ЧИЯ «ЗОНА» КРАЩА?
Нещодавно ми були свідками кількох важливих подій, які мають позначитися на відносинах України з ЄС та Росією. У липні з Євросоюзом завершили технічний процес доопрацювання тексту розділу Угоди про асоціацію, що стосується створення поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі. Тоді ж представники України та Єврокомісії парафували Угоду про ЗВТ, і вдалось їм це зробити раніше, ніж передбачалося.
Кроки важливі, але не фінальні. Адже у питанні формування договірно-правової бази у відносинах з об'єднаною Європою завдання України — укласти Угоду про асоціацію. Нагадаємо, що розпочались переговори про неї ще в березні 2007 року. А про торгову частину угоди — на рік пізніше. Процес узгодження позицій тривав чотири роки. Це й не дивно. Євросоюз і сам визнає, що вперше у своїй історії підписує амбітний, детальний документ з країною-партнером, яка до нього не входить.
30 березня цього року керівники переговорних команд парафували Угоду про асоціацію, перші й останні сторінки Угоди про ЗВТ. Однак торговельна частина на той момент не була остаточно узгоджена і готувалася до підписання. Річ у тім, що під час переговорів ті ж самі питання могли дискутуватись на різних рівнях. А відтак фінальний текст документа вимагав спеціального вичитування не лише орфографічної перевірки, а й аналізу на відповідність законодавству ЄС та України. Нині текст угоди повністю погоджений і не можна вносити принципових змін.
Найбільшою цінністю Угоди є те, що вона передбачає не тільки скасування взаємних мит при торгівлі товарами і послугами між Україною та країнами ЄС, а й адаптацію до європейських стандартів якості. Наша країна, запевняють урядовці, здатна виконати всі зобов'язання, які взяла при розробці та погодженні Угоди про ЗВТ. Зокрема, щодо гармонізації законодавства і рівня стандартів, створення сприятливого інвестиційного клімату і відповідних стандартів демократії.
Це потрібно нашій країні. Такі завдання можна вирішувати. Ті, хто передбачав, що нам потрібен цілий рік, аби парафувати Угоду про ЗВТ, помилилися. Її парафували за п'ять місяців. Ключ до паритету між Україною і ЄС знаходиться в Києві, а не в Брюсселі, зазначають у Єврокомісії. І він може допомогти відчинити чимало інших дверей, за якими можна сподіватися на політичну, економічну, фінансову підтримку.
Парафування Угоди про ЗВТ з ЄС — результат тривалої роботи наших дипломатів та імпульсу, який Україна отримала у відносинах з Європою внаслідок подій 2004 року, запевняють незалежні експерти. Адже саме тоді європейці побачили, як українці можуть реагувати на порушення своїх прав. Нас тоді прийняли в коло європейських держав і почали говорити як з рівними. І ця інерція зберігається до цього часу, тож ми побачили Угоду про ЗВТ, яка опрацьовувалась чотири роки. Та угоду про спрощення візового режиму, яка поки стосується представників громадського сектора й журналістів.
Головна причина пробуксовування — політична. Раніше, коли Ю. Тимошенко та В. Ющенко конфліктували між собою, Європа оцінювала ту ситуацію як незрілу для доленосних рішень. Держави, які інтегрувались до ЄС, зокрема Румунія і Болгарія, суттєво обігнали Україну за рівнем розвитку. Бо тамтешня влада була мудрою, і, незважаючи на проблеми, опікувалась стратегічними інтересами держави, розуміла свою відповідальність за майбутнє країни.
Плюси і мінуси
Угода про ЗВТ з ЄС вигідна для наших конкурентоздатних компаній. Для державних, неефективних підприємств ситуація може погіршитись. Та весь негатив співіснування з ЄС ми вже вибрали за рахунок контрабанди, зауважують експерти, бо неофіційна ЗВТ з Євросоюзом діє з 1990-х. Настав час прилучитись до позитиву, аби наші підприємства отримували замовлення і працювали, а національні доходи зростали.
Теоретично Угода про ЗВТ може дати певний поштовх європейським компаніям, зацікавити їх використанням наших потужностей. Але чесний бізнес, який не звик витрачатися на хабарі, відлякує українська корупція. Чимало прикладів, коли іноземці готові вкладати мільярди в нашу економіку, але чиновники вимагають від них мільйонні хабарі, й інвестори відмовляються від своїх планів. Якби до нас прийшли суттєві іноземні інвестиції, економіка б швидко оновилася як китайська, південнокорейська.
За часи незалежності в Україну інвестовано лише 50 млрд дол., третина з них — формально іноземні, тобто прописані в офшорах вітчизняні. А в маленькій Чорногорії, що не є членом ЄС, не має потужної промисловості, а розвиває туристичну галузь, на душу населення припадає в 8,7 раза більше інвестицій, ніж у нас. Якби вітчизняна економіка залучила не 50 млрд дол., а 400-450, могла б зробити колосальний прорив у своєму розвитку.
Нині започатковано процес підготовки Угоди про ЗВТ з ЄС до підписання, що триватиме кілька місяців. Аби він прискорився, слід створити сприятливу атмосферу, щоб європейські партнери переконалися — в Україні існує конкурентна, прозора, підзвітна людям політична система. Лакмусовим папірцем стануть парламентські вибори: якщо відповідатимуть європейським стандартам, Угоду підпишуть.
Урядовці заявляють, що цей документ буде відкритий для громадськості. Це позитив. На першому етапі Угода буде вигіднішою для єврокомпаній, зазначають аналітики, бо вони сильніші в конкуренції. А у довгостроковій перспективі стане вигідною і для вітчизняних компаній. Ризики ж полягають у тому, що Угода складна, у ній зафіксовано чимало компромісів.
Курс на євроінтеграцію залишається пріоритетом зовнішньої політики України, наголошує влада. Ця позиція зафіксована у низці національних законів, зокрема у Законі «Про засади зовнішньої та внутрішньої політики». Робота наших дипломатів, законодавців, економістів та багатьох інших фахівців у напрямі євроінтеграції не припиняється ні на день, запевняють урядовці. Тож цьогоріч можна чекати нових хороших євроінтеграційних новин.
Пауза у відносинах України та ЄС триватиме до 2015 року, вважають аналітики. Вже зараз зрозуміло, що до президентських виборів ми будемо інтегруватись, але не інтегруємось ні в ЄС, ні в Євразію. Це об'єктивна реальність, не пов'язана з долею Ю. Тимошенко. Україні з точки зору прагматизму необхідний західний і східний вектори. На практиці виходить, що ми не рухаємось у жодному з них. З різних причин. На Захід, тому що нема довіри європейських лідерів до наших. А на Схід, бо нема довіри наших лідерів до російських.
Східний вектор
Витримавши десятимісячну паузу, Україна нарешті ратифікувала Угоду про ЗВТ з СНД. На позачерговій парламентській сесії 30 липня за неї проголосувало 260 нардепів. Нагадаємо, що Угода була підписана прем'єр-міністрами країн СНД у середині жовтня 2011 року. Серед аргументів на користь ратифікації найчастіше звучало те, що її дія не перешкоджатиме укладенню Угоди про ЗВТ з ЄС і полегшить взаємини з країнами Митного союзу. А доповнювались аргументи цифрами, які ілюстрували очікуване економічне зростання.
Як підкреслює глава уряду М. Азаров, з країнами СНД у нас налагодилась активна торгово-економічна співпраця. Товарообіг у 2010 році становив 51 млрд дол., торік сягнув 71 млрд дол. Частка країн СНД у зовнішньо-торговельному обороті України перевищила 40%, Європейського Союзу — майже 30%. Тому формування договірної бази, яка дозволить забезпечити і, найголовніше, активізувати нову якість, подальше зростання обсягів взаємної торгівлі, створить сприятливі умови для вільного руху товарів українських виробників і у повній мірі відповідатиме національним інтересам України.
Наша країна отримає суттєві переваги від ратифікації цієї Угоди. Бо її положення базуються на нормах і правилах СОТ. До того ж в Угоді чітко зафіксовано чинні між державами імпортно-експортні мита та досягнуто домовленості не розширювати їх переліки і не збільшувати ставки мита. Є нарікання, що в Росії встановлено експорті мита на енергоносії та низку інших товарів. Але і в Україні існує суттєвий перелік товарів, на які встановлене експортне мито.
Важливо, що в цьому документі нарешті юридично закріплюється експортне мито на товарні позиції, які встановлені в Україні після її вступу до СОТ. Цього не було передбачено у чинній багатосторонній угоді про зону вільної торгівлі СНД та двосторонніми угодами з державами — учасницями СНД. В угоді зафіксовано конкретні статті, які сприятимуть захисту інтересів національних товаровиробників та поліпшуватимуть умови доступу української продукції на ринки держав — учасниць СНД.
Згідно з Угодою, торгові спори вирішуватимуться за процедурами і механізмами СОТ. Зокрема, сторони можуть передати спір на розгляд спеціальної комісії експертів. Важливий аспект — наявність окремого положення щодо транзиту трубопровідним транспортом, яке було внесено за пропозицією української сторони. Україна запропонувала розробити та ухвалити окремий договір упродовж шести місяців з дати набуття чинності Угоди. Уряд доручив Міненерговугілля разом з іншими центральними органами виконавчої влади підготувати проект такого договору.
Крім того, Угодою передбачено підготовку договорів про торгівлю послугами, з питань технічного регулювання та технічних регламентів відповідно до норм СОТ, фітосанітарних та ветеринарних норм. За розрахунками Мінекономіки, після набрання чинності Угодою очікується, що обсяги торгівлі України з країнами СНД збільшаться на 35 %. А це сприятиме зростанню нашого ВВП. Ефективно функціонуюча ЗВТ є оптимальною моделлю взаємодії держав —учасниць співдружності. І, головне, буде додатковим стимулом для зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, запевняє М. Азаров.
Парламентський Комітет у закордонних справах після ретельного обговорення Угоди більшістю голосів не підтримав її ратифікації. Представники фракції більшості проголосували «за», інші — «проти», виходячи з політичних, юридичних, економічних міркувань. У членів Комітету існують сумніви щодо юридичної чистоти підписання Угоди. А Головне науково-експертне управління відзначило, що не прораховано ризики втрат. Супровідні документи містять лише позитиви, негативи ж приховані.
Винятки й обмеження вільної торгівлі для України в Угоді суттєво перевищують обсяги, які визначено в подібних угодах принципами СОТ. Немає й чіткого визначення механізму розв'язання спорів в арбітражному суді СНД, адже Україна не ратифікувала відповідної угоди. Тож опиняється в правовій колізії. Наші спори з учасниками Угоди розглядатимуть лише експерти, а Росія зможе звернутись до Стокгольмського арбітражу.
Основний же ризик криється у подвійному членстві країн СНД у Митному союзі. Адже Угода надає йому пріоритет. Незрозуміло, як працюватиме Угода після приєднання до неї нових країн — Киргизстану, Таджикистану, які вводять значні обсяги обмежень.
Президент УСПП Анатолій Кінах підкреслює, що наша економіка експортно орієнтована, майже 50% ВВП формують експортери. Тому треба системно просувати українські товари і послуги на Захід і Схід. Угода про ЗВТ з СНД спрямована на вдосконалення умов співпраці України на основі взаємовигідних партнерських відносин з країнами СНД. Цей документ практично повністю сформовано на принципах СОТ, що дає можливість Україні цивілізовано не тільки бути присутньою на ринках СНД, а й захищатися в разі виникнення спорів, спираючись на міжнародні стандарти без політичного чи економічного тиску.
За змістом Угода повністю відповідає національним інтересам України, вважає А. Кінах. Проте важливо оцінити не тільки додаткові можливості, а й ризики, які стосуються співпраці, торгівлі, інвестування. Тому після ратифікації документа необхідно звернути увагу на скорочення переліку винятків, формувати умови захисту внутрішнього ринку від контрафактної та контрабандної продукції. А це вимагає консолідації політичної волі та вміння працювати в інтересах держави.
Опозиція зауважує, що не хоче ускладнювати сусідські стосунки з Росією. А прагне прозорої, відкритої, чесної співпраці, якої, на жаль, немає. Адже 1994 року започаткована Угода про ЗВТ не виконується не з нашої вини, а тому, що не ратифікована сусідами. Тож чи не є нинішня Угода першим кроком до Митного союзу, де 68% голосів має Росія. У фінансово-економічному обґрунтуванні йдеться лише про позитивні наслідки для нашої економіки, яка знаходиться в колосальному занепаді.
Багато українських урядів говорило про доцільність підписання Угоди про ЗВТ з країнами СНД, за її втілення виступали всі президенти України, нагадують аналітики. Нарешті Угода підписана, ратифікована і вступить у силу з початку 2013 року. В українських ЗМІ це питання подається досить заполітизовано. При цьому розрахунки уряду свідчать, що в разі реалізації Угоди реальний сектор економіки, виробництво сільгосппродукції, сировинних матеріалів, машинобудівної продукції зросте на 3,5%, ВВП збільшиться на 2,5%, а додаткові надходження до бюджету становитимуть 9,4 млрд грн на рік.
Щоб проілюструвати значення цих цифр, варто згадати, що 37,5 млрд грн, тобто 4,5% ВВП Україна цьогоріч має виплатити за кредити МВФ. Ця сума вважається критичною для бюджету, оскільки відволікає суттєві кошти від соціальних програм та інвестицій у розвиток вітчизняної економіки.
Ратифікація Угоди має великий позитив, оскільки торік виникло занепокоєння, що впровадження Митного союзу та встановлення єдиного економічного простору в його межах для Росії, Білорусі, Казахстану може призвести до істотного ускладнення в торгівлі. Ратифікація Угоди унеможливлює застосування Росією подальших обмежень, які виходять за рамки цієї Угоди.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»