КОЛЕКТОРИ ЩЕ НЕ «В ЗАКОНІ»
Як відомо, «колектор» у перекладі з англійської означає «збирач». У світі збирання боргів із несумлінних позичальників практикується давно. Приміром, у США закон про колекторську діяльність ухвалили 52 роки тому, у багатьох європейських державах він діє майже 30 років.
В Україні колекторські фірми почали активно розвивати свій бізнес у 2006–2007 рр.
Збирати борги, звичайно, треба, але цивілізовано. У нас же колектори можуть телефонувати людям уночі, залякувати їх, посилати листівки з фотографіями дітей за ґратами і навіть паяльники. Після такого «інтелігентного» спілкування зі збирачами боргів можна опинитися в лікарні з нервовим розладом чи серцевим нападом.
У грудні 2008-го було зафіксоване перше самогубство — Олеся Жабкіна наклала на себе руки після «співпраці» з колекторами. Тоді президент В. Ющенко та Генпрокуратура взяли під контроль розслідування цього випадку. Але до цього часу справу про доведення до самогубства не порушено. Колекторські компанії — фінансово забезпечені структури, корупція у нашій країні процвітає, тож боротися з ними дуже складно, пояснюють експерти.
Самі колектори бідкаються, що люди негативно сприймають їхню діяльність, зауважують, що під час кризи 2008 р. зіграли позитивну роль — допомогли запобігти численним банківським банкрутствам. Але не відчувають підтримки держави. Деякі ЗМІ та політики малюють їхні портрети чорними фарбами. І взагалі колектори — не бандити, вони не займаються кримінальною діяльністю. Лише нагадують боржникам про їхні зобов'язання, консультують з юридичних і фінансових питань, роз'яснюють права і обов'язки споживачів фінпослуг. Словом, друзі й порадники позичальників.
Псують репутацію збирачам боргів псевдоколектори, так звані чорні колектори, які не мають права займатися цією діяльністю, працюють за межами етики й законодавства, без відповідних технологій і спеціально підготовлених фахівців. До того ж несумлінні банки віддають перевагу співпраці не з легальними колекторами, а з «чорними», аби швидше вирішити боргові проблеми за допомогою «паяльника». Зазвичай великі банки, фінустанови з іноземним капіталом, які дбають про свою репутацію, співпрацюють з потужними професійними колекторськими фірмами.
Більшість гравців колекторського ринку — за врегульованість правил гри на ньому. Держава, кажуть вони, мала ще при зародженні колекторства взяти його під свій контроль. Цього не сталося. Збирачі боргів ще в 2007-му наполягали на ухваленні закону про колекторську діяльність, який би регламентував її. Закону досі немає. Як і регулятора, який би контролював, ліцензував, моніторив колекторську діяльність і не дозволяв виходити на ринок псевдоколекторам.
Нині колекторський бізнес дозволений в Україні й регулюється Цивільним кодексом (глава 17), Конституцією України (ст. 42), тож є легітимним. А з 1 січня цього року вступили у дію нові КВЕДи (коди видів економічної діяльності), де код 82.91 передбачає «діяльність агентств зі стягування платежів». Тому колекторська діяльність дозволена, та не регламентована. Нема чітко прописаних прав і зобов'язань стягувачів боргів, боржників, контрагентів, із якими співпрацюють колекторські фірми. І банки використовують для співпраці свої положення, які у різних фінустанов різні. Це заважає колекторській роботі.
Пропозиції
Нещодавно народний депутат Ю. Полунєєв подав до Верховної Ради законопроект, яким тимчасово заборонено колекторську діяльність. У висновках Мін'юсту про нього зазначається, що залучення банками колекторських організацій для вимог виконання зобов'язань боржниками за кредитним договором можливе лише за наявності письмового запиту чи письмого дозволу боржника на розкриття банківської таємниці.
За інших умов така діяльність порушує права, що охороняються законом, інтереси громадян і може кваліфікуватися як злочин, передбачений ст.182 Кримінального кодексу. Вона передбачає відповідальність за порушення недоторканності приватного життя. Мін'юст згадує й ст.189, де йдеться про вимагання, ст. 355 — примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань.
Колектори на фінринку мають бути, бо невиконання боржниками своїх зобов'язань і стягнення заборгованості через ухилення від сплати боргу, інших протиправних дій є і може бути предметом господарської діяльності, зауважує Ю. Полунєєв. Проте діяти збирачі боргів мають у правовому полі, не порушуючи прав громадян і не конфліктуючи із законом. Цю думку підтримують і серйозні колекторські компанії.
Учасники Незалежної асоціації банків вважають нардепівський проект необґрунтованим. Його парламент має відхилити і зосередитися на ухваленні закону, який би регулював колекторську діяльність. Банкіри занепокоєні й першими наслідками процесів гуманізації відповідальності позичальників. І вказують на невідповідність штрафних санкцій збиткам, заподіяним недобросовісними позичальниками.
Ю. Полунєєв зазначає, що мета його законопроекту — не заборонити колекторську діяльність взагалі, а стимулювати напрацювання й узгодження з громадськістю законодавства, у якому було б знайдено консенсус, яке б відповідало міжнародним принципам. Щоб на ринку фінпослуг ключовою постаттю був споживач. Коли таке законодавство вдасться напрацювати, краще буде всім — споживачам фінпослуг, колекторам, які не будуть предметом критики; банкам, котрі зможуть ефективніше повертати борги.
Нині робоча група, створена при Мінсоцполітики під керівництвом віце-прем'єра С. Тігіпка, до якої увійшли представники майже всіх профоб'єднань учасників фінринку, банківських, страхових асоціацій, кредитних спілок, фондовиків, Світового банку, розробила Стратегію реформування сфери захисту споживачів фінпослуг. Документ погоджено з усіма регуляторами фінансового ринку — НБУ, Нацкомісією з цінних паперів і фондового ринку, Нацкомісією з фінпослуг, Фондом гарантування вкладів фізосіб.
Згідно зі Стратегією, в Україні має бути реформовано законодавчу і нормативну базу ринку фінпослуг, удосконалено інституціональну інфраструктуру, механізми вирішення спорів; підвищиться рівень прозорості фінринку та фінансової грамотності населення, захист від ризиків, буде розширено доступ до фінпослуг і сформовано мережу фінансової безпеки.
Деякі експерти кажуть, що для регулювання колекторського ринку не треба ухвалювати спеціальний закон. Варто внести поправки і доповнення до чинного законодавства. Інші — «за» спецзакон про діяльність зі стягнення простроченої заборгованості. Є думка про необхідність одночасного ухвалення трьох законів — про споживче кредитування; діяльність зі стягування простроченої заборгованості; банкрутство фізосіб.
У більшості країн є профільні закони, які регулюють діяльність колекторських компаній, зокрема у Бельгії, Норвегії, Греції, США; в Нідерландах він розробляється; у Британії діє низка законодавчих актів; у Росії буде ухвалений. У Швейцарії, Іспанії, Польщі таких законів немає.
Бельгійські колекторські компанії мають обов'язково реєструватися, наглядає за ними міністерство торгівлі; для швейцарських не потрібні ліцензії, вони працюють під контролем саморегулівних організацій, департаменту юстиції та поліції. Ліцензованих англійських колекторів перевіряє управління з добросовісної торгівлі, а норвезьких — відомство з фіннагляду, грецьких — міністерство розвитку. У Нідерландах, Польщі, Росії на колекторському ринку порядком опікуються саморегулівні організації.
Проект
професіоналів
Відповідно до ідей згаданої Стратегії Асоціація учасників колекторського бізнесу розробила проект закону «Про захист прав боржників при здійсненні професійної діяльності зі стягнення грошової заборгованості у позасудовому порядку». У ньому враховано міжнародний досвід, зокрема діяльності Асоціації європейських колекторських агенцій, членом якої є українська асоціація, та Національної асоціації російських колекторських компаній.
Розробники законопроекту відмовилися від термінів «колектор» і «колекторська діяльність». Замінили їх на «професійний стягувач» і «діяльність з професійного стягування боргів». Проект визначає, чим відрізняється профстягувач від інших стягувачів грошової заборгованості, зокрема адвокатів і адвокатських компаній. Основний критерій розмежування — масовість обробки вимог до боржників. Професіонал упродовж року має активно попрацювати з понад 30 тис. боржників.
Профстягувач виступає в ролі кредитора, який придбав право вимоги у третіх осіб, чи діє на підставі договору-доручення в інтересах кредитора. Первинні кредитори, згідно із проектом, не вважаються професійними стягувачами. Аби профстягувач мав право здійснювати свою діяльність, він має значитись у Єдиному реєстрі. Вирішили, що адміністратором реєстру буде Мін'юст, а реєстратором — саморегулівні організації.
Аби стати профстягувачем, компанія мусить мати статутний капітал не менше ніж 10 млн грн. Бо дрібні учасники ринку, на думку розробників законопроекту, є найбільш ризикованим сегментом. Вони зазвичай не націлені на довгострокову перспективу розвитку, прагнуть якнайшвидше отримати прибутки. Тож можуть частіше порушувати законодавство, використовувати неправомірні інструменти в процесі стягнення боргів.
Керівник компанії повинен мати вищу юридичну чи економічну освіту, забезпечувати навчання персоналу. Стягувач має зберігати записи телефонних розмов із боржниками не менш як рік, обладнати приміщення, де проходять переговори з боржниками, системами відеоспостереження. А розміщуватися компанія повинна за місцем реєстрації, аби боржник, держрегулятор, саморегулівні організації могли її швидко знайти. Головна вимога — членство у саморегулівній організації професійних стягувачів грошових боргів.
Саморегулівні організації, за проектом, реєструються Мін'юстом, розробляють правила і стандарти діяльності з профстягування боргів, вносять інформацію про профстягувачів (своїх членах) до Єдиного реєстру. А також сертифікують і навчають спеціалістів-профстягувачів, перевіряють їхню діяльність на відповідність законодавству, правилам і стандартам, виключають з реєстру недобросовісних стягувачів.
Згідно із законопроектом, профстягувач зобов'язаний відправляти письмові вимоги у закритому конверті без якихось зовнішніх ознак (посилань) на наявність боргу. Забезпечувати збереження і нерозголошення персональних даних боржника, не використовувати у спілкуванні з ним насильство, погрози. А також не вводити боржника в оману щодо його боргу, свого статусу і повноважень, телефонувати боржникам з 8-ї до 22-ї год (з 9-ї до 20-ї — у вихідні).
Боржник має право одержувати від кредитора інформацію про уповноваженого профстягувача (найменування, місцезнаходження, прізвище керівника). Вимагати від кредитора документального обґрунтування виникнення і розміру боргу, ознайомлюватися з персональними даними, які обробляються профстягувачем. А також має право отримати від стягувача інформацію про особу, в інтересах якої здійснюється стягнення, поскаржитися на дії стягувача держрегуляторові (Мін'юсту) чи саморегулівній організації.
Поради
А поки колектори не «в законі», антиколектори радять: коли вам телефонують і вимагають повернути борг, передовсім поцікавтеся, що це за компанія-стягувач, які у неї права вам телефонувати, на підставі якого договору вона діє. Коли ви відчуєте, що порушники вашого спокою діють за межами закону, звертайтеся до міліції чи прокуратури. Під час особистої зустрічі колектор має надати документи, котрі підтверджують його право на колекторську діяльність.
Пам'ятайте, що Конституція гарантує недоторканність вашої особи. Ви маєте право нікого не впускати до своєї оселі. Навіть представники виконавчої служби можуть увійти до вас лише за рішенням суду про примусове входження. Конституція захищає ваші права, в тому числі щодо особистої інформації, листування. Якщо у кредитному договорі є посилання на те, що можна розголошувати банківську таємницю третім особам, то, можливо, у діях колекторів немає складу злочину. Коли таких посилань немає, згідно з Кримінальним кодексом, колекторів можна притягти до відповідальності.
До речі, англійські колектори не спілкуються зі своїми клієнтами по телефону, а лише письмово. Щоправда, аби активізувати боржників, змінюють колір своїх послань з білого на жовтий і червоний. Потім дають тиждень на погашення заборгованого і зауважують, що через сім днів справа передається до суду. Тому доведеться сплатити борг, штраф, судові витрати. Після судового процесу прізвище порушника фінансової дисципліни потрапляє до спеціального реєстру недобросовісних клієнтів. До нього мають доступ банки. Тож одержати кредит у фінустанові буде складно.
Експерти радять людям прорахувати свої фінансові можливості перед тим, як звертатися до банку за позикою, аби не потрапити до складної ситуації й не зустрічатися з колекторами. Світова практика свідчить, що вартість кредиту має становити не більш як 20% сімейного доходу. Якщо ви переконані, що претензії банків і колекторів щодо погашення боргу неправомірні, треба відстоювати свої права.
Антиколектори розповідають, що в Україні є приклади, коли споживачі фінпослуг вигравали справи. Зокрема, у Вінницькій області колекторській фірмі довелося відшкодувати людині 50 тис. грн моральної шкоди. У Києві проти відомого банку було порушено кримінальну справу за розголошення банківської таємниці. За даними МВС, в Україні працює майже 50 колекторських фірм, 12 із них — всеукраїнського масштабу, які об'єднані в Асоціацію колекторського бізнесу. Вони, на думку антиколекторів, працюють цивілізованіше, ухвалили кодекс колекторської етики. Інші працюють гірше. Є сподівання, що ситуацію виправить закон, який урегулює колекторську діяльність.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»