ПРОТИ СКВЕРНИ— УСІМ МИРОМ
Нещодавно в Маріуполі (Донецька область) за підозрою в розбещенні неповнолітніх працівники міліції за постановою суду взяли під варту... 61-річного пастора однієї з місцевих церков Ісуса Христа. Як повідомляли ЗМІ, «пастор прямо на богослужінні пристрасно цілував у губи молоденьких прихожанок і при цьому... спостерігав за реакцією пастви».
Утім цей резонансний випадок педофілії назвати поодиноким, на жаль, не можна. В Україні ґвалтують і розбещують дітей мало не щодня. За даними міліції, лише за останні півроку проти неповнолітніх на сексуальному ґрунті скоєно понад 300 ганебних злочинів. При цьому географія злодіянь охоплює практично всю державу.
Тож наскільки активно педофілія розрослася в українському суспільстві, чи прописане у вітчизняному законодавстві достатнє покарання сексуальним маніякам за розбещення неповнолітніх та як загалом пропонується вирішувати проблему в інтерв’ю «Демократичній Україні» розповів начальник Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України полковник міліції Олексій Лазаренко.
— Олексію Олександровичу, зважаючи на велику кількість публікацій у пресі про сексуальних маніяків, напрошується висновок: проблема актуальна, достатньо болісна та надто складна. Погоджуєтеся?
— Цілком. Найбільше жахливих злочинів сталося на Буковині (31), Донеччині (25), Автономній Республіці Крим, Житомирській та Харківській областях (по 17). Найменшу кількість таких проявів неповнолітніх зафіксовано на Закарпатті (2), Волині (3), Рівненщині (4) і Сумщині (5).
Ми провели всебічний аналіз скоєних злочинів проти дітей на сексуальному ґрунті й дійшли висновку, що майже 20% цих злодіянь вчиняють педофіли — люди, які виявляють безтямний статевий потяг до дітей. Цього року працівники міліції виявили і висунули обвинувачення навіть двом пенсіонерам (63-х і 66-ти років). В обох випадках жертвами збоченців стали дівчатка до 13 років. Уявіть собі: в одному з цих випадків дідусь розбещував власну малолітню онуку, а потім загравав і до її шкільних подружок.
Інші 80% злочинів припадають на осіб, яких ми відносимо до категорії ґвалтівників і розбещувачів неповнолітніх. З них майже 35% — це люди, які були колись засуджені або щойно звільнилися з в’язниці. Як правило, свою сексуальну агресію вони виплескують на слабших за себе або тих, хто не чинитиме їм особливого спротиву.
Існує проблема і з неповнолітніми розбещувачами та ґвалтівниками. Їхня кількість від загального числа скоєних злочинів проти дітей сягає 23–24%.
— Хто насправді ці сексуальні маніяки? Чи здатні пересічні люди виділяти їх у соціумі?
— Останні наукові дослідження довели, що 40% зловмисників мали чи мають у своєму користуванні поліграфічну продукцію з порнографічним змістом і зі сценами сексуального насильства дітей. Приміром, дослідження, що проводилися представниками Міжнародного центру зниклих і експлуатованих дітей (США), показали, що саме цей відсоток людей, яких поліція арештовувала за володіння дитячою порнографією, вчиняв насильницькі дії щодо неповнолітніх і вони є подвійними злочинцями за законами цієї країни.
Інші 60%, як зазначається у дослідженні, це педофіли, які не схильні до сексуального насильства дітей. Основна їхня частина реалізує свої сексуальні потреби лише у спотворених фантазіях: під час перегляду порнофільмів, а іноді візуально спостерігаючи за дітьми на вулиці, у школах і дитячих садках.
Найімовірніше, в силу психосексуальних розладів, усі вони ведуть подвійне життя — з одного боку, нібито гарні члени сім’ї, з іншого — активні учасники соціальних мереж, в інтернеті створюють закриті веб-суспільства, де діляться своїми сексуальними фантазіями.
Тому виявляти цих людей у суспільстві за якимись особливими ознаками достатньо складно — зовні вони нічим не вирізняються з-поміж інших.
— Де на дітей найчастіше чатує небезпека?
— Готових рецептів з цього приводу, на жаль, не існує. Днями харківські правоохоронці отримали кілька тривожних повідомлень. В одному випадку з під’їзду багатоповерхівки вийшов моложавий чоловік, одягнутий у шорти, босоніжки. Все вказувало на те, що він збирався на прогулянку. Та де там! Ледве вгледівши малолітніх дівчаток, підійшов до них і строго спитав: «Хто з вас живе у цьому будинку?» Нічого не підозрюючи, одна з них відгукнулася. Тоді чолов’яга вимогливо пробурмотав: «Я — лікар і мені потрібно тебе терміново оглянути». Взявши дитину за руку, заспішив до будівлі. Ледве піднявшись сзідцями на третій поверх, чоловік став брутально чіплятися до дівчини. Після того як удовольнився, наказав жертві привести свою подружку. Але та, налякавшись, щодуху побігла до батьків і розповіла про насильника. Розлючені дорослі вибігли з квартири, але того і слід простиг.
Тільки-но слідчо-оперативна група прибула на місце злочину, як знову отримали тривожне повідомлення: за якийсь квартал сталося те саме. Зловмисника затримати. Правоохоронці швидко встановили, що саме цей збоченець причетний до обох злодіянь з неповнолітніми дівчатами. Як стало відомо, він — місцевий житель. Під час обшуку в його оселі знайшли купу «глянцю» з порнографічним змістом. Дружини в нього ніколи не було. З жінками він майже не спілкувався.
Про інший випадок важче говорити, бо історія з трагічним кінцем. До двох малолітніх хлопчаків, які гралися на подвір’ї багатоповерхівки, підійшов чоловік і, взявши одного за руку, повів у невідомому напрямку. З тих пір дитини ніхто не бачив. Шукали всім світом. Оперативно-розшуковими заходами виявили мертве тіло малюка, а також підозрюваного — його впізнав інший хлопчик. Спочатку лиходій не зізнавався у скоєному, але його вину правоохоронці довели. Йому 25 років. Він повів малого у закинуте місце, зґвалтував його, після чого задушив.
— Чи правда, що реальну картину кількості дітей, які стали жертвами сексуального насилля, встановити неможливо?
— Основна причина криється в тому, що ці злочини — латентні, приховані. Малолітні жертви, як правило, залякані. Тому не зразу звертаються по допомогу до батьків або міліції. Нещодавно ми завершили розслідування подібного злочину. До знайомих приїхав раніше судимий чоловік. Повечеряли, не обійшлося без випивки. І так сталося, що цей чолов’яга залишився наодинці з неповнолітньою, поки батьки на якийсь час покинули оселю. Негідник вирішив реалізувати власні сексуальні фантазії. Дитина нічого не розповіла батькам. І лише вночі пробуджувалася і розпачливо кричала, чого не було раніше. Батьки, звісно, занепокоїлися, розпитували дочку, що сталося насправді, проте та зізналася лише після того, як насильник пішов геть.
Нерідко дорослі взагалі не звертаються по допомогу до правоохоронців, бо намагаються будь-що приховати жорстокий злочин. Серед причин — не хочуть поганої слави серед людей або ж думають, що після скоєного дочка ніколи не вийде заміж. Подібне вчиняти я б нікому не радив. Навпаки, слід негайно звертатися до міліції.
— Ви погоджуєтеся з твердженням, що відповідальність за педофілію замала і відповідний розділ Кримінального кодексу варто вдосконалювати?
— Ні, не погоджуюся. На початку 2000-х стаття за розбещення неповнолітніх тяжкою не вважалася. Цих злочинців могли амністувати і, нерідко траплялося, звільняли з-під варти в залі суду. Однак ситуація кардинально змінилася 2008 року. Наші законодавці нарешті визнали цей вид злочину особливо тяжким. Інтереси дітей ставилися перш за все. Тож кримінальне покарання за педофілію суттєво збільшено: тепер за ці злочини можна отримати від п’яти до восьми років в’язниці.
— Що потрібно робити, аби вирішити проблему педофілії?
— Варто проводити тренінги з наданням чіткої і зрозумілої інформації — про педофілію в тому числі — куди дитина може звернутися в разі, коли якийсь незнайомець бродить під школою і задивляється на школярів. Власне, з цією метою ми вводимо посади шкільних інспекторів міліції, до яких негайно можна буде звертатися з тих чи інших проблем. А ще започатковуємо інтерактивний форум, куди всі охочі можуть надсилати свої запитання.
Також ми домовилися з Міносвіти, що на всіх сторінках середніх загальноосвітніх шкіл в інтернеті міститиметься віконце, де учні і вчителі зможуть поінформувати працівників міліції про щось тривожне. Ця інформація автоматично пересилатиметься на нашу електронну адресу. І спеціалісти нашої служби готуватимуть відповіді запитувачам інформації або ж миттєво реагуватимуть на будь-який сигнал. При цьому зазначу: вся інформація подаватиметься анонімно. Нам лише важливо знати регіон, звідки надійшли відомості, аби з’ясувати тамтешні проблеми.
Ми також вважаємо, що кандидатів на посади вчителів у середніх загальноосвітніх закладах було б не зайвим перевіряти за міліцейськими відомостями щодо їх можливих судимостей або ж, не дай боже, скоєння злочинів на сексуальному ґрунті. Адже фактів виявлення педофілів в учнівському середовищі більш ніж достатньо.
Бесіду вів Іван КУЛЕХА
також у паперовій версії читайте:
- З «ІСТОРІЄЮ ХВОРОБИ» НА ДОДАЧУ
- ТВАРИНИ КРАЩІ ЗА ІГРАШКИ
- КОРОТКОЗОРОСТІ МОЖНА УНИКНУТИ
- НАСИЛЬСТВО ВКОРОЧУЄ ЖИТТЯ
назад »»»