ДНЕМ ВИБОРІВ
ВИБОРИ НЕ ЗАВЕРШУЮТЬСЯ
Попри те, що з моменту всенародного парламентського волевиявлення минуло майже два тижні, ця подія досі залишається темою номер один. Незграбні спроби влади «підігнати» результати виборів в окремих мажоритарних округах під потрібні цифри віднедавна почали вражати навіть бувалих у політичних бувальцях.
Ситуація на «чортовій дюжині» найпроблемніших округів навіть змусила дотепників заговорити про масове розмноження «підрахуїв» в Україні. Мовляв, якщо у 2004 році так називали самого лише голову ЦВК, то за вісім років кількість його послідовників зросла в геометричній прогресії.
Фактично, після 28 жовтня — дня, коли ми відвідували виборчі дільниці, — владою було зроблено все, щоб слова Прем’єр-міністра Миколи Азарова про небувалу «чесність і демократичність» виборів перетворилися на відвертий фарс. Причому найбільше вражає те, що глава уряду знову намагається шукати винних... поза владними коридорами.
Якщо упродовж 2,5 року його прем’єрства в усіх економічних негараздах традиційно винні «папєрєднікі», то нині поствиборчий синдром розпалюють опозиціонери та окремі самовисуванці. Ну не може Микола Янович спокійно жити, доки не знайде крайнього...
Тим часом найскандальніші речі відбулися саме на тих округах, де за мандати борються не просто представники Партії регіонів, а її офіційні висуванці. Скажімо, справжньою притчею во язицех став округ № 94, що на Київщині. Тут «перемога» дісталася Тетяні Засусі — дружині колишнього очільника столичної області.
Не менше розмов — про 132-й округ (Миколаївщина), через який влада протягує до Верховної Ради заступника тутешнього «губернатора» Віталія Травянка. Щоправда, позавчора Президент Віктор Янукович звільнив пана Травянка з посади заступника керівника області. От цікаво — з яких міркувань? Передбачаючи його депутатство чи з причини поганої роботи на виборах в області? Адже опозиція на Миколаївщині несподівано отримала пристойні результати.
ЦВК в облозі протестувальників і... міліції
Слід зауважити, що після цих виборів опозиція доволі пристойно попрацювала щодо відстоювання своїх досягнень. Її представники незмінно перебували на тих округах, котрі були й залишаються проблемними і де представники влади або через окружні комісії, або через підконтрольні суди взялися переписувати реальне волевиявлення громадян.
Ще одним позитивом стало те, що кандидати від трьох опозиційних сил, котрі пройшли до парламенту, нарешті виступили єдиним фронтом. Заклик до громадян приходити в понеділок до приміщення Центрвиборчкому з однаковим ентузіазмом підтримали і Арсеній Яценюк, і Віталій Кличко, і Олег Тягнибок.
І люди зібралися. Звичайно, не настільки масово, як у 2004-му. Тому є багато причин, одна з яких така. Для тих регіонів, де визначення мажоритарних переможців пройшло більш-менш спокійно, вибори вже закінчилися. Відтак достукатися до таких громадян нині було об’єктивно складніше.
Та все ж таки громадянська активність була помітною. У мітингу взяло участь чимало мешканців Києва й області. До того ж під ЦВК прибули, передусім, люди, що представляють саме проблемні з точки зору встановлення істини округи.
Окрім столичної області, це представники Миколаївщини, Черкащини та Вінниччини. Влада занервувала, про що свідчить, зокрема, п’ятитисячний наряд міліції, який було стягнуто на площу перед ЦВК 5 листопада.
Увечері взагалі мало не дійшло до серйозних сутичок. Своїм завданням «Беркут» визначив узяти мітингувальників у кільце. Не для того, щоб вигнати, а для того, щоб не дати приєднатися до них іншим активістам, котрі після роботи мали намір узяти участь у масових заходах, заздалегідь заборонених судом.
До речі, повідомлення про те, що мітинг заборонено, ніби мантра, звучало з міліцейських динаміків цілісінький день. Заглушали його лише палкі промови опозиційних лідерів та ведучих. А фразу про те, що «в разі невиконання судового рішення, міліція ЗМУШЕНА БУДЕ реагувати», взагалі можна було сприймати вельми двояко. Саме тому, коли «Беркут» приблизно о 18-й годині 5 листопада почав оточувати мітингувальників, здалося, що це і є початок «зачистки».
П’ять з тринадцяти?
Власне, саме ці події й були тлом, на якому новітні лідери опозиції проводили переговори з керівництвом Центрвиборчкому. Лейтмотивом переговорів стала вимога до ЦВК забрати в окружних комісій протоколи тринадцяти згаданих проблемних округів та самій установити результати. Або, в крайньому разі, провести перевибори.
Згодом головні українські «рахівники» ухвалили саме таке рішення — там, де результат установити неможливо, слід проводити перевибори. Навряд чи одностайне голосування з цього приводу робилося без відповідного благословення з президентської Адміністрації. До того ж дати можливість позмагатися кандидатам удруге вирішили не на 13 округах, а лише на п’яти. На них варто поглянути трішечки уважніше.
По-перше, це чи не найпроблемніший округ номер 132, що в Первомайську на Миколаївщині. Тут перемагав представник «Батьківщини» Аркадій Корнацький, про що ще минулого тижня свідчив сайт Центрвиборчкому після обробки 100 відсотків протоколів. Але вже після цього дані на сайті ЦВК різко змінилися, і перемогу несподівано приписали його провладному конкуренту Віталію Травянку.
Голосів, поданих за Корнацького, залишилося стільки ж, як і було, — 39,66 відсотка. Натомість до результату Травянка (34,69%) чомусь додалася «благодійність» від низки менш рейтингових кандидатів. Після чого протеже ПР отримав «результат» 39,97%, залишивши Корнацького позаду.
Вочевидь, влада сподівалася, що на Миколаївщині, де позиція ПР уже вісім років залишається доволі сильною, народ «проковтне» подібне нахабство. Та не так сталося, як гадалося! Первомайці й мешканці сусідніх населених пунктів масово вийшли на захист свого волевиявлення. А далі події розгорталися, ніби у справжньому бойовику. Минулої п’ятниці протоколи з ОВК були вилучені «Беркутом» і відправлені до суду. Після цього, за твердженням опозиції, вони були сфальсифіковані. І саме ці «підкориговані» дані були передані до ЦВК.
На яких підставах до підрахунку голосів було залучено представників «Беркуту» — незрозуміло. До всього події не обійшлися без побиття людей. Цинізм ситуації ще й у тому, що нині правоохоронці погрожують кримінальними справами саме проти тих громадян, котрі намагалися запобігти винесенню коробок з бюлетенями. Зокрема, «під роздачу» потрапив народний депутат Геннадій Москаль, котрий був одним із активістів під час тримання «первомайської оборони».
Другим округом, де ЦВК пропонує влаштувати перевибори, може стати № 94, що на Київщині. Тут за перемогу змагалися «регіоналка» Тетяна Засуха і Віктор Романюк від об’єднаної опозиції. Ставлениця влади отримала «перемогу» лише після того, як суд скасував голосування у 27 дільницях, що становить приблизно 30 тисяч голосів.
Цей судовий інцидент стався минулими вихідними. І черга обурюватися настала мешканцям Обухова, Василькова та інших містечок Київщини, що входять до 94-го округу. Річ у тім, що Віктор Романюк переміг Тетяну Засуху з доволі солідним відривом — майже десять тисяч голосів. Однак після такого, з дозволу сказати, рішення «служителів Феміди» навіть цього виявилося недостатньо. Фактично чверті громадян, що голосували на цьому окрузі, було елементарно сказано, що вони — порожнє місце.
«Якщо раніше голоси на дільницях кралися, то в цьому окрузі здійснили злочинний розбій, а тепер цей розбій пропонують освятити ЦВК. Ми не повинні навіть торкатися пальцем до цього непотребу, який нам принесли. Якщо держава прийме ці протоколи, то цієї держави не існує», — доволі емоційно прокоментувала ситуацію заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна.
Також на перевибори було вирішено відправити 197-й округ (Канів, Черкаська область), де Богдан Губський нібито переміг опозиціонера Леоніда Даценка. Тут «детективу» було не менше. Ще станом на ранок понеділка в окрузі № 197 було пораховано 88,35% протоколів. І вигравав кандидат від «Батьківщини» Леонід Даценко (32,96%). Його суперник Богдан Губський набирав 30,76%.
Однак близько 9-ї ранку 5 листопада на сайті ЦВК з’явилися дані про обробку 100% протоколів, за результатами яких Губський отримав 35,65% голосів і перемогу. Водночас народний депутат Андрій Парубій, який перебував у Каневі, заявляв, що на той момент голови низки дільничних комісій все ще не здали уточнених протоколів, хоч на сайті ЦВК вже були дані про обробку 100 відсотків протоколів.
Забігаючи наперед, зауважимо, що остаточного рішення стосовно повторних виборів ще немає. А «чудеса» на цьому окрузі тривають. О 5-й годині ранку 7 листопада голова тутешньої ОВК завітав до приміщення комісії в супроводі «Беркута» і виніс рештки документації. Що саме виносилося і якою тепер буде доля цього скандального округу, наразі невідомо.
Можливо, піде на перевибори і 194-й округ (Черкащина), де представник об’єднаної опозиції Микола Булатецький виграв у Валентини Жуковської з відривом 12 тисяч голосів. Тут непорозуміння полягали ось у чому. Коли підсумки підбили і потрібно було підписати остаточний протокол, голова комісії Ольга Козько викликала для себе швидку і намагалася виїхати до лікарні разом із печаткою.
Спочатку ЦВК не бачила підстав проводити в цьому окрузі перевибори. Однак 5 листопада, під час визначення округів, де можливі перевибори, «під шумок» було включено і 194-й округ. Тепер Валентина Жуковська отримає ще один шанс поборотися за потрапляння до парламенту.
Нарешті замикає скандальну п’ятірку 223-й округ, що в місті Києві. Тут за перемогу досі (!) змагаються провладний самовисуванець Віктор Пилипишин і представник «Свободи» Юрій Левченко. Як уже жартують деякі колеги-журналісти, «сторони» раніше помруть, ніж перерахують результати. Хоч що намагалася робити ЦВК для нормалізації процесу, а добитися конструктивності не вдалося. Причому якісь перерахунки тривали навіть на момент написання цього тексту. Повторимо: остаточного рішення про перевибори досі немає і невідомо, коли з’явиться.
Коли вибори?
Це питання також нині стало мало не ключовим, бо гра у перевибори почала нагадувати такі собі політичні «піддавки». Центрвиборчком киває на Верховну Раду, а Верховна Рада — на Центрвиборчком. Більш-менш логічне пояснення спромігся дати лише заступник голови ЦВК Андрій Магера. За його словами, повторні вибори на п’яти проблемних округах можуть відбутися не раніше березня.
«Верховна Рада сьомого скликання ще повинна обрати керівництво, сформувати комітети і тільки тоді перейти до законотворчості. Тому дострокові вибори можуть бути не раніше березня», — заявив Андрій Магера.
Річ у тім, що чинний парламент у вівторок ухвалив дуже сумнівну постанову, якою рекомендував саме Центрвиборчкому призначити повторні вибори. Хоча, відповідно до законодавства, робити це мають народні депутати. І коли в Україні існували мажоритарні округи, ВР не раз і не двічі ухвалювала відповідні постанови.
Найбільше їх було під час каденції парламенту другого скликання. Норми тодішнього закону не давали можливості сформувати стовідсотково заповнений парламент усі чотири роки — від 1994-го до 1998-го. Законотворило тоді в Україні максимум 417 депутатів з 450. А повторні вибори все відбувалися й відбувалися...
Вочевидь, виходячи саме з такої дивної поведінки нинішніх народних депутатів, Андрій Магера висловив сумнів щодо того, чи доцільно ще раз звертатися з проханням про призначення виборів до чинної Верховної Ради. За його словами, ЦВК ухвалить підсумковий протокол по багатомандатному округу і більшості одномандатних. «Але протоколи по п’яти округах навряд чи хтось із членів ЦВК підпише. Можливо, я помиляюся, але мені здається, всі члени ЦВК розуміють недостовірність цифр по цих округах», — додав Андрій Магера.
Він також послався на ст. 99 Закону про вибори народних депутатів, яка дозволяє членам ЦВК не підписувати протоколи по одномандатних округах.
Показово також, що нині немає чіткої впевненості в тому, що представники опозиції чітко визначилися для себе: чи виступають вони за повторні вибори?
З одного боку, Арсеній Яценюк наполягає на тому, що вибори — краще, ніж псевдоперемоги опонентів. З іншого,— починаючи від вівторка, опозиціонери наголошували на тому, що вони ще боротимуться за долю своїх висуванців у судах.
І тут доречно згадати, що кількість проблемних округів у такому разі може не зменшитися, а тільки зрости. Скажімо, 216-й округ у Києві, де перемогла Ксенія Ляпіна від об’єднаної опозиції, нині саме «шліфується» в судах. Провладний самовисуванець Олександр Супруненко (до речі, чинний нардеп і член фракції Партії регіонів) звернувся до Феміди з вимогою про перерахунок голосів на деяких дільницях. Нині перевага Ляпіної становить близько півтори тисячі голосів. Однак у штабі опозиційної кандидатки занепокоєні тим, що на цьому окрузі буде використана та ж сама технологія, що й у 94-му, де перемогу приписали Тетяні Засусі.
Зрештою, в опозиції потихеньку зріє ще один план боротьби. Якщо влада продовжуватиме так безбожно просувати своїх переможених протеже до парламентських стін, опозиціонери розглядають можливість взагалі не заходити до парламенту. І тим самим домогтися повторних виборів у всій державі.
Утім, ця процедура, що запропонував Анатолій Гриценко, — ще складніша. І, схоже, в самій опозиції точно не знають, як її реалізувати. Та й чи потрібно йти на це, ризикуючи зробити «регіоналів» повними господарями приміщення під куполом?.. У будь-якому разі поствиборне «шоу» триває.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»