КУДИ НАС ДОВЕДЕ ЦЕЙ ДОВГИЙ ШЛЯХ?..
ФІНАЛЬНА ЧАСТИНА ВИБОРЧОЇ ЕПОПЕЇ ПРИНОСИТЬ НОВІ Й НОВІ СЮРПРИЗИ: СОЦІОЛОГІЧНІ, ПАРТІЙНІ, СТАТИСТИЧНІ І НАВІТЬ НЕ ПОЗБАВЛЕНІ ЕЛЕМЕНТІВ КАПІТУЛЯНСТВА
До парламентських виборів залишається трошки більш як два тижні. Для соціологів — це чудова нагода викинути у світ останню порцію своїх досліджень. Хоча навіть дехто з них визнає: нині соціологічні опитування далеко не завжди демонструють справжню картину симпатій та антипатій громадян.
Перша «п’ятірка» — на вихід!
Утім, навіть за таких умов цими днями Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва оприлюднив результати своїх досліджень, проведених спільно з КМІС. Отже, якби вибори до Верховної Ради відбувалися наприкінці вересня, п’ятивідсотковий рубікон спромоглися б подолати п’ять політичних партій.
Лідерство продовжують утримувати «регіонали». Пропрезидентську партію готові підтримати 23,3 відсотка респондентів. На друге місце несподівано для багатьох вийшов «УДАР» Віталія Кличка. Ця політична сила нині користується популярністю у 16 відсотків опитаних. Об’єднана опозиція, на чолі якої (за відсутності в бюлетенях прізвища Юлії Тимошенко) буде Арсеній Яценюк, посідає третю сходинку — 15,1 відсотка.
До речі, така рокіровка двох опозиційних сил промовиста. Річ у тім, що три роки тому, напередодні президентських виборів, тодішній кандидат Арсеній Яценюк упевнено тримав третю рейтингову позицію. Однак ближче до дня голосування поступився «призовим» місцем Сергієві Тігіпку. Вам це нічого не нагадує?..
Та повернімося до нинішньої кампанії. За Компартію готові віддати свої голоси 10,1% потенційних виборців. Що, до речі, удвічі більше, ніж минулого разу. Це передусім свідчить про те, що «покращення» від «регіоналів» не надто до душі навіть для їхнього перевіреного контингенту. Бо ж не симпатики патріотичних партій нині переметнулися до КПУ.
Нарешті, п’ята партія, котрій соціологи прогнозують потрапляння до Верховної Ради, — це ВО «Свобода». За неї готові віддати свої голоси 5,1 відсотка опитаних. Цікаво, що останнім часом чимало українських політиків і громадських діячів опозиційного спектра наголошує на необхідності проходження до парламенту саме ВО «Свобода». Скажімо, народний депутат Тарас Стецьків навіть закликав Арсенія Яценюка публічно звернутися до виборців, котрі сумніваються: голосувати за «Свободу» чи за «Батьківщину». Стецьків пропонує, щоб Яценюк закликав таких людей підтримати саме партію Олега Тягнибока. Щоправда, реакції на таку ініціативу від Арсенія Петровича поки не надходило.
Дослідження «Демократичних ініціатив» і КМІСу наразі залишають за бортом Верховної Ради таких політичних «важковаговиків», як «Україна — вперед!» Наталії Королевської та «Нашу Україну» Віктора Ющенка. За молоду і амбітну команду готові проголосувати 2,1% респондентів, а за борців за економічний націоналізм — 1,3%. Показово, що упродовж кількох тижнів, а то й місяців інші соцопитування (вельми сумнівного походження) виводили партію Королевської в парламент без проблем — від 6,4 до 6,7 відсотка. Отже, маємо елементарне застосування примітивних зомбувальних технологій?
А от, скажемо так, перевірені часом і не однією виборчою кампанією соціологи з «Демініціатив» і КМІСу зазначають також, що нині суттєво зросла (!!!) кількість тих, хто досі не визначився зі своїм вибором. Це притому, що до свята демократії лишається усе менше часу. Наразі таких в Україні 24 відсотки, а влітку було менш як 20. На думку Ірини Бекешкіної, такий феномен можна пояснити тим, що виборцям уперше (!) було пред’явлено бюлетень в тому вигляді, яким він буде безпосередньо 28 жовтня — 22 партії з усіма першими «п’ятірками». Вочевидь, розгубилися люди, побачивши деякі прізвища...
Усі надії на спостерігачів?
Власне, саме ці соціологічні дані умовно можна вважати відносним прообразом майбутньої парламентської половини (бо ж є ще мажоритарними, про яких трішечки нижче). Навіть за таких розкладів в опозиційного «тріо» набирається більше голосів (36,2%), ніж у «регіоналів» і комуністів, разом узятих (33,4%). Відрив незначний, лише трішки більший за статистичну похибку, та все ж...
Опозиційним лідерам не зайве було б подбати про якнайширший контроль за процесом волевиявлення і особливо підрахунком голосів. Зробити це за нинішніх умов непросто. Адже перший, підготовчий, етап виборів, який розпочався влітку і триває досі, опозиція програла. Йдеться про те, що окружні та дільничні виборчі комісії фактично приватизовані владою. Якщо з 18–24 членів ДВК лише двоє–четверо представляють опозицію, зрозуміло, що їм просто намагаються відвести роль статистів.
За таких умов чи не найбільше надій на чесне проведення фінальної стадії виборчої кампанії доводиться покладати на спостерігачів. Саме від їхньої скоординованої роботи, можливо, залежатиме результат.
Наразі експерти вказують на такі найвірогідніші потенційні порушення в процесі голосування і підрахунку голосів. Можливим є неправильне видавання бюлетенів. Скажімо, по кілька штук одній особі або особі, котру не внесено до реєстру.
Річ у тім, що, згідно із законом, у процесі видавання бюлетенів задіяно двоє представників дільничної комісії. Один перевіряє документи виборця та його наявність у списку, другий видає бюлетень. На більшості попередніх виборів ці двоє членів ДВК зазвичай представляли різні політичні сили: один провладну, інший — опозиційну. Цього разу такий розклад унеможливлюється через незначну кількість опозиційних представників у дільничних комісіях.
Отже, щоб не допустити махінацій, спостерігачі від опозиційних партій та громадських організацій мають уважно стежити, як і кому видаватимуть бюлетені.
Другим порушенням, яке здатне суттєво змінити істинну розстановку сил, може стати винесення бюлетенів за межі виборчої дільниці. Такі технології спроможні запустити так звані «каруселі», коли бюлетені з однієї дільниці несподівано потраплять на інші. Отож на спостерігачів буде покладено ще одну важливу місію — слідкувати, щоб бюлетені потрапляли туди, де їм належить бути — у скриньку для голосування.
Цікаво, що цими днями в інтернеті з’явився спеціальний відеоролик, чиє авторство приписують МВС. У ньому попереджається про кримінальну відповідальність за подібні порушення — отримання більш ніж одного бюлетеня та винесення бюлетенів за межі дільниці. Тим, хто вдаватиметься до таких порушень, загрожують позбавленням волі терміном від трьох до п’яти (!) років.
Третій можливий «блок» порушень стосується так званого голосування «на дому». До тих, хто самостійно не може прийти на дільницю, виїздять не менш ніж три представники ДВК, що репрезентують різні політичні партії. Знову-таки через незначну кількість представників опозиції вони навряд чи зуміють охопити всі подібні «вояжі». Вихід — і сюди залучати спостерігачів, котрі мають стежити за правильністю «надомної» процедури.
Найбільше порушень може бути під час підрахунку бюлетенів. Це четвертий потенційний шлях до фальшувань. Як тут не згадати відомий вислів про те, що неважливо, хто і як голосує, значно важливіше, як рахують...
У цьому разі можливими є два види підтасовок: псування бюлетенів або їхня підміна. В тому сенсі, що в купу до партії влади може випадково (чи «випадково»?) потрапити певна кількість бюлетенів, поданих за інших.
Експерти радять спостерігачам уважно стежити, щоб унеможливити подібні випадки. Зокрема, має вестися безперервний облік голосів, поданих за кожну партію та кандидата. Для цього після оголошення кожного бюлетеня за певну партію чи кандидата робити відповідну позначку в блокноті. Причому такі дії мають робити відразу кілька спостерігачів. Якщо після підрахунку бюлетенів виявиться невідповідність кількості бюлетенів із даними безперервного обліку, вимагати перевірки і повторного переліку бюлетенів. І так доти, доки цифри не збігатимуться.
«Білий прапор» від кандидатів
Тепер саме час поглянути на мажоритарні округи. Наразі спливають останні дні, коли ще можна зніматися з перегонів добровільно — до 16 жовтня. Минулого тижня представники об’єднаної опозиції та партії «УДАР» Віталія Кличка заявляли про готовність, звісно ж, в ім’я України припинити конкуренцію бодай в деяких мажоритарних округах.
За найскромнішими підрахунками, нині в державі є до чотирьох десятків округів, де «батьківщинці» та «ударівці» в сумі мають вищий рейтинг, ніж висуванці партії влади. Однак поодинці можуть поступитися конкурентам.
На жаль, поки що прецедентів добровільної відмови на користь дружньої політичної сили не спостерігається. Єдина надія залишається на те, що ці процеси виявляться миттєвими і пройдуть одразу після передвиборчих партійних з’їздів. Скажімо, бютівець Андрій Шевченко днями заявив, що форум об’єднаної опозиції, можливо, пройде 14 жовтня. Тоді ж планується зібрання «свободівців», хоча Олег Тягнибок заявив, що висуванці його політичної сили на користь «УДАРУ» не зніматимуться.
Щодо партії Віталія Кличка, то вона свого з’їзду поки не анонсувала. Тож не зрозуміло, як «ударівці» на ділі демонструватимуть готовність до мажоритарного компромісу з рештою опозиції.
Тим часом кількість претендентів в округах зменшується мало не щодня. Станом на вечір 9 жовтня ЦВК офіційно зняла з реєстрації 190 кандидатів. Після чого мажоритарних висуванців залишилося менш як три тисячі — 2940.
Тут доречно буде провести цікаве порівняння. У 2002 році, коли мажоритарні округи діяли в Україні востаннє, через них депутатами попервах намагалися стати три тисячі 504 претенденти. 420 у процесі кампанії були зняті з реєстрації, а три тисячі 84 достойники протрималися до фінішу кампанії. Тобто наразі мажоритарних кандидатів навіть трішечки менше, ніж десять років тому. І в декого ще є час, щоб зійти з дистанції.
Таким чином, на момент написання цього тексту наймасовіше вивішували «білі прапори» кандидати з Київської області. 44 пошукачі депутатства вийшли з боротьби. Задля справедливості зауважимо, що саме тут і від самого початку була найбільша кількість претендентів на один округ. Безумовний лідер щодо числа кандидатів — округ № 95 із центром в Ірпені. Тут зареєструвалося 48 претендентів, а нині залишилося 45.
Київщині поки що належить рекорд із відмов. Найбільша кількість їх в окрузі № 90 із центром у Білій Церкві — 16.
Охоче знімаються з перегонів на Дніпропетровщині — 57 кандидатів, на Одещині — 20 і на Донеччині — 11. У решті регіонів із боротьби вибуло менше десятка претендентів. А найстійкіші кандидати живуть в Івано-Франківській, Кіровоградській, Рівненській та Херсонській областях. Тут поки що не знявся ніхто.
* * *
Звісно, до 16 жовтня ситуація ще зміниться. Причому про наміри познімати деяких своїх висуванців (не лише у мажоритарних округах) днями заявили не тільки опозиціонери, а й представники ПР. Свій з’їзд вони запланували на 13-те число.
І насамкінець: цікаво, якими міркуваннями керувалися ті, хто спершу увійшов до кандидатської «річки», а тепер, ледь «замочивши в ній ноги», мерщій втікає на берег? Простим олімпійським принципом: головне не перемога, а участь? Чи усе-таки кандидатство дозволяє щось виторгувати? Звісно ж, як завжди, з вірою та любов’ю до рідної держави...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- У ДЕНЬ ВИБОРІВ УКРАЇНА ПЕРЕЙДЕ НА ЗИМОВИЙ ЧАС
назад »»»