ЕЛЕКТРОННЕ ДОСЬЄ
НА КОЖНОГО
В Україні пропонують запровадити гігантську інформаційну систему, куди стікатимуться дані про всіх громадян, і тотальну біометризацію багатьох документів, які посвідчують особу. Чиниться це з добрими намірами поліпшення соціально-економічних умов і виконання міжнародних зобов’язань щодо боротьби з тероризмом та організованою міжнародною злочинністю.
Чипізація від народження
Нагадаємо: Верховна Рада, попри застереження деяких представників юридичної спільноти та правозахисників, ухвалила в першому читанні законопроект «Про Єдиний державний демографічний реєстр». У ньому задекларовано амбітні цілі. Зокрема, створення умов для сталого демографічного і соціально-економічного розвитку держави.
Однак перше, що впадає в око,— невідповідність назви законопроекту його суті. Такий вердикт виніс, зокрема, завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи доктор економічних наук Олександр Гладун. Про що й сказав у вічі авторові законопроекту Василю Грицаку під час засідання за «круглим столом». Деякі гострослови навіть провели аналогію із серією оповідань американського письменника О’Генрі «Королі і капуста». Мовляв, у цій книзі є все, а чого немає точно, так це королів і капусти.
Олександр Гладун не помітив у згаданому законопроекті бодай натяку на демографію і зауважив: складається враження, що реєстр створюють лише для того, аби контролювати випуск документів. Таке твердження міститься й в офіційному висновку Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради.
У законопроекті запропоновано вносити до реєстру, а відтак і до понад десяти документів, які посвідчують особу, надвеликий обсяг інформації. Крім звичних прізвища, імені, дати та місця народження, статі, громадянства, належить включати дані про батьків або усиновлювачів, оцифровані підпис та фото (навіть немовлят), реквізити всіх будь-коли виданих документів. Тож відомий юрист Сергій Боярчуков назвав реєстр гігантським електронним досьє на всіх громадян нашої держави.
Згадану інформацію (її перелік неповний, в проекті йдеться про додаткову змінну інформацію) буде внесено в безконтактний електронний носій — чип.
Паспорт громадянина України виготовлятимуть у вигляді пластикової картки. Видаватимуть його з народження, а міняти документ належить кожні десять років незалежно від віку власника. При цьому всіх дивує, що автор проекту стверджує, нібито його запровадження не потребує додаткових фінансових витрат. На тому, що витрат не уникнути, і до того ж великих, наголошують всі, хто бодай побіжно ознайомився з текстом законопроекту.
Так, Головне науково-експертне управління в своєму висновку застерігає: виготовлення документів із безконтактним електронним носієм інформації має сенс за умови, що будуть повсюдно запроваджені пристрої для її зчитування. А це неминуче пов’язано зі значними коштами та потребує часу. Крім того, збільшиться вартість виготовлення документів.
У нашій країні вже функціонує Державна інформаційна система реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (ДІС). Навіщо створювати новий реєстр, який дублюватиме ДІС і використовуватиме накопичену в ньому інформацію?
Автор законопроекту наголошує: його розроблено для виконання зобов’язань нашої держави перед Євросоюзом на шляху до членства в цій структурі. У цьому контексті слід зазначити таке: наша країна має запровадити документи для виїзду за кордон, які містять електронний носій біометричної інформації про особу. Навіщо ж імплантувати такий чип у документи, які не використовують для виїзду за кордон, наприклад, внутрішній паспорт, посвідчення водія?
Правозахисник Артем Котлярчук продемонстрував абсурдність цього положення згаданого нормативно-правового документа. Його знайома, начальник відділу кадрів невеликого підприємства, за все своє життя ні разу не виїжджала за межі Фастова, не кажучи про закордонні вояжі. Для чого їй витрачатися на той чип?
А фахівців Головного науково-експертного управління дивує, навіщо в паспортах уміщувати оцифровані зображення обличчя немовлят і дітей принаймні віком до шести років? Їх також непокоїть те, що частина приписів проекту не узгоджується з положеннями Закону України «Про захист персональних даних». Зважаючи на ці та інші «принади» документа, вони рекомендували відправити його на повторне перше читання.
Підміна понять
Олександр Гладун назвав проект дуже «сирим» і наголосив, що той потребує значного доопрацювання. Перед тим, як створювати демографічний реєстр, слід підготувати бодай його загальну концепцію. Однак автор проекту пішов іншим шляхом і свідомо допустив підміну понять. Будь-яких демографічних завдань, попри декларації, в цьому документі годі й шукати.
Виглядає так, що пропонують створити гігантську систему, такого собі «монстра», який контролюватиме всі процеси, до котрого має стікатися вся інформація про населення. Однак кожне відомство вже має свій реєстр для використання в повсякденній діяльності. Якщо з кожного питання звертатися до Єдиного реєстру, то лише протягом доби таких запитів може бути кілька мільйонів. Тож на відповідь доведеться чекати не хвилини, як твердить автор проекту, а дні чи навіть тижні, адже гігантські системи працюють довго й погано. Чи варто сподіватися, що створення реєстру прискорить процедуру видачі документів, як намагається запевнити його «хрещений батько»?
Можуть також не виправдатися сподівання на те, що реєстр вирішить проблему із запобігання фальсифікації документів. Як зазначив Олександр Гладун, вона часто відбувається на етапів їх видачі, тож виявити таке порушення складно. Він навів класичний приклад: люди за хабарі отримували фіктивні посвідчення чорнобильців, а з ними підвищені пенсії та пільги.
Правозахисники вказують на те, що в проекті застосовано «радянський підхід», згідно з яким збережено два документи: паспорт громадянина України та паспорт для виїзду за кордон. Хоча можна було б зробити так, як це ведеться в світі: мати єдиний документ — посвідчення особи. Ще один відгомін минулого — паспортні документи видаватиме центральний орган виконавчої влади (ймовірно, Державна міграційна служба). Як відомо, у більшості демократичних країн такими повноваженнями наділено муніципалітети.
Сумніви також викликає твердження, що створення реєстру дасть можливість відстежувати потребу в професіях, адже в документах немає навіть такої графи, як професія.
Експерти Інституту демографії підтримують ідею створення демографічного реєстру, незважаючи на те, що він функціонує в небагатьох країнах світу, переважно скандинавських, де кількість населення невелика. Проте підходити до цього слід виважено. Стосовно переліку документів, що посвідчують особу, та інформації, яка повинна їх наповнювати, народні обранці мають визначатися під час другого читання.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ВР УРІЗАЛА ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРІВ
назад »»»