«КУЛЬГАВА КАЧКА» В ПЕРЕДВИБОРЧІЙ ЛИХОМАНЦІ
Напередодні парламентських виборів Верховна Рада України все більше нагадує таку собі колективну «кульгаву качку» (нагадаємо, саме так у Сполучених Штатах Америки називають президента держави, котрий ось-ось має піти у відставку). Мало того, що депутати самі ухвалили рішення про те, що замість повноцінних пленарних тижнів працюватимуть лише упродовж двох вівторків — 2 та 16 жовтня, так ще й окремі обранці саме тепер ініціюють найрізноманітніші метаморфози з майбутнім законодавчим органом. Утім, про все — по-порядку.
Невмирущий «наклеп»?
Минулий вівторок уже став знаковим днем вітчизняної законотворчості. По-перше, тому, що обранці від самого ранку знову повернулися до нашумілого законопроекту «регіонала» Віталія Журавського про кримінальну відповідальність за наклеп. Нагадаємо, що цей «шедевр законодавчої думки» викликав чимало протестів, зокрема з боку журналістів, оскільки, по суті, узаконював у державі репресії проти свободи слова. Бо ж за нинішнього «незалежного» судочинства в наклепі можна звинуватити будь-яку неугодну владі людину.
Документ нібито було скасовано, хоча процедура цього самого скасування виглядала дещо дивною. У свою чергу, це дало підстави окремим народним обранцям твердити, що до цього документа парламент ще може повернутися. Навіть попри те, що позавчора під вечір спікер Володимир Литвин заявив, що дав доручення вилучити проект Журавського із законодавчої бази.
Отже, перед винесенням на голосування питання про скасування попереднього рішення щодо згаданого законопроекту, спікер, чи то випадково, чи то через запрограмовані наперед дії, не вказав номера документа, який депутати мають підтримати натисканням кнопок.
На цьому, зокрема, наголошує перший заступник голови Комітету ВР з питань регламенту Сергій Сас. Він продемонстрував стенограму ранкового засідання, де спікер ставить на голосування пропозицію про скасування рішення Верховної Ради про ухвалення у першому читанні проекту внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини.
Однак, за словами Саса, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Регламенту Верховної Ради, за наслідками розгляду законопроекту у першому читанні парламент може приймати рішення про ухвалення документа за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання.
А відповідно до ст. 91 Регламенту, суб'єкт права законодавчої ініціативи вносить проект постанови, в якій рекомендує ухвалити те чи інше рішення Верховній Раді. Таким чином, за словами Саса, Верховна Рада скасувала рішення про ухвалення законопроекту в першому читанні, але не відмінено постанову та пункт про доручення головному комітету підготувати законопроект до другого читання.
Можливо, нині, після настільки масових заходів проти ухвалення цього закону, депутати до нього й не повертатимуться. Але ніщо не завадить тому-таки Журавському (в разі обрання) створити подібний проект уже після виборів, у наступному скликанні.
До того ж подібні маніпуляції з регламентними нормами дозволяють припустити ще й другий можливий сценарій. У будь-який момент, так би мовити, «з голосу», ті ж самі депутати можуть вирішити, що вони дійсно нічого не скасовували. Підставою може стати згадана вище невеличка помилка Литвина. І отримаємо такий логічний ланцюжок: процедура — порушена, скасування — не дійсне, законопроект Журавського має право на існування.
До речі, за схожою процедурою Конституційний Суд позаторік скасовував в Україні політреформу-2004. Тоді судді також виявили порушення процедури при голосуванні. А якщо подібним чином топталися по Основному закону держави, то що може зупинити якусь там криміналізацію наклепу?
Земле моя, всеплодющая мати...
Якщо «напівскасування» закону про наклеп відбувалося на початку роботи ВР — зранку, то інше важливе питання — земельне — «дозріло» надвечір. Відповідно до внесених змін у Земельний кодекс, «юридичні особи, засновані за законодавством іншим, ніж законодавство України, можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення».
Якщо до цього додати, що того ж дня депутати відмовилися продовжувати до 2014-го року мораторій на продаж сільгоспземель, то стане очевидно: перед відходом у небуття нинішній парламент таки дістався до чи не найбільшої святині нашої держави.
Зрештою, у нас уже є непоодинокі випадки, коли сільгоспземлі правдами й неправдами перетворювалися на землі несільськогосподарського призначення. А відтак наразі невідомо: чи надійно українські чорноземи захищені від можливості її купівлі іноземцями?
Згідно з ухваленими змінами до Земельного кодексу, іноземці зможуть купувати землю «у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності відповідно до законодавства України». Крім того, вони зможуть купувати землю «за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна».
Показово, що на момент цього голосування опозиціонерів традиційно «під куполом» не було. Отож завадити «благословенню» землі на продаж було нікому. Комуністи, звісно, проголосували проти, але це жодним чином не змінило ситуації.
Чим менше, тим краще?
Впадає у вічі й те, що саме тепер, напередодні парламентських виборів, звучать доволі-таки несподівані пропозиції стосовно майбутнього Верховної Ради. Скажімо, Голова ВР Володимир Литвин висловився за зменшення депутатської чисельності. Щоправда, його ініціатива не носить миттєвого характеру — спікер вважає за потрібне застовпити зменшення кількості народних обранців при підготовці тексту нової Конституції.
«Я думаю, при внесенні змін до Конституції і в процесі прийняття нової її редакції, потрібно було б подивитися питання скорочення депутатського корпусу. Як мінімум, записати формулу, що чисельність депутатського корпусу визначається чисельністю населення»,— додав Литвин.
При цьому він зазначив, що оскільки за роки незалежності чисельність населення України скоротилася, то пропорційно мала б скоротитися й чисельність парламентарів.
Ще радикальнішу пропозицію вніс лідер Компартії Петро Симоненко. Він виступає проти роботи Верховної Ради на постійній основі. Треба так розуміти, що компартійні гасла про «вернем страну народу» розповсюджуються на всі атрибути колишнього СРСР. Саме за часів існування імперії парламент не працював на постійній основі.
Нині ж Симоненко пропонує обмежити депутатську роботу... чотирма тижнями на рік. «Якщо в нас буде міцна більшість, якою керуватимуть комуністи, то ми скасуємо професійну складову Верховної Ради,— заявив компартійний лідер.— Депутати працюватимуть за своїми спеціальностями і там зароблятимуть гроші, і тільки чотири тижні на рік приїжджатимуть на засідання Ради».
Єдине, що радує: стійкої більшості в комуністів у наступному скликанні ВР поки не намічається... А взагалі, спостерігаючи за такими заявами, та й за роботою (чи «роботою»?) парламенту, мимоволі думається: швидше б уже 28 жовтня! А то хтозна, які ще ідеї завітають до голів сильних світу сього в передвиборчій лихоманці...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»