НАЙВРАЗЛИВІША МІШЕНЬ ГАСТРОНОМІЧНОЇ АТАКИ
Нещодавній футбольний євробум плюс немилосердна серпнева спека зробили свою зловісну справу: серед нашого населення різко збільшилася статистика панкреатичних нападів.
Адже ще раз хочеться нагадати: якщо жертвами цієї підступної недуги з-поміж прекрасного жіноцтва бувають здебільшого прикуті до плити кухарки-смакувальниці, то вже стосовно сильної статі ситуація виглядає, на жаль, куди прозаїчнішою. Той самий горезвісний C2H5OH, що так зухвало колись підкосив високочолих німецьких аріїв, цілком успішно доконує тепер і нашу безхребетну молодь, у тому числі підлітків і навіть дітей. Чи не найвразливішою мішенню його атаки вважається чутлива до сторонніх подразнень підшлункова залоза.
Докладніше про це в розмові із заслуженим лікарем України, професором кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії Національної медичної академії післядипломної освіти Галиною Анохіною.
— Галино Анатоліївно, з чим, на Вашу думку, пов’язане відчутне зростання нинішніх панкреатичних негараздів?
— Передовсім, гадаю, з пивом і частими святковими застіллями. Бо, хоч минулий чемпіонат і визнається вельми успішним, та якихось особливих очок на благо здоров’я нації він (у чому я переконана) точно не додав.
— Проте невже інші спиртні (у тому числі слабоалкогольні) напої не впливають на роботу панкреасу?
— Безперечно, впливають. Адже, з одного боку, алкоголь спричиняє набряк слизової оболонки органів травлення, що призводить до уповільнення виділень панкреатичного соку; а з іншого — він стимулює утворення цього самого соку. Тож мимоволі створюється парадоксальна ситуація, коли ферменти не можуть вийти із протоків, а починають перетравлювати своє ж власне лоно. Цей процес супроводжується нудотою, блюванням, болями і самоотруєнням організму.
Що ж до конкретно слабоалкогольних напоїв, то у великих кількостях вони теж спричиняють шкідливу дію. А пиво, як відомо, за традицією п’ють не чарочками, а півлітровими келихами, а то навіть діжками. Крім того, у науковців накопичено достатньо фактів, що саме пиво (а не, скажімо, вино чи горілку) слід вважати додатковим негативним стимулом щодо ракового переродження тканин підшлункової залози, не кажучи про підвищений ризик ожиріння через значний процентний вміст солоду у цьому напої.
— Проте досить про «злочин», перейдемо до «кари». Як саме людський організм зазвичай реагує на подібну безпардонність у ставленні до власної важливої залози?
— Регулярне споживання алкоголю, в тому числі пива, неодмінно рано чи пізно призводить до хронічного панкреатиту. При цьому загиблі клітини підшлункової залози не вдається відновити, адже їхнє місце займає рубець. Таким чином, у кінцевому результаті можна допитися, як кажуть, «до ручки», коли функціонуюча ділянка цього органу стає настільки мізерною, що через панкреатичну недостатність поодинокі явища нудоти, гіркоти у роті набувають постійного характеру.
Тобто, образно кажучи, шлунок ніби мовчки замикається на засув, унеможливлюючи подальше просування їжі низхідним шляхом. Біль зазвичай приєднується до наявного «букету симптомів» трохи пізніше — коли і цей, здавалося б, останній попереджувальний сигнал буває з фатальною халатністю проігноровано.
— Що ж робити тоді?
— Звісна річ, за появи перших типових симптомів із тривалим оперізувальним болем необхідно лягти у стаціонар, де проведуть відповідне лікування залежно від стану тяжкості пацієнта. При цьому основні харчові речовини вводяться, як правило, за допомогою крапельниць, призначають також препарати, що поліпшують відтік соків у дванадцятипалу кишку.
— Чи можливе лікування панкреатиту в домашніх умовах?
— Так, але тільки коли діагноз захворювання достеменно відомий. Приміром, ви знаєте, що у вас хронічний панкреатит, і тут раптом після застілля вам стало зле. У цьому разі слід негайно відмовитися від будь-якої їжі. Якщо ваш стан буде поступово поліпшуватися, то ви — на правильному шляху. Взагалі відповідна лікарська тактика має тут засновуватися на трьох залізних непорушних принципах: голод + холод + спокій (їх перелічено у порядку значущості).
— Але гастрономічна спокуса не завжди так легко відчеплюється...
— Для ефективнішого подолання харчового інстинкту, скажімо, згодиться звичайна м’ятна жуйка або відволікаючі піші променади на свіжому повітрі. Хоча слід усвідомити, що ні про які льодяники, полівітаміни, грінки чи скоринки не йдеться. Тільки хіба що вода або жовчогінний чай.
— Та все ж серед непосвяченого люду поширена думка, що нібито для голодуючих будь-яка спожита рідина — як додатковий цілющий єлей на стражденну душу.
— Це хибна ідея, здатна на практиці викликати серйозні ускладнення. Пити через силу категорично неприпустимо, позаяк при цьому значно посилюється блювотний рефлекс. Організм виснажується через те, що його тканини «усихають» від невпинної блювоти (професійною лікарською мовою такий стан називається дегідратаційним синдромом). Отож, як на мене, цілком достатньо однієї великої пляшки мінеральної гідрокарбонатної води на добу: «Єсентуки-4», «Свалява», «Поляна квасова», «Лужанська». Причому пити її краще у теплому вигляді, аби зняти спазми. І до того ж невеличкими ковтками.
— Тепер, будь ласка, стосовно другого доданку цієї рекомендованої Вами лікувальної тріади.
— Із цим усе значно простіше: набираєте у пластиковий посуд звичайної води з-під крана, ставите на деякий час у морозилку. Потім у замерзлому вигляді прикладаєте (щоправда, краще не безпосередньо, а через сорочку) до найболючіших точок. Далі знову її охолоджуєте. І так кілька разів поспіль.
— І що тоді?..
— Десь за півтора-два дні після вщухання больових відчуттів дозволяється скуштувати кілька ложок в’язкої розвареної рисової або гречаної каші. Потім даємо хворому протертий овочевий суп, а в подальшому парові фрикадельки із нежирного м’яса, поступово розширюючи прийнятний раціон харчування.
— Тож, вочевидь, недарма і Піфагор, і Гіппократ та Ібн Сіна вважали голод рятівною панацеєю майже від усіх людських недуг...
— Так, і важко з ними не погодитися. Погляньте, зокрема, на подвижницький, гідний наслідування шлях деяких всесвітньо відомих дисидентів: гетьмана Петра Калнишевського, О. Солженіцина, В. Налимова, Л. Лук’яненка, Нельсона Мандели та ін. Адже найбільша частка з них прожила свій довгий вік саме тому, що в ув’язненні тривалий час перебивалася без їжі.
— Поговоримо тепер про можливі клінічні ускладнення від неправильного чи передчасно перерваного лікування.
— Окрім дегідратаційного синдрому (про який я згадувала), хвора підшлункова залоза може спричинити також розлади нервової діяльності, низхідних шляхів травлення та призвести до ерозій і виразок дванадцятипалої кишки. Проте найчастішим і найсуттєвішим ускладненням, на мою думку, слід вважати перехід запального процесу з гострої на хронічну форму з в’ялим перебігом. При цьому пацієнти поступово втрачають вагу (нерідко навіть звичний інтерес до життя), тож за відсутності належної замісної терапії справа деінколи може закінчитися глибокою інвалідністю.
Вважаю, що в подібних випадках доцільно ретельно очистити організм від застарілих накопичених шлаків, включаючи відмерлі тканини, пристіночні холестеринові бляшки, продукти життєдіяльності паразитів тощо. Для цього, приміром, існує розроблена фахівцями столичної установи «Інституту здоров’я нації» спеціальна відновлювальна програма під назвою «гринізація», завдяки якій пошкоджені мембрани та інші клітинні органели набувають ніби своєї другої молодості.
Узагалі хоч глистів у підшлунковій залозі при розтинах не виявляють, але такі поширені інвазії, як лямбліоз, аскаридоз, токсоплазмоз, за статистикою, часто-густо складають сумну компанію панкреатичним розладам. Тобто цих непроханих гостей треба обов’язково позбуватися.
— Грамотно спланована консервативна терапія — річ, без сумніву, корисна; проте іноді, на жаль, навіть вона не в змозі врятувати... Тож до якої тактики в цьому разі вдаються хірурги?
— По-перше, слід узяти до уваги таку суттєву деталь: підшлункова залоза суто анатомічно незручна і важкодоступна для будь-яких сторонніх втручань. Адже, аби дістатися до неї, треба спочатку обережно розсунути життєво важливі органи. Ось чому «під ніж» при подібних діагнозах лягають лише у крайніх випадках. Такими випадками, крім онкопатології, можуть бути: загрозливий для життя розвиток кісти або абсцесу, наявність каменів у панкреатичних протоках, а також гнійне запалення очеревини (перитоніт).
Що стосується суті вашого запитання, то, наскільки мені відомо, особливої популярності набули тут останнім часом засоби малоінвазивної хірургії й, зокрема, локальні кріохірургічні операції, пов’язані з прицільним впливом на ушкоджені ділянки панкреасу за допомогою струменя рідкого азоту.
Інтерв’ю провів Едуард ЩУР
також у паперовій версії читайте:
- ВІТАМІН D СПРИЯЄ ДОВГОЛІТТЮ
- «РЕАБІЛІТОВАНИЙ» МОРФІЙ
- ВІД ЧОГО ТУПІЮТЬ ЛЮДИ
- ЗЕЛЕНИЙ ЧАЙ ЗАХИСТИТЬ ОЧІ
- СТЕРЕЖИСЬ, КАРІЄС!
- ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ У ХІРУРГІЇ
назад »»»