ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2-го ТИПУ: ЛІКУВАННЯ, РЕЖИМ, КОНТРОЛЬ
На відміну від людей із цукровим діабетом 1 типу, у людей із цукровим діабетом 2 типу інсулін продовжує вироблятися, однак його недостатньо або організм не здатний його розпізнати й належно використати. Тож глюкоза (цукор) не може потрапити до клітин організму. Коли ж глюкоза накопичується у крові замість того, щоб потрапляти у клітини, вони не можуть нормально функціонувати. Отже, маємо діабет 2 типу.
Як виявляється захворювання? Що робити, аби виправити ситуацію? Якою має бути профілактика діабету 2 типу? Про це ми попросили розповісти кандидата медичних наук, провідного наукового співробітника відділу клінічної діабетології Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. Комісаренка АМН України Надію Скробонську.
— При вперше виявленому діабеті 2 типу без різко виражених проявів декомпенсації і тяжких супутніх захворювань лікування можна розпочинати тільки з так званої пробної дієти.
— Тобто розпочинати з дієти, а не з пігулок та уколів?
— Cаме це я й мала на увазі. Раціон такої дієти (2300– 2500 ккал) має бути багатий на білки, жири при значному зменшенні вуглеводів. Можна рекомендувати набір таких основних продуктів: м’яса або риби 250–300 г, сиру м’якого 300 г, молочних продуктів 0,5 літра, сиру твердого 20–40 г, масла тваринного 30–40 г, олії 10–15 г, одного яйця, овочів (крім картоплі) 700 г (моркви і буряків — до 300 г), фруктів або ягід 300 г і хліба чорного 100–150 г (який треба з’їдати за чотири прийоми). Картоплю, крупи й білий хліб слід виключити зовсім.
— Як довго треба дотримуватися такої дієти?
— Цю дієту призначають на тиждень. Досягнувши компенсації діабету, поступово розширюють уживання вуглеводів, додаючи через кожний тиждень 25 г хліба, або 15 г круп, або 50 г картоплі, і доводять їхню кількість до необхідної (300–350 г вуглеводів на добу). Якщо на тлі розширення дієти у хворого зберігається нормальний рівень цукру в крові й підтримується стабільна вага, можна обмежитися лише дієтотерапією. Якщо ж при розширенні дієти розвивається й прогресує декомпенсація діабету, хворий втрачає вагу, працездатність, негайно треба звертатися до лікаря. Він призначить таблетовані цукрознижувальні засоби. А в разі їхньої неефективності — інсулін.
— Що може бути визначальним для нормалізації стану та твердження про відступ діабету 2 типу?
— Ще раз нагадаю, що одним із головних елементів компенсації ЦД є підтримання нормальної ваги. В ідеалі хворий на діабет у стані стійкої компенсації не повинен бути огрядним. Головним способом нормалізації маси тіла при її перевищенні, незалежно від типу цукрознижувальної терапії, є субкалорійна дієта. Лікування таких хворих доцільно розпочинати з дієти, що має знижену енергетичну цінність, у розрахунку 20–25 ккал/кг (енергозатрати у стані спокою) помножені на «ідеальну» масу тіла хворого (у кілограмах), яка забезпечує негативний енергетичний баланс. «Ідеальна» вага людини — це маса, яку хворий певного зросту, віку та статі повинен мати в нормі. Добова сума калорій таких хворих має становити 1200–2000 ккал із низьким вмістом вуглеводів (150–200 г) і жирів (50–60 г), але з достатнім умістом білків. Такий раціон дає змогу втрачати 0,5–1 кг маси тіла протягом тижня і може бути тривалою підтримувальною терапією.
— Пероральні цукрознижувальні засоби: коли варто додавати їх?
— Пероральні цукрознижувальні препарати застосовують у лікуванні хворих на ЦД доволі широко, зважаючи на те, що на 2 тип захворювання припадає 85–90 відсотків усіх хворих на діабет. У майбутньому потреба в цих препаратах зростатиме, бо щороку кількість таких хворих збільшується на п’ять–десять відсотків.
— Про які саме цукрознижувальні препарати йдеться?
— Нині існує кілька груп препаратів, що знижують глікемію, впливаючи на її рівень різними шляхами: знижуючи абсорбцію глюкози у кишківнику, стимулюючи утворення і секрецію інсуліну, підвищуючи чутливість до нього, та інші механізми. Серед цих лікарських засобів найбільш вивчені і давно застосовуються дві групи: сульфаніламіди (похідні сульфанілсечовини) і бігуаніди.
Перевагу слід надавати препаратам, що вживають один раз на добу, адже препарати одноразового прийому підвищують ефективність терапії, що проводиться.
— Чи існують протипоказання до прийому таких препаратів?
— Звичайно. Їх не можна застосовувати хворим на ЦД 1 типу, при цукровому діабеті 2 типу у хворих із прогресуючим дефіцитом маси тіла, якщо хворий має супутні захворювання крові та іншу патологію, що супроводжується анемією (лейкопенією, тромбоцитопенією, ураженням печінки або нирок із порушенням їхніх функцій). До всього ці препарати не рекомендовані при гострих інфекціях, великих гнійних процесах, за умови хірургічних втручань і при вагітності та годуванні груддю.
Відносними протипоказаннями до сульфаніламідів є невеликі оперативні втручання, серцево-судинні катастрофи (інфаркт міокарда, інсульт), діабетичні ангіопатії (ретинопатія, діабетична ангіопатія судин нижніх кінцівок). Питання про можливість призначення або продовження приймання сульфаніламідів у зазначених випадках має вирішуватись індивідуально для кожного хворого. Якщо ЦД у хворого на інфаркт міокарда стійко компенсований, то лікування сульфаніламідними препаратами можна продовжувати.
— Наскільки ефективними є рослинні цукрознижувальні засоби?
— Ціла низка рослин (понад 100 видів, що ростуть у нашій країні) має цукрознижувальний ефект. Він зумовлений комплексом чинників — умістом інсуліноподібних речовин, різноманітним комплексом вітамінів, нормалізуючою дією на вегетативну й серцево-судинну системи, функцію печінки, впливом на процес усмоктування глюкози у кишківнику тощо. Лікарські цукрознижувальні рослини корисні, істотно доповнюють цукрознижувальну терапію.
У хворих з легкими формами ЦД лікарські трави паралельно з дієтою дають змогу обходитися без препаратів, а при інших формах — зменшити їх дозування та стабілізувати перебіг хвороби.
— Чи корисні заняття фізкультурою для хворих на діабет?
— Цукровий діабет належить до хронічних захворювань. У зв’язку з цим хворий повинен навчитися жити з ним, працювати й дотримуватися відповідних вимог для стабільної компенсації діабету. Серед цих вимог істотне значення мають фізичні навантаження. Дозовані фізичні навантаження — лікувальна фізкультура, ранкова гімнастика, ходьба, біг, їзда на велосипеді, плавання — сприятливо впливають не тільки на загальне самопочуття хворих на діабет. Позитивний ефект від цих заходів також полягає у швидкому поліпшенні гомеостазу глюкози й довгочасному ефекті підвищення тканинної чутливості до інсуліну.
Основними показаннями для призначення фізичних навантажень і тренувальних режимів є компенсований діабет без виражених уражень серцево-судинної системи. Фізичне навантаження, надмірне за своєю інтенсивністю, у хворих з декомпенсацією може зумовити негативні наслідки.
— Яким має бути контроль за хворими на цукровий діабет?
— Хворий на діабет повинен бути під потрійним контролем. Основний нагляд — диспансерний, що здійснює ендокринолог, який контролює проведення обов’язкових обстежень хворого, направляє на консультації вузьких фахівців, забезпечує госпіталізацію, корегує терапію. Інші повсякденні питання вирішує дільничний лікар, який повинен наглядати хворого в контакті з ендокринологом. Третій, дуже важливий компонент нагляду,— самоконтроль. Його метою є залучення хворого та його родини до активної співпраці в лікуванні, створення порозуміння між лікарем і пацієнтом, вироблення усвідомлених взаємин, партнерства у боротьбі з недугою. Хворий має бути добре обізнаний із принципами дієтичного лікування. Якість контролю ЦД безпосередньо залежить від можливості, адекватності та частоти визначення рівня глюкози у крові.
— Які саме глюкометри можна порадити пацієнтам?
— Нині закордонні фірми пропонують велику кількість глюкометрів різних типів. Вітчизняний глюкометр «Глюкофот» (НПП «Внедрение») також добре зарекомендував себе. Визначення глюкозурії (вміст цукру в сечі) є найпростішим методом для тривалого контролю ЦД. Глюкозурія дає приблизну інформацію про стан компенсації, проте за відсутності можливості визначати глюкозу у крові, визначення рівня глюкозурії виправдане. Інформативними і зручними для використання в домашніх умовах є індикаторні смужки і таблетки. Вони мають високий поріг чутливості, за їхньою допомогою можна визначати також кількість глюкози в сечі.
Розпитував Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ФРУКТИ В ПОРОШКАХ
- НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПОСНІДАТИ!
- ФУТБОЛ ЗАХИСТИТЬ ВІД ГІПЕРТОНІЇ
- ПОДРУЖІТЬСЯ З АЙВОЮ!
назад »»»