ГОРЕ ВІД ІНТЕЛЕКТУ?
Інформація до роздумів: американська компанія Aspiritech, що займається тестуванням і пошуком помилок у новому програмному забезпеченні,— прибуткове підприємство і замовлень у нього вистачає, а її співробітники непогано заробляють і цілком задоволені життям.
Здавалося б, що тут дивного? Але річ у тім, що близько 80% співробітників цієї компанії — незвичайні люди, які страждають на аутизм у легкій формі, або на синдром Аспергера. У народі про таких зазвичай говорять — «не від миру сього». Незважаючи на своєрідність співробітників, інтелект у них дуже високий, що дозволяє працювати в галузі IT-технологій.
Так уже склалося, що всі нові починання ініціюють ентузіасти, які мають особисту мотивацію. Засновники компанії Моше і Бренда Вітцберги серйозно замислилися над долями людей з особливостями після того, як проблема торкнулася безпосередньо їхньої сім’ї.
Їхнього сина, талановитого програміста, який страждає на синдром Аспергера, черговий раз звільнили з роботи тільки тому, що він не вписувався в стандартну модель поведінки. Нині він — провідний програміст створеного батьками особливого підприємства і успішно справляється із замовленнями найсолідніших фірм США.
Організації, що займаються створенням робочих місць для людей, які мають синдром Аспергера і деякі форми аутизму, існують тепер не лише в США. Наприклад, у Європі працюють дві потужні міжнародні організації Specialisterne і Passwerk.
Люди з подібними особливостями, незважаючи на свої дивацтва, ідеально підходять для роботи з програмним забезпеченням і комп’ютерами взагалі. Люди з синдромом Аспергера мають нормальний або високий інтелект, але відрізняються нестандартними або слаборозвиненими соціальними здібностями. Очевидними їхніми ознаками є егоцентризм, соціальна наївність, надмірна правдивість, невміння «читати між рядків» і надзвичайне хвилювання після зауважень, зроблених незнайомими людьми. А відсутність соціальних навичок нерідко призводить до дефіциту спілкування і самотності.
Зазвичай сфери інтересів цих людей — комп’ютери, математика, астрономія, біологія, історія, запам’ятовування дат, іноді малювання або ліплення. Вони вкрай зосереджені на своїй роботі. Коли людина з синдромом Аспергера займається улюбленою справою, вона нічого не бачить і не чує (у прямому розумінні слова). Водночас вона нерідко байдужа до того, що поза сферою її інтересів.
За спостереженнями фахівців, характерним симптомом особливості цієї категорії людей є також буквальне розуміння сказаного. На «чергове» запитання «як справи?» вони можуть довго і детально розповідати, а після стандартної пропозиції «телефонуй у будь-який час» — без найменшого докору совісті телефонувати серед ночі. Багато людей з синдромом Аспергера зовсім не вміє брехати і абсолютно щирі.
Ці діти часто демонструють «просунуті» для їхнього віку здібності у знанні мови, читанні, математиці, абстрактному мисленні, музиці, іноді геніальні здібності.
Люди з синдромом Аспергера або аутизмом, маючи інтелект вище середнього, завдяки умінню зосередитися на деталях здатні досягати значних успіхів в обраних ними галузях знань. Серед всесвітньо відомих людей з синдромом Аспергера — лауреат Нобелівської премії економіст Вернон Сміт, доктор Темпл Грандін, режисер Стівен Спілберг, конструктор комп’ютерних ігор Сатосі Тадзірі й багато інших. За припущеннями вчених, до таких людей належали також Альберт Ейнштейн, Ісаак Ньютон.
А яка ситуація в Україні? За оцінками фахівців, останніми роками показник захворюваності на аутизм збільшився майже втричі. Проте в нашій країні ця хвороба досі вважається тільки дитячою. Офіційно в Україні немає жодного дорослого аутиста. Після повноліття хворому на аутизм нерідко ставлять діагноз «шизофренія», попри те, що аутизм — розлад переважно неврологічний, а шизофренія — психічний. Зрозуміло, що з таким діагнозом побудувати успішну кар’єру складно.
Аутизм мало вивчений в Україні. Як наслідок, вітчизняні психологи і психіатри частенько не в змозі правильно діагностувати захворювання і призначити адекватне лікування. У більшості випадків аутистам прописують нейролептики — психотропні препарати, призначені головним чином для лікування шизофренії, і навіть галоперидол, офіційно визнаний наркотичною речовиною, що руйнує особистість, і заборонений у багатьох державах світу.
На противагу цьому психіатри провідних країн практично довели переваги дії на аутистів методами соціалізації, замість чисто медикаментозного.
Учені довели, що у багатьох випадках, коли дитину до 6-річного віку, яка страждає на це захворювання, зусиллями психологів, арт-терапевтів, логопедів розвивати, то хвороба не лише не прогресуватиме, а навіть може відступити. В результаті інтенсивних занять діти згодом можуть відвідувати звичайну школу, краще адаптуватися в суспільстві. Але для цього потрібні кошти. У США, наприклад, на навчання одного аутиста витрачають 42,5 тис. дол. на рік. В Україні навчати і адаптувати дітей-аутистів поки що беруться тільки батьки.
За словами керівника Асоціації батьків дітей з аутизмом, матері дитини, що страждає на це захворювання, Євгенії Панічевської, найбільше засмучує байдужість суспільства і лікарів, від яких чекаєш допомоги і на яких сподіваєшся.
«Саме у поліклініці отримуєш перший заряд відторгнення, який не лише психологічно завдає рани, а й здатний убити надію на якусь перспективу. Через те, що твоя дитина не підходить під «лекала», за якими лікують наші педіатри, почуваєшся чомусь винною за себе і свою дитину. Розумію, що усього знати не можна, що в нашій країні — це новий діагноз, але причому тут батьки? Чомусь не медики, а фахівці-педагоги допомагають більше. З їхнього боку відчуваєш значно більше співчуття і підтримки. Хоча вже правильно поставлений діагноз і увага лікаря — шлях до одужання і нормальної реабілітації дитини.
Нині в інтернеті можна прочитати багато корисної літератури. Проте вона переважно англомовна, а хорошої перекладеної літератури обмаль. Та і саме навчання й підвищення кваліфікації фахівця-медика вимагає від нього великих додаткових зусиль і, як виявилося, вкладення власних грошей.
Чекати від лікарів цього ми, як батьки, просто не можемо. Тому наша організація наполягає на тому, щоб держава внесла свою частку в просвітницьку роботу і підготовку лікарів. Як батьки, ми вимагаємо налагодження і розробки державного механізму діагностики дітей, котрі страждають на аутизм. Тим паче, що інструментарій і світовий накопичений досвід у цій справі великий, слід лише творчо впровадити його в нашій країні»,— переконана Євгенія Панічевська.
також у паперовій версії читайте:
- ЗНАХІДКА ДЛЯ АФЕРИСТА
- ФІНАНСОВІ ПІРАМІДИ — ПІД ЗАБОРОНУ
назад »»»