ЯК ПРИБОРКАТИ ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО?
Одинадцять років тому в нашій державі ухвалено Закон «Про попередження насильства в сім'ї», однак нові часи пропонують нові виклики. Спектр заходів у цій царині могла б розширити ратифікація Конвенції про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством.
Жертвами стають... чоловіки
Протягом останніх двох років до міліції і соціальних служб стало звертатися більше чоловіків, які потерпають від сімейного насильства, найчастіше з боку дружин. Так, у Харківській області за дев'ять місяців надійшло чотири тисячі таких заяв, за весь минулий рік — майже шість тисяч. Ще п'ять років тому на п'ять-шість тисяч таких звернень припадало дві-три скарги від чоловіків, повідомляє Жіночий консорціум.
Не краща ситуація і в інших містах. Наприклад, в Артемівську на Донеччині 65-річний чоловік звернувся до травмпункту з гематомами та забоями на обличчі. Лікареві він розповів, що це — сліди від емальованого ковша, яким його била дружина. А сварка молодої сім'ї мала трагічніші наслідки: захищаючись від побоїв, жінка схопилася за кухонний ніж, і чоловік потрапив до хірургічного відділення.
Градус домашньої агресії настільки високий, що через неї не хочуть повертатися в Україну ті, кого прийнято називати жертвами міжнародної торгівлі людьми. Як розповідає представниця Міжнародної організації з міграції Оксана Горбунова, дівчата, а особливо жінки, які потерпіли від сексуальної експлуатації в далеких краях, коментують це так: не хочу повертатися на Батьківщину, бо в сім'ї на мене чекає ще гірша ситуація. Тож боротьба з усіма формами насильства в родині набирає актуальності.
Важливий крок у цьому напрямку наша держава зробила 2001 року — тоді було ухвалено Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». Однак із часом змінюються обставини, потрібен прогрес і в цій сфері. Уніфіковані заходи з протидії названому злу запропонувала Рада Європи, наголошує голова підкомітету парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Олена Бондаренко. Після кількох років праці фахівці Тимчасового комітету РЄ підготували Конвенцію про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством.
Цей міжнародний документ ухвалено 2011-го. Наша держава наразі лише підписала його, але не ратифікувала, а без цього не може запрацювати механізм міжнародного контролю. Ратифікація також послужила б стимулом для виконавчої влади ефективніше вживати потрібних заходів у цій царині, йшлося під час засідання «круглого столу» згаданого комітету Верховної Ради.
Конвенція розширює коло потерпілих, у тому числі чоловіків, адже в ній ідеться також про домашнє насильство. До речі, в Мінсоцполітики, не чекаючи ратифікації цього документа, розробили законопроект, згідно з яким до переліку жертв пропонують включити подружжя і колишнє подружжя, дітей, братів, усиновителів, осіб, які проживають спільно, але не перебувають у шлюбі між собою, а також осіб, що перебувають під опікою чи піклуванням, родичів прямої або непрямої лінії споріднення, якщо вони проживають спільно, тому що часто від домашнього насильства страждають непрямі рідні. Хоч європейська практика свідчить, що у 80% випадків жертвами стають жінки.
Для кривдника — виселення і виправні роботи
Згадана конвенція спонукатиме до радикальних кроків, адже зазвичай в Україні з родини вилучають жертву, їй (часто разом із дітьми) доводиться жити в не найкращих умовах у кризовому центрі. А насильник залишається в родинному гніздечку і почувається переможцем. Тож пропонують, щоб дім полишив саме кривдник, незважаючи на те, що це може бути його власність.
Положення викликало палкі дискусії під час підготовки конвенції. До речі, в деяких країнах Європи така норма вже закріплена законодавчо. Наприклад, у Словаччині домашнього дебошира можуть виселити на два тижні, навіть якщо помешкання належить йому, тобто права власності особи обмежують на якийсь час. Такий захід — покарання за те, що вона вчинила, зазначає працівник Міністерства юстиції Людмила Руда.
Важливою новацією вітчизняного законодавства має стати заміна штрафу для насильника виправними роботами. Оскільки гроші на фінансові санкції йдуть із бюджету родини, від цього страждають жертви насильства. Типова ситуація: жінка мусить заробити копійку, щоб сплатити штраф за свого благовірного, який не тільки розмахує кулаками, а й пиячить, ніде не працює й перебуває на утриманні дружини. Тож зміни до ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка регулює це питання, схвалюють усі причетні до вирішення цієї проблеми.
Моніторинг втілення закону 2001 року висвітлив слабкі місця у сфері боротьби із сімейним насильством. У багатьох містах кризові центри і центри реабілітації жертв не утворено, а ті, що є, працювали неефективно. Державні структури, які займаються цими питаннями на місцевому рівні, слабкі.
Окремо слід сказати про запровадження профілактичних і корекційних програм для осіб, котрі вчинили насильство. Як засвідчила практика, велика проблема — підготовка кваліфікованих фахівців у цій сфері. Корекційні програми, які рекомендовано застосовувати, розроблено громадськими організаціями, а державної програми немає. Додає песимізму те, що 2010 року на такі програми було направлено 2351 особу, а пройшло їх 179. Результат за перший квартал нинішнього року кращий: з 991 домашнього кривдника на корекцію зголосилося 127, однак це теж далеко від бажаного. Причина в тому, що не передбачено жодних заходів, які можна вжити до тих, хто не пройшов корекційну програму. Звичайно, непростим є питання, де і хто має проводити такі заходи. Активність у цій сфері проявляють громадські організації, а центри соціальних служб та інші державні установи не можуть цим похвалитися.
Незважаючи на оптимістичні очікування, не варто сподіватися, що конвенція стане панацеєю, наголошує відомий захисник прав жінок Олена Суслова. Адже навіть 30 років після того, як була ратифікована Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, у судових позовах нею не вдається скористатися повною мірою, хоч її положення співзвучні зі ст. 9 Конституції. Тож важливо, щоб міжнародний документ, про який ідеться, ратифікували не тільки на папері, а й у серцях. Адже він передбачає зміни в освіті — від шкільної до широкого просвітництва. Повагу до прав людини, зокрема жінки, усвідомлення поняття гендерної рівності слід формувати змалечку, а цього можна досягти лише протягом тривалого проміжку часу.
Разом із тим важливо усвідомлювати: на ратифікацію конвенції та відповідні зміни в законодавстві чекають мільйони жертв домашнього насильства, в багатьох випадках ідеться не тільки про захист їхнього здоров'я, а й життя.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ЗМІНИ У КЛОПОТАННІ ПРО ПОМИЛУВАННЯ
- НОВИЙ ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМІСТЬ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ З 1 СІЧНЯ 2013 РОКУ
назад »»»