укрінформ.
«У країнах більш стабільних, у яких уже сформоване громадянське суспільство, все йде за класичною схемою: люди дивляться на сусідів, колег, родичів, на тих, з ким вони найчастіше спілкуються, можуть спостерігати їхній рівень життя і те, що вони можуть собі дозволити. У нас, на жаль, люди схильні дивитися на дуже заможних і порівнювати себе з ними. І навіть якщо їхнє становище поліпшується, і їм дійсно вистачає на всі базові необхідні речі, вони все одно схильні називати себе бідними»,— сказала Л. Черенько.
Вона додала, що нині в Україні майже 60% населення називає себе бідними, ще відсотків 20–30 кажуть, що вони вже не бідні, але ще не середній клас, а до середнього класу себе зараховує дуже мізерний відсоток людей.
За словами Черенько, наші співвітчизники низько оцінюють і свою купівельну спроможність. «Сказати, що це об’єктивні дані? Ні. Суб’єктивні? Теж ні. Скоріше, люди так бачать свої можливості», — зазначила фахівець.
У цьому контексті Черенько зауважила, що українці взагалі схильні до заниження і самооцінки, і свого майнового статусу. І навіть якщо за об’єктивними характеристиками, з точки зору наших середніх суспільних стандартів, вони живуть більш-менш добре, все одно називають себе бідними. «На жаль, це наша національна риса»,— вважає заввідділу рівня життя населення.
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- ГРУПА «ПЕРШОГО ГРУДНЯ» ОБУРЕНА, АЛЕ ПЛЕКАЄ НАДІЮ
- У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»