Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2012 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); ПРОБЛЕМА
ВИНАХІД Є. НЕМАЄ ПОПИТУ?
Професійне свято — День винахідника і раціоналізатора — полтавець Валентин Бідношея, власник понад 120 авторських свідоцтв і майже 30 патентів на винаходи, з деякого часу принципово не відзначає.
У відповідь на здивування кандидат технічних наук, досвідчений інженер-практик говорить, що з власного досвіду знає ціну багаторічним пошукам новаторської ідеї, втілити в життя яку в Україні нині складно. У більшості випадків просто неможливо. Навіть коли винахід розв’яже пекучі проблеми, котрі роками болять суспільству.

15 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ВИНАХІДНИКА І РАЦІОНАЛІЗАТОРА
Хто винайшов, той і «крайній»
Як приклад Валентин Бідношея розповідає про долю свого винаходу, який міг би значно полегшити життя інвалідам, котрі приречені роками сидіти у своїх квартирах через те, що в будинку немає ліфта, а самотужки подолати сходи в інвалідному візку їм несила.
Винахід, патент на корисну модель якого Валентин Бідношея отримав, називається «Зовнішній стаціонарний пристрій для підйому і спуску інвалідів та людей похилого віку у висотних будинках». На думку винахідника, пристрій має важливе соціальне значення для стимулювання побутової та фізичної активності інвалідів та літніх людей, котрі за його допомогою без стороннього втручання зможуть самостійно вирішувати свої проблеми й реалізовувати життєві потреби — діставатися місця роботи, виходити на прогулянку, відвідувати магазини, медичні та культурно-освітні заклади, знайомих, що позитивно позначатиметься на їхньому емоційно-психологічному стані.
За підтримкою у практичному втіленні в життя винаходу полтавський «Кулібін» звернувся до голови Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерія Сушкевича. Парламентар, у свою чергу, звернувся до заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Дмитра Ісаєнка з проханням дати доручення розглянути порушене питання.
Відповідь зі столиці не забарилася. Заступник міністра люб’язно повідомив винахідникові: «Згідно з українським класифікатором нормативних документів ДК 04:2008, піднімальні пристрої взагалі та інші піднімальні устаткування... не належать до сфери впливу Мінрегіону України... Пропонуємо звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Після затвердження такого нормативного документа та набрання ним чинності Мінрегіон розгляне питання про доцільність внесення змін до чинної нормативної бази або необхідність розроблення нового нормативного документа національного рівня щодо влаштування такого пристрою у висотних будинках».
Звертатися до чергового міністерства Валентин Бідношея не має наміру, бо передбачає, що одержить схожу відповідь, адже чиновники в нас не привчені мислити самостійно, ухвалювати рішення і нести за них відповідальність.
— Мене вже не дивує байдужість чиновників до плодів технічної думки,— ремствує полтавський винахідник.— В інших країнах до винаходів та їхніх авторів ставляться відповідальніше, там сповна використовують їхні можливості, аби бодай щось поліпшити в державі, полегшити життя її громадянам. У нас багато говорять, приміром, про проблеми інвалідів, але коли виникла можливість реально їм допомогти, все скінчилося відпискою.

Робота «на кошик»
Початок кар’єри винахідника Валентина Бідношея — інженера НДІ «Емальхіммаш» — припав на розквіт «застою», як прийнято тепер характеризувати ті часи. 1968 року він запатентував свій перший винахід — рецептуру емалі для покриття деталей спеціальної дослідної апаратури, використання якої вимагало високого коефіцієнта чистоти та антикорозійної стійкості. Емаль полтавського винахідника майже два десятки років використовували в різних галузях.
— Той винахід був затребуваний промисловістю та дослідними інститутами,— пригадує Валентин Якович.— Адже до справи тоді підходили з державницької позиції, дбали про те, щоб технічна думка працювала на виробничий процес. До того ж раціоналізаторів і винахідників заохочували морально і матеріально, що теж було важливо...
Винахідник визнає, що й нині новаторська думка в Україні не спить. Щороку з’являється чимало цікавих винаходів, у тому числі розроблених у вищих навчальних закладах. Проте далі отримання патенту справа здебільшого не рухається: викладачі не мають можливості їздити по підприємствах і просувати свій винахід. Тому більшість справді корисних для промисловості пропозицій припадає пилом. Добре, коли у винахідника є можливість на практиці реалізувати свою ідею. А якщо ні, то ніхто не підставить плече новаторові, бо в державній політиці реальна турбота про новаторство не проглядає.
— Колись науковці й винахідники ремствували з того, що в СРСР у виробництві використовували не більш як три відсотки винаходів вітчизняних новаторів,— пригадує Валентин Бідношея.— Але нині ця частка взагалі дорівнює сотим долям відсотка, бо переважна більшість корисних винаходів ігнорується.
Чому? Валентин Якович знає відповідь. Найголовніше в тому, що на першому плані тут переважає меркантильний інтерес. Державних підприємств, які б динамічно розвивалися і потребували постійних новацій, у країні майже не лишилося. А приватний бізнес до винаходів не виявляє інтересу, якщо вони не принесуть їм прибутку не менш ніж 120%. Причому одразу після запуску у виробництво. А от на Заході, говорить новатор, винахід зацікавить, якщо він збільшить прибуток підприємства на 5–10 відсотків, бо там працюють на перспективу і капітали накопичують роками, а то й століттями.
Винахід Валентина Бідношея, як він визнає, можна віднести до соціальних проектів. Тобто прибутку від його втілення в життя в чистих грошах держава не отримає. Це якщо до справи підходити суто з меркантильних міркувань. Але ж у нас держава проголошена соціальною, де нібито турбота про людину — на передньому плані.
— А хіба поліпшення життєвої долі десяткам тисяч людей з обмеженими можливостями, які роками не виходять із квартир, не є прерогативою держави? — риторично запитує Валентин Якович.— Чому чиновники відбуваються формальними відписками, «відфутболюючи» винахідника по інстанціях та перекладаючи на автора весь тягар зусиль, пов’язаних із реалізацією нових ідей?

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ з Полтави
також у паперовій версії читайте:
  • ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ УКРАЇНА КОСМІЧНОЮ ДЕРЖАВОЮ?

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».