КОСОВО — НЕЗАЛЕЖНЕ
Десятого вересня завершила свою діяльність Міжнародна цивільна адміністрація (МЦА) та Міжнародний цивільний представник (МЦП), що означає формальне закінчення періоду «контрольованої незалежності» Косова. Проте міжнародна спільнота володітиме інструментами впливу на тамтешню владу. У Косові залишаться місії ЄС і НАТО — цивільна EULEX і військова KFOR, які гарантують проведення реформ і внутрішню безпеку.
Успішне проведення реформ у Косові залежатиме від рішучості й активності Євросоюзу, який має контролювати цей процес, але нині, з огляду на внутрішні проблеми, не в змозі сформулювати цілісну стратегію щодо молодої держави. Зміна характеру міжнародної присутності у Косові не розширить міжнародного визнання. Незалежність Косова не визнає (крім Сербії) ще п'ять членів ЄС ( у тому числі чотири члени НАТО), Росія і Китай. Гарячою проблемою залишаються невнормовані відносини з Сербією і відсутність контролю над частиною території, де живе сербська меншість, і туманні перспективи економічного розвитку країни.
МЦА і МЦП були підпорядковані Міжнародній адміністративній групі (МАГ), створеній державами, які визнали незалежність Косова (у тому числі США, Туреччина і 20 країн ЄС). Головним завданням МАГу був нагляд за реалізацією косовською владою положень «Комплексної пропозиції врегулювання статусу Косова», підготовленої фінським дипломатом Мартті Ахтісаарі (так званий «план Ахтісаарі») та координація дій міжнародної спільноти у Косові.
МЦП мав право відкликати чиновників і призупиняти рішення влади, які не відповідають демократичним принципам та положенням плану; призначати своїх представників до таких інституцій, як конституційний суд, судова рада Косова, Верховний суд, правління приватизаційної агенції та Генерального аудитора.
На думку членів МАГ, від червня нинішнього року Косове виконує всі умови, необхідні для завершення процесу нагляду: ухвалено конституцію та закони, які регулюють інституційну систему держави відповідно до засад плану. Ухвалено закони, які гарантують автономію і права національних меншин (у тому числі десять місць у 120-особовому парламенті); у рамках процесу децентралізації передано значні повноваження органам самоврядування. Невирішені проблеми, що виходять за межі повноважень косовської влади, залежать від доброї волі третьої сторони (найчастіше — Сербії), або вимагають довгострокових дій.
Попри формальне завершення нагляду, у країні залишаються обидві міжнародні місії — від ЄС EULEX і натовська KFOR, які забезпечують формування основ правової держави і внутрішню безпеку. На території Косова продовжує перебувати місія ООН, яка діє на підставі резолюції РБ ООН.
Закриття МАГ — означає зменшення формального впливу на ситуацію у Косові Сполучених Штатів і Туреччини — головних прихильників незалежності Косова і остаточний перехід відповідальності за цю державу до ЄС, який контролює місію EULEX і чиї члени (наприклад, Німеччина) найбільше впливають на діяльність місії KFOR.
Щоправда, можна сподіватися, що частково повноваження МЦП з нагляду за дотриманням засад «плану Ахтісаарі» перейдуть до посольства США, яке завдяки неформальним зв'язкам продовжуватиме впливати на політику косовського уряду. Проте політичну відповідальність за подальший процес будівництва держави нестиме ЄС.
Члени ЄС, завдяки EULEX, KFOR і щорічним доповідям про реалізацію демократичних реформ, володіють інструментами тиску на косовську владу. Але обсяг впливу ЄС залежатиме від формулювання ним реальної пропозиції інтеграції для Косова.
Адже існує ризик, що обтяжений економічною кризою, ЄС приділятиме незначну увагу більш-менш стабільному нині Косовому, і не використовуватиме доступних йому інструментів для цілеспрямованого формування закордонної й внутрішньої політики Косова. Така ситуація може загальмувати процес реформ, а у подальшій перспективі призвести до дестабілізації всього регіону.
Одним із головних викликів перед Косовим є нормалізація відносин із Сербією, яка не визнає його незалежності й цілеспрямовано ускладнює функціонування держави (невизнання документів, перешкоди у транспортуванні товарів і осіб, блокування членства в регіональних організаціях). Наслідком складних відносин із Сербією став брак контролю Приштини за територіями на півночі країни, де живе сербська меншість, підтримувана Белградом.
Шанси на порозуміння з Сербією, здається, зменшуються через прихід до влади у Белграді у серпні нинішнього року нової коаліції. Новий сербський уряд усе частіше акцентує потребу в заміні розмов навколо технічних проблем, які мають забезпечити ефективне функціонування обох держав, що взаємно не визнають одна одну, на політичний діалог.
Це може означати поновлений розгляд таких питань, як визначення кордону, права сербської меншини чи навіть сама незалежність Косова. Політика Белграда зустрічається з усе більшим опором косовського суспільства і еліт, які починають сумніватись у дієвості принципів багатоетнічної держави і широких прав, наданих національним меншинам.
На думку косоварів, поступки на користь сербської меншини не дали очікуваних результатів і не змінили ставлення Белграда до молодої держави. Поглиблення цих тенденцій може призвести до міграції населення і навіть повторного вибуху конфлікту між албанцями і сербами.
Другою проблемою для влади у Приштині є невизнання незалежності Косова постійними членами РБ ООН (Китай, Росія) та частиною членів ЄС і НАТО (Іспанія, Румунія, Греція, Словаччина, Кіпр). Це закрило Косовому дорогу до членства у міжнародних організаціях та договірних відносин з ЄС і НАТО. Щоправда, Приштину було прийнято до Міжнародного валютного фонду і Світового банку, але дорога до інших організацій залишається закритою.
Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- «ЧЕРВОНІ» ПРИНЦИ КИТАЮ
назад »»»