«СІЧ-2»: ДРУГИЙ РІК ОРБІТАЛЬНОЇ ВАХТИ
У Києві у Державному космічному агентстві України днями відбулася прес-конференція, присвячена підсумкам першого року функціонування на навколоземній орбіті вітчизняного космічного апарата «Січ-2», призначеного для виконання завдань з дистанційного зондування Землі, й перспективам подальшого використання цього супутника й отримуваної з нього інформації для потреб різних галузей економіки України, її науки та інших сфер діяльності.
Перед журналістами, серед яких був і кореспондент «ДУ», виступили та відповіли на запитання представників ЗМІ голова Державного космічного агентства України Юрій Алексєєв, начальник управління спеціальних програм ДКАУ Євген Махонін та директор Інституту космічних досліджень (подвійного підпорядкування — Національній академії наук України і ДКАУ) Олег Федоров.
Юрій Алексєєв наголосив на тому, що систему «Січ-2» з відповідним космічним апаратом і наземною інфраструктурою, призначені для дистанційного зондування Землі, а конкретно для спостереження її поверхні в оптичному діапазоні, було розроблено і створено на замовлення ДКАУ у межах загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України зусиллями фахівців державних підприємств — КБ «Південне», ВО «Південний машинобудівний завод», ДП «Дніпрокосмос» (усі з Дніпропетровська) та їхніх партнерів.
Голова ДКАУ підкреслив: якщо перший український супутник «Січ-1» (запущений наприкінці серпня 1995-го з північного космодрому Плесецьк в Архангельській області Росії ракетою-носієм «Циклон-3») являв собою здебільшого використання заділу технічних і технологічних розробок, здійснених нашими конструкторами ще в радянські часи, то «Січ-2» — це вже космічний апарат, цілковито спроектований та розроблений в Україні та майже повністю (приблизно на 85%) споруджений в нашій державі, з використанням вузлів і систем вітчизняного виробництва.
Окрім згадуваних дніпропетровських підприємств (КБ «Південне», ВО «Південний машинобудівний завод», ДП «Дніпрокосмос»), у створенні «Січі-2» узяли участь «Арсенал» (Київ), «Хартрон» (Харків), Інститут космічних досліджень (Київ) та його Львівський центр, де було створено різну наукову апарату й розроблено методи досліджень. Серед нечисленних зарубіжних закупок для оснащення «Січі-2» можна назвати систему астронавігації та сонячні акумуляторні батареї (придбано в Росії) й оптичні лінійки (з Канади).
Юрій Алексєєв нагадав, що український космічний апарат «Січ-2» запущено 17 серпня 2011-го конверсійною ракетою-носієм «Дніпро» з шахтної пускової установки на базі «Ясний», що в Оренбурзькій області Росії. Він виведений на розрахункову так звану сонячно-синхронну орбіту, згодом протягом трьох місяців — з кінця серпня до кінця листопада — проходив етап льотно-конструкторських випробувань, під час яких управління польотом цього супутника здійснювалося його розробником — КБ «Південне» і розташованим у Криму поблизу Євпаторії Національним центром управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), який також входить до складу Державного космічного агентства України.
Після успішного завершення етапу льотно-конструкторських випробувань «Січі-2» на орбіті було розпочато дослідну експлуатацію цього супутника. Система управління космічним апаратом розташована на території згадуваного євпаторійського НЦУВКЗ, а станція прийому і обробки отримуваної з супутника інформації — у Дунаївцях, що в Хмельницькій області. Основним оператором космічної системи «Січ-2» є державне підприємство «Дніпрокосмос» у Дніпропетровську, яке займається взаємовідносинами із замовниками зйомок, формуванням завдань, координацією виконання замовлень та іншими організаційними справами.
За час експлуатації космічного апарата «Січ-2» на навколоземній орбіті з ним було проведено майже чотириста сеансів зв’язку. За цей самий час отримано близько 1700 заявок від різних замовників. За допомогою апаратури, що працює на «Січі-2», зроблено понад 1400 знімків різних ділянок земної поверхні як на території України, так і за її межами.
Євген Махонін розповів, що на борту космічного апарата «Січ-2» (загальна маса якого — 176 кг, із них 118 кг припадає на платформу, а 58 кг — на корисне навантаження) функціонують багатозональний скануючий пристрій з розрізнювальною здатністю на місцевості у 8 м (він працює як у панхроматичному діапазоні, так і у мультиспектральному) та сканер середнього інфрачервоного діапазону з розрізнювальною здатністю на місцевості у 40 м, а також комплекс наукової апаратури «Потенціал» для дослідження іоносфери навколо нашої планети.
Інформація, яку отримують за допомогою супутника «Січ-2», стає у пригоді керівництву держави, міністерствам і відомствам щодо вирішення різних завдань певних галузей економіки і науки, а також безпеки і оборони.
Основних сфер, у яких виконуються завдання з дистанційного зондування Землі апаратурою космічного апарата «Січ-2», чимало. Це і пошук корисних копалин, і моніторинг надзвичайних ситуацій — лісових пожеж, льодової обстановки на річках і водоймах, весняних паводків тощо (на замовлення МНС), визначення вологості ґрунтів, стану посівів сільськогосподарських культур, прогнозування врожайності, виявлення порушень сівообігу (на замовлення Міністерства аграрної політики), екологічний моніторинг довкілля (з метою оперативного виявлення джерел забруднення), контроль за складом і станом лісових ресурсів (для фіксації незаконного вирубування), за кар’єрами та іншими об’єктами відкритого видобування корисних копалин (для виявлення порушень у цій сфері), контроль змін у руслах річок (особливо тих, якими проходять ділянки державного кордону України з деякими сусідніми державами), а також стеження за посівами маку та інших специфічних рослин, котрі, з одного боку, є сировиною для фармацевтичної промисловості, а з іншого — можуть використовуватися як джерела отримання наркотичних засобів (такі космічні знімки передають до відповідних правоохоронних органів і спецслужб).
Оскільки супутник «Січ-2» створювали за держбюджетні кошти, то замовлення міністерств, відомств та інших органів і державних установ України на отримання інформації за допомогою зйомок земної поверхні з космосу виконують безплатно — за відповідними угодами і затвердженим планом зйомок на 2012 рік. А відносини у цій сфері з приватними замовниками будуються на комерційних засадах.
Олег Федоров у виступі зосередив увагу на програмі фундаментальних і прикладних досліджень, здійснюваних за допомогою наукової апаратури, що діє на борту «Січі-2». Таку програму розробили фахівці ДКАУ та його організацій разом із ученими з інститутів Національної академії наук. Одним із основних актуальних напрямів таких досліджень є моніторинг навколоземної іоносфери — з метою вивчення процесів «космічної погоди» та прогнозування її впливів на різноманітні технічні системи та організм людини.
Функціонування на орбіті власного космічного апарата Д33 (дистанційного зондування Землі) «Січ-2» дала змогу Україні розширити і міжнародні зв’язки у цій галузі, про що розповіли Юрій Алексєєв та Євген Махонін. Зокрема, йдеться про запущені у Росії нинішнім літом два супутники Д33 — власне російський «Канопус» та космічний апарат «БєлКА», що належить Білорусі. ДКАУ веде переговори з російським і білоруським космічними агентствами, щоб, поєднавши можливості таких супутників, як «Січ-2», «Канопус» і «БєлКА», одержати укрупнену систему дистанційного зондування Землі.
Взаємовигідні ділові відносини у сфері Д33 налагоджуються і з іншими зарубіжними партнерами. Зокрема, з одним із провідних європейських операторів у цій галузі Rapid Eyе, який має на орбіті власне угруповання з п’яти космічних апаратів Д33, Державним космічним агентством досягнуто домовленості щодо обміну інформацією, отримуваною обома партнерами зі своїх космічних апаратів. Нашими партнерами у галузі Д33 можуть стати також Казахстан, Грузія, Польща, Латвія, Литва, Словенія та деякі інші країни.
Щодо планів на майбутнє, то вони позначені у проекті наступної загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України, який нині перебуває на узгодженні в зацікавлених міністерствах і відомствах. Так, у 2014 році передбачається створити модернізовану модифікацію «Січі-2» — космічний апарат «Січ-2-1» із поліпшеними техніко-тактичними характеристиками, а у 2017-му — новий супутник для Д33 також в оптичному діапазоні «Січ-3» (із розрізнювальною здатністю на місцевості вже не у 8 м, як нині на «Січі-2», а у 2–2,5 м, тобто можна буде розрізняти більш дрібні за розмірами об’єкти). І орієнтовно до 2020 р. планується розробити космічний апарат, який буде оснащено системою радіолокаційного зондування Землі із розрізнювальною здатністю на місцевості близько 3–5 метрів.
також у паперовій версії читайте:
- ЗДОБУТКИ «ЗЕНІТІВСЬКОГО» ЛІТА НА ТИХООКЕАНСЬКОМУ НАПРЯМІ
назад »»»