СПОДІВАЛИСЯ ЛИШЕ НА ДИВО. І ВОНО СТАЛОСЯ!
Напевно, в ту хвилину, коли маленька Женя з’являлася на світ, від неї на якусь мить відвернулась її величність Доля. Бо вже за три роки раптово помер її батько, а ще через три роки мама захворіла на невиліковну хворобу. Під час оформлення опікунства бабусею лікарі виявили у шестирічної дівчинки важку ваду серця. Негайно потрібно було оперувати.
Спеціалісти із області дійшли висновку, що дитина потребує операції у столичній клініці. Та родині, в якої не було коштів навіть на поїздку до Києва, було складно врятувати життя дівчинки. Отож жителі навколишніх сіл вирішили зібрати кошти на операцію, хто скільки міг,— 10, 20, 50 гривень. Та їх виявилося вкрай мало. Залишалося сподіватися лише на диво...
На щастя, одній зі знайомих сім’ї дівчинки — пані Ніні Юричко, якій стала відома ця історія, спало на думку зателефонувати до редакції «ДУ». Вона розповіла про Женю. Журналісти, у свою чергу, вирішили спробувати їй допомогти.
Безперечно, одним із кращих дитячих кардіохірургів у нашій державі вважається Борис Тодуров — директор Київського центру серця. Молодий, із прогресивним світобаченням, він недарма завоював авторитет серед колег. Тому ми вирішили звернутися з проханням по допомогу для знедоленої дитини саме до нього.
Вислухавши нашу розповідь, він попросив надіслати історію хвороби дівчинки факсом. А вже через півгодини після отримання документів до редакції зателефонувала секретар Бориса Михайловича і повідомила, що Женю вони чекають на операцію найближчими днями. Зважаючи на особливі обставини, для неї все зроблять безплатно.
— Через два дні ми були у приймальні Бориса Михайловича,— розповідає бабуся Жені пані Марія.— Ми були вражені теплим прийомом і чуйністю медперсоналу. Женя навіть не встигла зрозуміти, що відбувається. І що саме зараз вирішується її доля завдяки небайдужим до чужої біди людям. Я й сама не одразу усвідомила, що це відбувається насправді, й що так буває... Ні за лікування, ні за перебування у лікарні з нас не взяли жодної копійки.
Той день, коли робили операцію, був найбільш хвилюючим. Звістка про те, що операція минула успішно, і маленька дівчинка тепер абсолютно здорова, неймовірно втішила як близьких, так і односельчан, які усім серцем уболівали за її долю. А вже за кілька днів після операції усміхнена Женя з бабусею збиралася додому.
Ми розповіли лише одну «сердечну» історію із життя кардіохірурга Бориса Тодурова. Подібних історій у нього тисячі, й за всіма стоять людські життя і долі. Наші читачі попросили відповісти Бориса Михайловича на запитання, які їх найбільше хвилюють.
— За кордоном чоловіки та жінки значно менше хворіють на інфаркт, на відміну від населення України. Чим це можна пояснити?
— Річ у тім, що вони більше дбають про своє здоров’я, обстежуються у лікарів, а чоловікам після 50-ти проводять коронарографію. Ця процедура дає можливість з’ясувати стан судин. Якщо вони «забиті», й кров по них погано рухається, то одразу ставлять стенти, чим запобігають інфаркту.
— Наші пацієнти побоюються коронарографії, можливо, тому «тягнуть» до останнього.
— Не варто боятися цієї процедури. Гірше не зробити її вчасно, адже ризик інфаркту у 15 разів вищий від будь-якого іншого хірургічного втручання. Зазвичай під час коронарографії не буває ускладнень, вона триває 10–15 хвилин. Хочу наголосити, що це — безболісна процедура під місцевою анестезією. Контрасти, які застосовують, безпечні. Рентгенівське опромінення мінімальне.
— Якщо людина перехворіла на інфекційний міокардит, чи може це призвести до розвитку ішемічної хвороби серця?
— Інфекційний міокардит до ішемічної хвороби серця не має прямого відношення. Проте ця хвороба підступна, і може спровокувати її прискорений розвиток. Якщо у пацієнта було виявлено це захворювання, то слід пройти обстеження. У Центрі серця ми проводимо процедуру імуносорбції або каскадний плазмофорез. Лише рік лікуємо хворих з таким діагнозом і досить успішно.
— Чи не найбільшим страхом для вітчизняних «сердечників» є складна операція — аортокоронарне шунтування. В яких випадках його потребує пацієнт?
— Це оперативне втручання роблять тоді, коли деякі судини вже закриті або звужені на 70–80 відсотків. У такій ситуації серце страждає від недостатнього надходження крові по коронарних судинах. У хворого виникають болі в серці, одишка, тощо.
— Наскільки успішні такі операції?
— Нині ризик оперативного втручання — менш як один відсоток. Операція триває (залежно від складності) більш ніж дві години. На другу добу після операції людина вже починає ходити.
— Борисе Михайловичу, як почувається людина після такого оперативного втручання?
— Якість життя у таких людей стає значно краща. Вони легше переносять фізичні навантаження, знижується ризик повторного інфаркту. Деякі наші пацієнти, котрі перенесли шунтування 15 років тому, живуть повноцінним життям. Коли у людини в працездатному віці (40 і далі) виникає інфаркт, вона стає інвалідом. Про це не слід забувати.
— Які чинники впливають на здоров’я серця?
— Найперше малорухливий спосіб життя, надлишкова вага, звичайно, спадковість. Адже останній фактор багато в чому визначає розвиток ішемічної хвороби серця, а також атеросклерозу. Якщо ваші близькі страждали на ці захворювання, то вам варто обстежуватися у спеціалістів як мінімум раз на рік.
— За час роботи кардіохірургом Ви бачили тисячі хворих сердець. Якого вони розміру?
— Здорове серце у людини має розмір, як кулак або трохи більше. Та часто кардіохірургам доводиться оперувати величезні серця. Адже при серцевих пороках цей орган збільшується у кілька разів. Це свідчить про певні незворотні процеси в ньому.
— Які профілактичні методи можете порадити тим, хто хоче якнайдовше зберегти серце здоровим?
— Як свідчать зарубіжні дослідження, найсучасніші методи лікування можуть продовжити життя людині на 14%. А останні 86% — у руках самої людини. Якщо ви займаєтеся фізкультурою, не курите, не зловживаєте спиртним, контролюєте вагу і ведете здоровий спосіб життя — це запорука вашого довголіття. Нікому ще не вдавалося прожити довше, ніж передбачено генетично. А скоротити свій вік ви можете шкідливими звичками та неувагою до власного здоров’я.
Інтерв’ю провела Валентина СКОРОПАДСЬКА, заслужений журналіст України
Р. S. Нещодавно до редакції «Демократичної України» та на адресу Бориса Тодурова в Центр серця надійшли листи, в яких люди писали ось що:
— Ми, жителі сіл Мончинці, Дубище, Волиця-1 Красилівського району Хмельницької області висловлюємо щиру подяку за доброту, небайдужість, золоті руки та вміння творити добро головному лікарю Тодурову Борисові Михайловичу за врятоване життя шестирічної дівчинки Євгенії Дохтяр.
Спасибі вам за безплатно зроблену операцію, за людяність і теплі стосунки у вашому Центрі, за ваш професіоналізм і порятунок.
Редакції газети «Демократична Україна» велике спасибі за надану допомогу, за те, що відгукнулася на чужу біду. Від імені трьох сіл дякуємо всім, хто брав участь у врятуванні життя дитини.
Усього 300 підписів.
також у паперовій версії читайте:
- ЯК УБЕРЕГТИСЯ ПІД ЧАС «ТИХОГО ПОЛЮВАННЯ»
назад »»»