ЧИ СТАНУТЬ АВАРІЙНІ КОМІСАРИ СЮРВЕЄРАМИ ТА АДЖАСТЕРАМИ?
На початку жовтня відбувся перший у нашій країні випуск аварійних комісарів — спеціалістів, які займатимуться визначенням обставин страхових випадків у сільському господарстві та здійсненням оцінки збитків. Передбачається, що як незалежні експерти вони сприятимуть поліпшенню якості страхових послуг, налагодженню надійного партнерства між страховиками та сільгоспвиробниками. Та чи справдяться такі сподівання? Про це — інтерв'ю з президентом Асоціації аджастерів та сюрвеєрів України Ібрагімом Габідуліним.
— Ібрагіме Абдуловичу, Ви категорично виступаєте проти терміну «аварійний комісар». Чому?
— Термін «аварійний комісар» виник у XVII-XVIII ст. Переважно він стосувався морського страхування. Страхові компанії, які працювали на лондонському ринку, страхували перевезення, судна. І в усіх морських портах вони мали своїх представників. Останні називалися average agents — «комісари з аварій». Такі спеціалісти визначали причини пошкодження вантажів чи кораблів. Потім вони долучали до своєї роботи аджастерів, які оцінювали вартість збитків, завданих вантажам чи суднам.
Згодом термін «аварійний комісар» прижився у моторному страхуванні. Це сталося в 1998 році, коли прем'єр-міністром України був Валерій Пустовойтенко. Він тоді підписав положення про діяльність страхових комісарів.
Необхідність у такому документі була очевидною. Справа в тому, що Україна на той момент збиралася запровадити обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників транспортних засобів. І треба було визначитися, хто займатиметься питаннями врегулювання збитків. Маю сказати, що оцінити збитки транспортного засобу, визначити, чи підпадає причина настання страхового випадку під покриття страхового полісу, дуже непросто. Тобто треба було підготувати відповідних спеціалістів, що невдовзі і було зроблено. Їх назвали аварійними комісарами.
Оскільки цей вид страхової діяльності виявився найбільш розвиненим, термін «аварійний комісар» вирішили «вмонтувати» і в агрострахування. Тим паче, що до нього після недавнього ухвалення Верховною Радою Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» демонструється підвищена увага. Ще б пак — відповідно до нього відроджується субсидоване агрострахування. А це означає, що держава стає безпосереднім учасником страхового процесу в сільському господарстві, тому вона зацікавлена у наявності спеціалістів, здатних визначити причини та обсяги сільгоспзбитків. До того ж спеціалістів незаангажованих, об'єктивних.
Та насправді термін «аварійний комісар» не відповідає усталеним канонам. На ринку, пов'язаному з майновим страхуванням, зокрема страхуванням великих сільськогосподарських комплексів, існують такі поняття, як «сюрвеєр» та «аджастер».
Сюрвеєр — це спеціаліст, який оглядає об'єкти перед страхуванням. Він дає висновок, чи є на об'єкті якісь відхилення від обов'язкових умов, які прописані в договорі страхування. Приміром, озима пшениця береться на страхування лише в тому разі, якщо вона відповідає певним параметрам. Наприклад, якщо має досить розвинену кореневу систему, відповідну висоту, три-чотири листочки тощо.
Аджастер оцінює вартість збитків. Його завдання — дати незалежну оцінку, яка однаковою мірою задовольнить страховика та страхувателя.
Зробити це непросто. Справа в тому, що з настанням ризикової події сільгоспвиробник, зазвичай, налаштовує себе на максимальну страхову виплату, а страховик навпаки — на мінімальну. І треба бути грамотним спеціалістом, уміти проводити переговори (навіть певною мірою бути дипломатом), щоб поєднати інтереси сторін, зберегти їхні партнерські стосунки.
Термін «аджастер» не випадковий. Він походить від англійського adjustment — врегулювання. І цим усе сказано.
— Виходить, що аварійний комісар повинен виконувати функції сюрвеєра та аджастера?
— Виходить, так. Якщо аварійний комісар після відповідної підготовки отримує сертифікат оцінювача, то він може оцінювати вартість збитків. Наприклад, вартість збитків автомобіля, що постраждав. А інший аварійний комісар виконує лише функції сюрвеєра. Він виїжджає на ДТП, оглядає автомобіль, фотографує його та робить висновок, де саме той постраждав. Якщо такий аварійний комісар має ще й ліцензію на право оцінки вартості збитків, то він може виконувати й аджастерські функції.
— А як це виглядатиме в агрострахуванні?
— Так само. На агростраховий ринок уже приходять перші аварійні комісари. Вони виконуватимуть сюрвеєрські та аджастерські функції. Тобто виїжджатимуть на попередні огляди посівів, якщо виникатиме необхідність, займатимуться врегулюванням збитків, завданих сільгоспвиробникам.
— Наскільки є виправданим поєднання двох функцій — сюрвеєрських та аджастерських?
— У такому разі кажуть: голодному й опеньки м'ясо. Ми можемо на одній руці порахувати спеціалістів, які мають агрономічну освіту та розуміють, що таке агрострахування, як ним слід займатися.
У вимозі, яку Нацкомфінпослуг висуває до страхових компаній, ідеться, що лише ті з них допускаються до агрострахування з державною підтримкою, які у своєму штаті мають не менше, ніж сім спеціалістів із питань агрострахування. Причому два з них мають займатися сюрвеєрською діяльністю, а двоє — аджастингом.
Тепер давайте рахувати. Реально агрострахуванням в Україні займається 15 страхових компаній. Помножте цю цифру на сім, і отримаємо 105. Саме стільки аджастерів та сюрвеєрів уже зараз повинен мати наш ринок. А ми випустили лише 30 аварійних комісарів. І якщо розділимо їх функції на сюрвеєрські та аджастерські, то можете уявити, скільки ще часу знадобиться для того, аби підготувати необхідну кількість фахівців.
До вашого відома, в Канаді в кожному районі є, щонайменше, по одному сюрвеєру та аджастеру. І якщо трапиться якесь лихо — град, сильний вітер чи ще щось — вони одразу зареєструють його. Все це добре, але слід пам'ятати, як довго до такого зрілого агрострахування йшла ця країна.
— Законом «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» передбачається, що аварійні комісари мають стати незалежними експертами. Наскільки це виправдано?
— Цілком виправдано. Припустимо, що страхова подія сталася в Запорізькій області. Страхова компанія з Києва дзвонить місцевому аджастеру та каже: «Подивіться, що сталося у такому-то господарстві та підготуйте звіт». Той не зволікає і через годину-другу вже на місці виконує свою роботу.
У нашій справі час нерідко відіграє вирішальну роль. Фахівець бачить реальну ситуацію, а не ту, що була вчора чи, тим паче, кілька днів тому. Тож він може об'єктивно оцінити її. Буде гірше, якщо сюрвеєри та аджастери залишаться в штаті страхових компаній. Тоді вони керуватимуться не інтересами загальної справи, до якої однаковою мірою причетні сільгоспвиробники та страховики, а корпоративними інтересами.
— Тобто ідея полягає в тому, щоб зараз перейти до створення незалежного інституту фахівців зі збитків. Проте практика довела — більшість перших аварійних комісарів представляють страхові компанії і після завершення відповідних курсів не мають наміру йти на вільний хліб. Як тут бути?
— Зішлюся на досвід Америки. Там існують аджастери двох типів — independent та public. Рublic — це аджастер, якого наймає страхуватель. Страхова компанія наймає independent. Бо не завжди навіть незалежний аджастер може об'єктивно оцінити збитки.
Скажімо, незалежний аджастер оцінив вартість збитків, але клієнт залишився незадоволений запропонованим варіантом і вирішив його оскаржити. Це його право. Тому клієнт наймає свого аджастера. Тоді два спеціалісти зі збитків вирішують, як досягти компромісу.
Вважаю, що в ситуації, яка склалася, треба діяти по-американському. Тобто захищати свої інтереси, гроші.
— Наскільки це реально в наших умовах, де діє принцип: хто платить гроші, той і замовляє музику?
— Переінакшити нашу ментальність буде важко. Проте треба створювати і зміцнювати незалежний інститут з числа спеціалістів зі збитків. І не лише його.
Щоразу, коли йдеться про страхування, маємо на увазі страховиків і страхувателів. Складається враження, що крім них, на страховому ринку більше нікого немає. Та це не так. Інфраструктура страхового ринку різноманітна. Зокрема, до неї входять професійні продавці, агенти, брокери, сюрвеєри, аджастери, актуарії та ін. Усі вони забезпечують процес страхування, тому мають працювати синхронно.
А у нас що виходить? На весь ринок припадає лише 20 дипломованих актуаріїв, а страхових компаній 473. Чи можна таким мізерним ресурсом задовольнити їхні запити, які стосуються розрахунків тарифів? Запитання більш ніж риторичне...
— Щоб бути об'єктивним аварійним комісаром, треба бути незалежним від страхових компаній та страхувателів. А щоб бути незалежним, потрібно організувати власну справу. З огляду на це, одразу два запитання. Як цю справу організувати? Чи можна знайти себе в бізнесі, надаючи такі специфічні послуги, особливо коли врахувати, що в Україні немає достатніх передумов для успішного підприємництва?
— Аварійний комісар може бути фізичною особою і сплачувати податки як фізична особа. Він може бути приватним підприємцем на єдиному податку. А може бути юридичною особою.
Я починав агентом. Потім був на єдиному податку, а коли у мене зросли обігові кошти, став юридичною особою. Тож є можливість піднятися на ноги. Головне — захотіти і грамотно цим скористатися.
Погоджуюся, держава повинна стимулювати зростання від малого бізнесу до великого. Проте вона більше дбає про себе і менше про тих, хто її утримує. Тому, не забуваючи про суспільні інтереси, ми мусимо потурбуватися про себе. І будьте певні, у нас усе вийде.
Логіка підказує, що саме так і повинно бути. Україна має величезний потенціал. У нас 16 мільйонів гектарів чорноземів. Коли вміло налагодити на них сільгоспвиробництво, можемо стати активними учасниками вирішення глобальної продовольчої проблеми.
Ми збираємо по 30–40 центнерів зерна з гектара та радіємо таким урожаям, а в Європі 70–90 центнерів давно стали нормою. Певна річ, що не сьогодні-завтра буде більше ініціативних людей, котрі зацікавляться українським селом, з'являться вільні гроші, яких потребує аграрний сектор. Тоді запитаними стануть послуги сюрвеєрів, аджастерів та інших фахівців, які забезпечують повноцінне функціонування агрострахового ринку.
— Скільки Україні потрібно спеціалістів зі збитків?
— Гадаю, вони мають бути в кожному районі. А всього в Україні 490 районів.
— Новоспечені аварійні комісари схиляються до необхідності створення власної асоціації. Кажуть, що вона їм потрібна для захисту професійних і корпоративних інтересів. Та Асоціація аджастерів і сюрвеєрів в Україні вже існує. Який тоді сенс створювати подібну структуру?
— У нас кажуть: два українці — три гетьмани. Може, серед аварійних комісарів є активні люди, які хочуть помахати булавою. Та якщо знайдуться ті, хто приєднається до наших лав, ми лише радітимемо.
— Чи не боїтеся конкуренції?
— Ні. Приміром, в Америці існують одразу дві асоціації — агентів і брокерів. В Україні ж діють три асоціації страховиків і всі конкурують між собою. І це добре. Бо кожна асоціація обстоює власну точку зору. Одначе всі вони за потреби готові об'єднати зусилля. Так було, коли стояло питання про агентів і брокерів. УФУ, Ліга страхових організацій України та Асоціація «Страховий бізнес» сказали: давайте діяти разом. Бо це було в інтересах страховиків і брокерів, в інтересах усього страхового ринку.
Роман НЕЧИПОРУК,«Українська перспектива»
також у паперовій версії читайте:
назад »»»