ЄВРОСОЮЗ ВИМАГАЄ«РОЗРЯДКИ» У КОСОВІ
За посередництва Євросоюзу днями у Брюсселі відбулася перша офіційна зустріч прем'єр-міністра Сербії Івіци Дачіча та голови уряду Косова Хашима Тачі.
На порядку денному переговорів були головним чином гуманітарні проблеми, від вирішення яких безпосередньо залежить повсякденне життя сербів у Косові та албанців у Сербії. Обидва керівники урядів самим фактом початку цих переговорів поставили під удар власні політичні позиції. У Сербії «партію яструбів» у косовському питанні очолює особисто президент країни Томіслав Ніколіч.
Натомість у Косові на непримиренних позиціях залишаються албанські радикали з партії «Самовизначення», які піддають нищівній критиці будь-яке раціональне рішення щодо косовсько-сербських відносин. Водночас сербському соціалісту Івіці Дачічу та колишньому командувачу Армії визволення Косова Хашиму Тачі, щодо якого й досі дійсним є ордер на арешт, виданий дванадцять років тому сербською прокуратурою, по волі-неволі доводиться бути прагматиками. Насамперед тому, що вони несуть персональну відповідальність за ефективну роботу виконавчої влади Белграду і Пріштини, що неможливо без урегулювання принаймні на рівні повсякденних зв'язків двосторонніх відносин.
Не менш потужний тиск на обидві сторони постійно здійснює Європейський Союз. Так відбувається тому, що тисячі біженців із балканських країн щорічно просять притулку в Німеччині та інших відносно благополучних країнах Євросоюзу. Міграційні служби вбачають причини цього у безвізовому режимі та тяжкому економічному становищі балканських народів.
Тому Європейська комісія відкрито погрожує Белграду і Пріштині переглядом існуючих умов співпраці, якщо вони й надалі залишатимуться на позиціях двосторонньої «холодної війни». Сербія, отримавши статус країни — кандидата на вступ до Євросоюзу, водночас погодилася на переговори щодо свого визнання незалежності Косова. Адже більшість політиків країн-членів не приховує, що успішність переговорів про вступ Сербії до Євросоюзу безпосередньо залежить від визнання або невизнання незалежності Косова.
Своєю чергою, для влади Косова Євросоюз залишається головним спонсором державного бюджету, тому вона також не може дозволити собі нехтувати думкою Євросоюзу. Водночас зрозуміло, що попереду у сербських і косовських прагматиків чимало перешкод, які їм доведеться за євросоюзівського посередництва подолати, перш ніж на заміну двосторонньому «холодному миру» прийде «розрядка».
Якщо у Сербії соціологічні опитування фіксують тенденції до збільшення чисельності тих громадян, які готові «обміняти» вступ до Євросоюзу на визнання незалежності Косова, то у Косові достатньо політиків, які наполягають на возз'єднанні Косова з Албанією. Однак на це навряд чи готовий піти Євросоюз.
Зважаючи на «заморожений» стан косовського конфлікту, коли Сербія не здатна військовими засобами повернути собі суверенітет над цієї територією, єдиною раціональною стратегією виглядає саме переговорний процес. Принаймні у першому раунді переговорів сербська делегація знову порушила питання про можливість визнання незалежності Косова, але лише за умови повернення до складу Сербії півночі Косова. Та цей варіант не влаштовує навіть на даному етапі поміркованих косовських політиків, адже на півночі Косова містяться головні поклади корисних копалин та промислового потенціалу.
Отже, не дивно, що перший раунд переговорів лише підтвердив протилежність сербської та албанської позицій щодо Косова. Проте сам факт початку переговорів засвідчив, що Євросоюз має чимало козирних аргументів, аби довести обом сторонам, що вони стоять перед доленосним вибором: або разом виграють, досягаючи компромісу, або залишаються на узбіччі європейських процесів.
також у паперовій версії читайте:
- ЕНЕРГЕТИЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ЗАГОСТРЮЮТЬСЯ
- ІЗРАЇЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ДО ПОЗАЧЕРГОВИХ ВИБОРІВ
- НАДІЯ НА ГРУЗИНСЬКУ МРІЮ
назад »»»