СИМВОЛ ВІЧНОСТІ ПІД ЗАГРОЗОЮ
24 ВЕРЕСНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МОРЯ
Три чверті поверхні Земної кулі поглинають океани, моря і водойми, звідки життя прийшло на Землю. Важко переоцінити їхню роль у житті людства.
«Перемагати природу можливо лише за умови підкорення їй»
Чарльз Дарвін
Море — це незмінний герой багатьох творів світової літератури. Промениста його краса відблискує у полотнах Айвазовського, поетичних рядках Гомера і Пушкіна, у мальовничій прозі Олександра Гріна і Валентина Катаєва. Море ніколи не набридає: воно завжди нове, та кожну мить притягує до себе. «...Це вічний рух та кохання,— стверджує Жуль Верн,— це вічне життя». Серед тих, хто оспівував море, чимало славетних імен: Харукі Муракамі й Гарсіа Лорка, Ернест Хемінгуей та Михайло Лермонтов.
Морські та океанські заглибини міцно тримають у своїх схронах чимало таємниць і скарбів — легендарного «Титаніка», іспанських галеонів зі «Срібної армади», що крейсували до Іспанії з берегів Латинської Америки, торпеди й міни Другої світової та численні пам’ятки минулого. Проте головні таємниці зберігає саме ноосфера Землі, її океанічне та морське середовища, які останнім часом завдають чимало проблем людству.
Що залишимо нащадкам
Море — ласкаве й лагідне, та не слід довіряти йому остаточно. Адже водночас воно суворе і жорстоке. І головна провина у тому людства. Саме життєдіяльність людини у технотронну добу, на думку вчених, украй негативно впливає на ноосферу Землі, її морського та океанічного середовища. Якщо суспільство й надалі розвиватиметься за такого темпу й варварського типу природокористування, то спроможність планети підтримувати життя у майбутньому швидко вичерпається.
Вочевидь, теперішній неекологічний спосіб життя є наслідком тривалої еволюції суспільства, вектор розвитку якого міцно був закладений ще за часів сивої давнини у культурі людства, в усіх галузях людської життєдіяльності.
Трагізм сучасної ситуації у тому, що людству бракує часу на заміну нинішньої системи природокористування. Адже планетарна екологічна катастрофа, як вважають вчені, може вибухнути через небагато років...
Ось чому екологічна проблематика актуальна як ніколи. Тому у сучасну добу людство покладає особливі надії на зміну світогляду людини, її психологічну перебудову у напрямі екологізації.
Через те з 1978 року під егідою ООН (за рішенням Міжнародної морської організації) запроваджено Всесвітній день моря, який відзначається щороку останнього тижня вересня. Щоб нагадати міжнародній спільноті, які непоправні збитки морям і океанам завдають забруднення їх нафтою.
Зокрема, за даними ООН, понад 20 мільйонів барелей нафти через аварії щорік виливається в моря і океани. Величезні нафтові плями, що забруднюють сотні гектарів морських площ, спричиняють загибель морських птахів і риби. Ще одним із чинників, що згубно впливає на стан Світового океану, є масштабне виловлювання риби.
Статистика свідчить, що за останнє століття такі види риб, як тунець, тріска, марлін виловлені вже на 90%. Надзвичайну шкоду природі та водному середовищу завдає й глобальне потепління. Рівень води у великих водоймах планети за останні 100 років піднявся на 10–25 см.
Таким чином, «автомобіль цивілізації», керований людством усупереч «правилам дорожнього руху», тобто правилам, установленим природою на Землі, нестримно летить у прірву екологічної катастрофи.
Механізм катастрофи
Моря України — Чорне та Азовське — мають неабияке економічне значення для господарства нашої держави. Географічно це внутрішні моря Середземного моря басейну Атлантичного океану, які омивають береги причорноморських країн — України та Росії, Грузії й Туреччини, Болгарії та Румунії (Азовське — лише для України і Росії).
Промислове значення для обох морів мають передовсім морепродукти, зокрема хамса і кефаль, скумбрія й ставрида, водорості та безхребетні (мідії, креветки та устриці). У Чорному морі розвідано промислові запаси природного газу і нафти. Особливе значення для України мають поклади цих природних ресурсів на шельфі острова Зміїний. Проте для їх видобутку необхідні колосальні кошти та використання новітніх технологій.
Лікувальні властивості грязей чорноморських лиманів; низька солоність морської води, що майже вдвічі нижча, ніж у Світовому океані; теплий, майже субтропічний клімат; мальовничі ландшафти чорноморського узбережжя Криму створюють найкращі умови для відпочинку та курортно-туристичного бізнесу.
Проте останні півсторіччя в Чорному та Азовському морях набуває темпів справжня екологічна криза. Спостерігається масова загибель риб, молюсків і водоростей внаслідок зменшення концентрації кисню, розчиненого у морській воді. Як і для Дніпра, значною проблемою є «цвітіння» морської води у прибережній смузі, зумовлене виносом із річковим стоком добрив з полів. За останні 15 років це явище посилилося більш ніж у 30 разів.
Разом зі зменшенням концентрації кисню у морській воді зростає й кількість сірководню, велика частка якого утворюється з фекальних скидів міст причорноморських країн (щорічно у море їх надходить близько 8 млрд т).
За оцінками вчених, за таких темпів забруднення морської води сірководнем Чорне море через 50–70 років може стати мертвим морем.
Саме ці проблеми Чорного моря — забруднення морських вод, скорочення обсягу рибних ресурсів і втрати біологічних видів, виникнення загрози здоров’ю населення регіону — змусило причорноморські країни об’єднати зусилля та розробити стратегічний план щодо реабілітації Чорного моря. Його суть полягає у проведенні різних досліджень морського середовища та визначенні основних заходів для поліпшення його екології.
Шанс на виживання
Мабуть, уперше ставлення людини до інших живих істот, з погляду моралі, сформулював у своїх творах великий гуманіст Альберт Швейцер. Цілком логічно, зазначав він, що вся мораль суспільства до початку ХХ ст. не розглядала живу природу як об’єкт моральних відносин. Його моральний постулат — «благоговіння перед життям» — є наріжним каменем етики 70-х рр. ХХ ст., коли екологічна криза у світі стала реальністю. Відтоді сформувалися підвалини екологічної етики, яка мала знайти відповіді на актуальні питання суспільного розвитку, спричинені екологічною кризою.
«Чини так, аби наслідки твоєї дії узгоджувалися з неперервністю істинного людського життя на Землі» — так формулює головний принцип своєї етики німецький вчений Ганс Йонас. Його наука виживання ґрунтується на принципі відповідальності перед майбутніми поколіннями. Про це пише у своїй праці «Етногенез та біосфера Землі» видатний російський учений Лев Гумільов: «Не існує закону природи, який би диктував безглузде нищення шедеврів, убивство тварин...»
На жаль, у повсякденному житті панує інший стереотип у поведінці людей. І над моральним вибором людини, цілком свідомими роздумами щодо проблем добра і зла тяжіє та парадигма, яка поширена у суспільстві.
Проте шанс на виживання ще є у людства. Він — у формуванні нового гуманізму. І допоможе у цьому виховання молодого покоління за моральними принципами нової екологічної етики. Тому День моря традиційно проводиться у дитячих садках, школах і бібліотеках у формі конкурсів і фестивалів, що розповідають молоді про безмежну красу моря і таємниці підводного світу, про відповідальність людини за збереження природних багатств для майбутніх поколінь.
...А море завжди живе. Як і в давні часи, присмак моря, його променисті барви притягують до себе. У шумі морського прибою відчуваються ритми природи, ритми Всесвіту...
Володимир СКРИНЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ГЕНЕРАТОР НА КОЛІНІ
- ЯКІ АВТОМОБІЛІ «В МОДІ» У ПТАХІВ?
- ДОМАШНІ ТВАРИНИ У МЕГАПОЛІСІ
- «АВТОТРАМВАЙ»: ДАЙОШ «ЧИСТІ» КІЛОМЕТРИ!
назад »»»