15-РІЧЧЯ ОРБІТАЛЬНОЇ МІСІЇ ЛЕОНІДА КАДЕНЮКА. ДАЛІ БУДЕ?
У Києві днями відзначено 15-річчя орбітального польоту першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка, здійсненого ним у складі інтернаціонального екіпажу на американському кораблі багаторазового використання «Коламбія» з 19 листопада до 5 грудня 1997 року. Це знаменна подія не лише у літописі вітчизняної космонавтики, а й загалом в історії нашої держави.
З нагоди 15-річчя того польоту в президії Національної академії наук України відбулося розширене засідання Ради з космічних досліджень НАНУ. У цих урочистостях узяли участь і представники колегії Державного космічного агентства України (ДКАУ), Аерокосмічного товариства України, а також учені з інститутів НАНУ (які свого часу розробляли експерименти за спільною українсько-американською програмою з космічної біології та були задіяні у підготовці до польоту) і, певна річ, сам космонавт — Герой України Леонід Каденюк. На цьому заході побував кореспондент «Демократичної України».
До подій п’ятнадцятирічної давнини присутніх повернув не тільки документальний фільм, епізоди якого знімали на космодромі імені Джона Кеннеді (що на мисі Канаверал у Флориді) та на борту космічного корабля «Коламбія», а й емоційно забарвлені спогади тих, хто у 1997-му був на стартовому майданчику у складі офіційної української делегації, — президента НАНУ академіка Бориса Патона (він водночас є головою Ради з космічних досліджень Національної академії наук України) і тодішнього заступника генерального директора Національного космічного агентства України, а нині радника голови ДКАУ Едуарда Кузнецова (координатор цієї програми з українського боку).
Чимало цікавого розповіла і завідувач відділу клітинної біології та анатомії Інституту ботаніки НАНУ, член-кореспондент Національної академії наук України і академік Міжнародної академії астронавтики Єлизавета Кордюм — науковий керівник і основний розробник широкого спектра біологічних експериментів, виконаних Леонідом Каденюком у космосі (у тамтешній невагомості, а точніше мікрогравітації) і продубльованих — для порівняння — у звичайних умовах земних лабораторій.
Льотчик-космонавт Каденюк пригадав найзначущі епізоди польоту за програмою космічної місії STS-87 (таким був його індекс у NASA), який тривав трохи менш ніж 16 діб (від моменту старту з космодрому до посадки «Коламбії» минуло 15 діб 16 годин 35 хвилин і 1 секунда), і розповів про подробиці здійснених на навколоземній орбіті експериментальних досліджень трьох різновидів рослин. Об’єктами експериментів були рапс (ріпак), соя і мох, а метою досліджень — вивчення впливу невагомості (мікрогравітації) на перебіг процесів фотосинтезу в рослинах, запилення їхніх квітів для запліднення тощо.
Борис Патон зазначив, що з американського боку в тій спільній програмі взяли участь п’ять університетів США і Космічний центр імені Джона Кеннеді, а з українського — шість установ НАНУ, а саме інститути: ботаніки; фізіології рослин та генетики; молекулярної біології і генетики; мікробіології та вірусології; екології Карпат та Національний ботанічний сад. Борис Євгенович додав, що у програмі була ще й освітня компонента: наші школярі (члени Малої академії наук України) та американські учні також проводили досліди із запилення таких самих рослин, експерименти з якими реалізовував у космосі Леонід Каденюк.
Едуард Кузнецов нагадав, що витоки процесів, які завершилися згаданим космічним польотом, відбулися ще у травні 1994-го і були двосторонньою ініціативою, викладеною у спільній заяві тодішніх президентів України і США (Леоніда Кучми та Білла Клінтона). Згідно з нею, відповідні національні космічні агентства — НКАУ і NASA — у 1995-му започаткували створення програми, підготовка до виконання якої тривала протягом майже трьох років і охоплювала як розробку майбутніх космічних експериментів і виготовлення необхідних для них пристроїв і обладнання, так і відбір та підготовку претендентів на участь у польоті.
Заступник голови Ради з космічних досліджень Національної академії наук України академік НАНУ Ярослав Яцків наголосив, що виконані під час того польоту експерименти мали велике значення не лише для розвитку науки, а й допомогли зміцненню авторитету України як космічної держави і сприяли активізації її міжнародного співробітництва.
Діяльність Каденюка на борту космічного корабля «Коламбія» не обмежувалася реалізацією програми біологічних експериментів. Із собою в космос Леонід Костянтинович узяв і продемонстрував землякам під час телевізійних сеансів зв’язку синьо-жовтий прапор нашої держави, її герб-тризуб і «Кобзар» Тараса Шевченка. З космічної орбіти в один із днів польоту пролунав уперше з навколоземної орбіти Державний гімн України. Побував тоді у космосі й диск із записами українських пісень у виконанні групи «ВВ» Олега Скрипки.
* * *
Президент НАНУ Борис Патон наголосив на тому, що дослідження з космічної біології, які були започатковані в Академії наук Української РСР ще у першій половині 70-х років ХХ ст., успішно розвиваються у незалежній Україні й після згаданого польоту Леоніда Каденюка. Нині ці роботи тривають, реалізуючи завдання Цільової комплексної програми НАНУ з космічних досліджень, розрахованої на 2012–2016 роки, а в її виконанні беруть участь і досвідчені вчені-біологи, і їхні учні — молоді науковці.
Єлизавета Кордюм зазначила, що українські вчені, котрі спеціалізуються у галузі космічної біології, зараз працюють у складі міжнародної робочої групи, покликаної стимулювати і координувати міжнародне співробітництво у дослідженнях проблем життя в космічних умовах, — і у цій діяльності поєднують свої зусилля і пропозиції представники NASA (США), ЕSA (Європейського космічного агентства), Канади, Франції, Німеччини, Італії, України, Японії.
* * *
Слід нагадати, що Леонід Каденюк був одним із 28-ми громадян незалежної України, які виявили бажання здійснити космічний політ на американському кораблі багаторазового використання. Під час відбору коло претендентів ставало дедалі вужчим, поки на завершальному етапі підготовки у Центрі імені Джонсона були призначені Леонід Каденюк і його дублер Ярослав Путовий.
І зовсім невипадковим стало те, що для участі у польоті за космічною місією STS-87 від України обрали саме Каденюка. Адже він не тільки відзначався міцним здоров’ям (це було обов’язковою умовою для всіх кандидатів), а й мав за плечима тривалі й різноманітні тренування у Центрі підготовки космонавтів імені Ю. Гагаріна (в тому числі за програмою для майбутніх екіпажів радянського космічного корабля багаторазового використання «Буран», на жаль, закритою керівництвом СРСР) і працював льотчиком-випробувачем, опанувавши польоти на близько 60-ти різних типах літальних апаратів. До речі, його високі професійні якості пілота схвально оцінив і американський командир екіпажу «Коламбії» астронавт Кевін Крігел, котрий під час підготовки неодноразово літав на винищувачах разом із Леонідом Каденюком.
...Військовий льотчик, а згодом і перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк з’явився аж ніяк не на «порожньому місці». Під час ювілейного засідання згадували першого космонавта-українця Павла Поповича. Слідом за ним у космосі побувало чимало його колег за професією — радянських, а потім російських космонавтів, які народилися в Україні або навчалися тут в авіаційних військових училищах. Серед тих, хто взяв участь у згаданому засіданні Ради з космічних досліджень НАНУ, був, зокрема, і президент Аерокосмічного товариства України — льотчик-космонавт, Герой Радянського Союзу Віталій Жолобов.
На урочистостях, присвячених 15-річчю польоту першого космонавта незалежної України, виступили і двоє з тих, хто свого часу потрапив до п’ятірки кандидатів на участь у космічній місії на «Коламбії», — Надія Адамчук і В’ячеслав Мейтерчан.
Президент Національної академії наук України Борис Патон вручив Леонідові Каденюку медаль, яка є відзнакою НАНУ за сприяння науковим дослідженням. Крім того, Леонід Костянтинович отримав кілька відзнак від громадських організацій.
* * *
Не хотілося б ці нотатки з ювілейних урочистостей завершувати на мінорній ноті, але що поробиш...
Протягом минулих п’ятнадцяти років на прес-конференціях очільників Національного (нині — Державного) космічного агентства України представники засобів масової інформації раз у раз ставили запитання: коли нарешті, слідом за Леонідом Каденюком, здійснить орбітальний політ другий космонавт незалежної України?
Поки що керівники вітчизняної космічної галузі — й не з їхньої вини — не можуть повідомити пресі нічого втішного з цього приводу. Адже для підготовки українського космонавта та його польоту на російському сегменті МКС (Міжнародної космічної станції) — й, певна річ, не «космічним туристом», а справжнім дослідником, який реалізовуватиме певну наукову програму, потрібно буде знайти у державному бюджеті України суму, еквівалентну 150 млн дол. США.
І нестача таких коштів у дуже, м’яко кажучи, скромному держбюджетному фінансуванні вітчизняної космічної галузі, на жаль, не обмежується пілотованою космонавтикою, про яку нині в Україні реально не йдеться, а й негативно позначається на інших важливих напрямах робіт у космічному просторі.
Про те, як у нашій державі її керівництво — не на словах, а на ділі — ставиться до нагальних проблем розвитку вітчизняної космічної галузі та її потреб, свідчить хоча б те, що у проекті Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2013–2017 роки, який Кабмін нещодавно спрямував до Верховної Ради, пропонується виділити з держбюджету лише 1,12 млрд гривень — і це аж на п’ять років! Доводити, що це вкрай мало, мабуть, не варто. До того ж немає гарантій, що зазначені у проекті згаданої програми на 2013–2017 рр. держбюджетні асигнування будуть виділені у повному обсязі. Адже космічна галузь України має сумний досвід: попередня космічна програма (на 2008–2012 роки) фактично була профінансована державою приблизно лише на третину...
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- ...А НА КОСМОС ГРОШІ ЗНАЙШЛИСЯ
назад »»»