МАРІЯ ЯРЕМЧУК: Я ВИГРАЛА ГУЧНІ ОПЛЕСКИ ЗАЛИ«ДЗІНТЕРІ»!
2 березня 1993 року у відомого українського виконавця Назарія Яремчука народилася донька, яку назвали на честь матері Назарія — Марічкою. Назарій на гастролі брав із собою маленьку подушечку дочки, яку вважав своїм талісманом.
Нині дівчина виросла і стала співачкою. Міжнародну відомість їй приніс конкурс «Нова хвиля-2012», де вона виборола третє місце. Про дитинство, співочу кар’єру кореспондент «ДУ» розпитала в Марії Яремчук.
— Маріє, у скільки років Ви почали співати?
— Моя професійна вокальна діяльність розпочалася в шість рочків. А взагалі почала співати змалку. Мама віддавала на безліч різних гуртків і побачила, що найбільше в мене викликав зацікавлення вокал, тому почала розвивати мої співочі нахили.
— Які пісні співали в дитинстві?
— Співала про все, що бачила навкруги. Сама складала пісні. І, звичайно, виростала на татових піснях. У нас вдома було багато записів і не лише відео. Мама також розповідала про тата і як про співака, як про легенду української естради. Сама дізнавалася про тата з домашніх записів, із записів концертів. Тому виростала на татовій творчості й на всьому, що було в той час актуальним.
— Чи нині слухаєте його пісні і яка пісня найбільше до вподоби?
— Коли в мене ліричний настрій, люблю слухати його пісню «Усміхнися мені». Вона ніжна, повітряно легка. Ця пісня мені дуже подобається. В тата був смак на хороший репертуар, що, мабуть, кожний виконавець може позаздрити. Кожна пісня віє мелодикою, яка одразу запам’ятовується і лягає на серце, на душу. Тому мені всі татові пісні подобаються, а найбільше — «Усміхнися мені», «Писанка». «Писанку» я хотіла б заспівати, але вона чоловіча, тому її лише слухаю і насолоджуюся.
— Ви змалку знали, що будете співачкою. Чи були ще інші варіанти стосовно вибору професії?
— У мене не було іншої думки. В дитинстві лише співала, грала, танцювала, тобто займалася творчою роботою. В мене був також хист до вивчення мов. Я вже йшла до школи і перекладала мультфільми з англійської мови, читала українською та російською. Потім почала вивчати італійську, німецьку. В мене більш гуманітарний нахил.
— Як відреагувала мама, коли Ви сказали, що будете займатися співочою кар’єрою?
— Мама була не проти. Я не пам’ятаю, коли був ключовий момент. Ми одразу знайшли спільну мову і мама мене повела до музичної школи, потім почалася концертна діяльність.
— Зараз Ви навчаєтеся в естрадно-цирковому коледжі?
— Так, і паралельно в Чернівецькому національному університеті на факультеті історії, політології, міжнародних відносин.
— Чому вирішили здобувати одразу дві освіти?
— Вважаю, скільки мов знає людина, настільки разів вона людина. Мені подобається і я встигаю навчатися одразу у двох закладах. Музика для мене віддушинка, а мова, політологія, історія — це те, що мене цікавить. Гадаю, що треба бути всебічно ерудованою людиною. Тому дві освіти ніколи не завадять. Коли закінчу ці заклади, певно, вступатиму ще кудись.
— Куди ще б хотіли вступити?
— Можливо, на психологію, тобто щось гуманітарне, а не математика, хімія, фізика — це точно.
— Відтоді, як почали серйозно займатися співом, чи не розчарувалися в професії?
— Ні. Пам’ятаю, коли ми їздили на концерти, в мене було настільки велике бажання співати, що я не могла дочекатися своєї черги на виступ і хотілося швидше вийти на сцену. І коли мій виступ був посередині чи наприкінці концерту, то мене неможливо було втримати. Мені подобалося співати на сцені. Коли я була шестирічною дитиною, не відчувала підводних течій. Мама зі мною почала їздити на концерти. Це все було на її плечах. Мама переживала — як мене вдягнути, як записати пісні, щоб було все добре. Я просто виходила на сцену і насолоджувалася тим, що роблю.
— Що це були за концерти в дитинстві?
— Два-три роки виступала в Палаці «Україна» в Києві — то був ще «Укрконцерт». Покійний режисер Шарварко постійно мене запрошував на концерти: на 1 травня, 8 березня, новорічні ялинки тощо. Їздила у всеукраїнські тури, також до Білорусі на «Слов’янський базар», до Польщі, на «Буковинські зустрічі». Було багато різних концертів.
— У яких конкурсах до «Нової хвилі» брали участь?
— У багатьох конкурсах! Серед популярних можу виокремити «Крок до зірок», «Голос країни». Була учасницею регіональних конкурсів у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській областях. Вони, звичайно, не настільки масштабні, як «Нова хвиля» та «Голос країни».
— До конкурсу «Нова хвиля» Ви брали участь у Всеукраїнському проекті «Голос країни». Чим він приглянувся?
— Мені імпонував формат конкурсу. Сподобалося, що там використовували «живу» музику. Всі виконавці співали «наживо», під живий акомпанемент. Приємно, що проектом керував відомий і талановитий продюсер Костянтин Меладзе. Мені хотілося, щоб він хоча б на мене поглянув, можливо, дав би мені професійні поради. Мені, як й іншим молодим виконавцям, він надзвичайно сподобався. А потрапила я туди, тому що так доля розпорядилася. Я надіслала на конкурс свою заявку і мене запросили. Були кастинги. Ось так я побачила конкурс із «середини».
— Які поради Вам давали зіркове журі й продюсер Костянтин Меладзе?
— У процесі роботи було багато порад від Валерії й мого тренера Олександра Пономарьова. Був звичайний робочий процес. Олександр давав поради, як мені заспівати в конкретних місцях пісні, як зробити спів мелодійнішим. Ми експериментували. Могли переробляти відомі пісні й тим самим надавати їм «другого дихання». Гралися зі стилістикою. Перероблювали кожну пісню під виконавця. Оскільки всі ми були одна «кухня», тому кожний один одному щось радив.
— Ви беззаперечно дослухаєтеся до порад?
— Олена Коляденко була постановницею шоу. Тому вона давала поради щодо акторської поведінки на сцені, підказувала рухи. Я все схоплювала на льоту, тому що з такими професіоналами лише мріяла зустрітися та попрацювати. Хотіла взяти для себе якомога більше.
— Чи виправдалися сподівання, які покладали на «Голос країни»?
— Сподівання виправдалися і навіть більше. Щоразу, коли закінчувався прямий ефір, переживала, що вилечу. Готувала собі навіть промову. Після того, як я там з’явилася і заспівала пісню «Дорога длинная», то отримала чимало критики на свою адресу. Переживала за те, як люди сприймуть. Хвилювалася, адже виступала перед великою аудиторією та «наживо». Раніше не виходила співати перед мільйонною публікою, тому було важко тримати себе в руках. Конкурс — це великий досвід. Я дійшла до фіналу і це досягнення. Було приємно. Післясмак найкращий.
— Чи вагалися щодо участі в «Новій хвилі»?
— Не вагалася, тому що зрозуміла, що готова вийти на великий конкурс після досвіду, який отримала на «Голосі країни». Мріяла потрапити на цей міжнародний конкурс. Нарешті мої мрії збулися.
— Як обирали пісні на конкурс — заздалегідь чи міняли під час конкурсу?
— Олександр Ревзін багато чого міняв під час проведення конкурсу. Потім знаходили компроміс. Першого конкурсного дня заспівала пісню Homeless британки Леони Льюїс, але насправді мала б виконувати іншу пісню — «Два кольори». Проте вона для старшої людини, яка прожила життя. І ми вирішили взяти пісню «Тече вода». Вона хітова в Україні, її знають і вона більш доречна для молодої людини.
— Я чула, що одна з пісень була спеціально написана для Вас на конкурс.
— Так, я виступила з піснею «Весна», яку мені написав продюсер Андрій Француз. Третього конкурсного дня кожний учасник виконував пісню, яка була спеціально написана для нього.
— Як підходили до образу та вбрання?
— Це вирішував Олександр Ревзін і ми не могли сказати нічого, крім «буде все зроблено». Я нічого іншого не хотіла. Для мене було за честь виконувати те, що він радив.
— Які стосунки складалися з конкурсантами і членами журі?
— Жодних претензій, лише захоплення. Я здружилася не лише з конкурсантами, а й командою, яка створює «Нову хвилю». Конкурсанти — талановиті люди. Я потоваришувала з мексиканцями. Вони настільки веселі хлопці, що не пам’ятаю, коли так сміялася. Ми всі разом снідали, потім репетиція, далі обід, знову репетиція. Все разом. Коли були конкурсні дні, то ми разом відпочивали. Пам’ятаю жеребкування. Було цікаво і весело. А про членів журі можу сказати, що це — професіонали. Але всі вони люди і мають власні смаки, преференції. Вони бачать більше аспектів у вокалі, ніж глядач. Тому я довіряю їхньому вибору. Приємно, що такі поважні люди почули мене і оцінили.
— Чи надходили пропозиції від відомих співаків заспівати разом?
— Є такі пропозиції й про них ви дізнаєтеся згодом. На День Незалежності я заспівала разом із Олександром Пономарьовим на Майдані Незалежності.
— Під час «Нової хвилі» були не лише конкурсні заходи.
— Відбувалася ліпка барельєфів. Я з нашим послом виліпила тризуб, поруч написала — «Яремчук». Це мені порадив генеральний продюсер конкурсу, адже прізвище відоме і воно повинно бути написане на цьому барельєфі. Потім усе вилили в бронзі. Останнього конкурсного дня барельєф було виставлено напоказ.
— Які курйози чи несподіванки виникали під час конкурсу?
— Найважче було визначитися з піснями, костюмами. А під час конкурсних днів курйозів не було. Просто було важко зібрати всі свої сили в кулачок і не переживати.
— Хто був вашою групою підтримки?
— Є люди, з якими я працюю: продюсер, моя мама, Олена Мозгова, Нона Кондрашова — директор Олександра Пономарьова. Ви б бачили, скільки було синьо-жовтих прапорів у залі «Дзінтері»! Скільки українців щиро мене підтримували! Так що група підтримки в мене була великою.
— Які поради давали уболівальники?
— Зібратися і заспокоїтися!
— Ви посіли третє місце і цим залишилися задоволеною?
— Для моїх власних амбіцій — достатньо. Я позабирала багато призів, а особливо «Приз глядацьких симпатій», який для виконавця найцінніший. Звичайно, як патріотка, я хотіла б, щоб саме Україна була на першій сходинці. Я виграла для себе гучні оплески зали «Дзінтері»!
— Ви отримали 20 тисяч євро. Чи думали, куди витратите?
— Лише в творчість. Все потребує вкладу: сил, енергії й, звичайно, грошей. Тому все витрачу на творчість.
— Ви також виграли спеціальний приз — запис відеокліпу та його ротацію. На яку пісню зніматимете кліп?
— Мені подарувала компанія «Мегафон», як приз глядацьких симпатій, запис відеокліпу та ротацію на російському музичному каналі «МУЗ ТВ». Зараз ми над цим працюємо.
— Як змінилося ваше життя після «Нової хвилі»?
— З’явилося багато роботи. Я ще не звикла до такого графіка, але все це люблю і виконую із задоволенням. Зараз багато концертів, інтерв’ю. Першим моїм завданням, як співачки є напрацювання власного репертуару. Тому ми працюємо над тим, щоб записати свої кращі пісні. Це завдання номер один.
— Що означає мати свої пісні? Ви їх будете писати?
— Пишу пісні, але це радше ескізи, а не пісні. Я себе лише пробую в цьому. Я ще «зелений» композитор і пісняр. Коли морально дозрію, то покажу світові свої творіння. Поки що не готова їх оприлюднювати.
— Яку мету в житті собі поставили?
— Моя мета — мати свої пісні, які доноситимуть до людей мою душу, як виконавиці. Хочу працювати з «живим» акомпанементом, возити із собою групу музикантів. Хочу, щоб людям подобалося те, що роблю. Бути не лише затребуваною, а й бачити на обличчях людей усмішки, приносити радість людям.
Розпитувала Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»