НА РОЗДОРІЖЖІ
Володимир Путін у черговий раз допоміг «Газпрому» у боротьбі з конкурентами — тверда позиція президента РФ знайшла своє відображення в офіційному указі, який став відповіддю на звинувачення, висунуті «Газпрому» Європейською комісією. 9 вересня ЄК розпочала антимонопольне розслідування щодо концерну, понад 50% акцій якого належать урядові РФ.
Головною проблемою «Газпрому» у цій ситуації є колізія двох інтересів концерну. З одного боку, він бореться за імідж незнищенної потуги на енергетичному ринку, з іншого — мусить бути настільки еластичним, аби відповідати вимогам ринкової економіки.
За оцінкою аналітика «Форбса» Метью Гулберта, інвестиційні проекти концерну, від яких він очікує на казкові прибутки, вимагають надто великих коштів. Це стосується проекту «Південний потік», використання родовищ у Східному Сибіру та призупиненого освоєння газових покладів у Арктиці.
Важливим чинником нинішньої ситуації є бурхливий розвиток інвестицій у сланцевий газ у глобальному масштабі. Американський сланець набагато дешевший, тому міжнародні концерни охоче там інвестують. Подібно ситуація виглядає у Східній Африці, Південній Америці, а віднедавна у Центральній Азії. Належить також пам'ятати про дешевий газ Західної Африки і Близького Сходу.
Нині ціна акції «Газпрому» коштує лише третину її вартості у 2008-му. Протягом останніх шести років видобуток газу систематично скорочується. За оцінками експертів, у 2016 р. вичерпуються легкодоступні поклади родовища «Бованенкове», а розвідані резерви обсягом 35 більйонів кубометрів перебувають у важкодоступних регіонах Ямальського півострова та східного Сибіру.
Щоденний зиск РФ від видобутку вуглеводнів останніми місяцями сягає 900 млн дол., а назбирані завдяки цьому готівкові резерви досягли 500 млрд дол. Лише незначну частину цих доходів становлять доходи від газу. Це означає, що своє функціонування російська економіка завдячує щоденному видобутку нафти обсягом не менш ніж 10 млн барелей. Кремль не наважиться у такій ситуації на непідготовлені зміни ціни газу, коли ці кошти можна спрямувати на збільшення його видобутку.
Як вважає Гулберт, аналізуючи наведені факти, треба сподіватися на реалізацію одного з чотирьох сценаріїв.
Перший передбачає, що Путін перебуватиме в опозиції до звинувачень Єврокомісії у справі «Газпрому». «Якщо Єврокомісія має таке бажання, вона може провести розслідування хоча б на Марсі»,— так висловив позицію Москви російський посол при ЄС Володимир Чижов.
Другий представляє протидію стандартним проектам у європейському «Південному коридорі». Щоб довести до банкрутства азербайджанські газогони, достатньо скерувати 15–23 млрд кубометрів газу з Москви в бік Центрально-Східної Європи.
Третій сценарій найбільш спірний, але й реальний — Кремль може виступити за необхідність індексації ціни згідно з ціною нафти при підписанні довготермінових договорів на постачання газу.
Останній сценарій мав бути реалізований давно. Це — інтенсивне інвестування у російське виробництво зрідженого газу, щоб зробити РФ найважливішим гравцем на цьому ринку у світі. Для цього треба відокремити «Газпром» від проблем європейських газопроводів.
Якщо Росія хоче збільшити свою участь у світовому ринку зрідженого газу, вона мусить використати для цього доходи від продажу нафти. Гулберт наголошує, що жодних змін і поліпшення ситуації «Газпрому» не відбудеться, якщо він цілковито не підпорядкується Кремлю. Коли до цього не дійде, то газовий гігант не переживе «сланцевої» революції. Володимир Путін не дозволить собі такого допустити, бо це неабияк підважить перспективу його президентства у 2018 році.
Аналізуючи економічну ситуацію РФ у контексті енергетичного сектора і нинішніх проблем, можна дійти певних основоположних висновків. Кремль, володіючи мажоритарним пакетом акцій концерну, впливає на його роботу. Найвірогіднішим вирішенням ситуації є повернення до системи центрального управління і більша політизація діяльності «Газпрому».
Не можна недооцінювати значення «напівприватних» російських холдингів. Донині закордонна політика, яка значною мірою спиралася на них, була ефективною. Вона створювала враження відсутності втручання держави у господарську діяльність, що відповідало інтересам Путіна. Проте революція на ринку газу так чи інакше змусила Кремль до різких рухів.
Це виявлятиметься у можливості впливу Путіна на держави регіону Центрально-Східної Європи. Маніпулюючи цінами на газ, він може чинити тиск, необхідний для досягнення своїх політичних цілей на міжнародній арені. Тепер «Газпром» у відповідь на указ президента постановив створити два дочірні холдинги. Один із них відповідатиме за транзит газу, інший продаватиме «блакитне» паливо.
Концерн, ідучи на певні поступки ЄК, демонструє бажання конструктивного діалогу у цій справі. Одначе навряд чи Москва допустить до ситуації, коли вона буде позбавлена можливості впливу на енергетичну політику Євразії.
Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- МІЖ ЄВРОПОЮ І СВІТОМ ІСЛАМУ
назад »»»