ПІД МІКРОСКОПОМ
У ДЕРЖАВИ
Ситуація в сфері дотримання права на приватність з кожним роком погіршується. Держава все більше втручається в приватне життя громадян, попри те, що воно захищене законами України і міжнародними конвенціями.
Іменні квитки: спроба номер два
Міністерство інфраструктури від першого січня наступного року запроваджує іменні квитки у поїздах. Підставою для цього стали, як повідомив віце-прем'єр-міністр Борис Колесніков, тисячі листів на адресу відомства з відповідними «проханнями трудящих».
Свого часу така система діяла, але згодом її скасували через неефективність. Періодично цю ідею намагалися реанімувати, але в останній момент розсудливо відмовлялися від неї.
Востаннє продаж квитків за паспортом збиралися повернути 2010 року за ініціативи Міністерства внутрішніх справ для боротьби зі злочинністю і тероризмом. Чомусь міліція була переконана, що злочинці їздять лише потягами, а скористатися маршрутками, які з'єднують з Києвом всю Україну, чи найняти персональний бус або автівку їм і в голову не прийде. До речі, тоді проти повернення персоніфікованого продажу залізничних квитків виступило саме Міністерство транспорту.
Правозахисники ж вказували на порушення права на свободу пересування, гарантованого Конституцією. Нині чиновники, аргументуючи наступну реінкарнацію цієї ідеї, запевняють: це дасть змогу гарантувати на належному рівні безпеку пасажирів, правопорядок на станціях, вокзалах, у пасажирських поїздах і сприятиме викоріненню спекуляцій. Щоб порядок не виглядав надто обтяжливим, пасажирові в касі пропонують не пред'являти документ, а лише називати прізвище. Паспорт, студентський чи військовий квиток звірятиме провідник при посадці у вагон.
Важко повірити, що наші чиновники настільки наївні в питаннях, які стосуються спекуляцій. Адже на залізничних станціях працюють лінійні відділи внутрішніх справ, працівники котрих добре знають і босів, і рядових «білетної мафії». Тож краще було б боротися з корупцією. А спекулянти свою справу знають: у той період, коли квитки були іменними, записували прізвище покупця і через чверть години приносили йому заповітний папірець. Однак люди, які загубили документи і змушені були терміново користуватися залізничним транспортом, потрапляли у безвихідь.
Повернення практики іменних квитків свідчить, що до пасажирів ставляться, як до потенційних злочинців, наголошує співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. До речі, у серпні в Міністерстві інфраструктури запевняли, що зі спекуляцією боротимуться за допомогою додаткових потягів на всіх напрямках масових перевезень (Крим, Харків, Донецьк, Львів), а також у святкові дні, коли зростає пасажиропотік. Тоді ж там заявили: практика використання паспортів під час придбання квитків у європейських країнах відсутня, крім того, вона ускладнює захист персональних даних.
Статус підозрюваного — усім без винятку
Шквал емоцій не могла не викликати й інша новація — у продажу sim-карток до мобільних телефонів, суть якої зводиться до того, що без паспорта «сімку» купити буде неможливо. Таку вимогу містить законопроект, розроблений Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації. Згідно з цим документом операторів комунікаційних послуг зобов'яжуть регулярно передавати правоохоронним органам номери карток і персональні дані користувачів послуг. Це робиться теж із добрими намірами: мовляв, ідентифікація користувача картки полегшить роботу правоохоронців, сприятиме розкриттю і запобіганню злочинам.
Однак автори законопроекту залишили поза увагою, що номер «сімки», зареєстрованої за особою, належить до її персональних даних. Тому щоб не порушувати Конституцію, слід узгодити положення законопроекту з відповідним законом, інакше брутальне порушення права на приватність неминуче. Всі користувачі мобілок, якщо пропонована процедура набере чинності, також автоматично отримають статус підозрюваного у скоєнні злочину, наголошують правозахисники.
В операторів комунікаційних послуг така новація ентузіазму не викликає. Знизиться обсяг продаж, а мешканцям сіл і малих міст доведеться їхати за стартовими пакетами до обласних центрів, адже фірмові магазини є тільки там. Крім того, як зареєструвати мільйони тих, хто вже має sim-картки? Єдиний спосіб — пригрозити абонентам відключенням, а операторам — втратою ліцензії.
Такий порядок продажу «сімок» неефективний, засвідчив досвід Росії. Там швидко сформувався «чорний» ринок, на якому можна купити картку без персоналізації, а в спеціалізованих магазинах завжди є охочі запропонувати придбати її за невелику плату за їхнім паспортом. У країнах, де запроваджували такий порядок, зростав ринок підробних документів, що ідентифікують особу.
Аби картина порушення права на приватність в нашій країні була повною, доречно згадати, що минулого місяця ухвалено в першому читанні закон, згідно з яким мають створити Єдиний демографічний реєстр населення — централізовану базу, де буде зібрано всю інформацію про кожного: від реквізитів усіх коли-небудь отриманих документів до медичних діагнозів і виписаних ліків. Через низький рівень захисту чинних державних баз даних (ДАІ, ДПС) їх можна вільно купити на столичному ринку «Петрівка». Є вагомі підстави побоюватися, що Єдиний демографічний реєстр не стане винятком, а про право на приватність доведеться забути. На цьому тлі запроваджений торік обмін валюти за умови пред'явлення документа виглядає дитячими пустощами.
Яка практика цивілізованих країн у продажу карток для мобільних телефонів? Зазвичай оператори реєструють користувачів, але ці бази надійно захищені, а інформацію з них надають лише на запит владних органів не гамузом, як пропонують зробити в нас, а в кожному конкретному випадку і в порядку, визначеному законом, а не Кабінетом Міністрів. Чи можливо дотриматися таких стандартів у наших нинішніх умовах — запитання риторичне.
Тим часом обурені співвітчизники реагують на законодавчі новації пропозиціями запровадити вхід за паспортами до громадських убиралень, а ще ліпше, аби уникнути зайвого клопоту, ставити кожному тавро на лобі. А ось народний депутат Інна Богословська заявляє, що закон про продаж sim-карток за паспортом не ухвалять, адже парламентарі також зацікавлені в тому, щоб їхні персональні дані були під надійним захистом. Усі держави без винятку допускають зловживання в системі доступу до електронних баз даних, наголошує вона. Однак чи здатні запевнення депутата слугувати гарантією від брутального втручання держави у приватне життя громадян?
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- РОЗЛУЧИТИ ДИТИНУ З ЦИГАРКОЮ
- ГЕНДЕРНИЙ ПЛАН — ЛИШЕ В «ОБОЛОНІ»
назад »»»