«ПІЗНАННЯ СВІТУ НЕСКІНЧЕННЕ» Роберт Оппенгеймер, американський фізик
Перше вересня знаменує кінець літа і початок осені. Зміни в природі, на перший погляд, не дуже помітні, проте осінній подих відчувається в повітрі. Воно ще тепле, але не гаряче, а сонячні промінчики ніжні та ласкаві і зовсім не пекучі. Пахне осінніми квітами і дітвора поспішає до школи. Розпочинається навчання у школах, коледжах, технікумах, університетах.
Для кожної людини 1 вересня пов’язане з чимось особливим. «Демократична Україна» поспілкувалася з людьми різних професій, віку та поглядів на життя, послухала їхні думки з нагоди Свята знань.
Клименко Віталій Петрович, доктор фізико-математичних наук, професор, дійсний член Академії технологічних наук України, заступник директора з наукової роботи Інституту проблем математичних машин і систем НАН України.
— Кого і що Ви згадуєте першого вересня?
— Цей день я завжди згадую з трепетом. 1 вересня 1956 року — мій перший день навчання в Київському державному університеті. Першу лекцію нам тоді читав майбутній академік, загальновизнаний «піонер комп’ютерної техніки» Віктор Глушков. Це була моя перша зустріч із цією надзвичайною людиною. Перша лекція Віктора Михайловича, як молодого професора. Відтоді все моє подальше життя було пов’язане з цією видатною людиною, а доля, обумовлена лекціями, які він читав. І я надзвичайно вдячний долі за те, що вона звела мене з такою унікальною особистістю.
— Як Ви бачите проблеми освіти тепер?
— Нині інформаційні технології, я не побоюсь цього сказати, є наукою наук, а різні напрацювання, розробки впроваджуються у всі галузі людської діяльності. Тому комп’ютерна грамотність — одна з найважливіших проблем, яку слід вирішувати якнайшвидше. Мені прикро чути результати цьогорічної вступної кампанії до ВНЗ, адже конкурс на кібернетичні, фізичні та математичні факультети надзвичайно низький, а в окремих ВНЗ навіть на межі «недобору».
Вважаю, що модні нині професії економістів та юристів — це, безумовно, важливі професії, проте зараз, згідно з даними служби працевлаштування, на одну вакансію економіста — 50 заяв. Шкода, що в нас «недобір» там, де потрібні кваліфіковані кадри! Наприклад, на заводах верстатники — самі пенсіонери. Незацікавленість молоді в робітничих професіях погіршує економічну ситуацію в країні.
— Як Ви вважаєте, політичне життя впливає на науково-освітнє життя?
— (Усміхається). Звичайно впливає! Політичне життя на все впливає.
— Чим розрізняється освіта в Європі та у нас в державі?
— Мені кілька разів довелося побувати у Гельсінському технологічному університеті. Якість підготовки студентів там суттєво відрізняється в кращий бік від нашої теперішньої та підготовки, що була за радянських часів. Мені імпонує те, що з перших днів навчання студент сам обирає дисципліни, які, він вважає, будуть потрібними для його кар’єрного росту. Університет лише надає набір лекцій та курсів, а що є «важливим», визначає студент. У Фінляндії, наприклад, керівництво ВНЗ переконане, що воно не має морального права змушувати вивчати дисципліни, котрі студент вважає «зайвими» та заздалегідь, на п’ять років наперед, визначати успіх чи неуспіх професійного розвитку особистості. Студент на свій страх і ризик повинен сформувати із себе такого спеціаліста, який буде жаданим на ринку праці. На жаль, така демократія в навчанні нашим студентам досі не надається.
— Що б Ви порадили та від чого застерегли б молоду людину, яка ступає на тернисту стежку науки?
— Передовсім ця людина повинна любити науку більше, ніж гроші. Людина, яка присвячує себе науковій діяльності, має розуміти, що наука — це така собі «ревнивиця», яка потребує уваги та не любить будь-яких відволікань. Тільки за повної самовіддачі вона зробить науковця успішним. Віктор Глушков був для нас прикладом ученого. Він говорив, що вчений повинен працювати по 18 годин на добу задля досягнення високих результатів. І був саме такою людиною.
Гошук Андрій Михайлович (29 років), заступник головного енергетика заводу Vents (випускає вентиляційну продукцію). Закінчив Національний університет будівництва і архітектури (факультет — санітарно-технічний, спеціальність — теплогазопостачання і вентиляція).
— Кого і що Ви згадуєте першого вересня?
— Школу. Згадую те, як мені не хотілося, щоб закінчувалися канікули та розпочинався навчальний рік.
— Що б Ви порадили та від чого застерегли б молоду людину, яка ступає на тернисту стежку знань?
— «Не бійтесь заглядати у словник: / Це пишний яр, а не сумне провалля», — писав Максим Рильський. Так воно і є! Молодому поколінню я б порадив побільше читати і поменше сидіти за комп’ютером у соціальних мережах та грати в ігри. Я вважаю, що це одна з основних проблем молоді. Особливу увагу слід приділяти класиці та науковій літературі (наукова література більше стосується, звичайно, старших класів, які збираються вступати до ВНЗ, а також студентів, адже, щоб бути висококваліфікованим фахівцем, потрібно розширювати світогляд).
Окрім «розширення світогляду», класична література допоможе збагатити мовленнєвий словник людини, а ще з начитаною людиною набагато приємніше й цікавіше спілкуватися. Я думаю, слід ще зі шкільних років приділяти увагу такому предмету, як література і не ставити його в розділ «неважливих». І взагалі, гадаю, що «терниста стежка знань» буде не такою тернистою, якщо серйозно ставитися до навчання. Бажаю випускникам чітко визначитися зі своїми вподобаннями і вступати до ВНЗ не для «вступити», а щоб обрати цікаву для себе спеціальність, факультет та розвиватися в обраному напрямі.
— Які Ви бачите проблеми освіти сьогодні?
Мабуть, не скажу нічого нового... Я вважаю, що основна проблема освіти — це небажання вчителів вчити дітей, що зумовлено недостатнім фінансуванням з боку держави. Тобто відсутня мотивація.
— Чи складно Вам було знайти роботу після університету?
— У моєму випадку роботу було знайти нескладно. Я пройшов кілька співбесід, а потім обрав те, що мені було більше до вподоби. У 2005 році (після закінчення університету) пішов працювати на завод Vents майстром енергослужби, а згодом мені запропонували посаду заступника головного енергетика заводу. Зараз відповідаю за тепловодопостачання нашого підприємства.
— Як Ви вважаєте, політичне життя впливає на наукове життя?
— Звичайно! На жаль, у нашій країні політикою більше переймаються, ніж наукою і приділяють їй значно більше уваги, ніж будь-якій іншій сфері.
— Зараз ставлення до вищої освіти двояке. Одні стверджують, що вона потрібна, інші вважають, що немає ніякої потреби закінчувати ВНЗ. Чи потрібно вступати після школи до ВНЗ?
— Потрібно. Але слід ретельно обирати вищий навчальний заклад та спеціальність. Учитель чи викладач — лише помічники у здобутті знань. Він може підказати, порадити учню чи студентові, як правильно зорієнтуватися в наукових просторах, але тільки сам студент здатний досягти бажаних результатів. А далі все залежить від самої молодої людини.
Толстих Ольга Олексіївна, завуч і вчитель молодших класів Боярської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 5 (60 років).
— Кого і що Ви згадуєте першого вересня?
— Я своїх дітей чекаю найбільше. Зараз у мене 4-й клас, 26 учнів. Ось на них я чекаю, їх згадую.
— Пригадайте, будь ласка, випадок, пов’язаний з першим вересня, адже за період учителювання, мабуть, не один курйоз виникав?
— Це було, коли я прийшла до школи після закінчення філологічного факультету. Мені несподівано дали перший клас. Я — вчитель російської мови та літератури старших класів, беру діток, не знаючи методики, програми. Нічого. Для мене це був і трагічний, і кумедний випадок. А треба ж було навчати 42 дітей!
— А що Вас спонукало до вчительської праці?
— Дивлячись на своїх улюблених учителів, я мріяла, що коли виросту, буду так само навчати дітей, як вони.
— Чи важко бути вчителем і що Ви порадили б тим, хто хоче вчителювати?
— Якщо молодий спеціаліст прийшов до школи і відчуває, що його починають дратувати діти, то потрібно задуматися, чи може він бути вчителем. Це перше. Друга порада — любіть дітей. Саме люблячи дітей, до них можна знайти підхід і чогось навчити. Необхідне терпіння. А потім прийде все інше.
— Які Ви бачите проблеми знань на сьогодні?
— Найперше — це недостатня кількість наочних посібників, книжок, слабкість технічної бази. Доводиться просити батьків зібрати гроші на найнеобхідніше для навчального процесу. У нас, наприклад, у молодшій школі ми не можемо вводити урок сучасних технологій, оскільки наочна база відсутня.
Дімітрієвич Олександра (22 роки), PR-менеджер, закінчила НТУУ «КПІ», факультет лінгвістики.
— Кого і що ти згадуєш першого вересня?
— Думаю про закінчення ще одного яскравого і енергійного літа, згадую посиденьки з друзями, веселі поїздки, прогулянки під дощем, танці просто неба. Цього року ще і радітиму, адже цей день більше не асоціюється з початком навчання, і, напевно, чим далі, тим більше ця дата буде пов’язана лише зі зміною сезонів.
— Що б ти порадила та від чого застерегла молоду людину, яка ступає на тернисту стежку знань?
— Не думаю, що можна на неї якось ступити, адже ми від самого народження вчимося: спочатку ходити, говорити, далі думати, ухвалювати рішення, просто хтось зупиняється на певному рівні, інші йдуть далі. Гадаю, допитливість — цінна риса, і я б радила цікавитись усім і завжди, тільки так, з часом, маючи певний багаж знань, можна судити — яка інформація потрібна, а яка зайва.
— Які вбачаєш проблеми освіти нині?
— Напевно, не скажу нічого нового, адже проблеми освіти, як мовиться, на слуху. Як на мене, то основною проблемою освіти в Україні є її цілковита формальність, адже диплом тепер не гарантує наявність знань у людини, оцінки давно не відображають реальну успішність. Тому, коли вчорашні студенти починають працювати, виникає запитання: що вони робили всі ці роки?
Ще одним суттєвим недоліком є її відірваність від реального життя, відсутність елементарної практики, перевантаженість застарілим, не потрібним матеріалом.
Звичайно, завжди є викладачі, від яких ти щось отримуєш, тому говорити, що все погано — не варто. Все залежить від студента, якщо він хоче щось знати, то отримає потрібні знання.
— Ставлення до вищої освіти в цілому?
— Щодо того, чи потрібно йти навчатися після школи, звичайно так, але чи варто для цього йти до університету, я тепер не впевнена, адже є набагато більше можливостей отримати реальні знання, не марнуючи роки на просиджування в університетських аудиторіях.
— Що б ти змінила в навчальному процесі?
— У студентські роки мені хотілося, щоб теорію урізали, віддаючи більше на самостійне опрацювання, збільшили тривалість практики, а також скасували «сидіння заради сидіння» в аудиторії.
Система освіти перебуває в перехідному чи то навіть «підвішеному» стані й не зрозуміло, в що саме вона згодом трансформується. Зрозуміло одне: нашій системі освіти терміново потрібні зміни.
Опитування провела Марина КОРОВЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»